Бенефіс Погачара, відродження Мартінеса. Підсумки першого тижня Джиро-2024

Погачар: три етапи і мінус один рекорд

Тадей Погачар приїхав на Джиро-2024 в статусі беззаперечного фаворита №1. Перемога словенця в загальному заліку мало в кого викликала сумніви, головна інтрига була в тому, в якому стилі словенець спробує виграти цю Джиро: в максимально домінуючому, зі спробами бити всі можливі рекорди, або ж, навпаки, в економ-режимі з прицілом на максимальну супермету – дубль Джиро+Тур.

Якщо судити з першого тижня, то виходить щось середнє. На першому етапі Погачар на шляху до Турина атакував на останньому пагорбі, але не зумів скинути Максімільяна Шахманна і Джонатана Нарваеса, після чого вони обіграли лідера «UAE Emirates» у фінішному спринті. А це означало, що один із потенційних рекордів – пронести рожеву майку з першого до останнього дня, як Джанні Буньо у 1990 році – Тадею вже точно не підкориться.

Однак уже наступного дня Погачар свою першу в кар'єрі перемогу на Джиро здобув, у сольному стилі вигравши етап з гірським фінішем на Сантуаріо ді Оропа. Того дня багато хто згадував легендарну перемогу Марко Пантані 25-річної давнини на цій вершині. Тоді «Пірат» зіткнувся з технічною несправністю велосипеда біля підніжжя фінального підйому, був змушений зупинитися, після чого видав феноменальний камбек, обійшовши всіх суперників і перемігши в сольному стилі.

І Погачару мимоволі вдалося частково скосплеїти Пантані: у Тадея біля підніжжя трапився прокол колеса, через що він навіть впав, нехай і зовсім не сильно. Хоча аналогії, звісно, доволі натягнуті: у Пантані в 1999 році прокол трапився в той момент, коли пелотон вже мчав на всіх парах і ніхто на нього не чекав, а лідер «UAE Emirates» зумів повернутися в основну групу абсолютно спокійно, ще до початку вирішальних подій. Завершуючи тему паралелей з Пантані, зазначимо, що Погачар основну частину підйому до Оропи пройшов на 21 секунду повільніше.

Розділка на 40 км між Фоліньо і Перуджею на сьомому етапі Джиро перетворилася на дуель Погачара з Філіппо Ганною. Італієць стартував істотно раніше і довгий час впевнено лідирував. Словенець на двох перших контрольних відсічках програвав гонщику «Ineos Grenadiers» дуже суттєво, і на початок останнього 6-кілометрового відрізка з коротким крутим підйомом підйомом (1,3 км, 11,8%) поступався 47 секундами. Однак фінальні, важкі за рельєфом кілометри (до слова, на зміну велосипеда перед початком підйому ніхто так і не наважився) Погачар пройшов просто видатним чином, і на фініші випередив свого суперника на 17 секунд. Друга перемога на Джиро і суттєве зміцнення лідерства в загальному заліку.

Getty Images/Global Images Ukraine. Тадей Погачар

Повертаючись до теми того, чи їде Погачар Джиро в економ-режимі чи ні, дуже здивувала атака гонщика «UAE Emirates» на невеликому пагорбі на спринтерському третьому етапі. Виглядало, безумовно, красиво, подібні атаки тільки прикрашають гонку, але для довгострокової стратегії самого словенця – поведінка досить сумнівна. У ту ж скарбничку можна покласти і прекрасну зміну Тадея на штатного спринтера команди, Хуана Себастьяна Молано, на останньому кілометрі спринтерського дев'ятого етапу в Неаполі.

А ось апеннінський гірський фініш на Праті ді Тіво на восьмому етапі залишив двоякі враження. З одного боку, Погачар максимально експлуатував свою команду для контролю над гонкою і переслідування відриву дня, і, здавалося, на фінальній горі досить рано піде у вирішальну атаку. Однак на самому підйомі на Праті ді Тіво «UAE Emirates» пішли в помітно більш щадному ритмі, а атаки Тадея ми так і не побачили – рожева майка дочекався останніх метрів дистанції і прогнозовано виграв етап у фінішному спринті.

