Україна на Олімпіадах. 2010-2022 – Абраменко, золото і сльози Сочі
Оглядач Sport.ua згадує, як Україна виступала на зимових Олімпіадах
Двадцятиріччя, яке почалося після завершення зимової Олімпіади-2006, стало періодом болючої, але конструктивної трансформації системи українського спорту з совкового формату в цивілізаційний. Так, цей процес сповільнюється дерградивними чиновниками на кшталт сімейства Амірханових, котрі три десятиліття паразитують на фігурному катанні і меншою мірою на деяких інших зимових видах; так, нікуди не ділася корупція і внутрішні чвари; так, нам надалі бракує матеріально-технічної бази. Але головне – останніх 11 років ми живемо в умовах війни, ефект від якої ще й підсилився руйнівною в багатьох аспектах ковідною паузою.
Але на диво за таких екстремальних умов зимовий спорт в Україні розвивається. Фактично, лише у фігурному катанні через вказані вище причини позиції ми втратили надовго. В багатьох інших видах Україна стає щораз конкурентнішою. Навіть після того, як залишив великий спорт наш найтитулованіший зимовий олімпієць Олександр Абраменко, збірна з лижної акробатики залишається однією з найсильніших у світі.
Нині ми маємо вже не одного скелетоніста Владислава Гераскевича, для якого Ігри в Мілані-Кортіні стануть третіми в кар’єрі, а цілу скелетонну команду. Перший крок до відродження бобслею був зроблений на попередній Олімпіаді, коли на монобобі Україну в Пекіні представляла Лідія Гунько. На жаль, у бобслеї Лідія не затрималася, проте є переконання, що з цілеспрямованістю керівника профільної Федерації Михайла Гераскевича наступний крок обв’язково буде. Також станом на цей час Україна має доволі конкурентну команду санкарів, здатних боротися за місця в топ-20 стрибунів з трампліна і представників північного двоборства, а ще – першу на Іграх представницю в слоупстайлі та біґ-ейрі. Значний крок уперед зробив наш хокей. Чоловіча національна збірна до Олімпіади поки не дотягла, але вперше за останніх 13 років виступала в фіналі олімпійської кваліфікації. Шкода лишень, що на цьому тлі трохи пригальмував біатлон. Але то криза радше не системна, а причина надмірного затягування процесу зміни поколінь.
Все це – плоди роботи протягом останнього десятиліття. Зокрема тому, що спорт завдяки «Суспільному» отримав належне місце на телебаченні і став доступним.
Ванкувер-2010: закономірна невдача
Україна: без медалей
Для нас це була друга безмедальна Олімпіада за останніх вісім років. І якщо провал Солт-Лейк-Сіті-2002 саме провалом, обумовленим найперше тренерськими прорахунками, і виглядав, то «нуль» у Ванкувері радше варто визнати закономірним. Він відображав реальний стан речей в українському зимовому спорті. З 45-ти атлетів, які представляли нашу країну на тих Іграх, на медалі реально могли претендувати одиниці. Але жоден з тих спортовців до старту не виглядав фаворитом такого масштабу, якими на попередніх Іграх були фігуристи Петренко і Баюл, біатлоністка Зубрилова чи танцювальна пара Грушина/Гончаров.
Виявилося, що найліпший шанс на медаль Україна втратила у другий змагальний день, коли на старт спринтерської гонки виходили чоловіки-біатлоністи. Специфіка погодніх умов у вигляді густого снігопаду дала перевагу тим атлетам, які стартували в числі перших. Інші бігли по важкій трасі і розвинути достатню для боротьби за медалі швидкість не могли за визначенням. 32-річний чернігівець Андрій Дериземля, котрий за три роки до того, здобувши бронзову нагороду спринту в Антерсельві, став першим в українській історії чоловіком-біатлоністом, який вигравав медаль чемпіонату світу, стартував дев’ятим. І якби не два промахи на стрільбі стоячи, міг би претендувати навіть на золото. Проте неточні постріли відкинули Андрія на п’яте місце, з 27-секундним відставанням від бронзової сходинки. Пізніше виявиться, що це було найвище місце українських спортовців на Іграх-2010. Також до десятки найсильніших в гонці переслідування тоді пробився Сергій Седнєв, який нині відповідає за зимові види в Міністерстві молоді і спорту.
