Допінг, манкурти і Динамо. Топ-10 розчарувань 2025-го за версією Sport.ua
Наш начебто український антирейтинг має чітке міжнародне забарвлення
2025-й подарував українському спорту чимало гучних перемог і відкрив нові імена. Втім, розчарувань теж бракувало. Найперше тому, що живемо ми з відчуттям постійного стресу, пов’язаного з повномасштабною війною, яка триває майже чотири роки. Кожен адекватний українець понад усе мріє не лише про те, щоб це пекло колись закінчилося, але щоб наша держава при цьому залишилася існувати.
Відповідно й більшість розчарувань, які ніби й напряму не пов’язані з війною, сприймаються під таким соусом. На жаль, останнім часом все частіше ми почуваємося зрадженими. Українцям, які живуть під акомпанемент вибухів, повітряних тривог, турботи за рідних, які на фронті і оплакують тих, кого ця війна вже забрала, важко збагнути, коли цивілізований світ прямо чи опосередковано заграє з агресором. Спорт не виняток. Тому формуючи цей рейтинг, Sport.ua вийшов за рамки суто українських персоналій і зробив його міжнародним. Зрештою, відкриємо цю десятку розчаруваннями, які виглядають на тлі пов’язаних з війною лайтовими. І поступово перейдемо до нових реалій воєнного часу.
Допінг-фіаско Бех-Романчук
У травні одна з найвідоміших українських легкоатлеток, 29-річна Марина Бех-Романчук отримала чотирирічну дискваліфікацію за те, що один з її допінг-тестів виявив підвищену дозу тестостерону. Останніми змаганнями Марини була Олімпіада в Парижі, куди атлетка судячи з провального виступу з’їздила фактично туристкою. Але, судячи з офіційної інформації, мова якраз не про тести, взяті під час змагань.
Звісно, Бех-Романчук стверджує, що вона нічого не вживала, категорично не погодилася з вердиктом Athletics Integrity Unit і звинуватила Національний олімпійський комітет України та українську легкоатлетичну федерацію в тому, що вони не стали на її захист. Втім, така реакція для дискваліфікованих спортовців є звичною. Наразі Марина готуються стати мамою. А нам вона залишила спогади про два срібла на чемпіонатах світу, золото чемпіонату Європи і безліч інших яскравих перемог у секторах для стрибків у довжину і потрійного стрибка. Сподіваємося, їх під сумнів вже не поставить ніхто.
Вільне падіння «Динамо»
Київське «Динамо» почало на регулярній основі виставляти себе на посміховисько не лише на міжнародній, але вже й на внутрішній арені. Сезон-2025/26 команда під керівництвом Олександра Шовковського почала з поразки в кваліфікації Ліги чемпіонів від кіпрського «Пафосу». Після того – поразка в кваліфікації Ліги Європи ізраїльському «Маккабі» з Тель-Авіва. І вишенька на торті – виступ у Лізі конференцій, де «Динамо» виглядало безпорадним не лише в матчах проти англійського «Кристал Пелесу» чи турецького «Самсунспора», а й у поєдинку проти ще одного кіпрського ґранда «Омонії».
На внутрішній арені кияни вперше в історії незалежних чемпіонатів України програли чотири матчі поспіль, зокрема поступилися вдома аутсайдеру – «Полтаві». Врешті, осінню частину сезону кияни завершували вже з Ігорем Костюком на чолі і наразі прихильники команди тішать себе надіями, що реанімувати колись легендарну команду зможе бодай він.
Між тим, ефект сприйняття від невдач на футбольному полі підсилився резонансним інтерв’ю екс-нападника команди, а донедавна радника президента клубу Ігоря Суркіса Артема Кравця, в якому були оголені чимало вражаючих диким непрофесіоналізмом причетних осіб моментів, пов’язаних з функціонуванням клубної академії.
Хаос у хокейному господарстві
У 2025-му вперше за дуже тривалий час усі три хокейних збірних України – національна, молодіжна і юнацька – виступали в дивізіоні 1А чемпіонату світу, другому за силою, вище від якого лише елітний. Виступали вони там непогано і всі мали реальні шанси пробитися в еліту. Здавалося, справи в українському хокеї пішли на лад. Але куди там! Осінь – вже традиційна пора, коли причетні до управління цією грою в нашій державі гризуться за владу. Нинішній очільник Федерації хокею України Сергій Мазур вирішив нівелювати вплив почесного президента ФХУ Анатолія Брезвіна, змінивши керівників обласних відокремлених підрозділів. Брезвін обурився, зібрав альтернативний щорічний конгрес, на якому чинному керівникові Федерації була висловлена недовіра. Наразі ця боротьба не припинилася і носить кулуарний характер. Брезвін і його секта намагаються довести свою легітимність через суд.