Що це було? Невже в певний момент Погачар відчув себе не найкращим чином (розмови самого Тадея про нежить на наступний день непогано лягають в цю теорію) і відмовився від ідеї ранньої атаки, вирішивши просто реалізувати свою явну перевагу у фінішному ривку над чистими гірниками? Або ж саме так і буде виглядати той самий економ-режим у його виконанні – назбирати якомога більше перемог на етапах, не витрачаючись при цьому на далекі сольні атаки? Другий варіант виглядає досить логічним, і навіть той факт, що Погачар на переслідування відриву на етапі до Праті ді Тіво витратив дуже багато зусиль команди, не повинен нікого бентежити: другий тиждень цьогорічної Джиро відносно простий за рельєфом, і наступного разу підопічним Мауро Джанетті доведеться працювати на знос аж під самий кінець другого тижня, на 15-му етапі.

Так чи інакше, на перший день відпочинку Погачар пішов у рожевій майці лідера, з перевагою майже три хвилини над переслідувачами в загальному заліку, з лідерством у боротьбі і за синю майку найкращого гірника і з трьома перемогами на етапах в активі. При чому, всі три етапи були виграні в різному стилі: розділка, сольна перемога і виграний фінішний спринт – приголомшливий універсалізм, неймовірне домінування.

Невдача «Bahrain Victorious»

Дві головні надії Італії в загальному заліку Джиро були в складі «Bahrain Victorious» – йдеться про Антоніо Тібері та Даміано Карузо. І обом на першому тижні сильно не щастило. Карузо на шостому етапі потрапив у дуже неприємний завал ближче до фінішу, програв 15 хвилин і на цьому боротьбу за загальний залік припинив. Тепер завдання віцечемпіона Джиро-2021 – повноцінно відновитися після отриманих ушкоджень і поборотися за перемогу на якомусь гірському етапі.

Хоча будемо відверті: і до цього падіння шанси Карузо поборотися за подіум загального заліку виглядали сумнівними. На гірському фініші на Сантуаріо ді Оропа Дам'яно фінішував лише 22-м з відставанням в 1 хвилину і 29 секунд – не найкращий початок, навіть з урахуванням того, що Карузо завжди дуже непросто входить в Гран тури і додає впродовж гонки за рахунок хорошого відновлення.

Інший італійський капітан «Bahrain Victorious», Антоніо Тібері, на Оропі показав результат ще гірший: 34-те місце з відставанням у 2 хвилини і 24 секунди. Втім, це жодною мірою не було наслідком поганої форми молодого італійця. Річ у тім, що в розв'язці етапу він двічі спіймав прокол колеса: спершу біля підніжжя Оропи, потім – уже на самому підйомі.

Подальші події показали, що з формою у Тібері все гаразд. У розділці він підтвердив своє реноме майстра в цій вправі (Антоніо – чемпіон світу 2019 року в розділці серед юніорів), замкнувши топ-6, а наступного дня двічі атакував на підйомі до Праті ді Тіво, був найактивнішим серед генеральщиків і, можливо, другим за силою гірником у пелотоні. Так, через невезіння на етапі до Оропи Тібері зараз йде лише шостим у загальному заліку з відставанням в 1 хвилину і 25 секунд від подіуму. Однак попереду ще достатньо випробувань, і якщо 22-річний італієць збереже таку саму форму, то має дуже непогані шанси завершити Джиро в топ-3 генеральної класифікації.

Getty Images/Global Images Ukraine. Антоніо Тібері

Щодо інших італійських надій, то непогано виглядає і Лоренцо Фортунато. Так, у горах гонщик «Астани» йде на виживання, а в розділці передбачувано програв дуже багато. Однак навіть з урахуванням усього цього Фортунато йде сьомим у загальному заліку з дуже високими шансами не випасти за межі топ-10. А ось шанси поборотися за окремий етап виглядають сумнівними: для того, щоб зробити це з пелотону, Лоренцо недостатньо сильний, а у відрив людину з топ-10 загального заліку ніхто не відпустить.

Були в італійців і надії на загальний залік, пов'язані з двома гонщиками «Bardiani CSF» – Доменіко Поццовіво та Джуліо Пелліццарі. Однак 41-річний ветеран дуже важко входив у Джиро і зловив понад 2 хвилини відставання вже за підсумками двох стартових етапів у П'ємонті, після чого передбачувано невдало проїхав і розділку. Так, на етапі до Праті ді Тіво Поццовіво виглядав вже набагато краще, проте це дозволило йому піднятися лише на 15-те місце в загальному заліку. Після чого на дев'ятому етапі він зловив прокол більш ніж за 3 км до фінішу і програв майже дві хвилини пелотону. Думаю, на цьому Доменіко спроби пробитися в топ-10 загального заліку припинить, і перекваліфікується на боротьбу за окремі етапи.

