«Золоте покоління» сіло в калюжу. Чому Україна провалила Євро-2024
Той випадок, коли запам'яталося перше, а не останнє
Запам'ятовується не завжди останнє. У нашому випадку найпам'ятнішою миттю Євро-2024 залишиться стартовий поєдинок проти збірної Румунії. Стартовий провал, від наслідків якого ми так і не змогли відмитися.
Парадокс, але єдина помилка на цьому чемпіонаті Європи коштувала збірній України виходу до плей-оф. І який тоді сенс, що ми виграли в однієї дуже міцної збірної і не програли одній дуже сильній збірній. Сенсу немає.
Я не хочу зараз захищати нашу команду й наш тренерський штаб. Не хочу їх шкодувати, не хочу навіть співчувати. З тієї простої причини, що за визначенням все було в їхніх руках. Особливо якщо судити за підсумками побаченого після групового турніру. Жодна з команд, які потрапили до нашої групи, не була сильнішою за нашу команду. Але чомусь так сталося, що саме наша команда посіла останнє місце у цій групі.
І начхати, що наша команда здобула при цьому чотири очки. Та хоч п'ять. Адже головне в цьому випадку - рядок в таблиці. А цей рядок волає про те, що турнір під назвою чемпіонат Європи 2024 року команда під назвою національна збірна України провалила.
І в цьому випадку не обов'язково вішати всіх собак на одного Реброва. На одного Луніна. Або на одного Степаненка. Повторюся, це загальний провал. Недопрацювали, не дотерпіли, не змогли, не зуміли, не схотіли.
Та купа різних «не». І відмазок не може бути. Тому що це не та група, з якої наша команда кваліфікувалася на Євро. Там були і чинні чемпіони, і чинні віце-чемпіони.
У групі на Євро були лише чвертьфіналісти минулого ЧЄ. А решта – нижче за нас і за рейтингом, і за прізвищами, і за домаганнями. Тож все дуже погано. Наше «золоте покоління» сіло в калюжу. І наш тренерський штаб – разом із ним. Так, дуже прикро вилітати саме так, маючи в активі аж чотири очки.
Нагадаю, що минулого Євро ми вийшли з групи, маючи лише три бали. І потім дійшли до чвертьфіналу. Так, це дуже прикро. Втім, прикро – це не те слово.
Проте, з іншого боку, прикро не означає незаслужено. Груповий турнір у квартетах великих форумів завжди блискавичний та непередбачуваний. І в цьому випадку потрібно було правильно розставити акценти, розрахувати сили. Нашій команді цього не вдалося. Мені здається, Ребров намагався набирати форму і «апетит» по ходу справи. Це непогана тактика, але працює більше на довгих дистанціях.
На короткій дистанції, як правило, головне – вдало розпочати. Це чудово зрозуміли у збірній Румунії, зробивши ставку саме на гру проти України. І досягли успіху з цією ставкою.
Ми ж, мабуть, саме румунську збірну розглядали як найслабшу ланку в групі. Тому й відіграли генеральну репетицію «на кішках». Вибачте, на збірній Молдови.
Хіба не так? Товариська гра проти Молдови моделювала матч проти Румунії, гра проти Польщі – двобій проти Словаччини, зустріч проти Німеччини – гру проти Бельгії. Майже все було продумано за великим рахунком. Окрім дрібниць. Дрібниці у підсумку отруїли життя.
***
Чесно кажучи, не дуже розумію метання каміння з нашого городу до городу збірних Румунії та Словаччини, які обрали синицю в руці. У мене у зв'язку з цим питання: а хіба б у подібній ситуації збірна України не обрала цю саму синицю? Що, вона билася б за журавля, поставивши на кон необхідний мінімум? Не вірю. Наші суперники з паралельного матчу все зробили правильно. Бо їм дорога своя сорочка. Від цієї правильності не дуже приємно пахне, але переможців не судять. Чи не так?
А тих, хто програли? У когось вистачить розсудливості, витримки та мудрості не судити? У мене особисто – не вистачить. У зв'язку з цим я проводжу чіткі паралелі з виступом збірної України на Євро-2016.