А ось жіноча збірна тоді продовжувала переживати процес зміни поколінь. Олена Підгрушна і сестри Валентина і Віта Семеренко вже пізнали смак кубкових п’єдесталів, але ще недостатньо зміцніли, щоб боротися за олімпійські медалі. Їхній час настане через чотири роки. А у Ванкувері Олена тричі фінішувала в 20-ці (зокрема 11-ю в мас-старті), Валя стала 13-ю в індивідуальній гонці, а Віта там же посіла 22-гу позицію. Лідером збірної України того часу ще була Оксана Хвостенко. Піковим для неї був чемпіонат світу-2008 в Естерсунді, де чернігівчанка здобула бронзу в спринті й індивідуальній гонці і посіла третє місце в естафеті. У Ванкувері Хвостенко стала десятою в спринті і восьмою в індивідуальній гонці. В естафеті наш квартет фінішував шостим.
Головні ставки FAVBET на Олімпіаді у Пекіні-2022
Через проблеми зі здоров’ям не змогла втрутитися в боротьбу за медалі лижниця Валентина Шевченко, котра за рік до того вперше і єдиний раз у кар’єрі здобула бронзову медаль чемпіонату світу. У Ванкувері Валентина стала дев’ятою в 10-кілометровій гонці і 14-ю в скіатлоні. Улюбленої 30-кілометрової дистанції завершити Шевченко не змогла.
Серед шести українських фристайлістів ліпше виступили дівчата, але Надія Діденко і Ольга Волкова, ставши 13-ю і 14-ю, зупинилися якраз перед 12-ю фіналісток. Чоловіки натомість не вразили: Станіслав Кравчук – 19-й, Енвер Аблаєв – 22-й, Олександр Абраменко – 24-й.
Поліпшив свій результат часів Турина-2006 спортивний дует фігуристів Тетяна Волосожар/Станіслав Морозов. Пара стала восьмою. І після того розпалася. Надалі Тетяна радувала гучними перемогами вболівальників сусідньої країни.
Сочі-2014: золото з присмаком гіркоти
Україна: 2 медалі (1 золото – 1 бронза), 21 місце в медальному заліку
Кількість золотих медалей, здобутих на цій Олімпіаді українцями для інших країн, вражала. Рівненці Алла Цупер та Антон Кушнір стали чемпіонами у лижній акробатиці, представляючи Білорусь. Фігуристка Тетяна Волосожар у парі з Максимом Траньковим виграла золото в змаганнях спортивних пар і допомогла господарям перемогти в командній першості. Також під аквафрешем став чемпіоном Сочі в естафеті і здобув срібло на дистанції 1000 м шорт-трекіст Володимир Григор’єв, який виступав за Україну в Солт-Лейк-Сіті і Турині. На другій Олімпіаді поспіль бронзу для Німеччини в парі з Робіном Шолкови здобула фігуристка Альона Савченко з Обухова на Київщині, котра на Олімпіаді-2002 представляла Україну в дуеті зі Станіславом Морозовим.
Власне Україна в Сочі була представлена 42-ма спортовцями, які спромоглися на повторення найкращого результату в історії. Причому до обох цих медалей напряму причетна біатлоністка Віта Семеренко. Спершу вона здобула бронзу в спринті, за ідеальної стрільби програвши 21,7 секунди словачці Анастасії Кузьміній і 1,8 секунди – росіянці Ользі Вилухіній. Пізніше, в 2017-му, кацапку, правда, пзбавили нагороди за вживання допінгу. Але в 2020-му після поданої в Спортивний арбітраж Лозанни апеляції виправдали.