А от Пелліццарі чіплятися за шанси в загальному заліку навіть не намагався. 20-річний талант свідомо набирав відставання в генеральній класифікації для того, щоб мати більше свободи дій і можливостей відбиратися у відриви дня. Тож чекаємо на Джуліо в боротьбі за окремі етапи на другому-третьому тижнях.

Герейнт Томас здав у розділці?

Беззаперечним фаворитом №2 цьогорічної Джиро перед стартом вважався Герейнт Томас, проте перший тиждень цей статус гонщика «Ineos Grenadiers» скоріше поставив під сумнів, ніж підтвердив. І якщо в горах майже 38-річний британець виглядав солідно, то в розділці відверто розчарував. Лише десяте місце з відставанням у дві хвилини – дуже слабкий результат, особливо на тлі блискучого виступу команди: у топ-4 на етапі фінішували одразу три гонщики «Ineos Grenadiers».

Невдача Томаса в розділці стала вже далеко не першою – чого варта тільки поразка від Пріможа Рогліча на фіналі торішньої Джиро, коли словенець відібрав рожеву майку лідера у Герейнта, незважаючи на ланцюг, що злетів під час фінального сходження на Монте Луссарі! Все це дозволяє говорити вже про якийсь систематичний спад британця в розділці, а це дуже важливий момент з точки зору його перспектив в загальному заліку нинішньої Джиро – на 14-му етапі на гонщиків чекає ще одна, цього разу повністю рівнинна, гонка на час. Тож, призові шанси Томаса зараз виглядають вже не настільки переконливими, як перед стартом.

Getty Images/Global Images Ukraine. Герейнт Томас

Неідеально минув перший тиждень і для віце-капітана «Ineos Grenadiers», Таймена Аренсмана, який втратив 4 хвилини і 7 секунд відносно Погачара вже за підсумками двох стартових етапів у П'ємонті. Так, після цього був дуже солідний виступ у розділці (четверте місце, причому рівнинну частину нідерландець пройшов в одні ноги з рожевою майкою) і на гірському етапі до Праті ді Тіво, але це підняло Аренсмана лише на дев'яте місце в загальному заліку. Так, Таймен традиційно слабо входить в Гран тури і додає по ходу гонки за рахунок сильного відновлення, але все ж на двох стартових етапах було програно занадто багато, щоб вважати його серйозною бойовою одиницею в боротьбі за призові місця.

Зараз у це важко повірити, але перед стартом Джиро як потенційного претендента на високі місця в загальному заліку розглядали і Тобіаса Фосса. Однак норвежець перший тиждень провалив абсолютно, причому, стосується це навіть розділки, в якій, якщо хто забув, гонщик «Ineos Grenadiers» менше двох років тому сенсаційно став чемпіоном світу. Зараз же та форма, яку Фосс показував у перші дні квітневого Туру Альп, виглядає недосяжно далекою, і, складається таке враження, Тобіас відверто промазав з піком форми. І зараз межа його мрій – статус грегарі у складі «Ineos Grenadiers». При чому, в такому стані – грегарі далеко не найкориснішого.

Бен О'Коннор: занадто близько до сонця

Наприкінці квітня зірковий гонщик «Lidl Trek» Маттіас Ск'єлмосе свою невдачу на Льєж – Бастонь – Льєж пояснив тим, що він занадто довго намагався їхати в темпі непереможного Погачара. «Спроби слідувати за Тадеєм коштували мені всієї гонки. Якщо ти підберешся надто близько до сонця, то згориш».

Фраза про сонце була настільки кумедною і водночас точною, що миттєво завірусилася у велоком'юніті, перетворившись на мем. І виступ Бена О'Коннора на другому етапі цьогорічної Джиро настільки точно підходить під опис Ск'єлмосе, що встояти перед спокусою провести аналогії було дуже важко.

