Топ-10 хорватів в чемпіонатах України

Чемпіонат України - традиційно привабливий майданчик для вихованців екс-югославської футбольної школи. Зокрема, для гравців з Хорватії. Деякі з них розглядали УПЛ лише як транзитний пункт на шляху в топ-чемпіонати, деякі в нашій країні провели найкращі свої роки. Але і ті, й інші залишили дуже яскравий слід в нашому клубному футболі. Наведений нижче рейтинг - тому ще одне підтвердження.

10. Денис Главіна

Клуби: «Динамо», «Дніпро», «Ворскла»
Роки кар'єри: 2004 - 2010

Дуже рано, в 18 років, перейшов в київське «Динамо» з «Динамо» Загреб. Універсального футболіста, здатного зіграти і в захисті, і в півзахисті, і навіть в атаці, клуб зі столиці України брав на перспективу. За «Динамо» виступав лише за дубль і другу команду, з першою не провів жодного поєдинку. Кияни віддали Главіну в оренду до «Дніпра», але в цій команді він теж не зміг закріпитися, провівши за перший склад лише кілька поєдинків. А ось у «Ворсклі» Денис себе по-справжньому знайшов. Спочатку в команді з Полтави він виступав на правах оренди - і вельми непогано, а потім підписав повноцінний контракт. Головне досягнення хорватського універсала під час перебування гравцем полтавчан - перемога у фіналі Кубка України над «Шахтарем» в 2009 році.

9. Младен Бартулович

Клуби: «Дніпро», «Кривбас», «Арсенал», «Карпати», «Ворскла», «Волинь», «Інгулець»
Роки кар'єри: 2006 - т.ч.

Переходив в «Дніпро», коли йому не було й двадцяти років. Але вже в статусі чемпіона Хорватії. «Дніпряни» дуже розраховували на універсального півзахисника, але заграти в цій команді він не зміг. Його віддавали в оренди, і знову повертали. Найбільш вдалий для Младена український відрізок кар'єри - в іграх за «Кривбас» і «Карпати». У цих командах він був не тільки гравцем основи, але і одним з лідерів. У «Ворсклі» Бартулович теж був на виду, але довго не затримався. Після клубів УПЛ пішов на зниження: спочатку виступав за «Волинь», зараз пов'язаний контрактними стосунками з «Інгульцем».

8. Горан Сабліч

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 2002-2010

За потужного і рослого захисника київське «Динамо» заплатило «Хайдуку» більше трьох мільйонів євро. Він вважався дуже перспективним, а ще через свою антропометрію був повновладним господарем «другого поверху». Але стати гравцем основи «Динамо» Горан так і не зміг. В першу чергу - через свою підвищену травматичність. За вісім років, проведених в київському клубі, Сабліч зіграв трохи більше п'ятдесяти матчів в чемпіонаті країни. Незважаючи на статус гравця ротації, Сабліч має в своєму активі чотири чемпіонські титули. У 2010 році в статусі вільного агента повернувся на Батьківщину. Але реалізуватися як футболіст не зміг: травми його просто замучили.

7. Іван Стрініч

Клуб: «Дніпро»
Роки кар'єри: 2011-2014

Хорватський захисник залишив помітний слід в «Дніпрі». У тій потужній команді Хуанде Рамоса Стрініч був основним гравцем. В принципі, його і купували не на «виріст», а під основу, заплативши «Хайдуку» чотири мільйони євро. Уже в першій же грі за «дніпрян» Іван відзначився забитим м'ячем - після дальнього і сильного удару. Відповідав не тільки за лівий фланг захисту, а й часто брав участь в атакуючих діях. Свого часу ним цікавилося київське «Динамо», але чи то інтерес був не дуже предметним, чи то Стрініч хотів піти в Західну Європу. Після закінчення контракту з «Дніпром» не став продовжувати угоду з дніпропетровським клубом, а відбув в серію А - в «Наполі».

6. Нікола Калинич

Клуб: «Дніпро»
Роки кар'єри: 2011-2015

Стрініч, Калинич... Така ностальгія від того, справжнього «Дніпра», якого вже немає. Цей форвард, незважаючи на свої 23 роки, переходив у дніпропетровську команду в статусі зрілої зірки, адже до «Дніпра» не без успіху грав в англійській Прем'єр-лізі за «Блекберн». У «Дніпрі» Нікола стартував з місця в кар'єр: в 12 матчах - 9 м'ячів. Калинич був основним гравцем «Дніпра» в тому сезоні, коли дніпряни під керівництвом Маркевича вийшли у фінал Ліги Європи. У вирішальній зустрічі - проти «Севільї» - точний удар Калинича вивів українську команду вперед, але, на жаль, в результаті «Дніпро» програв найважливіший матч в своїй історії. «Дніпро» хотів зберегти цього кваліфікованого і різнобічного футболіста, але в клубі почалися проблеми, невиплати зарплати, і Калинич зажадав трансферу. У серпні 2015 року він перейшов до «Фіорентини».