А після того була фантастична естафета. Віта Семеренко завершила перший етап на третій позиції, а після того Юлія Джима, Валя Семеренко і Олена Підгрушна лідерством не поступалися вже нікому.
То було 21 лютого 2014 року. Цей день попри олімпійське золото назавжди залишиться одним із найсумніших у нашій новітній історії. Бо в ті миті, коли дівчата-біатлоністки перемагали в Сочі, на київському Майдані незалежності прощалися з героями Небесної сотні. Серед тих, хто за день до того ризикував життям під беркутівськими кулями, був тодішній чоловік Підгрушної Олексій Кайда. Можна уявити, з якими почуттями виступала Олена. А вже після того, як все сталося, на присвяченій перемозі прес-конференції Підгрушна запропонувала присутнім пом’янути пам’ять загиблих у Києві хвилиною мовчання.
Ще одна українка відреагувала на безчинства режиму Януковича на Майдані радикальніше. Гірськолижниця Богдана Мацьоцька з Косова на Івано-Франківщині разом з батьком і тренером Олегом Мацьоцьким на знак протесту відмовилися продовжувати виступи на Олімпіаді.
«Тієї страшної ночі, коли розпочалися масові розстріли, ніхто не спав, - згадувала Богдана. – Купа моїх знайомих у той час знаходилися на Майдані. Не уявляєте, що ми тоді пережили. Вся ніч на нервах. Здавалося, ліпше бути там, у гущі подій, ніж розуміти, що діється щось страшне і не розуміти, що саме. На ранок кадри з розстрілами в центрі Києва облетіли весь світ. Ми знали, що жертв багато, але не розуміли, скільки саме, чи наші знайомі живі. Логічно, що перед виходом на старт ми хотіли вдягнути траурні стрічки. Нехай і кажуть, що «спорт поза політикою», але не висловити співчуття було б гріхом. Втім проявляти скорботу нам заборонили. Сказали, що ми підставляємо всю команду, що через нас дискваліфікують всю збірну. «Народ, уся команда зараз має хвилюватися. Як так можна?», - кажу. «Ні, ви не розумієте». Тоді ми з батьком й вирішили, що раз ми підставляємо всю команду, то відмовляємося від участі індивідуально».
Повертаючись до суто спортивної складової тієї Олімпіади, додамо, що жіноча біатлоннна команда України тоді видала найкращий виступ за історію в усіх розуміннях. Адже крім двох медалей, наші біатлоністки тоді ще п’ять разів фінішували в десятках: в переслідуванні Валя стала п’ятою, Віта – десятою; в мас-старті Підгрушна – сьомою; в індивідуальній гонці Джима – сьомою, Підгрушна – восьмою. Також можна відзначити 12-ті місця Валентини Семеренко в спринті і мас-старті. Серед чоловіків-біатлоністів натомість найкращий виступ продемонстрував Сергій Семенов, котрий став дев’ятим в індивідуальній гонці.
А з представників інших видів відзначився фристайліст Олександр Абраменко. Він посів шосте місце. Але найкраща Олімпіада була для Олександра попереду.
Пхьончхан-2018: блиск і злидні
Україна: 1 золота медаль, 21 місце в медальному заліку
На попередні Ігри від України поїхало лише 32 особи, найменша кількість спортовців за всі часи наших виступів на «білих» Олімпіадах за історію. Вже традиційно ми розраховували найперше на біатлон. Але ощасливив країну фристайліст.
Для 29-річного Олександра Абраменка, котрий народився в Первомайському на Харківщині, а спортовцем став у Миколаєві, це була четверта Олімпіада в кар’єрі. На перших двох він не вражав: 27 і 24 місця. У Сочі-2014 Олександр був близьким до п’єдесталу, але посів шосте місце. Через два роки Абраменко став першим українським фристайлістом за історію, який здобув Кришталевий глобус переможця загального заліку Кубка світу. Суттєво додавати Олександр почав після того, як з ним почав працювати, очоливши збірну, досвідчений олімпієць Енвер Аблаєв.
