«Хорват» Ковтун: анатомія зради
Історія, в якій немає позитивних героїв

Гімнаст Ковтун відрікається від України. Тепер про це можна говорити ствердно. Пригадується, як обговорюючи редакцією підсумкові рейтинги 2024-го, стосовно постаті Іллі виникли суперечки. Об’єктивно, за спортивним принципом, на потрапляння в десятку найкращих спортовців року Ковтун, звісно, напрацював з головою. Але як бути з морально-етичною складовою? Думка, що «може, він ще передумає» була розбита контраргументом: «Вже самому факту, що хтось торгується громадянством під час війни, немає виправдання».
Насправді виглядає, що мужній гімнаст Ковтун став звичайною маріонеткою в руках власної тренерки. Як то часто буває, за цими м’язами взагалі немає власного «я». То як у Леся Подерв’янського: «Василь – здоровий лобуряка з накачаною тушкою, розмальованою агресивними малюнками. Проста і добра пика Василя дещо контрастує з його суто бойовим фюзєляжем. Це виглядає так, ніби до літака F16 замість його хижої мармизи приставили ї…льник від АН-2».
У гімнаста Ковтуна татуювання теж є: надпис «воля», Батьківщина-мати. Шкода лишень, що за малюнками немає змісту. Патріотичні пости в Instagram він уже стер. Може, повиводить з часом і татуювання.
Розповіді про те, що Ілля три роки тренувався в Хорватії і держава Україна не вклала в нього жодної копійки, не витримують критики. Навіть якщо припустити, що хтось щось за доброю чиновницькою звичкою привласнив, то одначе це не будуть ті об’єми, про які каже тренерка Ірина. В українському спорті існує чітка градація розподілу фінансування за пріоритетністю видів і перспективністю самих атлетів. Підготовка претендентів на олімпійську медаль оплачується в найповнішому об’ємі. І це вам підтвердить будь-хто, починаючи з Ярослави Магучіх і завершуючи Михайлом Романчуком.
Якщо вірити тренерові збірної Хорватії Владіміру Маджаревічу, то Ковтун три роки тренувався на хорватській території за кошт Національної федерації гімнастики цієї країни. Виникає резонне запитання: яка природа такої доброчинності? Навряд чи хорвати три роки терпляче вкладали в сподіванні, що зірковий гімнаст колись надумає за них виступати. І гарантій Іллі теж на трирічний термін не могли давати.
Зрештою, відповіддю на всі домисли могла б стати не балаканина, а надання офіційних документів відповідальними особами. Скажімо, міністром Бідним. Публікація платіжок сказала б значно більше, ніж усі ці «Дуже прикро, що відомий атлет обрав іншу країну та відмовляється від Батьківщини» і «Держава, попри надзвичайно складні умови воєнного часу, надавала йому всю можливу фінансову та організаційну підтримку, доступ до міжнародних тренувальних баз і стартів, йшла назустріч, аби спортсмен міг залишатися за кордоном, коли вважав, що йому це було потрібно».
Але міністр воліє займатися словоблудством. Як і не відреагував пан Бідний ніяк на корупційний скандал навколо Федерації гімнастики і її віце-президентки Стелли Захарової. Цікаво, що на самому скандальному чемпіонаті України в київському Палаці спорту міністр був присутній у статусі почесного гостя. Тоді його якось не збентежив той факт, що серед учасників немає жодного відомого гімнаста. Пан Бідний так само, як і президент Національного олімпійського комітету України Вадим Гутцайт, воліють не коментувати цієї історії, водночас розповідаючи про переговори з гімнастом Ковтуном і його тренеркою. Переговори, які, як тепер видно, ні до чого путнього не призвели.
З відомих спортовців Ковтуна публічно не засуджує майже ніхто. Винятків небагато. «У такий час неприпустимо відмовлятися від Батьківщини, так само, як і писати, що ви проходите «пекло», коли сотні тисяч українців втратили домівки, інші захищають державу на передовій, а величезна кількість українців вже загинули, - сказав в інтерв’ю Tribuna.ua скелетоніст Владислав Гераскевич. - Що ж сталося в житті тандему Ковтун-Горбачева, що вони назвали це «пеклом»? Ми співпрацюємо та допомагаємо у підготовці нашій команді «Invictus Games», і я щиро бажаю, щоб пан Ілля та пані Ірина поспілкувалися з Героями та трохи повернулися до реальності». Інші, крім Гераскевича, коментуючи тему Ковтуна, в основному «намагалися зрозуміти його мотиви».
Головний тренер збірної України зі спортивної гімнастики Геннадій Сартинський в інтерв’ю тій же Tribuna.ua назвав те, що сталося «великою втратою для України». І натякнув, що теж має непорозуміння і зі Стеллою Захаровою, і з іншими представниками Федерації гімнастики. Також розповів і те, що перед чемпіонатом Європи Горбачевій пропонували зняти Ковтуна зі змагань, «щоб у Сартинського не було результату». Але та відмовилася.
За словами Сартинського, Горбачева претендувала на посаду віце-президента Федерації гімнастики сама. Її кандидатури не підтримали.
«Наскільки знаю, наші міністр та президент НОК зробили усе, щоб Ірина Володимирівна з Ковтуном залишилися, - додав Сартинський. – Вели перемовини, але, судячи з усього, вона не погодилася. Бо вона ставила одну умову – прибрати Захарову. Але її не прибрали».
Втім, ще більше колориту всій цій історії у себе в Instagram додав гімнаст Петро Пахнюк. Скрін з новиною про подання Ковтуном запиту на отримання громадянства Хорватії він прокоментував так: «Типові наслідки дій головного тренера Сартинського, не здивований. Успіху нашим спортсменам і їхнім тренерам з новими починаннями, вас завжди чекають вдома».
Цікаво, в цій історії є бодай хтось чистий і світлий?
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ


«Реал» хоче купити норвезького голеадора


Анатолій Трубін пропустив три голи, але Бенфіка вийшла до 1/8 фіналу ЛЧ




Хтось здриснув, крім воювати вже і податків не сплачує в нашій вооючій країні, і радий з того, що звалив. Без сорому суне тут своїх бридких 5 копійок, який Ковтун та йому подібні молодці.
Хтось хоче звалити і думає десь так само.
Якщо є корупція, а вона є, прикро що ніхто цим не займається і їм краще уникнути теми відтоку відомих спортсменів, ніж взятися за розслідування. Виявити що хто мав би і що платив спортсменам і яке мало бути / було спонсорування, не так складно.
Але якщо цей хлопчина вирішив скористатись можливістю змінити громадянство та позбавити себе незручних моментів із перебуванням за кордоном, дозволами, візами зайвою дистанційною комунікацією з федерацією ітд, все інше може бути лише відмазками. А бути публічним українцем, це ж треба ще підтримувати воїнів, волонтерів, можна стати хорватом і не паритись тим, що не цікавить.
Попри всі тяготи з нашим постсовквим спортом, багато наших спортсменів залишаються українцями і проставляють нашу країну на міжнародній арені, але в даній ситуації, це не про цього нього.
Це вибір. Бажати йому чогось під іншими прапорами, таке собі.
Але корупційний осадок залишається, з цим треба щось робити.
Хтось пишається тим, що представляє Україну особливо в такий час, а хтось ниє, шукає і знайде тисячу причин щоб зрадити.