ШЕМЯКІН: «Доведемо, що все не так погано»

Останніми роками українська спортивна гімнастика помітно здала свої позиції. Якщо раніше скарбничку збірної України постійно поповнювали нагородами з гімнастичних підмостків, то нині результати залишають бажати кращого. На останньому світовому форумі чоловіча команда нашої країни зуміла здобути лише дві олімпійські ліцензії. Такої малої кількості їх не було за всю історію незалежної України. Причинами цієї невдачі, а також майбутніми планами «Газета» поцікавилася в головного тренера чоловічої збірної України зі спортивної гімнастики Анатолія Шемякіна.

– У неділю завершився Кубок світу в Глазго. Нагороди здобули тільки українські жінки, а чоловіча збірна залишилася за межами п’єдесталу. Як оцінюєте такий виступ?
– Як відомо, у Глазго Вадим Кувакін був четвертим, це непоганий результат. На жаль, Віталій Наконечний та Олександр Супрун не потрапили навіть у фінал. Обидва припустилися помилок. Загалом виступ можна назвати незадовільним, хоча не варто робити поспішні висновки. Віталій відновлюється від травми, звісно, очікували від нього більшого. Нині всі спортсмени їдуть в Америку, сподіваюся, виступлять там достойно.

– На останній першості світу, яка відбувалась у Штутгарті, збірна України виступила вкрай невдало, очікуваної кількості олімпійських ліцензій не здобула. У чому причина?
– По перше, коротка лава запасних. У Німеччину ми взяли тільки тих хлопців, які були здорові та змогли хоч якось підготуватися до першості. У нас не було трьох гімнастів, які є членами збірної. Це Микола Куксенков, Віталій Наконечний та Олександр Якубовський. Це молоді та перспективні хлопці, ми дуже розраховували на них, проте завадили травми, після яких вони не встигли відновитися. Як виявилося, гідної заміни знайти не змогли. По-друге, був провальним виступ Романа Зозулі, у Штутгарті він припустився значних помилок на чотирьох снарядах. Це, напевно, головні чинники. Однак необхідно сказати, що вже тривалий час молодіжну збірну України поповнюють слабкі хлопці. Як наслідок – кадрів для національної команди теж немає. І вже нині можна стверджувати, що колись прийде кінець навіть тим успіхам, які маємо сьогодні. Потрібно належно фінансувати наші нижчі ешелони.

– Яка нині ситуація із фінансуванням збірної України?
– Основну українську команду фінансують повністю. А нижче що? «Молодіжка» не проводить зборів, бази їм не дають або вимагають гроші за користування нею, за оренду. Намагаємося тренувати перспективних хлопців за кошти обласних організацій, однак у них не завжди є засоби на це. І ті збори, які проводить молодіжна команда, відбуваються лише за відповідної нагоди. Хтось на них приїде, а хтось – ні. Комусь гроші дадуть, а комусь – ні.

– Як проходитиме підготовка до пекінської Олімпіади?
– У нас два великі цикли підготовки. Перший розпочнеться 1 грудня й завершиться 1 лютого. Це так званий підготовчий період. Згодом буде першість України, яка триватиме 2-8 березня в Києві, після цього 15-22 березня відбудуться два етапи Кубка світу. Наступним етапом буде підготовка до чемпіонату Європи, який пройде у Швейцарії 4-12 травня. Відновлювальний цикл після цих змагань триватиме до 1 червня. А вже з 2 червня розпочнеться другий етап – безпосередня підготовка до Олімпіади. Тут у нас заплановано тренувальний збір, орієнтовно у Франції. 23-28 червня – ще одна першість України, після неї будемо готуватися на базі в Києві. Відліт у Пекін плануємо 26 червня, а виступи розпочнемо 10 серпня.

– В одному з попередніх інтерв’ю старший тренер чоловічої збірної України Ігор Коробчинський зазначив, що основними кандидатами на поїздку до столиці Китаю є три спортсмени: Валерій Гончаров, Андрій Ісаєв та Олександр Воробйов. Чим зумовлено такий вибір, і чи є шанс зачепитися за нагороди на Олімпіаді?
– У нас на підготовці ще є Олександр Якубовський і Вадим Кувакін. Проте на Олімпіаду поїдуть лише двоє спортсменів. Щодо нагород, то в Ісаєва є два семибальні стрибки, і якщо він не матиме травм, то зможе вдало виконати їх. На чемпіонаті світу в нього було ушкоджене коліно, тому й не зміг гідно виступити. Попри це, потрапив у фінал і посів високе п’яте місце. У такій ситуації це своєрідне досягнення. Тому на Олімпіаді в нього є шанс потрапити у фінал і поборотися за нагороди.
Щодо Воробйова, то він стабільно виступав на етапах Кубка світу на кільцях, на континентальній першості непогано проявив себе, тому розраховуємо на його участь у фіналі. Тим паче, що в Пекін не поїде голландець Юрі Ван Гель дер, який у Штутгарті здобув срібну нагороду. Проте нині олімпійський відбір такий, що навіть нагорода чемпіонату світу не дає змоги деяким спортсменам брати участь в Іграх. Але, відверто кажучи, виграти кільця в китайців дуже-дуже складно. Можна розраховувати на друге-третє місце.
Стосовно Гончарова слід сказати, що нині він ускладнює свою програму на брусах і вийде на рівень шести-семи балів. Покладаємося на всіх наших хлопців, і той, хто найкраще зарекомендує себе в передолімпійських стартах, поїде у складі збірної.

– Як нині стан справ у питанні побудови окремих гімнастичних залів для жіночої та чоловічої збірної України?
– Це питання відкрите вже більш ніж п’ять років. Якби хтось приїхав до нас на базу і побачив, скільки тут тренується дітей... Тут суцільний порох, снаряди старі. Хлопчики й дівчатка тренуються разом в одному залі. Такого немає в жодній країні світу. А хтось чекає результатів і дивується, чому ми так невдало виступаємо.

– Півтора року тому був доволі неприємний скандал у Федерації гімнастики України, пов’язаний з обранням керівника цієї структури. Чи вплинув він на спортивну гімнастику і чи були якісь негативні наслідки?
– Тоді, напевно, вплинув, проте ми, тренери, не звертаємо на це особливої уваги. У нас інші завдання, тож працювали у звичному режимі. Звісно неприємно коли Стелла Захарова в пресі заявляє, що не маємо гімнастики. Ось і «накаркала» – немає в нас гімнастики. А особливої допомоги від неї ми так і не отримали, крім неприємностей.

– Нині міністр у справах молоді та спорту Віктор Корж одночасно є керівником федерації. Таке поєднання на користь для гімнастики чи навпаки?
– Загалом на користь. Скажімо, кошти, яких ми потребували, надали в повному обсязі.

– Наостанку скажіть: якщо оцінювати рівень української спортивної гімнастики стосовно інших команд світу за п’ятибальною шкалою, яку поставили б оцінку?
– Посередню, якщо брати до уваги результати виступів. Хоча на травневій першості Європи маємо намір довести всім, що все не так погано. Але наразі є величезні проблеми, тому вище за «трійку» поставити не можу.

Андрій Левківський

Львівська Газета