Від «маньяків» до «червоноармійців»: хто підтримуватиме збірну Боснії

«Розпад Югославії усе змінив, однак… місцева фан-культура залишається незмінною – рівною мірою цікавою та жорстокою» – ці слова про балканську фан-сцену відомого британського дослідника світових фан-рухів Дугі Брімсона вийшли з-під його пера далекого вже 2003 р., та навіть на початку 2020-х рр. залишаються актуальними. Українській збірній, крім хай і не надто мотивованого, однак впертого суперника, на футбольному полі протистоятиме й екстравагантний, галасливий і несамовитий супротивник поза межами зеленого прямокутника – 12-й гравець збірної Боснії. Та що там гравець, там справжня команда, може, й не надто однорідна, проте з власною історією, динамічна та віддана! Дослідимо, хто формує цю потужну команду.

BHFanaticos (збірні Боснії із різних видів спорту)

BHFanaticos – це об’єднання фанів із різних видів спорту, яке трохи розмиває клубні межі, натомість палко підтримує різні збірні Боснії (футбольну, баскетбольну, гандбольну). BHFanaticos було засноване в 2000 р., і нині до нього входять близько 1000 осіб. Центр і керівні органи розміщено в Сараєво, натомість представництва є по всій Європі – там, де проживають біженці з Боснії, та навіть у США, Канаді й Австралії. Девіз цього об’єднання – «Над нами палатиме небо!» Логотип BHFanaticos містить зображення бульдога та боснійської лілеї. Своєю енергією вони, зазвичай, заряджають увесь стадіон.

The Maniacs («Желєзнічар»)

Угруповання The Maniacs побачило світ у 1987 р. Воно об’єднало найпалкіших прихильників сараєвського «Желєзнічара». Водночас чималезна кількість субгруп (Blue Tigers, Joint Union, Urban Corps, Stari Grad, Vendetta) входить нині до цього об’єднання, і сказати, що воно є однорідним – відчутно піти проти істини.

Під час Боснійської війни чимало членів угруповання взяло участь у бойових діях. Тутешній герой – лідер та один із засновників групи Джевад Бегіч-Джильда. Його було вбито в 1992 р., а пам’ять про ватажка не згасає і досі, адже регулярно проходять меморіальні заходи на його честь під егідою The Maniacs.

2 травня 1996 р. «Желєзнічар» зіграв свій перший повоєнний матч на домашньому стадіоні «Грбавіца». Звідтоді цей день щороку відзначається тутешнім фанством.

У 1998 р. «маньяки» скоїли напад на голкіпера ФК «Сараєво» Мірсада Дедіча просто на полі під час сараєвського дербі. По тому розпочалася масова бійка, в ході якої дістали травми більш як 30 осіб.

Родзинка: невеличка філія «маньяків» є в аргентинському місті Мар-дель-Плата. Спричинило її створення палке кохання. Аргентинський прихильник «Бокі  Хуніорс» на ймення Марсело Торре закохався у боснійську дівчину з угруповання The Maniacs і створив відповідну філію на своїй батьківщині. Кількараз він відвідував матчі «залізничників» у Сараєво, вибирався й на матчі збірної Боснії.

Сучасні The Maniacs відзначаються неабиякими вокальними даними, й, за зізнаннями багатьох балканських ультрас, ведуть перед за цією чеснотою в Боснії. Неоднораз «маньяки» демонстрували це своє вміння й під час матчів національної збірної. Певно, що й за тиском на команду-суперницю фани «Желєзнічара» мають мало рівних собі, принаймні у Боснії.

Horde Zla («Сараєво»)

Палкі прихильники ФК «Сараєво», або «бордо-б’єліх» організаційно об’єдналися в 1987 р. Відмітна риса цього об’єднання, або, як його ще кличуть, «ультрас-холдингу» – децентралізація, себто наявність чималої кількості субгруп: Outlaws, Maroon Brothers, Vutrasi, Fina Gradska Raja й Downtown.

Логотип «Орди Зла» являє собою зображення «Смутного Жнеця» – образу смерті з відомого італійського коміксу «Загор» (це – спільний проєкт відомого на Апеннінах письменника Серджо Гонеллі й генуезького художника Гальєно Феррі). За своїм впливом на боснійській ультрас-сцені «Орда» повсякчас сперечається з угрупованням The Maniacs. Девіз «ординців» – «До найостаннішого дня мого життя – лише «Сараєво».

