ГОНЧАРЕНКО: «Сьомий рік Асоціація уже нічого не робить»

Предлагаем вашему вниманию вторую часть интервью главного тренера чемпионов Украины по футзалу Станислава Гончаренко, которое он дал популярному изданию «Футбол 5х5»
 
ЧАСТЬ 1

«Бенфіка» знайшла рецепт перемоги

– Ви слідкуєте зараз за найкращими єврочемпіонатами з футзалу?
– За можливістю, звичайно, слідкую.

– Чия гра вам найбільше імпонує?
– Нічия… Єдине, що мене приємно здивувало – це гра «Бенфіки». Команда знайшла правильний рецепт для досягнення успіху у Кубку УЄФА. У мене вдома є касети із записами ігор португальської команди в Кубку УЄФА – лежать як тренерський посібник. Навіть коли ми їхали на гру з «Ураганом», то в автобусі знову переглянули фінал «Бенфіки» з «Інтер Мовістаром», щоби вкотре побачити, як португальці знайшли ту протиотруту до гри суперника. Гравці «Бенфіки» випереджали, збільшували швидкість, інтенсивність роботи, фундаментально займались тотальним пресингом, атаки були не затяжні, а дуже швидкі. Все робилось за 8-12 секунд вибуху контратаки. Все було зроблено для того, щоби швидко виявляти дірки у захисті повільних і важких іспанців, я маю на увазі і Бетао, і Даніеля. Коли дивився фінал, то вкотре здивувався, наскільки правильно зараз ідуть португальці до своєї мети, наскільки вони знайшли щось нове у футзалі і змогли випереджати таких швидких іспанських гравців іспанців як Торрас, Габріель. Навіть ці гравці, яких я вважав найшвидшими на просторах міні-футболу, вони програвали у швидкості португальцям.

– Теперішній «Тайм» готовий боротися за Кубок УЄФА?
– Сьогоднішній «Тайм» – ні. А от той «Тайм», що буде в листопаді, можливо, і зможе боротися.

Однозначно повинен бути плей-офф

– Якою повинна бути формула проведення чемпіонату?
– Хтось каже про чотири кола, хтось – про спарені ігри. Вони просто не розуміють, що кажуть. Є два тренери в Україні, які застали всі види проведення чемпіонату. Це – я і Кобзар. І в мене вже є з чим порівнювати. Люди, які пропонують такі системи проведення, не розуміють, наскільки це важко. Коли вони до цього прийдуть, вони зрозуміють. По-перше, це економічна сторона, по-друге, обов’язково у команд повинна бути відповідна кількість і підбір гравців, а в багатьох клубах цього немає, по-третє, не всі команди вміють грати дві гри поспіль. От я наведу приклад. Коли працював в «Інтеркасі», десь команд із 8 намагалися грати не дві гри, а лише одну. Команда, яка в перші 7-8 хвилин отримувала два голи від «Інтеркасу» – переставала далі грати і настроювалась лише на другу гру. От так буде і в цьому році. Зрозумійте, що ця система – непрогресивна. Також було декілька команд, що просто не боролись проти нас, а налаштовувались на своїх суперників. А був ще один приклад команди «Універ-Локо». Вона перший матч програла нам із рахунком 1:8, а у другому змогла зачепитись і зіграти у нічию 1:1. Після цього харків’яни 7 ігор не могли перемогти й слабших суперників. Тому що радість і гордість того, що відібрали очки в «Інтеркаса» їм не давала налаштуватись на своїх суперників.