Тоді, нагадаю, наша національна команда під проводом чи то Фоменка, чи то Шевченка, чи взагалі ніким не керована, але не в цьому суть, не набрала жодного очка на груповому етапі, програвши всім. І, зрозуміло, у підсумку фінішувала на заслуженому останньому місці в групі.
Нині у нас і тренер на своєму місці, і цьому тренеру ніхто не заважає. Навіть Шевченко, адже тренер ще підробляє й віце-президентом УАФ. І футболісти начебто крутіші, ніж тоді. Адже не дарма майже в унісон трублять про найкраще покоління в історії нашої національної команди. Я особисто з цим визначенням не згоден, у мене просто щодо цього дуже хороша пам'ять, але щось у цьому твердженні таки є.
І ось скажіть на милість: а яка різниця в тому останньому місці і в нинішньому останньому місці? А я одразу відповім: не просто жодної різниці немає, а навіть у чомусь провал на Євро-2016 можна пояснити. До того ж пояснити об'єктивно.
Про тренерське питання я сказав вище. Як і про не найсильніше тодішнє покоління збірної на чолі з колекціонером чужих футболок Тимощуком.
Нинішній провал пояснити логічно досить складно.
Бо, повторюся, все було в наших руках. У наших ногах і наших головах. Вся країна під шум генераторів не тільки вболівала в єдиному пориві, але й відстоювала честь на полі справжнього бою делегатів на Євро, а й збирала зі світу по нитці на потреби УАФ, яка вічно бідна і потребуюча, однак повезла на ЧЄ черговий загін дармоїдів (я це не про футболістів).
І в такій ситуації «найкраще покоління збірної» посідає останнє місце у прохідній, як виявилося, не для нас, групі.
Я не знаю, чим це крити. Після матчу зі словаками я сказав, що наші футболісти – воїни. Після гри із бельгійцями я готовий підтвердити свій «вердикт». Але воїни не стали героями. На жаль. Тому що мислили не стратегічно. Та й удачі в них не було.
А невдахи без стратегії ніколи не стають героями. І в цьому зв'язку можна скільки хочеш ображатись і нарікати на долю, але суті це не змінить. Тому що по суті це дно.
Ласкаво просимо додому, рідні. Далі дивитимемося Євро-2024 разом.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Боксер-блогер – про бій з легендою
Колишні гравці «Динамо» поставили 200 доларів на гру національної команди
А нам нужно было и мы выставляем пять защитников. У тренера ноль веры в свою же созданную им самим команду. Удивительно, как можно тренировать с таким стойким чувством страха?
В отборе всегда есть железная отмазка, матчи через три дня после уикенда в европейских чемпионатах. Какое там может быть качество игры, когда мы играем всегда на выезде. Некоторые только до места дислокации сутки добираются. Но тут они уже вместе целый месяц, месяц! Эта отговорка уже не принимается.
а виявилося, що це блеф.
Ну і саме головне гравці не билися на полі ні за себе, ні за команду. То що було вчора… Гравці недобігали, недопрацьовували, відпускали епізод та просто спостерігали з надією на іншого. Гра на одного себе, не помічаючи партнерів , Довбик ау. Гравці були не налаштовані , чомусь не вмотивовані та розбалансовані.
«Українці ніколи не упустять шансу упустити шанс». І це не тільки про політику-(((
P.S. Окремий привіт недалекому оптимісту Glory Ukraine. Він тут вже відписався посилаючись на те, що в нас футболісти ніякі.
результатами, наших суперників все влаштовувало, останні в групі...і за
враженням приблизно на тому ж місці серед всіх учасників по
грі....змістовною її назвати дуже складно (
P.S. Хотелось-бы узнать, почему наш Андрюша Шевченко, президент УАФ, не соизволил присутствовать в Ровно при проведении финала Кубка Украины. Я такого не помню за последние 30 лет, чтобы президент ФФУ/УАФ не присутствовал на таком значимом мероприятии, часто даже президенты страны позволяли себе вручать Кубок победителю.... Ходят слухи, что Андрюша в это время отдыхал на Канарах. Хотелось-бы услышать от него, что это гнусные инсинуации его недоброжелателей... Со всего этого у меня твердо формируется мнение, что нынешнему, случайному по определению, составу УАФ, глубоко фиолетово состояние украинского футбола, который сейчас находится в неуправляемом штопоре...
