ДЕМ’ЯНЮК: «У секторі друзів не буває...»

24-річний львівський стрибун у висоту Дмитро Дем’янюк (ФСТ «Колос» - ЗСУ), перемігши на змаганнях Кубка України у Києві чинного чемпіона світу Юрія Крімаренка та одного із найсильніших «висотників» планети Андрія Соколовського, здобув путівку на чемпіонат світу, який зараз триває в японській Осаці.   

- Дмитре, ти сам очікував, що так – в останню хвилину – зможеш пробитися на чемпіонат світу?
- Звичайно, це наслідок роботи кількох останніх років. Фізично і технічно я був готовий стрибати на таких висотах, однак довго не міг реалізуватися на змаганнях. Путівка на чемпіонат світу – це лише мінімальний поштовх у кар’єрі, який, сподіваюся, ще більше стимулюватиме до подальших успіхів.
Останні два роки я практично нормально не виступав через травму коліна. Наразі 232 – це дев’ятий результат сезону у світі. А найвище цього року – на 235 см - стрибали знаменитий швед Хольм та багамець Томас.

- Два роки тому Юрій Крімаренко також несподівано переміг Соколовського в Києві, а потім створив сенсацію на чемпіонаті світу, здобувши під дощем «золото» саме на висоті 2 м 32 см. Якихось аналогій в цьому не вбачаєш?
- Перемогти Крімаренка та Соколовського зовсім не означає стати у майбутньому чемпіоном світу (сміється). Мені ще рано «спочивати на лаврах».

- А як сприйняли твій успіх такі зірки світового спорту, як Крімаренко та Соколовський?
- Соколовського, особистий рекорд якого 238 см, підвела нестабільність виступів. А щодо Крімаренка, то напередодні цих змагань Кубка України я цілий тиждень жив у його квартирі. Спав на килимку на підлозі, але все нормально (сміється). У житті ми друзі, а в секторі - суперники.

- Чого від тебе можна очікувати на чемпіонаті світу в Осаці?
- Завдання – пробитися до фіналу. Кваліфікація в Осаці дуже висока – потрібно буде підкорити 228 см. Гадаю, в Японії буде достатньо сильних стрибунів, здатних злетіти вище, тож буде непросто. Впевнений, на моєму виступі позначаться також проблеми з акліматизацією.

- У твоєму житті вибір майбутнього фаху, мабуть, був очевидним, адже ти народився в сім’ї відомого стрибуна у висоту?..
- Крім батька, відомою легкоатлеткою була й мама Тетяна Маркевич, яка також займалась стрибками. Хоча я досить пізно почав стрибати у висоту – лише в дев’ятому класі. Як виступав батько, я вже не пам’ятаю, хоча припускаю, що гени дещо допомогли. У дитинстві я перепробував чимало видів спорту: футбол, карате, шахи, теніс, плавання тощо. Але врешті-решт все одно почав стрибати.

- Дмитре, що поза спортом?
- Я закінчив Львівське училище фізкультури і юридичний факультет Техніко-економічного коледжу. Зараз навчаюсь на екстернаті на факультеті дизайну в НУ «Львівська політехніка». Цікавлюся тюнингом автомобілів, допомагаю друзям навіть у дизайні реклами, візитівок тощо.

Розмову продовжує тренер Дем’янюка-молодшого – відомий у минулому «висотник» Валерій Лебедюк.

