Хаві свій шанс змарнував. Але не він головна біда Барси

Відчуйте різницю від слів про відхід наприкінці нинішнього сезону головного тренера «Ліверпуля» Юргена Клоппа й наставника «Барселони» Хаві. У першому випадку – море сліз, компліментів та щирості, у другому – зітхання полегшення.

Я розумію, що контекст у цих двох випадках різний. Німець за більш ніж вісім років на «Енфілді» виграв із «Ліверпулем» фактично все, ставши уособленням відродження великої команди, тоді як іспанець з'явився на тренерському містку «більше, ніж клубу» менше трьох років тому, так нічого і не встигнувши зробити для відродження величі блауграни.

Порівнювати цих двох тренерів зараз не дуже коректно. Це приблизно те саме, якби ми порівнювали Клоппа-футболіста з футболістом Хаві. Небо і земля.

Просто ці два одкровення про звільнення з посади після закінчення нинішнього сезону з'явилися з різницею в кілька днів. І, враховуючи незаперечну гучність імен обох клубів, наставники яких наважилися вголос оголосити про свої передчасні наміри, зіставити їх – найочевидніша опція з усіх можливих.

Ну а далі схожості закінчуються. Більше того, я навіть уявити не можу, щоб у нинішній «Барселоні» тренер зміг протриматися так довго, як, наприклад, Клопп у «Ліверпулі». Зараз це просто неможливо через різні причини.

«Ви багато разів питали мене, чи міг би я бути сером Алексом Фергюсоном для «Барселони». Правда в тому, що цього тут ніколи не станеться. Ви, хлопці, цього не дозволите. Бути тренером «Барселони» дуже важко. Ви бачите, як вони вбивають вас, як критикують, і це позначається на вас», – зізнався Хаві після резонансної поразки від «Вільярреала» (3:5), яка стала головним каталізатором, який підштовхнув фахівця до передчасного відходу.

«Ви» – це Хаві мав на увазі насамперед журналістів. І, мабуть, у другу чергу – уболівальників. Запити що одних, що інших – вищі за дах. Особливо після епохи Гвардіоли.

«Я знаю три тактичні революції в сучасному футболі», – сказав якось геніальний італійський тренер Арігго Саккі. – «Це «Аякс» Міхелса з його тотальним футболом, мій «Мілан» та «Барселона» Гвардіоли».

«Тікі-така» Пепа, яку втілювали в життя на полі Мессі й нинішній наставник команди Хаві, настільки врізалася в душу всім «кулес» (і простим уболівальникам, і непростим), що приймати іншу реальність вони просто не хочуть. Або не можуть. Я особисто також не хочу. І не можу.

Тому будь ти хоч тричі легендою «Барси», як Куман чи Хаві, але якщо ти не даватимеш результат відразу, причому результат стельовий, тебе відразу ж скинуть з п'єдесталу. Головою вниз. Не особливо дбаючи ні про твою репутацію, ні навіть про твоє здоров'я. Тому що «Барселона» без титулів Ла Ліги й особливо без титулу Ліги чемпіонів – це нонсенс. Пеп із Мессі постаралися, щоб тепер вважали саме так.

***

І ті ж «кулес», і Лапорта дуже хотіли бачити на посаді головного тренера блауграни саме Хаві. Колишнього капітана «Барси» президент клубу довго «підгортав», довго переконував. Зрештою переконав, і у листопаді 2021-го знаковий для «Барселони» футболіст став її тренером.

Він зумів її підняти із середини турнірної таблиці після провалу Кумана. Потім, минулого сезону, він зміг нарешті привести команду до перемоги в Ла Лізі. Але навіть за Хаві «Барса» ганьбилася в Лізі чемпіонів. І це при тому, що, порівняно з тим самим Куманом, Хаві мав під рукою конкурентніший склад, глибшу лаву для запасних.

Так, фінансові проблеми нікуди не зникли з «більше, ніж клубу», але все одно навіть у таких умовах «Барса» могла собі дозволити точкові придбання. До того ж, фінансові кризи позитивно позначилися на залученні до складу першої команди найкращих вихованців клубної академії.

Одним словом, у Хаві навіть у такій непростій ситуації була можливість якщо і не зривати зірки з небосхилу, то принаймні бути переконливішим на євроарені, де команда який уже сезон виглядає блідою тінню.

Проте таланту тренера Хаві не вистачило на те, щоб, як Клоппу, розбудити «сплячого гіганта». Хав'єр Ернандес робив усе для того, щоб його команда грала в красивий, гострий та атакуючий футбол. Однак його команда все одно залишалася дуже вразливою, особливо у захисті. Особливо при контрпресингу опонента, який грає другим номером (у вищезгаданому поєдинку проти «Вільярреала» всі ці та інші вади блауграни були видні неозброєним поглядом).

Чутки про дострокове звільнення Хаві з його посади супроводжували його фактично з перших днів роботи на «Камп Ноу». Зокрема, вже у грудні 2022 року серйозні іспанські джерела стверджували, що після ЧС-2022 Хаві залишить клуб, а його змінником стане Луїс Енріке.

Тоді пертурбацій вдалося уникнути. Але вже протягом нинішнього сезону Хаві все частіше став асоціюватися з терміном «відставка».

Після двох поразок у груповому турнірі ЛЧ (проти «Шахтаря» та «Антверпена») й невдач у Примері, Лапорта заговорив, що думає про зміну тренера. А після поразки у фіналі Суперкубку Іспанії та вильоту з чвертьфіналу Кубка Короля тренерська доля Хаві була вирішена наперед: він би у будь-якому випадку залишив «Камп Ноу» по закінченню нинішнього сезону.

Він про це чудово знав. Тому й зіграв на випередження, заявивши вголос про очевидне після поразки від «субмарини».

Якщо загалом, то Хаві не впорався. Не впорався із тиском – відповідальності, критиків, уболівальників. Не впорався і з матчастиною. Він не виправдав очікувань.

Але йому вистачило мужності це визнати. І піти. Заявивши, що команді потрібен новий вектор розвитку.

Я не назвав би Хаві головною проблемою нинішньої «Барси». Нинішня «Барса» - вже сама по собі величезна проблема. Та й інерція від уже легендарної «тіки-таки» залишається дуже живучою.

Але факт у тому, що Хаві свій шанс не використав. Змарнував.

Навіть якщо «Барса» під його керівництвом і виграє Лігу чемпіонів.

У чому я зовсім не впевнений.

Читайте також:

Юрген Клопп. Володар сердець