– А чому ви проти проведення чемпіонату у чотири кола?
– Зараз в Україні є криза і команди не потягнуть цих роз’їздів. Хто пропонує так грати – не розуміє, що таке 36 ігор і з них 18 – виїзних. Я вважаю оптимальною формулу у два кола і плей-офф. Так, як і в НХЛ, НБА. Але в плей-офф серія не до двох перемог, а тільки до трьох. Рівень арбітражу, за винятком кількох арбітрів, повинен бути кращим. Достатньо згадати курйоз в Івано-Франківську (момент, коли Ільницький головою віддав пас з ауту і Струк після цього забив гол, – В.К.), коли арбітри навіть продемонстрували незнання правил. І тому зараз може виникнути така ситуація. Приїхала бригада арбітрів, зумисне чи не зумисне помилилася і вже 0:1. У другому матчі хтось захворів, хтось травмувався і вже команда вилетіла з плей-офф. Тому моя думка така: якщо грати до трьох перемог, то ні в кого вже не може бути ніяких відмовок. Бо якщо ти тричі програв, то є явно слабшим.

– Якою повинна бути система проведення Кубка країни? Чи сподобалась вам ідея із «Кубком восьми»?
– «Фінал восьми» однозначно погана формула для проведення Кубка. Потрібно всім визнати і відповісти собі, що цей «Фінал Восьми» організували для міста Харків, Залізниці і АМФУ. Це однозначно потрібно визнати. Такого я ще в житті не бачив –спеціально підрахував, хто в Харкові обслуговував ці поєдинки. «Фінал чотирьох» у Кубку УЄФА обслуговують чотири арбітри, комісар і інспектор. І вони протягом чотирьох днів перебувають на фіналі і обслуговують усі ігри. У нас ж був «Фінал восьми». Це на один день збільшилася квота учасників. Потрібно було привезти на фінал вісьмох арбітрів (чотири пари), чотирьох незалежних інспекторів і чотирьох делегатів. Із вибуванням команд вибувають арбітри. На фінал залишається одна пара арбітрів. Усі інші роз’їжджаються. Це набагато економніше. В українському ж «Фіналі восьми» у команд були величезні затрати. До чого я веду? АМФУ зараз не платить гроші своїм працівникам. Люди не отримують зарплати по п’ять-шість місяців. Цим користується Лисенчук. Зібравши всіх інспекторів, делегатів, арбітрів у Харкові, він їм зробив таку послугу: мовляв, бачите, я вам знайшов гроші. Я підрахував, що в місті Харків матчі обслуговували 16 арбітрів, 18 інспекторів і 8 делегатів. І це все на 7 ігор. Навіщо? Це злочин запрошувати стільки арбітрів, інспекторів, делегатів і змушувати команди все це оплачувати.

– Чи варто проводити матч за Суперкубок?
– Я вже надіслав свою пропозицію в АМФУ, щоби цього року Суперкубок не проводити. Ми повинні зрозуміти, що Суперкубок – це боротьба двох переможців. Якщо таких немає, то все інше можна не вважати Суперкубком. Потрібно, нарешті, навчитися називати речі своїми іменами. Придумувати всякі варіанти, на кшталт фіналіст «Єнакієвець», чи друга-третя команда чемпіонату повинна розіграти цей трофей. Це – не Суперкубок. Який стосунок має третя команда чемпіонату «Енергія» до Суперкубка? Жодного! Це все дурні балачки! Тому я вважаю, що цього року розігрувати цей трофей непотрібно. Хоча, з другого боку, я не проти зіграти. От «Єнакієвець» – фіналіст Кубка, от і хай їде до нас у Львів. Ми зіграємо. Але все одно це не є Суперкубок, адже цей трофей має відбуватись у змаганні чемпіона і володаря Кубка. Якщо такого нема, то це не є Суперкубок, а просто повтор фіналу. А «Фінал чотирьох», як хтось хоче придумати? То нехай це зараз закладуть у регламент і на наступний рік ми розігруватимемо за такою системою. А зараз на ходу таке придумувати, просто показувати, що АМФУ працює, не потрібно.

Поки є Лисенчук, Гончаренка у збірній не буде

– Чи буде колись Гончаренко працювати у збірній?
– Відповідь проста, поки там працює Лисенчук, мене ніколи там не буде. Ця відповідь складається із двох складових. З одного боку, цього антагоністично не хоче Лисенчук. А з другого – професійно цього не хоче Гончаренко.

