Біденко чекає на нові таланти

«Але я завжди ставився з обережністю до гучних імен, – додав він. – Ім’я ще не говорить про те, що гравець буде ним дорожити, що буде доводити його значимість своєю грою. Ще невідомо, чи такий виконавець приїхав грати у футбол, чи лише заробляти гроші».

Про зірок
– Взагалі приїзд в Україну футболіста, який добре зарекомендував себе за кордоном, завжди насторожує. Адже наша країна, все ж таки, це не Франція або Італія. Якщо гравець прибув підтверджувати свою майстерність – це добре, з такими і наші, вітчизняні, футболісти будуть прогресувати. Дуже важливо, що саме зірка демонструватиме на полі, чи стане лідером. Такий гравець повинен бути гордістю свого клубу, таким, щоб на нього ходив глядач.

Про ліміт
– Ліміт на легіонерів потрібно робити ще жорсткішим. Адже іноземці закривають дорогу вітчизняним молодим талантам. Наприклад, Росія поставила перед собою завдання до 2010 року обмежити кількість перебування легіонерів на полі до чотирьох. Напевне, нам теж треба взяти таке за мету, а ми впродовж двох років вирішуємо чи змінювати нам квоту на легіонерів з восьми на сім, чи ні. Треба йти в цьому питанні сміливіше, можливо, не чотири, але п’ять-шість варягів – це оптимальний варіант.

Про талановиту молодь
– Тим більше, що у нас є перспективна молодь, яка стукає у двері не лише основного складу провідних клубів чемпіонату, а й збірних команд України. І я вважаю, що наша талановита генерація розкриється саме у нинішньому сезоні. Можливо, спільними зусиллями, завдяки таким рішенням, як посилення ліміту на легіонерів, ми змусимо клуби звернути увагу на українську молодь і сміливіше надавати їй можливість грати в основі. Я вважаю, що наш чемпіонат повинен працювати на Україну, а не на інші держави.

Про вищу лігу
– Виходячи з результатів перших трьох турів елітного дивізіону видно, що всі команди, без виключення, налаштовані по-бойовому. Сподіваюся, що цей чемпіонат буде більш напружений. Такий висновок можна зробити навіть подивившись матчі за участю новачків – «Нафтовика» та «Закарпаття». Очки даються нелегко навіть чемпіону України – «Динамо». Тож і за золоті медалі, і за «зону УЄФА» і, відповідно, за збереження прописки у лізі боротьба буде надзвичайно напруженою.

Про арбітраж
– Відомо, що напередодні сезону судді зустрілися з керівниками ФФУ і ПФЛ. Вважаю, будь-яка подібна розмова корисна. Арбітри висловили свою думку, що фактично одна помилка у матчі може поставити хрест на кар’єрі. Отже, їм пішли на зустріч – зараз це може відбутися тільки за умови другої незадовільної оцінки впродовж одного кола. Але при цьому рефері переводиться двома лігами нижче. Клуби розуміють, що суддя – це жива людина, але всі повинні бачити, що він саме помилився, а не симпатизував одному з суперників.

Про взаємоповагу
– Якщо всі суб’єкти, які працюють у футболі, будуть поважати один одного, різких і гарячих заяв після матчів, як ми іноді чуємо, не буде. Якщо у клубу є певні претензії до арбітражу, він може упродовж трьох днів надати відповідні відеоматеріали до Експертної комісії ФФУ. Якщо ми не будемо довіряти своїм суддям, то і Європа не буде довіряти нам. Тоді й з матчів міжнародного рівня вітчизняним арбітрам доручатимуть посередні. На мою думку, українські служителі Феміди відповідають своїй кваліфікації, а запрошення іноземних – це шлях у нікуди.

Про створення прем’єр-ліги
– Прем’єр-ліга – це не панацея від усіх бід. Не варто забувати, що її створення передбачає два головних завдання. Керівники клубів мають розуміти важливість цього моменту, адже це вже зовсім інший рівень, інші цілі. Кожному доведеться займатися підготовкою резерву, розвивати інфраструктуру, щоб грати в рівних умовах на хороших полях. Щоб кожен клуб мав чималий бюджет. Говорити про те, що прем’єр-ліга буде, мають не функціонери федерації, а самі президенти клубів. Якщо більшість команд відповідатимуть всім вимогам, жити за законами та їх дотримуватись, тоді так – це буде прем’єр-ліга. А коли лише чотири колективи цього прагнуть, а решта – ні, я не бачу сенсу в її створенні.

Про чисельний склад ліг
– Моє переконання: у вищій лізі має грати 16, у першій – 18, а у другій – 16 сильних за своєю інфраструктурою команд. Цього, вважаю, для нас досить. Якщо подивитися звіт УЄФА, то виходить, ніби Україна – найрозвинутіша країна Європи. Станом на 2005 рік у нас 77 професіональних клубів, в Данії – 56, в Угорщині – 48, в Болгарії – 44, в Італії – 42, у Франції – 40.

Про професіональний статус
– Я вважаю, що кожен клуб повинен відповідати професіональному статусу. Ті, хто не відповідатиме вимогам Атестаційної комісії ФФУ, мають бути напівпрофесіональними чи аматорськими. Для таких команд можна ввести перехідну лігу, як це було у 1992 році. Вона допомагала б любительським колективам удосконалювати рівень своєї інфраструктури до сучасних вимог. На мою думку, якщо клуб не може надати фінансових гарантій щодо виступів у змаганнях, якщо не відповідає чинним вимогам і є загроза, що він зніметься після стартових турів чи по завершенні першого кола, то його не потрібно допускати до турнірів професіоналів.

ФФУ