У суперфіналі змагань з лижної акробатики Олександр виконав стрибок «Back Full-Full-Double Full» і набрав найкращу суму балів — 128,51, випередивши представника збірної Китаю Цзя Цзун’яна та представника країни без гімну і прапора Іллю Бурова.
Після перемоги Олександр трохи протверезив тодішнє керівництво Міністерства молоді і спорту на чолі з Ігорем Ждановим, виставивши у соцмережах світлини трампліна в Миколаєві, на якому він колись робив перші кроки в спорті і де мав би тренуватися зараз. Те жахіття шокувало навіть не дуже посвячених у тонкощі спортивної підготовки людей. Міністр Жданов відреагував начебто миттєво. Невдовзі після повернення з Пхьончхана він поїхав із робочим візитом до Миколаєва, з розумною мармизою оглянув аварійний об’єкт, який прославив на весь світ Абраменко, пообіцяв його відремонтувати і… забув про обіцянку. В підсумку трампліна, а з ним і умов для підготовки в Миколаєві немає досі.
Між тим, крім виступу Абраменка на Олімпіаді-2018, на увагу серед українців заслуговує найперше скелетоніст Владислав Гераскевич. Тоді йому було 19 і він став першим українцем, який представляв нашу державу в цьому виді спорту на Іграх. Владислав вразив впевненим виступом, посівши вельми перспективне 12 місце.
А ось біатлоністи в Пхьончхані засмутили. Потреба в зміні поколінь, яка напрошувалася ще тоді, але яка фактично не відбулася понині, нагадувала про себе під час кожного старту жіночої біатлонної програми. Окрім поганої готовності, не додавали натхнення внутрішні чвари, які вилізли на поверхню після перших невдалих результатів. Сестри Семеренко не приховували невдоволення співпрацею з тренером Урошем Велепцем, якого вже тоді поєднували тісні стосунки з Юлією Джимою. Крім того, проявилися непорозуміння між іншими дівчатами. Валентина Семеренко, не підбираючи висловів у коментарях у соцмережах, красномовно іменувала колектив «командою-ж…ю».
Яка країна виграє медальний залік Олімпіади-2022
Пекін-2022: ковідна істерія і моторошне очікування невідворотного
Україна: 1 медаль (срібло), 25 місце в медальному заліку
В Піднебесній Україну представляли 46 спортовців. Чи не вперше в історії медальні очікування від біатлоністів-чоловіків були більшими, ніж від біатлоністок. Точніше, мова про Дмитра Підручного, який у 2019-му сенсаційно став, вигравши гонку переслідування, першим в українській історії чемпіоном світу. З дівчатами, за яких на четвертих Іграх поспіль виступали Олена Білосюк (Підгрушна) і Валентина Семеренко, а також Юлія Джима, для якої ця Олімпіада стала третьою, історія виглядала невеселою.
Зрештою, Підручний у Пекіні не вразив. Постчемпіонське «похмілля», ковідна пауза і проблеми зі здров’ям трохи вивели Дмитра з чемпіонського ритму. На Олімпіаді-2022 він наче й був на рівні (13-ті місця в спринті і переслідуванні, 18-те – в індивідуалці, 24-те – в мас-старті), але свого максимуму жодного разу проявити не зумів.
У підсумку саме Джима, яка готувалася д Олімпіади під керівництвом тренера Олександра Кравченка за програмою, яку підготував Урош Велепець, виявилася готовою до Ігор найкраще. В усіх чотирьох особистих гонках Юлія фінішувала в топ-15: десятою з двома промахами в індивідуалці, восьмою з одним «махом» у спринті, 13-ю з чотирма хибами в пасьюті і сьомою з трьома неточними пострілами у мас-старті. Вочевидь для п’єдесталу Джимі не вистачало бодай одного старту з чистою стрільбою.
