Топ-10 білорусів в історії чемпіонатів України

«Сябри» в чемпіонаті України були на хорошому рахунку. А в деяких клубах - на особливому. І мова не тільки про київське «Динамо» з його «солодкою парочкою» Хацкевич - Белькевич. До речі, крім цього легендарного дуету, в складі київської команди грали ще кілька відомих білоруських футболістів. Помітний слід залишили білоруси в «Карпатах», «Металісті», «Чорноморці»... Сьогодні ми виберемо серед них кращих з кращих.

10. Олексій Сучков

Клуби: «Карпати», «Харків»
Роки кар'єри: 2002-2009

В кінці 2002 року підписав контракт з «Карпатами». Провів у львівському клубі два сезони, але за цей час не зміг завоювати постійного місця в основі. На нетривалий час пішов в чемпіонат Росії, в «Шинник». Після Ярославля знову повернувся в «Карпати». На цей раз Сучков зумів завоювати місце в основі «зелено-білих». Відіграв за львівський клуб чотири сезони. Швидкий, технічний, універсальний півзахисник. Після «Карпат» грав в «Харкові». Там теж був гравцем основи. Але після того, як харків'яни вилетіли до першої ліги, пішов з команди.

9. Андрій Островський

Клуби: «Арсенал» К, «Чорноморець»
Роки кар'єри: 2002-2007

У київський «Арсенал», який В'ячеслав Грозний збирав буквально по крихтах, Островський потрапив через особисте запрошення наставника «канонірів». В «Арсенал» білоруський захисник переходив вже відомим майстром. До переїзду в Київ він став чемпіоном Білорусі та Ізраїлю, з московським «Динамо» завоював «бронзу» чемпіонату Росії. В «Арсеналі» відразу ж став гравцем основи. Потужний, непоступливий захисник, з дуже сильним ударом. За «Арсенал» провів два сезони, після чого перейшов в «Чорноморець». З одеською командою здобув бронзу чемпіонату України.

8. Сергій Кузнецов

Клуби: «Металіст», «Таврія», «Арсенал» К.
Роки кар'єри: 2003-2015

Кузнецов був складовою частиною ще того «Металіста», який тільки прагнув стати «третьою силою» в українському футболі. Сергій діяв, як правило, на місці правого півзахисника. Відрізнявся високою швидкістю і сильним ударом. Часто підключався до атак. З «Металістом» завоював бронзові нагороди чемпіонату України. Після Харкова в його послужному списку значаться «Арсенал» і «Таврія». У 2010 році вирішив завершити ігрову кар'єру. Але в 2012-му її відновив в якості гравця ковалівського «Колоса». Коли клуб отримав професійний статус, перейшов на тренерську роботу: зараз є асистентом головного тренера «Колоса» Руслана Костишина.

7. Павло Кирильчик

Клуби: «Кривбас», «Чорноморець», «Карпати», «Іллічівець»
Роки кар'єри: 2004–2010

Взимку 2004 року Кирильчик підписав контракт з «Кривбасом» на один рік. У криворізькій команді білоруський універсал (міг зіграти і в центрі оборони, і на місці опорного півзахисника) був гравцем основи. Клуб його хотів утримати, але Павло був проти. А все тому, що отримав пропозицію від «Чорноморця». В Одесу Кирильчик перебрався в статусі вільного агента, уклавши з «моряками» трирічну угоду. В одеському клубі відразу закріпився в основі. Грав на місці «хвилеріза». Був дуже чіпким і жорстким півзахисником. Від нього діставалося суперникам, хоча і сам отримував чимало. Багато часу провів «поза грою» через травми і дискваліфікації. З одеситами став бронзовим призером чемпіонату України. Після «Чорноморця» пограв один рік в «Карпатах», а потім два сезони провів в «Іллічівці».

6. Олександр Данилов

Клуби: «Металіст», «Металург» Д, «Арсенал»
Роки кар'єри: 2004-2011

Взимку 2004 року перейшов до «Металіста». У харківській команді провів три сезони. За цей час став основним гравцем слобожанського колективу. Грав на місці правого захисника (як правило). Забивав нечасто, його головним завданням було «підносити снаряди». У складі «Металіста» став бронзовим призером чемпіонату України. По закінченню контракту покинув «Металіст» вільним агентом і перебрався в донецький «Металург», з яким теж підписав трирічну угоду. Однак довго затриматися в Донецьку Данилову не вдалося. Через рік він відправився до Києва, де захищав кольори «Арсеналу». У столичній команді провів два роки.

5. Володимир Маковський

Клуби: «Динамо», «Ворскла», «Закарпаття», ЦСКА
Роки кар'єри: 1997-2002

У 1996 році в складі мінського «Динамо» Володимир Маковський став найкращим футболістом чемпіонату Білорусі, а в наступному сезоні з мінським клубом завоював національне «золото». У 1997-му він зі своєю командою засвітився в Москві на Кубку чемпіонів Співдружності. Володимира (і його брата-близнюка Михайла) запрошували в московський «Спартак» і київське «Динамо». В результаті брати вирішили перейти до столиці України. Тренерським штабом «Динамо» Володимир розглядався як гравець ротації, адже його місце в основі команди тоді було міцно зайнято знаменитим дуетом нападників Ребров - Шевченко.