Історично за «Сараєво» вболівав вищий клас сараєвського суспільства, відтак представники робочих кварталів міста, що підтримували переважно «Желєзнічар», образливо називали опонентів «пітарями», себто людьми, які їдять недешеву піту, або бурек.

Чимало «ординців» брало участь у Боснійській війні. На пам’ять про загиблих на домашній арені ФК «Сараєво» встановлено меморіальну дошку. У 1997 р., по закінченні бойових дій Horde Zla поновила свою основну – фанатську діяльність.

У половині 2000-х рр. накреслився внутрішній конфлікт між «старими» й «новими» «ординцями». Молодь звинувачувала старше покоління в дрібних крадіжках загальнофанатських коштів, співпраці з непопулярним керівництвом футбольного клубу, ба навіть у торгівлі наркотою, надто в дні матчів. Суперечки йшли й довкола централізації керівництва. Зрештою, як це традиційно буває в суперечці батьків і дітей, перемогла нова генерація (інак просто не було би прогресу), а відтак було проголошено курс на децентралізацію та автономію дрібних рухів, що входять до «Орди».

У ХХІ ст. «ординці» неоднораз виявляли свою жагу до навколофутбольного насильства. Зокрема, в 2009 р. в м. Широкі Брієг відбулися сутички фанів «Сараєво» з місцевим населенням та органами правопорядку. Як наслідок, загинув член Horde Zla 24-річний Ведран Пуліч. Звідтоді щороку 4 жовтня «ординці» традиційно збираються на заходи, присвячені вшануванню пам’яті цього хлопця.

У половині 2010-х рр. хлопці з «Орди» зухвало атакували угруповання фанатів польського «Леха» з Познані, які аж ніяк не пасуть задніх у колофутболі. Проте на лише вороги є в «Орди Зла». Традиційні теплі стосунки в сараєвських фанів із прихильниками дрезденського «Динамо». Часто-густо вони здійснювали спільні акції, кількараз фани «Динамо» навіть виїздили з «ординцями» підтримати національну збірну Боснії!

У сучасній Horde Zla неабияку роль відіграє маркетингова складова. Угруповання випускає численну продукцію зі своїм лого. Реалізує її за цілком прийнятними цінами. Приміром, традиційна «роза» – фанатський двокольоровий шалик (щоправда, з прямовисними, а не з поземними смугами) вартує 25 конвертованих марок – приблизно 12 євро, а футболка зі стилізованим зображенням року заснування улюбленого клубу – 1946-го – обійдеться фану або колекціонеру в 20 конвертованих марок – менше 10-ти євро.

Кількість активних членів групи налічує три сотні, на різноманітних «біг парті» «ординці» можуть зібрати під свої прапори до 2000 осіб.

Тісні зв’язки з «ординцями» підтримує і об’єднання респектабельних фанів ФК «Сараєво». Воно засноване в 2010 р. й дістало назву Maroon Friends 1946, а до її складу входять представники фінансової, культурної і політичної еліти Боснії. Головою цієї групи є знаний боснійський співак та автор пісень Беньямін Ісовіч. Заслуга цих поважних чоловіків – у залученні іноземних, зокрема малайзійських інвестицій у розвиток улюбленого клубу.

Red Army Mostar («Вележ» Мостар)

На відміну від більшості вікових фанатських угруповань Red Army Mostar, що підтримує клуб «Вележ», чітко визначає дату створення: 1 квітня 1981 р. ветерани «Червоної Армії» урочисто відзначали 40-річчя свого організаційного оформлення. Як проголосили ті хлопці чимало років тому гасло «Мостар у серці, «Вележ» до гробу», так і йдуть із ним фанатськими стежками кількадесят років. Приводом для утворення угруповання послугувала перемога «Вележа» у фіналі Кубка Югославії. Обіграний був не абихто, а інший боснійський клуб – «Желєзнічар». Бурхливі святкування  закінчилися організацією групи вболівальників, яка попервах дістала назву «Црвені Шайтани». Не можна сказати, що розвиток організованої підтримки «Вележа» був динамічним. Неуспіхи команди на футбольному полі стишили пориви мостарських тифозі, та в 1986 р. відбулося справжнє відродження. Привід – той самий: перемога у фіналі Кубка Югославії. Того разу від «Вележа» постраждало загребське «Динамо». Угруповання ж фанатів «Вележа» зазнало ребрендингу, й звідтоді зветься Red Army Mostar. Група мала в своєму складі сформовані приблизно в той самий час підгрупи: «Чикаго», «Каріна», «Орли», «Фурія» тощо. А вболівальники «Вележа» із міста Сараєво об’єдналися в групу під назвою «Червоний взвод». Кількість «червоноармійців» у половині 1980-х вражала! Так, на один із тогочасних виїздів – до Спліта на матч проти «Хайдука» – попрямувало 8000 фанатів «Вележа». Це з міста, населення якого на той час становило 110 000 осіб! А в наших широтах тоді півтисячний виїзд був мегаподією.

