Кобін розчаровує в Інгульці: погані результати та багато скарг на суддів

Влітку цього року до української Прем'єр-ліги повернувся футбольний проект Олександра Поворознюка – «Інгулець». Й практично одразу ж інформаційний простір почали розбурхувати то одні, то інші події, що відбуваються навколо команди із Петрового. Почалося все з відходу до «Карпат» Владислава Лупашка, під керівництвом якого «козаки» й зуміли виграти минулий сезон у Першій лізі, повернувшись назад до еліти вітчизняного футболу. Цей молодий фахівець виявив бажання попрацювати у клубі із більшими можливостями, й загалом Поворознюк не став його якось утримувати чи заважати реалізації амбіцій.

Замінити Лупашка в «Інгульці», як передбачалося із самого початку, мав Желько Любенович, і петрівці навіть офіційно відрапортували про підписання трирічної угоди з сербським фахівцем, але після цього той раптово залишився у «Минаї», а Поворознюк охарактеризував усю цю ситуацію єдиним відповідним словом – «цирк».

Ну, а далі… Далі «Інгулець» очолив Василь Кобін, із яким клуб з Кіровоградської області оформив 3-річний контракт. Ставка на цього фахівця в принципі виглядала більш ніж логічною, враховуючи попередню вельми непогану роботу наставника у «Минаї» – команді, яка, як і «Інгулець», більш ніж обмежена у своїх можливостях на тлі більшості суперників по УПЛ, але демонструвала свою бойовитість та готовність боротися за кожне очко, чи то у поєдинках проти грандів, чи то колективів із середини або низу турнірної таблиці.

Саме своєю роботою у «Минаї» Кобін запам'ятався українським вболівальникам найбільше, якщо брати до уваги безпосередньо наставницький етап кар'єри Василя. Два роки на посаді спортивного директора «Металіста» не принесли Кобіну нічого, окрім хіба що зарплати, хоча і по ній, враховуючи перманентні фінансові проблеми харківського клубу, можуть бути питання, але це не таке вже й цікаве питання в рамках нашої поточної розмови.

Можливість повернутися до роботи головним тренером, яку Кобіну надав Поворознюк, виглядала чудовим шансом для фахівця, а тому цілком зрозуміло, чому Василь погодився перебратися до Петрового. Із самого початку Кобін не міг не усвідомлювати, наскільки сильно йому доведеться притискатися у кадровій роботі на ринку, роблячи основний акцент на тих виконавців, які вже є під рукою. Втім, кілька досить цікавих трансферів (точніше, орендних угод) «Інгульцю» із Кобіним все ж таки вдалося провернути: мова, насамперед, про Володимира Вілівальда з «Кривбаса», а також Олега Пушкарьова та Івана Лосенка з «Шахтаря».

З самого початку Кобін давав зрозуміти, що збирається збудувати в «Інгульці» плюс-мінус те, що раніше йому вдавалося реалізувати у «Минаї». Мова про досить агресивну манеру гри у футбол із максимальною «вертикалізацією» та швидкими переходами з оборони в атаку за допомогою однієї-двох передач. Відверто кажучи, така стилістика є найбільш підходящою для команд із нижньої половини турнірної таблиці УПЛ, якщо ті реально хочуть боротися за збереження прописки в дивізіоні, а не розповідати про прагнення вибудовувати красивий футбол із грою через пас та ставкою на володіння м'ячем на тлі «колекціонування» поразок. Як то кажуть, відділ фантастики знаходиться поверхом вище, от і давайте виходити суворо із цього.

Продовжувати грати в УПЛ у той футбол, який «Інгулець» демонстрував за Лупашка у Першій лізі, команда навряд чи мала можливість. І, швидше за все, найкраще це усвідомлював саме колишній наставник «козаків», через що він і побажав змінити обстановку, перебуваючи, так би мовити, на вершині слави. Адже далі довелося б в обов'язковому порядку «набивати шишки» в елітарному дивізіоні, через що на адресу Лупашка була б критика з боку вболівальників, експертів та журналістів, а це прямо позначилося б на іміджі молодого та перспективного фахівця.

Із Кобіним на чолі перспективи «Інгульця», безумовно, не стали виглядати більш райдужно, але ставало зрозумілим, що в клубі хоча б чітко усвідомлюють свої реальні можливості та необхідність боротися за збереження прописки, чіпляючись за кожне можливе очко, а не працюючи на зростання авторитету головного тренера.

І загалом «Інгулець» почав досить непогано, зігравши внічию із набагато стабільнішими у всіх сенсах «Колосом» (0:0), «Поліссям» (1:1) та «Кривбасом» (1:1), а далі… Далі команду однозначно підкосив галас, піднятий навколо «Інгульця» президентом клубу Олександром Поворознюком. Той у притаманній йому епатажній манері, не підбираючи слів та не церемонячись із журналістами, заявив про готовність зняти «козаків» з розіграшу чемпіонату через проблеми із прийняттям в експлуатацію домашнього стадіону петрівців.