Австралієць приїхав на Джиро в статусі ще одного явного претендента на призові місця. Коли за 4,5 км до фінішу гірського етапу до Сантуаріо ді Оропа Погачар пішов в атаку, лідер «Decathlon Ag2r» знайшов у собі сміливість відповісти на ривок словенця. І, звісно, не розрахував свої сили, за що в підсумку і поплатився, випавши навіть із групи переслідувачів і програвши їй на фініші 33 секунди. Хоча, якби не така нерозсудливість О'Коннора, він спокійно міг би фінішувати разом з Томасом, Даніелем Мартінесом і компанією.

Getty Images/Global Images Ukraine. Бен О'Коннор

Надалі Бен подібної помилки вже не повторював і, ймовірно, вже й не повторить. А форма в австралійця досить хороша для активної боротьби за подіум загального заліку. Навіть розділку, яка завжди була слабким місцем О'Коннора, гонщик «Decathlon Ag2r» проїхав за своїми мірками непогано.

Втім, ні О'Коннору, ні Томасу подіуму загального заліку ніхто не гарантує. З-за спин контратакуватиме згаданий вище Антоніо Тібері, а попереду, на другому місці в генеральній класифікації, перебуває Дані Мартінес. Як багато хто і розраховував, перехід в «Bora Hansgrohe» дозволив талановитому колумбійцю перезавантажити свою кар'єру після двох провальних сезонів, і зараз він виглядає не гірше, ніж на своїй зірковій Джиро-2021. Навіть розділку, яка раніше завжди вважалася слабкою стороною Мартінеса, він проїхав дуже гідно – восьме місце.

Дані зараз виглядає явним фаворитом у боротьбі за друге місце. А «Bora Hansgrohe», зібравши практично всіх своїх зірок у складі навколо Пріможа Рогліча на Тур де Франс, навіть при такому розподілі ресурсів має дуже високі шанси на призове місце на Джиро, яка, як здавалося, в нинішньому сезоні була принесена в жертву амбіціям на «Великій петлі».

Жертви першого тижня

Перший тиждень Гран турів – завжди дуже небезпечний час. Усі гонщики, зокрема молоді та недосвідчені, щойно розпочали 3-тижневий марафон, все ще сповнені сил і лізуть уперед, сповнені бажання проявити себе. Через це падінь, травм і сходів на перших тижнях Гран турів завжди дуже багато. Не стала винятком і нинішня Джиро.

Одне з відкриттів торішньої «Корса роза» Едді Данбар цього року приїхав до Італії після травми і з незрозумілими перспективами в загальному заліку. Однак, на жаль, оцінити реальний рівень готовності ірландця ми так і не отримали можливості. Гідно витримавши випробування першого етапу, вже на другому лідер «Jayco AlUla» впав у середині дистанції.

Візуально падіння Данбара виглядало не дуже важким, проте насправді виявилося серйозним. Едді програв понад 5 хвилин на етапі до Оропи, а наступного дня з Джиро зійшов.

У прев'ю Джиро-2024 ми називали фаворитом №2 загального заліку Ромена Барде, але і у нього гонка з самого початку пішла зовсім не за планом. Щоправда, якщо у випадку з Данбаром проблемою стало падіння, то капітан «DSM Firmenich» у перші ж дні почав втрачати час через шлункову інфекцію. Барде з гонки не зійшов, проте на подіум загального заліку вже не претендує. Наразі реалістичні цілі для Ромена – це перемоги на окремих етапах, синя майка найкращого гірського гонщика, і, можливо, просування в топ-10 загального заліку. Так, наразі француз йде лише 16-м, проте за своїм гірським потенціалом він перевершує більшість суперників, які стоять у нього на шляху до топ-10. Головне – повністю відновитися в день відпочинку.

Getty Images/Global Images Ukraine. Ромен Барде

Дуже шкода, що так і не вдалося повною мірою оцінити силу Флоріана Ліповітца. Німецький екс-біатлоніст нещодавно став відкриттям Туру Романдії, і Джиро також почав блискуче: п'яте місце на гірському етапі до Оропи. Однак, на жаль, після цього другий номер «Bora Hansgrohe» захворів і не вийшов на старт шостого етапу. Німецькій команді є про що шкодувати: вони втратили не лише найсильнішого помічника для Дані Мартінеса, а й потенційного віце-капітана на загальний залік, який міг би створювати для команди чисельну перевагу у вирішальні моменти гірських етапів.