Весь час «червоноармійці» тяжіли до лівої ідеології, що часто-густо й спричиняло конфлікти з угрупованнями, орієнтованими на боснійську самобутність і праві політичні течії. Менше з тим, помилково вважати, що «Червона армія» не підтримує національну збірну. Може, угруповання й не делегує на матчі Джеко й компанії чисельний загал, та 30–50 «червоноармійців» принаймні на домашніх матчах збірної присутні регулярно й співають незгірш за інших. До речі, про співи. «Вележ» є чи не рекордсменом у Східній Європі (хоча приналежність до неї Боснії і є вельми-вельми умовною) за кількістю пісень, присвячених команді. Драйвером цього музичного шаленства є група Red Army Band, яка студійно записала чимало з них. А співають «червоноармійці» так, що навіть знесилені гравці мимохіть бігтимуть в атаку!

Ultras Mostar («Зріньскі» Мостар)

Як незареєстрована група підтримки Ultras Mostar діє з 10 квітня 1994 р., а в 1998 р. стала офіційним об’єднанням фанів ФК «Зріньскі». Попервах організованіше хлопці вболівали за місцеву баскетбольну команду (особливість колишньої Югославії!), а надалі виявили свої голосові здібності й на футбольних матчах. Незрідка називають себе «Зоріньєвці». Особливість угруповання – використання сили-силенної червоно-білих прапорів, багато з яких нагадують національні (не державні!) прапори Білорусі, під якими мітингувальники виходили торік у Мінську на протести.

Robijaši («Челік» Зеніца)

Угруповання Robijaši («Ув’язнені»), що підтримує клуб «Челік», не належить до найбільших чи найвпливовіших у колофутболі Боснії. Однак ці хлопці сповна виявляють свої патріотичні почуття під час матчів національної збірної у Зеніці. Групу було створено в 1988 р., а назву вона дістала через те, що місто Зеніца відоме своїми в’язницями. Власне, пісні на тему ув’язнення ввійшли в місцевий фольклор, зокрема й у фанатський. Подеколи здається, що втоми Robijaši взагалі не знають – горлають і горлають гасла на підтримку своїх улюбленців, починаючи хвилин за 20 до матчу, часто-густо не заспокоюючись і по закінченні ігор.

Віддав би їм пальму першості й щодо краси оформлення шаликів угруповання. Чорно-червона гама з багатьма варіаціями справді вражає! Хай там як, а на домашньому стадіоні свого клубу саме Robijaši є основною рушійною силою підтримки національної збірної.

***

Є в Боснії і фан-угруповання, які підтримують інші збірні, водночас не висловлюючись відверто про нелюбов до Джеко й компанії. Так, Škripari (група підтримки команди «Широкі Брієг») організаційно оформилися 9 вересня 1996 р. і ніколи не приховували свого прохорватського вектору, ба навіть брали активну участь у підтримці національної збірної Хорватії (зокрема, на російському мундіалі). Водночас збірну Сербії підтримують дужі чоловіки з Lešinari (їх улюблений клуб – «Борац» Баня-Лука). Ця банда є найстаршою (ведуть свою історію з 1987 р.) організованою саппортер-групою в Республіці Сербській – державному утворенні на території Боснії, поява якого стало результатом (або наслідком, тут уже залежно від ваших симпатій) Дейтонської угоди. У 1988 р. з десяток тоді ще молодих фанів із Lešinari відвідало матч Кубка кубків у Харкові проти «Металіста». До речі, вельми добрі стосунки Lešinari підтримують з ультрас клубу, на тренерський місток якого щойно заступив Андрій Шевченко, – «Дженоа».

Хай там як, а тиск із боку вболівальників на наших хлопців буде неабияким (тим паче, що присутність української торсиди на трибунах боснійці намагаються мінімізувати). Сподіваюся, що синьо-жовті з ним впораються та розв’яжуть проміжне завдання – посісти 2-ге місце в групі. Шкода, щоправда, що не все залежить від нас.

Олексій РИЖКОВ