– Як ви оціните виступ національної команди України на чемпіонаті Європи?
– Я просто вам скажу один справедливий момент. Хай хтось на мене ображається, але я скажу справедливо і чітко. За три останні чемпіонати Європи, у яких брала участь збірна України, вона виграла три гри: у Голландії, Бельгії і домовилась із Росією. І це все за три чемпіонати Європи. Все решта – це поразки. Про що далі казати? Радіти такому результату не можна. І те, що зараз наголошують, мовляв, ми – на восьмому місці, хай інші мріють, це ж абсурд. Результати самі про себе свідчать! Обіграти бельгійців зараз не складає труднощів. Сьогоднішні якби збірна Бельгії грала у чемпіонаті України, то не потрапила б навіть у шестірку кращих команд чемпіонату. І обіграли ми голландців на чемпіонаті Європи 2005 року, коли ті омолоджували склад і не відомо, хто поїхав на турнір. А ще була договірна перемога над Росією у 2005 році, щоби пробитися далі у плей-офф. Я навіть вам більше скажу. Домовлялися на нічию, а українці виграли і збірна Росії образилась на нас.

– Чи вважаєте ви виправданим натуралізацію іноземців, як це зробив Азербайджан?  Було би правильно запросити у збірну України, наприклад, чотирьох бразильців й опісля потрапити до трійки кращих команд чи потрібно виховувати своїх гравців?
– Тільки зі своїми гравцями досягати мети! У нас дуже талановита країна. У нас дуже хороший полігон для виховання гравців. Просто у нас немає системи. Правильно б її побудувати і завдяки нашим природним якостям, за рахунок самої футбольної структури ми б змогли здобувати титули зі своїми гравцями. Але у нас ніхто нічого не робить. Зрозумійте, збірну команду України просто виставляють. Її не готують, не тренують, її просто виставляють. У збірної немає ні аналітичного штабу, ні тренерського штабу, ні штабу на перспективу, ні штабу, який аналізує результати, діагностує стан гравців. Просто отримали календар, затвердили товариські матчі, запросили гравців із команди, яка виділила автобус, житло, виставили цю команду, відіграли і роз’їхались. Збірну потрібно готувати, тренувати, а не ось так виставляти. Це триває уже сім років.

Потрібно, щоби президенти клубів об‘єдналися

– Коли в Україні буде так, що керувати балом будуть президенти клубів, які платять гроші, а не АМФУ, яка от зіпсувала закінчення чемпіонату своїми помилками?
– Я думаю, що це станеться не скоро через три причини. У нас немає єдності і взаєморозуміння – у нас кожен думає про себе. Тривалий час аналізував цю ситуацію і зробив висновок: з усіх президентів Кедик – найбільш простий і  незалежний. Чому я так кажу? Тому що він ніколи не заважає і не вникає, не привносить свої порядки. Він не вчить когось грати, жити, працювати. Він оплачує і отримує задоволення від перемог. А от у деяких інших клубах є президенти, які мають гонор і безумство, вони вважають, що вже повинні стояти в черзі за перемогою. Через свою прямоту, цілеспрямованість і нав’язливу ідею, саме не системну, а нав’язливу, не можуть об’єднатись. От, наприклад, «Енергія» хоче виграти золоті нагороди. І в минулому сезоні хотіла… Їй зараз не вигідно йти проти АМФУ. Президенти цього не розуміють, що не треба йти проти Асоціації, потрібно просто об’єднатися. Коли вони зрозуміють, що треба згуртуватися, щоби покращувати міні-футбол – його результативність, ігрову суть, видовище… Тільки тоді ми зможемо щось змінити. Я тільки «Енергію» згадав для прикладу. Але так само думають і в харківському «Локомотиві», де свої сегменти залишив Геннадій Анатолійович (Лисенчук – В.К.), і в «Урагані». Є клуби, які давно хочуть стати чемпіонами, і їм не вигідно зараз сперечатися з Асоціацією. Вони просто не розуміють, що не потрібно сваритись із АМФУ, потрібно просто об’єднатися з іншими клубами.