На тему цього скандалу було написано і сказано вже дуже багато чого, тому повертатися до нього немає жодного сенсу. Але що варто констатувати: після тієї історії «Інгулець» потрапив у серйозну кризу, і зі старту чемпіонату так і не спромігся здобути бодай одну перемогу. Хоча часом здається, що підопічним Кобіна просто, як то кажуть у народі, «пороблено». Наприклад, у матчі проти «Вереса», який відбувся 22 вересня, «Інгулець» вів в рахунку 2:0 та йшов до завоювання заповітних трьох очок, проте… Спершу «козаки» пропустили на 65-й хвилині від Кльоца, а потім не без скандалу у компенсований час взагалі дозволили «вовкам» зрівняти рахунок з пенальті, поїхавши з Рівного лишень із нічиєю в кишені – 2:2.

Після того матчу Василь Кобін почав прямо говорити про суддівство. Зокрема, тоді фахівця здивувало, як швидко приймалися рішення не на користь його команди під час перегляду VAR.

«Пенальті? Моя думка: гравець «Вереса» виграв верховий м'яч, а потім налетів на нашого футболіста. Але річ не в цьому. За 15 секунд VAR перевірив цей епізод. Це найбільше вражає. Таке враження, що так і має бути. Після відбитого воротарем пенальті – те саме: дуже швидко приймається рішення перебити», – журився Кобін.

Далі в «Інгульця» була серія з негативних результатів: три поразки при одній нічиїй із «Карпатами» (0:0), яку для команди із Петрового врятував воротар Паламарчук, котрий парирував пенальті. А Кобін не знайшов нічого кращого, аніж продовжити розповіді про арбітрів та несправедливе їхнє ставлення до петрівців.

«Чи був 11-метровий? Знаєте, я ще не переглядав відеозапис цього епізоду, але коли трохи раніше схоже порушення було біля штрафного майданчика господарів, то свисток арбітра не пролунав. «Інгулець» не заслуговує на таке ставлення до себе. І якщо так майже у кожному матчі, то де справедливість, де зміни на краще? Права клубів мають бути рівними», – заявив 39-річний фахівець.

В останньому наразі своєму поєдинку в рамках УПЛ «Інгулець» програв «Олександрії» (1:2), а Кобін знову знайшов привід пройтись по роботі суддівської бригади: «У другому таймі ми пропустили дуже багато моментів. Але це все через те, що нам потрібно набирати очки. Нажаль, майстерність суперника перевершує нашу. Хоча і тут я не згоден із рішенням арбітра, адже він свиснув фол, якого, на мою думку, не було. А з цього штрафного ми пропустили».

Погодьтеся, надто багато останнім часом акцентів на нібито поганому арбітражі робить Кобін. Але загалом маневр фахівця зрозумілий: таким чином Василь, вочевидь, намагається відвернути увагу громадськості від нездатності його підопічних перервати серію невдалих матчів. А загалом, якщо розібратися, то із початку чемпіонату в «Інгульця» відверто провальним видався лише один матч – проти «Руху» наприкінці серпня, коли петрівці поступилися із рахунком 0:5. Практично в усіх інших випадках «козаки» мали шанси зачепитися десь за нічию, а десь і за перемогу.

І ключове питання у цій ситуації: чому не вдалося цього зробити? Чому «Інгульцю» завжди не вистачає якоїсь дещиці, аби продемонструвати кращі результати? І тут якраз має бути виразне пояснення від головного тренера, але… Той воліє просто уводити ситуацію в бік розмовами про арбітраж. До речі, у Василя в цьому питанні був гідний вчитель – Мірча Луческу, котрий у більшості ситуацій за негативного для «Шахтаря» результату знаходив винних серед суддів, деяких своїх гравців, але вкрай рідко (можна сказати, у виняткових ситуаціях) брав відповідальність на себе.

А питань безпосередньо до Кобіна вистачає. Насамперед, кадрового характеру. Наприклад, що сталося із Ярославом Богуновим, котрий наприкінці вересня несподівано покинув клуб, а згодом розповів про свій скандальний відхід з «Інгульця», давши зрозуміти, що його ініціатором став саме головний тренер. І тут, треба розуміти, йшлося не просто про пересічного виконавця, а про одного з лідерів «Інгульця» минулого сезону Першої ліги (там в активі Богунова було 7 голів та 4 асисти у 27 матчах). А такі гравці, як ми вже з'ясували трохи вище, були із самого початку на вагу золота для Кобіна з огляду на скромні можливості клубу в роботі на трансферному ринку.

Але, звичайно, у такому разі Кобіну довелося б деталізувати причини відходу Богунова, певною мірою, можливо, навіть «виносити сміття із хати», а це ні до чого доброго не приведе, особливо коли із результатами й так все погано. Набагато простіше «перевести стрілки» на роботу арбітрів та уявне небажання когось там нагорі української футбольної піраміди бачити «Інгулець» серед завсідників елітарного дивізіону.

Подивимося, що розповість нам Кобін після матчу із «Динамо», з яким команди Василя ще ніколи в історії не набирали очок (4 матчі, 4 поразки), і більше того – якому навіть жодного разу ще не забивали (0 забитих за 11 пропущених), а вже «момент істини» для петрівців точно настане в 13-му турі, коли доведеться зіграти з «Лівим Берегом». Якщо і там перемоги не буде, то Поворознюку навряд чи варто поспішати із усуненням всіх претензій, що є у комісії, до нового стадіону – все одно в наступному сезоні на ньому навряд чи доведеться грати в УПЛ…