До певної міри здивувала в індивідуальній гонці Ірина Петренко, котра з ідеальною стрільбою відстала від чемпіонки, німкені Деніз Германн на півтори хвилини і посіла високе 11 місце. Мабуть, ліпше Ірина виступити просто не могла.
А ось легендарні Валентина Семеренко і Олена Білосюк-Підгрушна в Пекіні виступали лише епізодично. Готовність Валентини була жахливою: індивідуалки вона не завершила, а змішану естафету закопала на першому ж етапі трьома колами штрафу. Білосюк натомість ще до старту першої гонки здала позитивний тест на Covid-19 і одужала лише до заключного виду програми – естафети. Провела її Олена блискуче, не допустивши жодного промаху. Втім, Білосюк естафету закривала, а шанси на нагороди наша команда втратила після того, як на другому етапі провалилася лідер Юлія Джима, котра поїхала на коло штрафу і передала естафету Анастасії Меркушиній 12-ю. Анастасія, до її честі, підняла команду на восьме місце, а Білосюк – взагалі на сьоме.
Взагалі, ковідна істерія, яка супроводжувала проведені через пандемію в 2021-му літні Ігри-2020 в Токіо, не щезла і в Пекіні. Крім Білосюк, позитивний тест здав також наставник чоловічої біатлонної команди Юрай Санітра, який, звісно, після цього не міг бути присутнім на тренерській біржі.
А найліпше характеризує всі ці маніакальні переслідування учасників на тему корнавірусу історія зі сноубрдисткою Анноюмарі Данчею. Наша досвідчена атлетка в міжолімпійському циклі виграла в паралельному слаломі першу в історії України медаль чемпіонату світу і гарно підготувалася до цих Ігор. Втім, Аннамарі стала заручницею ситуації. В перші дні свого перебування в Пекіні Данча здала позитивний тест. За ним було кілька негативних, що начебто ґарантувало допуск до змагань.
Проте ледь не на лінії старту Данчу зупинили, запевняючи, що виступати вона права не має згідно з ковідними обмеженнями. Лише після втручання наших офіційних осіб Аннімарі таки дозволили виступити. До виходу на старт вона мала п’ять хвилин і обидва заїзди проводила сама. Звісно, про належну концентрацію на проходженні траси мова не йшла навіть близько і тому не варто дивуватися, що перший заїзд Данча провалила. Другу спробу вона виконала краще, але поїзд уже пішов. Про потрапляння до шістнадцятки найкращих сноубордисток, які продовжать боротьбу за медалі в гігантському паралельному слаломі, можна було й не мріяти. Можна лишень констатувати, що четверту для себе Олімпіаду 31-річна Аннамарі Данча завершила 26-ю.
Також через позитивний тест на Covid-19 не змогла стартувати наша головна надія надія в жіночій лижній акробатиці – фристайлістка Анастасія Новосад. Залишалася, правда, надія на досвідчену Ольгу Полюк, яка за високі місця боротися вміла. Втім, Ігри в Пекіні завершилися для Ольги так, як троє попередніх – непотраплянням у фінал.
Україна була близькою до третьої безмедальної Олімпіади в історії. Але, як і чотирма роками раніше в Пхьончхані, в Пекіні рятівником знову став лижний акробат Олександр Абраменко, який на п’ятих у кар’єрі Іграх здобув срібло. За умови, що попри обіцянки ніхто ситуації з трампліном у Миколаєві за чотири роки після здобуття Олександром олімпійського золота так і не виправив.