Друга причина полягає у тому, що у нас відрізняються багаті – ті, що хочуть, ті, що просто беруть участь, і ті, що виживають, як «Контингент». І через цю нерівність не всі команди можуть сперечатися. От житомирський клуб не має права йти обурюватися, адже він безплатно заходить, безплатно виходить. Ті, хто хоче ще прижитись, обдивитись, вникнути, також не будуть маніфестами займатись. Також є середній прошарок, який заявляє про мрії посісти четверте-третє місце, і чотири-п’ять команд, які будуть битися за чемпіонство. І от це розмаїття відводить нас від самої гармонії процесу, не переможної гри, а процесу, який має давати результат хорошої моделі проведення змагань у вищій лізі.

Клуби повинні боротися, щоб обов’язкова була квота президентів у керівництві АМФУ. Щоби керували не ті, кого ми не знаємо чи призначені Лисенчуком, а кілька президентів, які обрані на паритетних умовах і які б доводили до Асоціації нашу ініціативу, наші погляди. Можливо, це би був Стефанків з «Енергії», якого ще раніше три-чотири роки хотіли обрати, Крилов із «Локомотива» і Бубен з «Урагану», який дуже любить міні-футбол. От ці три людини могли би донести принципи наших побажань, модель, яку ми хочемо втілити, і це б не була конфронтація з АМФУ, а пропозиція працювати консолідовано і злагоджено. Але Асоціації це не є вигідно, адже піде здоровий інтерес, здорові ініціативи і вона у них загубиться.

Загубиться її нездарність працювати, саме працювати, а не організовувати.  Адже сьомий рік Асоціація уже нічого не робить. На якомусь етапі все, що було напрацьовано раніше, працювало за інерцією. Але є порядок і сенс у житті, як би ти не вивертався і не повертався, а життя все одно дає здачу. От цей неправильний курс, який обрав Лисенчук, йому позначився у цьому році  таким хаосом у чемпіонаті.

– У Росії матчі чемпіонату тривають по 25 хвилин «чистого» часу. Ви підтримуєте такий підхід?
– Я б із задоволенням зробив таке нововведення і в чемпіонаті України. Я категорично знаю, що багато проти такого. Бо вони не хочуть новинок, вони не хочуть пошуків – їх задовольняє те, що є зараз. І вони люблять казати сакраментальну фразу – є правила УЄФА. Згідно з літерою закону, вони мають рацію. Але для того, щоби розширити знання, вміння гри, я б запровадив таку систему.

– Цього сезону навіть із календарем було багато проблем. От «Тайм» за два тижні міг би проводити шість ігор. Чи змогла команда грати у такому режимі, якби матч тривав два тайми по 25 хвилин?
– Звичайно, якщо буде такий календар, то команди не зможуть витримувати такі навантаження. Потрібно це враховувати. Якби запровадили два по 25, то потрібно складати календар так, щоби була одна гра на тиждень. Якби гра тривала довше, то це і глядачам сподобається, адже спектакль матиме більше інтриги і моментів. Та й поліпшаться вміння, навики у грі, виросте стратегія й тактика і, навіть, знайдуться та відкриються нові можливості для нових тактичних ходів.

– Яка кількість команд у чемпіонаті була б оптимальною?
– Оптимально було б мати 12 команд, які би грали у два кола, після чого вісімка команд розігрувала чемпіонство на стадії плей-офф. 14 команд, то з плей-офф буде важко – строки і так далі… Але й це не є найгіршим варіантом. А от 10 команд, на мою думку, мало.

– Які оптимальні терміни проведення?
– Не треба нічого вигадувати. Найбільш оптимальні – з вересня до травня. Тим паче, що цього року збірна залучена лише в одному відбірному циклі і є можливість усе продумати, розписати календар, щоби потім не було проблем.

Володимир КРУПЧУК, Футбол 5х5