Через хворобу не вийшов на старт дев'ятого етапу і віце-капітан «Астани» Олексій Луценко. У загальному заліку казахський гонщик навряд чи був здатний поборотися за щось більше, ніж місце наприкінці топ-10, але при цьому Луценко міг принести для своєї команди перемогу на окремому етапі, а такі успіхи «Астані» зараз потрібні як повітря.

З потенційних претендентів на загальний залік Джиро з боротьби більше не вибув ніхто, але ось ряди помічників лідера молодіжного заліку, Кіана Уйтдебрукса, помітно поріділи. Уже на першому етапі через важке падіння і перелом «Visma Lease a Bike» втратила Роберта Гесінка, а на самому початку восьмого етапу через погане самопочуття завершив боротьбу чемпіон Європи Крістоф Лапорт, який у складі нідерландської команди на Джиро заміняв іншого зіркового невдаху весни, Воута Ван Арта. Втрати для Уйтдебрукса серйозні, але, враховуючи, що Кіан веде гонку дуже пасивно і від оборони, не критичні.

Мілан знову недобирає перемог у спринті

На нинішній Джиро зібрався дуже сильний склад спринтерів, рівнинних етапів у маршруті також достатньо – спринтерські баталії на «Корса роза» цього року дуже цікаві. Другий рік поспіль найсильнішим і найстабільнішим спринтером на Джиро є Джонатан Мілан. Гонщик «Lidl Trek» (торік він виступав за «Bahrain Victorious») торік довів цикламенову майку найкращого в спринтерському заліку до фінішу, в ній же пішов і на день відпочинку на нинішній гонці.

При цьому на рахунку Мілана за цей час лише дві перемоги на етапах при відразу шести других місцях. Італійцю постійно або не щастить, або не встигають добрати відрив, або він у впертій боротьбі поступається комусь із суперників.

Так було і на першому тижні нинішньої Джиро. На третьому етапі Мілан у запеклій боротьбі поступився Тіму Мерліру, на четвертому - переміг, на п'ятому виграв спринт з пелотону, але лише за п'яте місце, оскільки пізній відрив не встигли добрати, а на дев'ятому знову поступився зовсім небагато - на цей раз Олаву Коойю.

При цьому не можна сказати, що Коойю Мілан програв через те, що був слабшим. На дев'ятому етапі карти спринтерам сплутала потужна пізня атака Джонатана Нарваеса, який ще за кілометр до фінішу мав понад 10 секунд переваги над пелотоном. До останнього здавалося, що колумбієць таки вистоїть, і, щоб встигнути наздогнати його, Мілан був змушений починати спринт дуже рано. Занадто рано, чим і скористався Коой, вискочивши з-за спини в італійця в потрібний момент.

Getty Images/Global Images Ukraine. Джонатан Мілан

Якби Мілан почав спринт пізніше - найімовірніше, він би випередив Коойя на фініші, але при цьому обидва не встигли б добрати Нарваеса. Ну і, звісно, не можна не відзначити надважливий внесок у переслідування колумбійця самого Тадея Погачара, який на останньому кілометрі дистанції видав потужну зміну під свого партнера по команді Хуана Себастьяна Молано, який у підсумку замкнув топ-3. Хоча є напівжартівлива версія, згідно з якою Погачар видав цю зміну в помсту Нарваесу за те, що він обіграв словенця на першому етапі.

Незважаючи на всього одну перемогу, Мілан виглядає беззаперечним фаворитом у боротьбі за цикламенову майку, і, якщо не трапиться жодних форс-мажорів, то доведе справу до підсумкової перемоги. Однак, якщо Джонатан знову завершить Джиро лише з однією перемогою на етапі, то почуття незадоволеності напевно залишиться.

Що стосується Мерліра, то за своїм потенціалом він найбільш близький за рівнем до гонщика «Lidl Trek». Бельгієць у рівній очній боротьбі виграв у Мілана третій етап, а на дев'ятому не брав участі в боротьбі за перемогу через наслідки неприємного падіння в розділці.

Сходити Тім не планує, а отже, травми у нього не дуже серйозні. Але просто продовжувати гонку і боротися за етапи – різні речі. Попередні виступи Мерліра на Гран турах говорять про те, що з відновленням і здатністю терпіти рельєф на другому-третьому тижнях у нього великі проблеми.

