Мрію, щоб жіночий футбол збирав у нас повні стадіони

На очах у львівських уболівальників українська жіноча збірна з футболу днями здобула перемогу в рамках відбірного турніру до чемпіонату світу в матчі зі збірною Сербії і Чорногорії – 2:1! І як завжди, однією із тих, хто зробив найбільший внесок у досягнення загального успіху, була найдосвідченіша серед українських футболісток Олена Мазуренко. Вона беззмінний капітан нашої збірної ось уже десять років.

Сергій Качкаров, який першим розгледів у симпатичній тендітній дівчині задатки лідера, давно не стоїть біля керма команди. Відтоді на головному тренерському містку побували Анатолій Пісковец, Микола Литвин. Сьогодні команду очолює Володимир Кулаєв. Але ні в кого з них навіть думки не виникало відбирати капітанську пов’язку в Олени Мазуренко.

Мазуренко ще встигла пограти в чемпіонаті СРСР і фактично стала свідком становлення жіночого футболу в нашій державі. Свій футбольний шлях вона розпочинала в київському “Спартаку”, який згодом перейменували на “Динамо”. Після розформування останнього рік виступала в Росії. Там стала чемпіонкою і володаркою кубка. Повернувшись на батьківщину, Олена поповнила свою скарбничку чималою кількістю медалей разом із товаришками по команді “Донеччанка”. Останні шість років українка грає за німецький “Нюрнберг”. Проте, як розповіла в інтерв’ю “Газеті” Олена Мазуренко, це аж ніяк не заважає в кожному протистоянні допомагати своїй рідній національній збірній.

– Для мене честь грати за збірну, – говорить Олена Мазуренко. – Вважаю це своїм обов’язком, як громадянка України. Запрошення в збірну завжди приймала із задоволенням, навіть коли переїхала в Німеччину.

– Важко знайти хлопця, який би в дитинстві не грав у футбол і не мріяв коли-небудь вийти на велике поле. А яким чином ви прониклися пристрастю до цієї гри?
– Я в дитинстві теж грала у футбол із хлопцями, але професійно почала займатися ним значно пізніше! До того я займалася різними видами спорту, зокрема волейболом, баскетболом. Хоча пріоритет віддавала легкій атлетиці. Мені завжди подобалося бігати. Напевно, тому я досі зберегла фігуру, жартую (сміється)! А спробувати свої сили у футболі мені запропонувала подруга, яка почала грати раніше за мене.

– Ви відразу зрозуміли, що футбол ваше покликання? І, до речі, як до цього поставилися ваші близькі, не відмовляли від гри, в яку грають здебільшого чоловіки?
– Мені було неповних дев’ятнадцять, коли починала грати. Я не замислювалася над тим, чи стане футбол моєю професією. Напочатках дівчата навіть платили по три рублі, щоб займатися цим видом спорту. Хоча на той момент було вже доволі багато жіночих команд і навіть проводили в експерементальному порядку чемпіонат союзу. Це був 1989 рік. Початок жіночого футболу в нас датується 1987 роком. А відмовляти було нікому, оскільки росла без батьків в інтернаті. Напевно, тому з дитинства звикла бути в колективі. До того ж, футбол не найгірший вид спорту для жінки. От що для мене справді неприйнятно, то це бокс. Я не розумію тих жінок, які займаються цим видом спорту. Вважаю, що ринг лише для чоловіків.

– Цікаво, як представники протилежної статі реагують, коли дізнаються, що ви професійно граєте у футбол?
– У декого відразу з’являється посмішка на обличчі. Багато хто дивується, як така тендітна дівчина може грати у футбол. А загалом люди ставляться по-різному до моєї професії. Багато хто вітає жінок, які грають у футбол. Трапляються, звичайно, скептики! Але я ніколи не намагаюся їх у чомусь переконати. Головне, що мені цей вид спорту подобається. Футбол – це моя робота, улюблена робота, за яку до того ж непогано платять. Але з гонорарами в чоловічому футболі це навіть порівнювати не можна. Хоча я задоволена, як до мене ставляться в “Нюрнбергу”. Для мене там створили всі необхідні для нормальної роботи умови: забезпечили житлом, надали машину.

– А яким чином ви потрапили на олівець до селекціонерів “Нюрнберга”? І наскільки високе місце посідає цей клуб у чемпіонаті Німеччини?
– У нас була відбірна гра з німцями чи до світового, чи європейського чемпіонату в містечку Фюрт. Там двох наших футболісток запримітили представники “Нюрнберга”. А через півроку туди запросили мене. Напочатках було важко, особливо через незнання мови, але допомагали співвітчизниці. Нині я єдина українська футболістка в чемпіонаті Німеччини. Грають легіонери з інших країн, зокрема Швеції, Бразилії. “Нюрнберг” існує вже п’ятнадцять років. Найвищим досягненням для нього був вихід у першу бундеслігу. Крім неї, існує ще багато інших, зокрема регіональна, в якій ми беремо участь. Однак слід зазначити, що наш клуб не є професійним. У Німеччині взагалі жіночий футбол має статус аматорського, а не професійного, як в Україні чи Росії. Але це ще нічого не означає! Адже, якщо в нас набереться щонайбільше дев’ять клубів, то в німецькому чемпіонаті шість ліг, у кожній із яких по десять-дванадцять команд. Популярність жіночого футболу там значно більша. В Німеччині на іграх національної збірної буває повний аншлаг. Я можу тільки мріяти, щоб жіночий футбол збирав у нас повні стадіони.

– А в чемпіонаті якої країни мріє пограти кожна футболістка?
– За останні три роки на провідні ролі у світовому жіночому футболі вийшла саме Німеччина. Багато дівчат мріють пограти в Бундеслізі. Хоча не можна не враховувати також чемпіонатів будь-якої зі скандинавських країн, зокрема Швеції. В Америці також певний час існувала професійна ліга. І хоча її було впроваджено як експерементальну, там платили великі гроші.

– Ви граєте на позиції захисника. А з яким із гравців цього амплуа в чоловічому футболі могли б себе порівняти?
– Ніколи не замислювалася... Хоча правила гри для всіх однакові, чоловічий футбол дещо відрізняється від жіночого. Фізіологія відіграє певну роль. Чоловіки трохи швидше мислять і діють. У них більше контактної боротьби. Жіночий футбол м’якший. Тому порівняти себе з кимсь важко. Можу лише сказати, хто з футболістів чоловічої статі мені подобається: Зідан, Неста, Мальдіні. В німецькому чемпіонаті вболіваю за мюнхенську “Баварію”. І хоча на стадіон не їжджу (великі відстані), по телевізору жодного матчу не пропускаю. Звичайно, слідкуватиму за тим, як виступатиме наша чоловіча збірна на чемпіонаті світу в Німеччині. Вважаю, просто негідно не вболівати за команду, будучи громадянкою України.

– Якщо жіночий футбол м’який, навіщо тоді футболісток змушують нігті майже під корінь обрізати?
– Такі вимоги, як казав наш тренер Качкаров.

– А довге волосся грати не заважає? Бачу, ваші подруги по збірній надають перевагу коротким стрижкам, на відміну від вас?
– Та ні, я збираю його у хвостик.

– Насамкінець скажіть, яким бачите своє майбутнє після завершення кар’єри?
– Хочу працювати тренером, тільки не в Україні, а в Німеччині. У нас через менталітет чоловіки не можуть наразі надати жінкам змогу керувати командою.

– А як щодо створення власної родини?
– Поки активно займаєшся спортом, доводиться чимось жертвувати, в моєму випадку це сім’я.

Розмовляла Анна Савчик, Львівська газета