Кинув школу, працював на заводі, став легендою Челсі – хто такий Стів Кларк

1 червня збірна України має провести півфінальний матч плей-оф стадії кваліфікації на ЧС-2022 проти команди Шотландії. У разі перемоги, «синьо-жовті» у вирішальній сутичці за путівку до Катару зійдуться з Уельсом, проте на шляху у підопічних Петракова досить непростий опонент із абсолютно гідним поваги головним тренером – Стівом Кларком.

Стіву Кларку 58 років, і тренерську кар'єру він розпочав 1998-го, коли наважився «повісити бутси на цвях». Тривалий час фахівець працював з юнацькими та молодіжними командами, а також був асистентом більш маститих наставників, як, наприклад, Руд Гулліт, сер Боббі Чарльтон, Жозе Моуріньо, Авраам Грант, Луїс Феліпе Сколарі, Джанфранко Дзола, сер Кенні Далгліш, Рой Ходжсон та Рафаель Бенітес. Погодьтеся, дуже значний список фахівців, попрацювавши з якими можна було «заматеріти» й набратися правильного бачення організації гри у футбол.

Getty Images/Global Images Ukraine. Стів Кларк та Жозе Моуріньо

Першим самостійним досвідом для Кларка на тренерській роботі став «Вест Бромвіч», який повірив у здібності Стіва в 2012-му. Там він провів трохи більше року, після чого був звільнений. Потім був рік у «Редінгу», а восени 2017 року Кларк прийняв рішення повернутися до рідної Шотландії, очоливши «Кілмарнок». Саме там наставник і потрапив у поле зору функціонерів Шотландської футбольної асоціації, котра у травні 2019 року затвердила Стіва новим головним тренером національної команди цієї країни.

З тих пір Стів Кларк працює із шотландцями, й спробує здобути для країни першу путівку на чемпіонат світу, починаючи з 1998 року. Британці занадто довго залишалися поза світовими першостями, а тому надзвичайно скучили за цим дійством. І Стів Кларк з його характером націлений зробити все, щоб його ім'я було вписане в історію, як людини, котра повернула Шотландії колишню футбольну велич.

***

Шлях Стіва Кларка у професійний футбол був досить цікавим. Захоплюватися грою він почав із раннього дитинства, бо особливого вибору розваг тоді для хлопчаків у Шотландії не існувало. Сам Кларк зізнавався, що серед забав різноманітність була вкрай обмежена – або футбол, або бійки.

Стів був родом із великої родини, і мав двох братів, які також пробували себе у великому футболі. Старший – Пол Кларк – вибрався у професіонали, відігравши в результаті понад 350 поєдинків за «Кілмарнок», а ось у молодшого вийти на такий високий рівень так і не вийшло. Сам Стів, котрий грав на фланзі оборони, перші кроки робив у команді «Бейт Джуніорс», де його і помітили скаути «Сент-Міррена».

Примітно, що батько братів Кларк також в юності відчував серйозну симпатію до гри у футбол. Він навіть пробував сили на аматорському рівні і досягав певних успіхів, однак у якийсь момент доля виявилася проти того, щоб хлопець рухався в цьому напрямку.

«Мій батько був гарним футболістом-аматором, але в молодості отримав травму, яка не дозволила йому рухатися далі. Проте він завжди хотів, щоб його сини грали у футбол. Найбільше ж він бажав, щоб кожен із нас був успішним та амбітним», - згадував Стів Кларк.

Коли Стів отримав запрошення від «Сент-Міррена», то перед ним став життєвий вибір – робити ставку на футбол, або ж продовжувати спроби здобути освіту. Хлопець вирішив повністю сфокусувати вільний час на грі, а тому покинув школу та поховав надію коли-небудь вступити до університету.

Насправді вибір 16-річного Кларка доводить, що з характером у цього хлопця з молодості все було в повному порядку. На той час футбол, тим більше якщо футболіст не був гравцем дуже високого рівня, не приносив гравцям таких доходів, як нині. Крім тренувань і матчів більшості юних футболістів доводилося працювати, і Стів влаштувався електриком на завод з виробництва медичних препаратів.