Топ-3 на першому спринтерському етапі несподівано замкнув Біньям Гірмай, від якого такої прудкості все ж таки чекали, скоріше, на більш пересічених етапах, в той час як у чистому рівнинному спринті еритрейцю зазвичай трохи не вистачало потужності. Початок для гонщика «Intermarche Wanty» був багатообіцяючим, проте продовження виявилося дуже розчаровуючим: два поспіль падіння на четвертому етапі і схід з гонки.

На жаль, Гірмай так і не дістався до тих етапів, які підходили йому ідеально. Нагадаємо, два роки тому Біні також зійшов з Джиро, при чому в ще більш безглуздій і образливій ситуації: він виграв 10-й етап, після чого на церемонії нагородження вистрілив корком від шампанського собі в око і отримав досить серйозну травму.

Для Олава Коойя нинішня Джиро стала дебютним Гран туром у кар'єрі, і спочатку в спринтерській боротьбі він залишався в тіні Мілана, Мерліра і компанії. Багато в чому це було наслідком падіння на другому етапі – нідерландець взяв участь у тому ж завалі, через який зійшов з Джиро Едді Данбар. Однак перед днем відпочинку спринтер «Visma Lease a Bike» все ж записав на свій рахунок першу перемогу, підтвердивши своє реноме спринтера топ-рівня. Реноме, яке він встиг заробити, жодного разу не виступивши на Гран турах – унікальний випадок.

Кейден Гроувз був королем спринтів на торішній Вуельті, вигравши одразу три етапи, проте на іспанському Гран турі склад спринтерів був відверто скромним. Потрапивши в набагато сильніше конкурентне поле на нинішній Джиро, гонщик «Alpecin Deceuninck» загубився, і лише одного разу був у реальній боротьбі за перемогу – на четвертому етапі, де австралієць став другим.

При цьому команда Гроувза, «Alpecin Deceuninck», працює на нього з максимальною самовіддачею і вірою в його сили. Часом ці старання йдуть тільки на шкоду і самому Кейдену, і всьому спринтерському цеху. Так було, наприклад, на п'ятому етапі. «Alpecin Deceuninck» спробували скористатися тим фактом, що Гроувз терпить рельєф краще, ніж більшість його прямих конкурентів, і влаштували істотний просів на важкому перевалі Пассо дель Бракко на першій половині гонки.

Вийшло – гірше не придумаєш. Нікого з головних конкурентів з гри не вивели, зате пристойно вимотали і себе, і інші спринтерські команди, при цьому добравши відрив дня. У підсумку всі команди вирішили зробити перепочинок, темп у пелотоні впав, і сформувався другий відрив дня. І нову четвірку, свіжіших утікачів основна група наздогнати так і не змогла – явний тактичний провал «Alpecin Deceuninck».

Однак головним спринтерським розчаруванням першого тижня став аж ніяк не Гроувз, а Фабіо Якобсен. Так, чисті фінішні швидкості у гонщика «DSM Firmenich», можливо, і залишилися на рівні, але у нас просто немає можливості цього перевірити. А все тому, що з усіма іншими компонентами успіху в спринті у 27-річного нідерландця колосальні проблеми. Він жахливий у позиційній боротьбі, постійно провалюється занадто глибоко, і при цьому абсолютно не тримається на рельєфі – навіть банальної базової фізичної форми немає. Якобсен проводить свій перший сезон у «DSM Firmenich», і поки що є головним претендентом на звання найгіршого трансферу міжсезоння 2023/2024.

Не набагато краще за Якобсена виступає і Калеб Юен, який років 5 тому вважався, мабуть, спринтером №1 у світі. У гонщика «Jayco AlUla» також великі проблеми з позиційною боротьбою, але він, принаймні, більш-менш терпить рельєф, і не провалюється у фінішних розв'язках настільки далеко, як Якобсен. Завдяки цьому Юен кілька разів фінішував на початку другого десятка (не бозна-яке досягнення, але тим не менш), а одного разу взагалі був у повному порядку – на п'ятому етапі, коли програв спринт з пелотону тільки Мілану. Але, як уже було сказано вище, стараннями «Alpecin Deceuninck» того дня не вдалося наздогнати пізній відрив із чотирьох осіб, тому Юен лише замкнув топ-6.