5. Едуардо

Клуб: «Шахтар»
Роки кар'єри: 2010-2014, 2015-2016

Натуралізованого бразильського хорвата «Шахтар» дуже хотів придбати ще тоді, коли він феєрив у загребському «Динамо». Донецький клуб був зацікавлений відразу в двох гравцях команди зі столиці Хорватії: Едуардо і Модрічу. Але обидва в підсумку вибрали імениті клуби із Західної Європи. Едуардо опинився в лондонському «Арсеналі». Успішною назвати його кар'єру в команді Арсена Венгера не можна. В першу чергу - через страшну травму (відкритий перелом ноги). У 2010-му Едуардо таки переходить в «Шахтар». Контракт підписаний на чотири роки. Наставник «гірників» Мірча Луческу розраховував на досвідченого футболіста, і Едуардо платив взаємністю. Але, все ж, потрібно визнати, що гравцем основи «Шахтаря» Едуардо не став. Після закінчення терміну контракту з донеччанами в 2014-му, Едуардо перейшов у «Фламенго», де провів один сезон. Після цього знову повернувся в «Шахтар», але більше року не затримався.

4. Йєрко Леко

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 2002-2006

На початку «нульових» без нього було складно уявити півзахист київського «Динамо». Дуже чіпкий і жорсткий опорник, з хорошим почуттям пасу і відмінною грою на «другому поверсі». У київську команду прийшов із загребського «Динамо» за непогані на той момент чотири мільйони євро. У складі «Динамо» виграв два титули чемпіона України. Можливо, виграв би більше регалій, але продовжувати контракт з клубом категорично відмовився. Через цей демарш Леко півроку маринували в дублі, але своє рішення він не змінив, і в 2006-му на правах вільного агента перебрався в «Монако».

3. Огнен Вукоєвич

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри 2008-2015

У 2008 році за півзахисника загребського «Динамо» розгорнулася неабияка боротьба між двома провідними клубами України: київським «Динамо» і «Шахтарем». Огнен вибрав Київ. І навряд чи пошкодував. За довгі сім років перебування в столиці України він став гравцем основи київської команди і улюбленцем публіки, яка охрестила хорвата «Гаттузо». Жорсткий, але досить технічний руйнівник, що вмів зіграти і на атаку. А при необхідності міг зіграти і на місці центрального захисника. У складі киян став чемпіоном України і володарем Кубка країни.

2. Домагой Віда

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 2013-2017

В середині «десятих» - найкращий центральний захисник чемпіонату України. Мав непогану, як для гравця його амплуа, техніку і неперевершено грав на «другому поверсі». Майже всі свої голи за «Динамо» забивав головою. Цей блондин за чотири сезони в Києві провів більше сотні матчів у чемпіонаті України, ставши дворазовим чемпіоном країни і стільки ж разів вигравав Кубок. Його дуже хотіли залишити в київському клубі, та й Домагой не був проти продовжити конктракт, що закінчувався в 2017 році, але турецький «Бешикташ» зробив йому пропозицію, від якої було складно відмовитися: три мільйони на рік. Таку зарплату «Динамо» не могло запропонувати Віді, тому в грудні 2017-го він на правах вільного агента перейшов у стамбульський клуб.

1. Даріо Срна

Клуб: «Шахтар»
Роки кар'єри 2003-2018

І через цього хорвата боролися обидва наших гранди - «Динамо» і «Шахтар». Але, на відміну від Вукоєвича, Даріо вибрав «гірників». Трансфер цього півзахисника (Срна починав свою кар'єру гравцем середини поля) обійшовся донеччанам в якихось 1,2 мільйона євро. Цікаво, що в «Шахтар» Срна переходив в один день зі своїм партнером по збірній Хорватії Плетикосою. На відміну від Даріо, Стіпе переходив до Донецька в статусі зірки, тоді як Даріо - гравець на перспективу. Але все вийшло навпаки: воротар так і не зміг побудувати свою кар'єру в «Шахтарі», тоді як перекваліфікований півзахисник став справжньою легендою клубу.

Наставник донеччан Луческу відрядив Даріо на правий фланг оборони, і на довгі роки ця позиція у «Шахтаря» була закрита. Швидкий, технічний, з ідеальним баченням поля і такою ж передачею - ось таким був Срна під час його перебування гравцем «гірників». А ще він був лідером команди, майстром виконання стандартів. Свого часу його хотіли купити багато провідних клубів Європи, але він залишився вірним «Шахтарю», з яким виграв всі внутрішні трофеї. І Кубок УЄФА. Але ось піти з команди красиво не зміг. Через викриття в застосуванні допінгу прийняв рішення призупинити кар'єру в «Шахтарі», проте після закінчення терміну дискваліфікації клуб йому не запропонував новий контракт. На правах вільного агента пішов у «Кальярі». Після року в серії А повернувся в «Шахтар» вже в статусі тренера.

Читайте також:  

Топ-10 бразильців в історії чемпіонатів України
Топ-10 румунів в історії чемпіонатів України