Джуліуса Агахову в Шахтарі зламали самотність, заздрість і мороз

Перехід молодого нігерійського форварда Джуліуса Агахови восени 2000-го в «Шахтар» - головна тогочасна подія трансферного ринку не тільки України, але й всього пострадянського простору. На висхідну зірку збірної Нігерії претендували відразу кілька європейських грандів, але Агахова в результаті опинився в Донецьку. Все вирішили амбіції і гроші президента «гірників». Джуліус повинен був стати в «Шахтарі» зіркою першої величини і останнім аргументом, який нарешті схилить чашу терезів по осі протистояння «Шахтар» - «Динамо» на користь донецької команди і забезпечить «гірникам» жадане «золото» чемпіонату України. Але, на жаль, Агахова не зміг реалізувати себе в «Шахтарі». І причин у цієї невдачі виявилося чимало. Давайте розберемося, чому молодий «нігерійський орел» так і не став в Донецьку справжнім «суперорлом».

Молодий, та ранній

У футбол Агахова прийшов пізно (якщо брати за європейськими мірками) - в 13 років. Але все ж пацана з Бенін-Сіті, великого нігерійського міста на півдні країни, взяли в місцевий футбольний клуб «Бендел Іншуренс». Взяли в першу чергу через те, що він відрізнявся феноменальною швидкістю. За пару років Джуліуса навчили непогано поводитися з м'ячем. Причому поводитися на швидкості. Цими двома якостями - хорошою технікою і «понадзвучністю» - він вигідно відрізнявся від своїх ровесників.

Чутка про реактивного хлопчину з «Бендела» дійшла і до тренерів юнацьких збірних Нігерії. Джуліуса стали регулярно запрошувати під прапори збірних різних вікових груп, і він дуже швидко перетворився на одного з найперспективніших футболістів не тільки Нігерії, але і всього африканського континенту.

Агахові не виповнилося й сімнадцяти років, як він перейшов у серйозний (за африканськими мірками) клуб з Тунісу «Есперанс». З цим колективом юний нігерієць виграв чемпіонат країни і пробився у фінал африканського аналога Ліги чемпіонів. Паралельно Джуліус «обростав м'язами» і в збірній Нігерії. Уже в головній команді країни, ставши на той момент наймолодшим її футболістом в історії. Вихід у фінал чемпіонату Африки - непогане досягнення для 17-річного нападника.

goal.сom. Джуліус Агахова

Всі ці геройства юного нігерійського форварда не могли пройти повз всюдисущих європейських скаутів. З уривків тодішньої, ще не інтернетної преси, можна було з'ясувати, що Агаховою всерйоз цікавилися два англійських товстосуми - «Арсенал» і «МанЮнайтед», а також італійський «Мілан».

Але замість футбольних грандів із Західної Європи, Агахова відправився в Європу східну - в Україну. У донецький «Шахтар».

Від чотирьох з половиною мільйонів доларів до одинадцяти

Це зараз «гірняцький» клуб зі столиці Донбасу впізнаваний і шанований практично у всьому футбольному світі. Але тоді, в 2000-му, він тільки робив свої перші кроки до визнання, тільки лише провів свою прем'єрну групову кампанію в Лізі чемпіонів. Це зараз в донецькій команді легіонерів - хоч греблю гати, особливо бразильців. А тоді заїжджі футболісти були в дивину. Новина про те, що «Шахтар» підписав одного з найталановитіших тінейджерів світового футболу, вмить облетіла інформаційний простір. Тоді ще не було моди проводити широкомасштабні презентації футболістів, але про зіркового новачка донеччан швидко дізналися і в Києві, і за кордоном. За кордоном щиро здивувалися: як, мовляв, так вийшло, що такий талант перейшов в маловідомий клуб. А ось в Києві всерйоз сполошилися, оскільки «Шахтар» від слів про чемпіонські амбіції переходив до справи.

Скільки в грошах обійшовся цей трансфер «Шахтарю»? Офіційну інформацію в таких делікатних питаннях тоді було не прийнято розголошувати. Тому доводилося задовольнятися неофіційною. Так ось, за різними даними, за перехід Джуліуса Агахови з «Есперанса» в «Шахтар» донецький клуб заплатив від чотирьох з половиною до одинадцяти мільйонів доларів. Ясна річ, що дані дуже відрізняються: майже в три рази. Але, повторюся, офіційної суми просто ніхто не озвучував. Але, так чи інакше, навіть якщо цей трансфер обійшовся «гірникам» в чотири з половиною мільйони, на той момент це були дуже серйозні гроші, які на ринку СНД досі не фігурували.

Здраствуй і прощай

Донецька публіка зустріла Агахову захоплено. Юний талант, такий швидкий, та ще й зі знаменитими кульбітами після забитих м'ячів. До того ж, на той момент темношкірі футболісти для українських уболівальників були свого роду екзотикою. Але ось в самій донецькій команді Джуліуса зустріли насторожено. 

ФК Шахтер. Джуліус Агахова і Брандао

Тоді ще в «Шахтарі» як ніколи опісля було міцним «донецьке земляцтво». Місцеві гравці, які вірою і правдою служили «Шахтарю» не один рік, дуже ревносно поставилися до чужинця. Дуже швидко ревнощі змінилася на заздрість, коли донецькі старожили дізналися зарплату Агахови: вона була вище від їхньої в кілька разів. Джуліус було спробував налагодити товариські стосунки в колективі, але не зрослося. Перш за все через мовний бар'єр. На полі, під час матчів, він начебто і був органічною частиною «Шахтаря», але поза полем був сам по собі. А ось під час тренувальних занять, за чутками, одноклубники юний нігерійський талант не дуже шанували. Часом йшли в дуже жорсткі стики, не звертаючи уваги на крики Агахови.

