Разван РАЦ: «Шахтер – это моя семья»

Захисник «Шахтаря» — про давню мрію пограти в найсильнішому, на його погляд, чемпіонаті.

«Луческу найбільше вплинув на мою кар’єру»

— У матчі з донецьким «Металургом» і після нього, президент клубу, партнери по команді, тренери, вболівальники влаштували вам справжню овацію, подякувавши за десять років служіння команді. Це вас зворушило?
— Звичайно, мені було дуже приємно. Дуже вдячний і президенту клубу Рінату Ахметову, й уболівальникам, які мене підтримали, гідно оцінивши мій внесок в успіхи «Шахтаря». Чесно зізнаюся, на очі сльози наверталися.

— Ви за «Шахтар» зіграли 300 матчів. Який з них запам’ятався найбільше?
— Багато пам’ятних зустрічей за цей час було. Так, можна говорити про перший матч у складі «Шахтаря», це був дебютний поєдинок у Лізі чемпіонів і, звичайно, не можна не згадати фінальну зустріч у Кубку УЄФА, коли обіграли «Вердер». Не забути мені й матч у Лізі чемпіонів із «Брагою», адже португальцям я тоді забив. Велике задоволення отримав і від останнього матчу в складі «Шахтаря» проти донецького «Металурга».

— До речі, ви вийшли на той матч із капітанською пов’язкою. І зараз саме ви є капітаном збірної Румунії. Така довіра зобов’язує?
— Звичайно. На мені велика відповідальність. Розумію, що повинен вести команду за собою, бути прикладом для всіх.

— Свого часу в «Шахтарі» було п’ятеро румунських гравців, але залишилися в підсумку тільки ви. Наскільки важко було витримати конкуренцію?
— Не знаю, наскільки, але було важко, бо професійний футбол — важка робота. За «Шахтар» виступав десять років, з Луческу — дев’ять (я прийшов на рік раніше Містера). І весь цей час тримати рівень своєї гри на високій позначці. Це непросто. Але радий, що мені це вдалося. Тепер намагатимуся виступати на своєму рівні й у «Вест Хемі».

— Мірча Луческу сказав, що футболісти у «Шахтарі» більше, ніж просто партнери по команді, вони — брати …
— «Шахтар» — велика сім’я. І всі колеги в клубі мені як брати. Ми завжди один одного підтримуємо. У команді дуже хороша атмосфера. І це позначається на результатах.

— Ви починали у футболі нападником. Але Мірча Луческу перекваліфікував вас на лівого захисника. Узагалі, яку роль Містер зіграв у вашому житті?
— Луческу — та людина, яка найбільше вплинула на всю мою кар’єру футболіста. Мені здається, якби Містер не знайшов мені нову позицію на полі, не зробив би мене крайнім захисником, то я не досяг би того, що маю зараз.

— За весь час у вас траплялися значні розбіжності? Доводилося сперечатися з тренером?
— Ну, протиріччя бували. Але це нормально. У будь-якій команді таке відбувається між тренером і гравцями. Іноді вважаєш, що ти не помилявся, все робив правильно, але тільки тренер оцінює твої дії на полі.

«В Україні знайшов своє щастя»

— Коли вперше приїхали до Донецька, в Україну, з якими складнощами зіткнулися?
— Ви знаєте, я їх якось не помітив. На першому місці в мене була мета — добре грати у футбол, закріпитися у «Шахтарі». Тому все інше відходило на другий план. Усе влаштовувало. Дуже вдячний Україні та Донецьку, де я відбувся як футболіст. Ваша країна та столиця Донбасу дали мені все! Тут я знайшов своє щастя — дружину, і донька народилася в Донецьку. Мене все влаштовує.

— У румуна — дружина українка…
— Я зробив свій вибір, і мене зовсім не лякало те, що моя дружина Юля іншої національності, ніж я. Серцю ж не накажеш. Не приховую, між нами іноді є непорозуміння. Це відбувається через мову спілкування, менталітет, але це все — дрібниці.

— Тепер у вас починається новий етап у кар’єрі. Донецький клуб поставився до вас шанобливо, відтак переходите у «Вест Хем» як вільний агент…
— Так, за що дуже вдячний президенту «Шахтаря» Рінату Ахметову.

— Коли виник варіант із «Вест Хемом»?
— Узагалі, різні варіанти виникли взимку. Мене у своїх лавах хотіли бачити «Бешикташ», «Марсель», інші команди. Уже після того, як зачинилося трансферне вікно, зацікавленість у моїх послугах проявив «Вест Хем». Це було три місяці тому. Однак підкреслю, що головним для мене було рішення «Шахтаря».