Паралельно зовсім плачевною стала ситуація з національним чемпіонатом. Почалося все з того, що амбітні «Київ Кепіталз» з дозволу пана Мазура перекочували основною командою в Балтійську лігу, залишивши в Україні відверто небоєздатний колектив «Крижинка», котрий програв усі 15 стартових матчів чемпіонату, а першу перемогу здобув дякуючи недавній неявці іншого проблемного клубу – одеського «Шторма». Ситуація в стані одеситів критична і про неї Sport.ua в усіх фарбах розповість найближчими днями. Якщо коротко, то власники «Шторма» награлися в хокей і тепер не знають, як із нього зберігши обличчя вийти. Історія для українського спорту, погодьтеся, не нова. Тож наразі в чемпіонаті України залишилося чотири команди, а боєздатними є лише дві – «Кременчук» і «Сокіл». Останнє в 2025-му Хокейне Класичне між колективами мало неприємний присмак у зв’язку з доволі дивним суддівством на користь «Кременчука», фактичним власником якого залишається чинний президент ФХУ Мазур.
Лобом до стіни по-борцівськи
2025-й рік національна збірна України з вільної боротьби закінчила аж з однією бронзовою медаллю, яку представник вагової категорії до 61 кг Андрій Джелеп здобув на чемпіонаті Європи. І хоч на чемпіонат світу наші вільники з’їздили вхолосту, у порівнянні з історичним провалом у 2024-му, коли українці не здобули жодної медалі на «мейджорах» (Олімпіада, чемпіонати світу і Європи) це був неймовірний успіх. Якого Василеві Федоришину, вперто лобійованому попри постійні, починаючи з 2017 року провали, керівництвом Асоціації спортивної боротьби, виявилося недостатньо, щоб зберегти посаду головного тренера. Терпець у відповідальних осіб з Міністерства молоді і спорту нарешті луснув.
Проте не до кінця. Новим наставником збірної став сумнівної кваліфікації фахівець Валентин Русанов, котрий не досяг навіть звання майстра спорту як борець і єдиний відомий вихованець якого Ґор Оґанесян мав проблеми з допінгом. Чим керувалися міністерські фахівці, віддаючи перевагу Русанову перед іменитим борцем і вже досвідченим тренером Віктором Білокопитим – одному Богу відомо.
Дембельський акорд Павелка
Звинувачуваний в махінаціях з бюджетними коштами на мільярди гривень екс-глава УАФ Андрій Павелко накивав п’ятами з України. Для виїзду за кордон 50-річний Павелко скористався фейковою інвалідністю.
Андрія Павелка підозрюють у масштабних корупційних та фінансових злочинах, зокрема у розкраданні коштів Української асоціації футболу та неправомірному заволодінні грошима, що надходили від УЄФА через офшорні схеми. За оцінками слідства, йдеться про приблизно 9,32 млн євро незаконно переказаних на рахунки іноземних компаній і завданих збитків федерації та бюджету України, зокрема у рамках оборудок із будівництвом футбольних об’єктів, а також організації складання фальшивих документів разом із групою осіб.
Перший запобіжний захід у вигляді арешту на два місяці із можливістю внесення застави близько 9,88 млн грн був обраний Павелку 29 листопада 2022 року Печерським судом Києва, і заставу внесли того ж дня.
Впертість Плотницького
Як і торік, найобдарованіший український волейболіст сучасності заслуговував бути зовсім у інших рейтингах. У 2025-му Олег, який виступає за італійську «Перуджу», вперше в кар’єрі виграв Лігу чемпіонів і увійшов до символічної збірної турніру, а наприкінці року втретє в кар’єрі став переможцем клубного чемпіонату світу.
Втім, збірну України вже другий рік поспіль Плотницький, керуючись егоїстичними мотивами та особистими образами, продовжує іґнорувати. В 2025-му Україна без Олега в складі яскраво дебютувала в Лізі націй і, як наслідок, волейбольна спільнота взагалі не включила Плотницького за підсумками традиційного референдуму, який спільно проводять ФВУ і Sport.ua, до трійки найкращих. Людина, якою ще донедавна захоплювалися, перестала сприйматися.
Обмежене коло фанатиків волейболіста зауважує, мовляв, їх кумир – не єдиний зірковий волейболіст, який ігнорує виступи в збірній. Перелік прізвищ начебто вражає. Але є одне «але»: в жодній з цих країн не триває війна. За таких обставин виступ за національну команду виглядає лише приблизно корисним. Проте Плотницький думає інакше.
Чи думав. За нашою інформацією, під час клубного чемпіонату світу Олег мав розмову з наставником збірної Раулем Лосано тет-а-тет і попередня домовленість про повернення догравальника «Перуджі» в збірну нібито досягнута. Принаймні, про це свідчить і голосування Лосано в опитуванні на найкращого волейболіста року.
Баскетбольні демарші
В українському баскетболі плотницьких значно більше. Олексій Лень, Дмитро Скапінцев, Святослав Михайлюк, Богдан Близнюк в останні роки іґнорують виклики в збірну послідовно. Не пояснюючи чому. Правда, в серпні 2025-го виправдання нарешті з’явилося. Головний тренер нашої національної команди, латвієць Айнарс Баґатскіс назвав усіх тих, хто відмовляється грати за збірну «виродками». Ті, кому це адресувалося, сприйняли слова наставника як велику образу. І відповіли неприїздом до лав збірної на стартові матчі Кубка світу проти Грузії і Данії.