Але все ж, дебют в «Шахтарі» у Агахови вийшов відмінним: в восьми матчах - сім забитих м'ячів. Однак далі якось застопорилося. У поєдинках проти команд з дуже щільною обороною Агахові доводилося важко. Та й «Шахтарю» в цілому. У першому сезоні в Донецьку Джуліусу не вдалося матеріалізувати сподівання клубного керівництва «гірників»: «Шахтар» так і не став чемпіоном.

Не став лідером команди і Агахова. Його все ще бентежив мовний бар'єр. Та й не тільки він.

«Мови я поки не освоїв, вона, як і раніше, залишається каменем спотикання. Приходиш в магазин або на базар - і нічого толком не можеш запитати. Навколишні починають сміятися, і це травмує. Тому у вільний час найчастіше доводиться сидіти вдома. Приходжу додому з тренування, включаю телевізор і дивлюся DVD. Іноді, коли сильно нудно, сідаю в машину і просто їжджу по місту. Потім повертаюся і знову сумую. Так що дозвілля досить одноманітне», - говорив Агахова про свій перший рік в «Шахтарі».

А ще проблемою для теплолюбного нігерійця стали донецькі морози. Подейкували навіть, що на одному з зимових тренувальних занять він відморозив палець на нозі. Цілком можливо, що це всього лише чутки, але те, що Агахова реально страждав від морозів, правда. «Коли я приїхав в Донецьк, то перший раз в житті побачив сніг. Але лякатися не став: натягнув на вуха шапку, надів дві пари штанів і почав тренуватися. Було, звичайно, важко і холодно, особливо ступням, але начебто впорався. Бувало не тільки мінус 10-15, а й мінус 30! Звичайно, ні кроку на вулицю при такій температурі я не робив. Тому просив пацанву виносити сміття, за що давав їм винагороду». Щоб ви розуміли, плата Агахови за такі нехитрі послуги дійсно була справжньою винагородою - 50 доларів за раз.

Цікаво, що українське літо його теж не особливо надихало. «При сорокаградусній спеці, як це було, наприклад, під час матчу з «Лугано», мені не доводилося грати навіть в Африці. У Нігерії 30-32 градуси вдень і 23-25 ​​ввечері, тут же можна було отетеріти від спеки».

Страждав Джуліус і від домушників. Його квартиру і авто грабували не один і не два рази, виносячи все підряд: від бутс і побутової техніки до величезних сум готівки. «Копи не знайшли нічого. Чи шукали взагалі - це ще питання. Мій автомобіль зламували, розбиваючи вікна, більше десятка разів. У Нігерії такого зі мною не траплялося ніколи. У цьому плані Україна мене дуже розчарувала», - нарікав Агахова.

«Депресія триває»

У 2002-му він всерйоз зібрався на вихід. По-справжньому акліматизуватися ні в Донецьку, ні в «Шахтарі» Джуліусу не вдалося. Він спалахував лише епізодами, все рідше і рідше. І дуже хотів виїхати до Західної Європи. Тим більше, що пропозиції були. І йому начебто пообіцяли, що після Мундіалю-2002 його відпустять. Ось що він сам розповідав пізніше з цього приводу: «Говорили, що питання вирішиться після чемпіонату світу. Перед світовою першістю я забрав зі своєї донецької квартири всі речі в упевненості, що після турніру я буду грати вже в іншому клубі. І уявіть, яким був мій стан, коли я подзвонив в «Шахтар» і мені сказали: «Джуліус, приїжджай. Ти залишаєшся». Після цього у мене остаточно опустилися руки. Футбол вже не йде від серця, тому я граю вже не з тим бажанням і старанням, що раніше... Я зараз як мертвий. У мене один з найскладніших періодів у житті. Депресія ще триває. Іноді у мене навіть з'являються думки кинути футбол. Ні-ні, без жартів».

А після чемпіонату світу 2002 року Агахову дійсно бажали придбати деякі відомі європейські клуби. Зокрема, «Арсенал» пропонував «Шахтареві» за нігерійця десять мільйонів доларів, але донеччани відкинули лондонську пропозицію. Тоді, на початку «нульових», «Шахтар» ще не навчився робити гроші на своїх гравцях.

ФК ВІган

І лише в 2007 році, втомлений і зневірений 25-річний форвард пішов-таки в свою улюблену АПЛ. Тільки не в «Арсенал», «МанЮнайтед» чи хоча б в «Евертон», а в дуже скромний «Віган». Але реанімувати, перезапустити свою кар'єру Агахові не вдалося. Ні в Англії, ні в Туреччині, ні в свій другий прихід в «Шахтар», в 2009 році. Боротьба з обставинами і самим собою відібрала у Агахови занадто багато часу і емоцій. Він не зміг реалізуватися повністю, як футболіст, завершивши кар'єру в неповний 31 рік.

Правда, він реалізувався як бізнесмен. Але про це якось іншим разом.

Читайте також:

Скрипник на шляху до Вердера: відмова Суркісу, обіцянка Штанге
Шлях самурая. Як Олег Лужний переходив в Арсенал
Головна помилка. Як Ребров в Тоттенхем переходив
41 мільярд, серветка Берлусконі, звіт Дзакка. Як Шева переходив в Мілан