- Успіх Дмитра є наслідком трирічної тренувальної роботи. Випадковостей у стрибках у висоту не буває. Можна випадково програти, але злетіти на таку висоту неможливо. А справжній стрибун у висоту вирізняється відсутністю страху висоти. Образно кажучи, «висотники» змагаються не з суперниками, а із земним тяжінням.
На жаль, у Львові спортивні чиновники довго нам не вірили, натякаючи, що наша «стеля» – стрибки на 220-223 см. Через те ми мали певні проблеми: фінансування, харчування, губернаторська стипендія тощо. Що там говорити, коли зарплатня наставника чемпіона України Шаповала та володаря Кубка Дем’янюка – елітних стрибунів Європи – 400 гривень. Доводиться самому витрачати кошти на виїзди на змагання... П’ятеро начальників спорту – Петришин, Кашуба, Коцовський, Жужевич, Майборода – обіцяли нам придбати сучасну стрибкову яму, а віз і нині там. Хоча її ціна – 20 тисяч гривень. Відтак мусимо тренуватися в інших містах. На жаль, у Львові за останні 10-20 років практично втрачено систему підготовки «висотників», закладену ще відомим тренером Миколою Вальчуком, його батьком, наставником легендарного Брумеля Дмитром Оббаріусом та іншими фахівцями. Ми маємо пропозиції з інших міст, де нам готові навіть вирішити квартирне питання. Знаючи історію з Іриною Мерлені, якихось ілюзій щодо Львова ми в цьому плані не плекаємо... А у нас є непогана група 16-17-річних стрибунів з ЛУФК, які вже стрибають на два метри.
Щодо підготовки стрибуна високого класу, то тут важливо все. Навіть харчування «висотника»: тіло має бути гнучке, як у гімнастки, легке, координоване. Разом з тим, він має бути сильним і швидким. Тому у раціоні атлета мають бути чорна ікра, мед, молочні продукти, овочі, фрукти, горіхи тощо.

- «Висотники» часом мають свої секретні продукти...
- Це радше фармакологічний раціон. Разом з колегою із Івано-Франківська робимо настоянки з родіоли рожевої, або, як її ще називають, «золотого кореня». Колись у Карпатах була ботанічна станція, де навіть пробували розсаджувати женьшень. Але прижилась лише родіола, тож умовив його й надалі з нами співпрацювати.

- Скільки років ви вже тренуєте Дмитра?
- Ще напередодні Олімпіади-1980 я був свідком на весіллі його батька, а Дмитро – мій похресник. З Олексієм ми виросли на одній вулиці, разом займалися спортом, поряд йшли по життю. Регулярно Дмитро почав тренуватися в училищі фізкультури. Але це були результати на рівні першого спортрозряду. Козир Дем’янюка-молодшого - те, що він «зберігся» в юнацькому спорті, тому тепер має нормально сформований організм, здоров’я і мотивацію.

- Вже кілька років говорять про популяризацію стрибків у Львові. Були навіть плани влаштувати змагання елітних стрибунів на площі перед Оперним театром...
- Ми мріємо популяризувати наш вид спорту в рідному місті. Найперше, потрібно придбати поролонову яму, бо ніхто не приїде на змагання. Мріємо зробити сектор з синтетичним покриттям розміром 50х50 м, який би можна було встановити на одному із львівських стадіонів. Все інше, в тому числі фінансування, можемо взяти на себе. Адже традиційний День стрибуна і Меморіал О. Дем’янюка ми проводимо практично без залучення бюджетних коштів. Хороший результат в сучасному спорті – це продукт роботи команди. Дуже б хотілося, щоб така команда фахівців, спортивних менеджерів була й у Львові. Зараз так вже працюють за кордоном і у нас в Чернівцях, Запоріжжі, Донецьку та інших містах України.

Довідка
Кваліфікаційний норматив для потрапляння в Осаку у секторі був надзвичайно високим - 2 м 30 см (категорія «А»). Дмитро – син відомого стрибуна, учасника Олімпіади-1980 Олексія Дем’янюка (на жаль, покійного) здобув путівку до Осаки в останній момент – у серпні на змаганнях Кубка України у Києві. Там Дем’янюку-молодшому вдалося перемогти з особистим рекордом – 2 м 32 см. Образно кажучи, вихованець тренера Валерія Лебедюка (ще один вихованець наставника – чемпіон України-2007 Віктор Шаповал – нещодавно посів четверте місце (2 м 26 см) на Всесвітній Універсіаді у Бангкоку). Національна федерація (ФЛАУ) навіть не встигла оформити Дмитру візи на тренувальні збори до Кореї, тому спортсмен готувався до змагань у карпатському Розлучі. Відтак після десятирічної перерви – після виступу бар’єристки Ірини Ленської – львів’янин знову виступив на світовому форумі «королеви спорту».

P.S. На жаль, учора друзям Юрію Крімаренку та Дмитрові Дем’янюку не вдалося пробитися до фіналу змагань стрибунів.

Високий замок