Посередні футболісти, посередній тренер. При нинішньому регламенті Євро, з групи легше вийти, ніж не вийти. Але ці слабаки примудрились досягнути важчого варіанту. Ребров заслужив звільнення. Але зрозуміло що його залишать.
з ТАКОЮ САМОЮ схемою 5-3-2 грузини вчора забили 2 і пропустили нуль. Тому що в контратаку вони виходили миттєво, 2-3 паси і біля воріт.
А в нас єдиний Шапаренко вміє віддати пас, та і то виходить один з трьох. Чому не поставлена гра в ПАС?
Чому від часів Лобанвського постійні ПАСИ НАЗАД? Це означає, що гравці не вміють виходити з пресингу. Хто віддає більше трьох пасів назад воротареві - до збірної більше не допускати! Тільки за Шеви один сезон перестали пасувати назад, і все.
З Ярмоленка сміялись, що у нього в запасі один фінт, і цей фінт вже вивчили захисники. Ок, повторіть хоча б цей фінт. А Ярмоленку вже 35 і він ледве витримує на полі 15-20 хвилин. Бути у такій формі, як Кріштіану, нажаль, мало кому вдається.
Не вмієте бити по воротах - робіть як Блохін, залишайтесь щоразу після тренувань і бийте по пустих воротах з самих різних позицій.
Ну і звісно збірній потрібен тренер. Не "динамівське серце", не "мотиватор", не такий, якого виганяють з роздягальні, не такий, у якого команда сипеться після голу.
Так, футболісти в нас далеко не воїни, але й низькокваліфікованими їх назвати не можна, тому відповідальність за результат повністю лежить на Реброві. В будь-якій справді футбольній країні такий результат автоматично б означав відставку тренера, нашу ж футбольну верхівку, здається, все влаштовує. Кум кума не здасть. Тому в майбутнє дивлюсь без жодного оптимізму. І не лише у футбольне.
Сборная не была готова к чемпионату. От слова совсем. Максимум вины здесь на реброве. Эксперименты с составом. Каждый раз новый. Апофеоз всего - пять защитников против бельгии. А кто забивать будет? Кто им мячи подавать будет? Один нападающий вспыхнул и погас. Один подающий вспыхнул и погас. И это в игре где нужен единственный результат - победа. Потому, что умные люди предупреждали - в соседней игре будет ничья.
Похоже у тренера не было ни плана А - как играть если проигрываешь, ни плана Б - как сущить игру если выигрываешь, ни плана В - как играть если нужно выигрывать.
Ребров в каждой игре выглядел обреченно. Видимо футболисты играли не так как он хотел.
У некоторых восторженное впечатление от игры с бельгийцами - смело играли, контролировали игру, угрожали воротам противника. Мое мнение - играли так как позволяли бельгийцы. Им достаточно было синицы в руках.
Рассуждаю как любитель. Пишу о том, что резко бросается в глаза.
Эксперты и специалисты винят во всем проигрыш в первой игре. А я согласен с одним любителем - первые игры австрия, турция, бельгия тоже проиграли. И где они сейчас?
Тут один написал - может в команде был конфликт? Почему бы и нет? Одни в Украине, другие за бугром. У одних миллионные контракты, у других жалкие тыщи. Такой вариант возможен. Узнаем как-нибудь потом.
И сборная выступила отвратительно. И в отдельно взятых эпизодах тоже есть виновники.
Даю повод для неадекватов. Неудачное выступление скажется на дальнейшей карьере игроков.
Наступні дві гри дозволили нам вийти з цього Євро з помірними репутаційними втратами.