Мабуть, для команди, як і у випадку з волейбольними колегами в Лізі націй, це мала бути катастрофа. Однак ті гравці, які прийняли запрошення, обидва матчі виграли. Зокрема в могутніх грузинів. Трохи згодом президент Федерації баскетболу України Михайло Бродський повідомив, що мав розмову зі Скапінцевим та Михайлюком і ті начебто погодилися в майбутньому грати за збірну. З одного боку, це добре. З іншого – чи варто принижуватися і впрошувати тих, для кого виступ за країну є предметом торгу навіть у такий час?
Щурі з корабля
Корабель під назвою «Україна» ще далекий від того, щоб втонути, але окремі спортивні «щурі» з нього вже потікали. Цьогоріч резонансних змін спортивного громадянства було кілька. Очікувано довів процес перетворення з українця у хорвата срібний призер Олімпіади-2024 зі спортивної гімнастики Ілля Ковтун разом зі своєю прекрасною тренеркою з прізвищем Горбачова. Пояснення Ковтуна мотивів зміни громадянства для хорватської преси виглядає жалюгідним для всіх, хто трохи обізнаний з об’ємами матеріального забезпечення топових спортовців в Україні.
«Не лише війна в Україні вплинула на моє рішення, - казав Ілля. – Було багато ситуацій, через які я вирішив змінити громадянство. Я фактично жив у них, спав, тренувався та харчувався в «Соколі». Коли я виграв олімпійську медаль, я відчув, що люди у Хорватії раділи більше, ніж в Україні».
Поряд із тим, під прапором Об’єднаних арабських еміратів почала виступати бронзова призерка чемпіонату світу-2022 з дзюдо Єлизавета Литвиненко, якій зараз 21. Одна з причин зміни громадянства – відмова Федерації дзюдо України від участі в тих змаганнях, у яких виступають кацапи і бульбани.
Ще одна резонансна зміна громадянства вартує окремої уваги, тому про неї нижче. На тлі цих історій виправданим виглядає лише переїзд з України в Латвію перспективного фігуриста Федора Куліша. Федір став одним із багатьох українських фігуристів, хто не захотів виживати в умовах вічної монополії сімейства Амірханових на чолі Федерації фігурного катання України і поїхав туди, де зможе реалізуватися. Він вже здобув для Латвії ліцензію на Олімпіаду-2026, тоді як українці реальних шансів пробитися на Ігри не мають.
Еталонна зрада
Срібна призерка чемпіонату світу-2022, чемпіонка і призерка чемпіонатів Європи, учасниця двох Олімпіад, стрибунка у воду Софія Лискун шокувала тим, що прийняла російське громадянство.
«У нас у Києві в басейні висіло величезними літерами: «Спорт поза політикою». Але перші, хто потрапили під удар, звичайно ми, спортсмени», - бідкалася уродженка Луганська в першому в статусі зрадниці інтерв’ю російським пропагандистам.
У ньому Лискун також відверто збрехала, що не мала належних умов для підготовки. Збрехала, бо президент профільної Національної федерації Ігор Лисов створив у Києві для наших збірників умови, близькі до ідеальних. Хіба якість тренувального процесу є питанням дискусійним, але точно не таким, що слугує причиною для переїзду в лоно ворога під час найкровопролитнішої війни з часів Другої світової.
«Гражданочка» Ковентрі
Витримавши олімпійську паузу, пов’язану з першим шоком світової спільноти, спричиненим початком повномасштабного вторгнення в Україну, росія поступово відновила вплив у більшості спортивних інституцій. Ключової перемоги москалі досягли, коли в березні 2025-го різними методами посприяли приходу на посаду президента Міжнародного олімпійського комітету іменитої колись зімбабвійської плавчині Кірсті Ковентрі. Російські гроші зробили диво і головний фаворит виборів британець Себастьян Коу програв з тріском – 8 голосів проти 49-ти. Москалі допустити приходу Коу, зважаючи на політику, яку він провадить на чолі Світової легкої атлетики, не могли. І не допустили.
Ковентрі почала балачки про легалізацію росіян у світовому спорті з перших днів на посаді, зокрема не відкинула можливості їх участі в зимовій Олімпіаді-2026. На жаль, одними розмовами справа не обмежилася і 12 грудня МОК на саміті в Лозанні ухвалив рішення про допуск росіян і білорусів до міжнародних змагань юнацьких вікових категорій під власним прапором. Наразі до цієї рекомендації прислухалися федерації з багатьох видів спорту. Легка атлетика залишається винятком. Себастьян Коу заявив, що мову про повернення представників країн-агресорок до офіційних стартів можна вести лише тоді, коли москалі підуть геть з України.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Японець успішно виступив в Ер-Ріяді
Обидва продовжать грати за клуб
30.12.2025 15:21
30.12.2025 15:15