— А чим привабив «Вест Хем»?
— «Вест Хем» — команда з великою історією, величезними традиціями. Вважаю, що англійський чемпіонат — найсильніший у світі. Кожен футболіст мріє там пограти. І я — не виняток. У мене великі амбіції. «Вест Хем» дуже хотів бачити мене у своєму складі й боровся за мене. Така, свого роду, довіра з боку англійського клубу до мене дуже радує.

— Разван, чи усвідомлюєте, що «Шахтар», який виступає регулярно в Лізі чемпіонів, значно сильніший за команду, в яку переходите?
— Так, звичайно. Але в англійській прем’єр-лізі є такі ігри, які можна порівняти з матчами Ліги чемпіонів. Коли граєш проти «Манчестер Юнайтед», лондонського «Арсеналу», «Челсі», «Тоттенхема» чи «Манчестер Сіті», то цілком можна відчути рівень Ліги чемпіонів. Отож перехід у «Вест Хем» для мене це не крок назад, а крок … збоку, скажімо так (сміється).

«Не маю права впасти лицем у багно»

— Чого хочете досягти у «Вест Хемі»?
— Хочу стати одним з ключових гравців команди, регулярно бути в основному складі. Переходячи з команди, яка постійно виступає в Лізі чемпіонів, повинен підтвердити свій високий рівень тепер у «Вест Хемі», отож не маю права впасти лицем у багно. Розраховую пограти на рівні англійської прем’єр-ліги більше трьох років.

— Скільки взагалі ще плануєте виступати?
— Поки коліна не зітруться (сміється).

— Зараз чимало розмов довкола можливого переходу Фернандіньо. Президент клубу Рінат Ахметов заявив, що вважає Ферну найкращим опорним півзахисником у світі, тож менш ніж за 50 млн, обумовлених у контракті, він його не відпустить. Що думаєте з цього приводу?
— Із Фернандіньо грав тривалий час. І згоден із президентом клубу в тому, що Ферна — один з найкращих футболістів у світі на своїй позиції. Зрозуміло, що такого гравця ніхто не хоче відпускати. Що буде далі, подивимося. Це залежить від президента клубу, тренера, самого гравця та від того, наскільки «Манчестер Сіті» готовий розщедритися.

— Рінат Ахметов, усі вболівальники «Шахтаря» дуже хочуть, щоби «гірники» виграли Лігу чемпіонів. Але Вілліан покинув клуб, ви йдете, можливо, піде Фернандіньо, йде полювання й за Мхитаряном… Чи реально здобути перемогу у великому європейському турнірі, продаючи лідерів команди?
— Мені складно розмірковувати про стратегію клубу, що в тій чи іншій ситуації буде робити президент. Йому видніше. Зрозуміло, що названі вами гравці — ключові виконавці, за плечима яких великий досвід виступів в Лізі чемпіонів. Без них, звичайно, буде дуже важко. Не факт, що хлопці, які діятимуть на їхніх позиціях, заграють, як вони. Але, повторюся, президенту й тренеру видніше, як чинити, щоб урахувати інтереси й команди, й гравців.

— Схоже, піком нинішнього покоління «Шахтаря» став виграш 2009 року Кубка УЄФА, а зараз Мірчі Луческу треба створювати нову команду…
— Це питання не за адресою. Зауважу, що більшість гравців, які чотири роки тому вигравали єврокубок, ще виступають за «Шахтар». Повірте, досвід — велика штука, тож він дуже потрібен команді. Хоча, з іншого боку, незамінних гравців немає. А хто з футболістів вичерпав себе, Луческу знає.

— Разване, ви — досвідчений футболіст. Чому, на ваш погляд, Дмитро Чигринський, повернувшись у «Шахтар» після виступу за «Барселону», не може вийти на свій колишній високий рівень?
— Мені складно сказати, це питання не до мене, а до лікаря. Справді не знаю, чому Діму переслідують травми.

— Коли приступаєте до роботи у «Вест Хемі»?
— Збори розпочнуться 1 липня. Знаю, що команда — з великими амбіціями, тому сезон буде цікавим.
Поїду в Лондон заздалегідь, щоби знайти помешкання та вирішити всі побутові проблеми.

— Не виключаєте, що за два-три роки повернетеся в «Шахтар»?
— Усе може бути. Я ж казав, що «Шахтар» — це моя сім’я. «Шахтар» завжди залишається в моєму серці. Але поки налаштований грати за «Вест Хем». А що буде потім — побачимо…

Дмитро ДОЙНІКОВ, «Український футбол»