Більше того, якщо в Пхьончхані виглядало, що за плечима Абраменка пустка і на наступній Олімпіаді нам у цьому виді сподіватися ні на що, то Олександр не просто на своїх п’ятих Іграх, 33-річним, піднявся на п’єдестал сам, а ще й потягнув за собою молоду зміну. І молодь мотивувала на нові звершення самого Абраменка. В Пекіні наставник Олександра і національної збірної Енвер Аблаєв розповів цікаву історію. Уже після того, як Абраменко вперше в кар’єрі, в олімпійському суперфіналі стрибнув на офіційному рівні потрійне сальто з п’ятьма гвинтами.
«Не так давно Сашко мені сказав: «Ніколи б не подумав, що колись у нашій команді буде відразу п’ять фристайлістів, які виконують три з п’ятьма». Сам Абраменко виконував такий стрибок досі шість разів», - казав Аблаєв, даючи зрозуміти, що його найдосвідченіший підопічний потягнувся за молоддю.
Шлях Абраменка до нинішньої нагороди майже один в один нагадував чемпіонське сходження борця Жана Беленюка на літній Олімпіаді-2020. В тому аспекті, що досвід у людини такий, що вона не робить жодного зайвого руху, виконуючи рівно те, що потрібно для перемоги. Так, можливо, дворазовий чемпіон світу Ци Ґуанпу із Китаю на домашній Олімпіаді був справді найсильнішим і його перемога зі стрибком, який судді оцінили у 129,00 бала – цілком закономірна. Проте Абраменко точно так само заслужено став другим. За той самий стрибок з трьома сальто і п’ятьма гвинтами судді поставили українцеві 116,50 і не пропустили поперед Олександра начебто нейтрального кацапа Ілью Бурова (114,93).
Ще один український фристайліст, 23-річний Олександр Окіпнюк із Закарпаття на своїх прем’єрних Іграх став дев’ятим. При цьому в нашого спортовця були всі причини жалітися на занижені суддівські оцінки. За свій найкращий стрибок у двох фінальних спроба Олександр отримав 119,00 балів і став дев’ятим, хоча за інших обставин, можливо, увійшов би до числа шести учасників суперфіналу. Зрештою, щоб збагнути, наскільки вдало дебютував Окіпнюк на Олімпіадах, достатньо навести такий приклад: Абраменко на перших двох своїх Іграх посідав 27 і 24 місця відповідно.
А взагалі в ході Олімпіади в Пекіні власне на святі спорту і змагальних баталіях було сконцентруватися важко, адже над Україною важким мечем нависала загроза повномасштабної війни, про яку західні союзники попереджали нас ще з літа 2021-го і підкреслювали, що найгірше може початися якраз у лютому 2022-го. Нині вже не є таємницею, що так зване «еСВеО» Х***ло розпочало пізніше, бо дало обіцянку китайському диктаторові Сі Цзіньпіну, що не відволікатиме увагу світу від Олімпіади.
Ігри-2022 завершилися 20 лютого, а удосвіта 24.02.2022 Україну сколихнули масові вибухи. Нашу державу тоді подумки поховали свої й чужі, але завдяки героїзму воїнів Україна стримує червону орду вже чотири роки. І, віримо, врешті стримає.
Звісно, нині нам не до Олімпіади ще більше. Через енергетичну катастрофу, яку в Україні створили москалі, чимало українців Ігор-2026 у Мілані й Кортіні не побачить. Втім, для наших спортовців це має бути додатковий стимул. І щоб нагадати світові, що ми живі і боремся, і щоб позакривати чорні ротяки численним ботам і просто «ждунам», які всі перемоги знецінюють фразами на кшталт «почєму нє на пєрєдовой», «ето совєцкій багаж» тощо, а ще з більшим нетерпінням очікують спортивного провалу, щоб вкотре з садистським задоволенням верещати, як все в Україні погано.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Аргентинець може продовжити кар'єру в «Ньюеллс Олд Бойз»
Британець про можливий бій Дюбуа з Чжаном
03.02.2022 14:45