«На той час футболісти не заробляли. Мені довелося покинути школу, та я й не збирався вступати до університету. Я пішов працювати електриком на «Бічем Фармасьютікалс». Мій батько був у захваті від того, що в перспективі у мене виникала можливість отримати посаду майстра контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Навіть не питайте мене про те, що означає ця посада, я й гадки не маю!» – розповідав Кларк.

У такому ритмі Стіву довелося прожити чотири роки. Він поєднував тренування та ігри у «Сент-Міррені» з роботою на фармацевтичному заводі. І цей досвід дуже багато дав щодо подальшого розвитку Кларка як особистості. У футболі він грав у Айрширській юніорській лізі, у деяких матчах якої участь брали і професійні футболісти, які проходили через процедури відновлення після травм або були заслані до глибокого резерву тренерами.

Подібний досвід дуже став у нагоді Кларку в майбутньому, і саме він допоміг молодому футболісту вже у 18 років отримати контракт із «Сент-Мірреном», нехай спершу і на неповний робочий день.

«Чотири роки після того, як я покинув школу, мені доводилося ходити на завод. У таких умовах я досить швидко дорослішав, бо поряд зі мною було чимало старших мужиків, які завжди намагаються вивести учня із себе. Це був чудовий досвід. У футболі моя кар'єра пішла вгору, коли я потрапив до «Сент-Міррена». Я грав у юнацьких турнірах, де також брали участь професійні футболісти. Я називав їх «материми злочинцями». Опинившись у таких умовах, ви зобов'язані якнайшвидше переймати досвід усіх цих людей, які вас оточують».

«Завод – це зовсім інше середовище, аніж футбольна роздягальня, але і там, і там є дуже багато схожих типажів. Є люди, які завжди перевіряють вас, шукають, де ви припуститеся помилки, щоб подивитися на вашу реакцію. Знайдуться й ті, хто намагатиметься залякати вас, а тому ви повинні навчитися протистояти цьому. На щастя, завжди є люди, котрі бажають протягнути руку допомоги. На заводі я зустрів дійсно багато гарних людей. У футболі з цим було трохи гірше, але коли тренер бачить талант гравця, він завжди спробує його розкрити. Важливо розуміти, що майже всюди люди просто хочуть від вас чесності та відкритості. У футболі потрібно просто виходити на поле і робити свою роботу, а не ставити свої ідеї вище за командні. Мені подобається чесність у людях, з якими я працюю, починаючи від персоналу та закінчуючи гравцями. Я намагаюся своїм прикладом заохочувати такі самі цінності для оточуючих», - зазначав Кларк.

***

У підсумку в «Сент-Міррені» Стів Кларк провів п'ять сезонів на професійному рівні, а потім у лютому 1987 року за 422 тисячі фунтів був проданий в «Челсі». У лондонському клубі захиснику судилося стати справжньою легендою. За підсумками сезону-1993/94 Кларк був названий гравцем року в «Челсі», а вже під кінець професійної кар'єри зумів розжитися і серйозними трофеями. У 1997 році «сині» виграли Кубок Англії, а через рік зуміли стати тріумфаторами в Кубку англійської ліги та Кубку володарів кубків.

У 2005 році Стів Кларк був включений до символічної збірної «Челсі» на позиції правого захисника, складеної із одинадцяти гравців на честь 100-річного ювілею клубу. Загалом за «синіх» Кларк провів 421 поєдинок в рамках усіх турнірів, і за цим показником й досі входить до топ-10 у клубній історії, займаючи дев'ятий рядок.

Як тренер Стів Кларк поки не набув статусу зірки першої величини, якою в принципі не був і в часи футболіста, але ця людина завжди чітко розуміє, чого вона хоче, і яким чином може цього досягти. Ось і напередодні ключового матчу з Україною наставник шотландської збірної дав чітко зрозуміти, що не бачить жодних причин ставитись до опонента з якоюсь поблажкою. Кларк розуміє, що коїться в Україні та усвідомлює, що у «синьо-жовтих» буде підвищена мотивація, але немає сумнівів, що цей фахівець зробить усе, щоб його команда також опинилася на належному психологічному рівні. Стів хоче повезти свою збірну до Катару наприкінці року, втім, того ж бажає і Олександр Петраков, а значить на нас дійсно чекає гарна гра…