За рівнем таланту 20-річний Володимир навряд чи поступався своїм іменитим колегам. І напевно б добився високих результатів, якби вмів терпіти і старанно працювати на тренуваннях. Але не склалося ні з першим, ні з другим. За першу команду «Динамо» Володимир провів лише 14 матчів, решту часу грав за дубль. Правда, все одно став дворазовим чемпіоном України і володарем Кубка. Не знайшовши ігрового щастя в Києві, Маковський колесив футбольною Україною, по черзі намагаючись закріпитися в «Ворсклі», ЦСКА, «Закарпатті». Виходило зі змінним успіхом. По закінченню п'ятирічного контракту з «Динамо» Володимир відбув на Батьківщину.

4. Володимир Коритько

Клуби: «Металург» З, «Чорноморець», «Металург» Д
Роки кар'єри: 2006-2009

Справжній футбольний пілігрим. За свою кар'єру змінив більше 15 клубів. До України встиг пограти в чемпіонатах Білорусі, Росії та Словаччини. В запорізький «Металург» прибув з російського «Терека», на початку 2006 року. Однак в запорізькій команді йому не вдалося закріпитися: провів лише вісім поєдинків, після чого повернувся на рік в «Терек». Другий його прихід в чемпіонат України виявився набагато вдалішим. У січні 2007 року Коритько підписав дворічний контракт з «Чорноморцем». В одеській команді він швидко став не тільки гравцем основи, але і одним з лідерів. Дуже швидкий, технічний півзахисник, з прекрасною першою передачею і відмінним баченням поля. До того ж, багато забивав. Через два роки покинув Одесу. Як тоді здавалося, пішов на підвищення - в донецький «Металург». Але за донеччан провів всього вісім поєдинків, і взимку 2010 року покинув команду.

3. Сергій Корніленко

Клуби: «Динамо», «Дніпро»
Роки кар'єри: 2004-2008

Рослий, потужний форвард з сильним ударом і відмінною грою на «другому поверсі». Майстер «стандартів». У чемпіонаті Білорусі дебютував в 16 років. У 20 років опинився в київському «Динамо». Крім киян, форвардом активно цікавився німецький «Штуттгарт». З київським клубом Корніленко підписав чотирирічний контракт. Однак замість відміряного терміну за угодою, провів в столиці України один неповний сезон, в якому зіграв дев'ять матчів. Проте, Сергій став володарем золотої медалі чемпіонату України. Не зумівши закріпитися в «Динамо», Корніленко був відданий в оренду до «Дніпра». Там у нього справи пішли краще. Своєю результативною грою нападник зміг переконати керівництво «дніпрян» у своїй профпридатності, і «Дніпро» викупив контракт білоруса. Перший повноцінний сезон Корніленка в «Дніпрі» вдався на славу: він чимало забивав, був гравцем основи. Але в двох наступних сезонах він випав з основної обойми, і після того, як закінчився термін угоди, перейшов в чемпіонат Росії.

2. Олександр Хацкевич

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 1996-2004

Напевно, найкращий опорний півзахисник в історії білоруського футболу і один з кращих - в історії київського «Динамо». До столиці України перебрався в 1996 році, з мінського «Динамо», у складі якого став чотириразовим чемпіоном Білорусі. До столиці України отримав запрошення після вдалої гри на московському Кубку Співдружності. Стартувати з місця в кар'єр в Києві не вийшло. Довелося чекати свого шансу. Такий підвернувся з поверненням в «Динамо» Валерія Лобановського. Валерій Васильович використовував Хацкевича переважно на місці «хвилеріза». Олександр відрізнявся чіпкістю і жорсткістю в єдиноборствах, як кажуть в подібних випадках, «випалював центр поля». Але при цьому він дуже часто починав атаки своєї команди, був майстром точної передачі. Володів сильним ударом, часто виконував «стандарти». У складі «Динамо» став семиразовим чемпіоном України, півфіналістом Ліги чемпіонів. Після завершення кар'єри футболіста став тренером. З червня 2017-го по серпень 2019-го очолював київське «Динамо». Але особливих досягнень не здобув.

1. Валентин Белькевич

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 1996-2007

До Києва переходив у статусі першої і головної зірки чемпіонату Білорусі, де в складі мінського «Динамо» став п'ятиразовим чемпіоном країни. Київськими селекціонерами був помічений в Москві, на матчах Кубка Співдружності. У київську команду переходив разом зі своїм одноклубником Олександром Хацкевичем. Незважаючи на безсумнівний талант, пробитися в основу київської команди при тренері Сабо Валентину не вдалося.

Вдалося тоді, коли «біло-синіх» очолив Лобановський. На довгі роки Белькевич став головною дійовою фігурою «Динамо» в півзахисті. Більш того, він став сполучною ланкою захисту і нападу. Володів унікальним для наших широт умінням бачити поле, прораховувати розвиток подій на три кроки вперед, зробити унікальну по точності і красі передачу. А ще майстерно виконував штрафні удари. З київським «Динамо» став багаторазовим чемпіоном України та володарем національного Кубка, півфіналістом Ліги чемпіонів. Після завершення кар'єри футболіста працював тренером в динамівському дублі. 1 серпня 2014 року раптово помер. Похований на Байковому кладовищі.

Валерій ВАСИЛЕНКО

Читайте також:

Топ-10 аргентинців в чемпіонаті України
Топ-10 грузин в історії чемпіонатів України
Топ-10 сербів в історії чемпіонатів України
Топ-10 хорватів в історії чемпіонатів України
Топ-10 бразильців в історії чемпіонатів України