Угіс КРАСТІНЬШ: «Збірна України провела хороший сезон»

Як ми і домовлялися, за кілька днів після нашої розмови з Угісом Крастіньшем про його роботу з львівським клубом «Барком-Кажани», я знову зателефонував латвійському фахівцю, який в ці дні перебуває у Фінляндії, і тепер вже мова зайшла про чоловічу збірну України. Адже під його керівництвом наші волейболісти досягли поки що найбільшого для себе успіху на міжнародній арені, увійшовши до числа чвертьфіналістів чемпіонату Європи 2019 року. Саме зі спогадів про цей турнір і розпочалася наша бесіда.

- Для багатьох шанувальників волейболу, як наших, так і європейських, вихід збірної України до 1/4 фіналу чемпіонату Європи став несподіванкою. А як Ви самі сприйняли цей успіх?
- Скажу Вам відверто, що для нас це не було великою несподіванкою. Перш за все, нам вдалося добре підготуватися до цього турніру і ми розуміли, що команда може досягти хорошого результату. Ми поважаємо всіх своїх суперників, але розуміли, що грати можна з усіма. Так, щоб говорити про це привселюдно, ми не робили, але, повторюю, готувалися дуже серйозно. Зрештою це сталося, нам вдалося пройти на турнірі досить далеко і витримати той пресинг, то тиск, які створюють подібні чемпіонати.

- Що можете сказати про склад збірної України на цьому турнірі?
- Тут треба обов'язково сказати про те, що нам вдалося виконати все те, що планувалося. В першу чергу це стосується гравців - всі ті, на кого ми розраховували, прибули в наше розпорядження вже на самий перший збір без запізнень, тому підготовку почали з перших хвилин у повному складі. Плюс до цього, ми зуміли обійтися без серйозних травм. Звичайно ж були невеликі пошкодження, але до чемпіонату Європи вдалося прийти без втрат. Це було дуже важливо. І ще один позитивний, я вважаю, момент. Заключний тиждень перед турніром ми, завдяки зусиллям і домовленостями Федерації волейболу України, провели у Польщі в олімпійському центрі, де в ці ж дні тренувалася місцева національна збірна. Перебуваючи там, нам вдалося повністю відключитися від того, щоб заважало в тренувальному процесі, від усіх, скажімо так, не волейбольних проблем і готувалися вже безпосередньо до стартових ігор.

- Початкове завдання, напевно, було вийти з групи. Вірно?
- Так звісно. І хоча в групі важливу роль відігравали всі матчі, перша гра з Чехією була певною мірою ключовою. Справа в тому, що ми з цієї збірної зустрічалися за кілька місяців до цього в Золотій Євролізі і там рахунок особистих зустрічей був нічийним - у себе вдома ми перемогли, а в гостях програли. І те, що ми у Роттердамі зуміли досягти перемоги 3:1, дуже допомогло нам в психологічному плані і додало хлопцям впевненості.

- Хто був лідером збірної України на цьому чемпіонаті Європи, на кого рівнялися гравці?
- Я б відзначив всю основну шістку. Це - догравальники Олег Плотницький (капітан команди) і Ян Єрещенко, центральні блокуючі Юрій Семенюк та Дмитро Терьоменко, діагональний Дмитро Вієцький і зв’язуючий Владислав Діденко. Саме на плечі цих волейболістів випало основне навантаження. Вони намагалися грати агресивно, діючи, перш за все, на команду, а не на особисті статистичні показники. Ця збалансованість, в кінцевому рахунку, нам дуже допомогла. Зрозуміло великий обсяг роботи виконували обидва наші ліберо - Горден Брова і Денис Фомін, та й всі ті гравці, які виходили на заміну, загальної картини не псували.

- Ви ж навіть могли створити справжній фурор у волейбольної Європі, якби вдалося обіграти в 1/4 фіналу майбутнього переможця турніру, збірну Сербії, проте поступилися в цьому непростому матчі з рахунком 2:3. Що ж тут, на Ваш погляд, завадило досягти необхідного результату?
- Дійсно, виграти ми могли. Я б виділив два епізоди, в яких наша команда втратила шанси на успіх. Один з них стався в кінцівці другої партії, коли ми вели 21:17, але у суперників на подачі відразу три ейси виконав Атанасьєвіч. В цій розстановці ми втратили п'ять очок поспіль і дозволили сербам не тільки вийти вперед, а й виграти той сет. Другий епізод трапився вже на тай-брейку. На самому початку партії Ковачевич не зовсім вдало виконав елемент блок-аут і м'яч впав поблизу лінії майданчика. Тоді можна було мені взяти відеоперегляд і посперечатися за це очко, постаратися виграти його для нас. Ми вже пізніше, переглядаючи гру, побачили, що м'яч дійсно полетів в аут. Поки гравці приходили в себе, серби зуміли піти вперед на чотири очки і наздогнати їх в цій ситуації вже було дуже важко. Цілком можливо, що ці два моменти могли вплинути на підсумковий результат. Втім, збірна Сербії була набагато досвідченіша за нас і вона цим скористалася. Що вона довела в подальшому, ставши чемпіоном Європи.

- Успішний виступ українських волейболістів на чемпіонаті Європи дозволив трохи піднятися в рейтингу збірних, який дуже важливий при відборі на найближчий чемпіонат світу і на наступну Олімпіаду. Як Ви вважаєте, наскільки реально нашій команді грати на таких великих міжнародних турнірах?
- Для досягнення такої мети дуже важливо, щоб протягом календарного року наші збірники частіше зустрічалися і проводили разом велику кількість міжнародних матчів. Щоб грали з такими командами, як та ж Сербія, не один раз на чотири роки, а набагато частіше. До речі, на даний момент дуже добре, що деякі наші провідні гравці виступають в найсильніших волейбольних чемпіонатах Європи, адже саме там вони набувають настільки необхідний міжнародний досвід. Граючи за кордоном, українські волейболісти проходять хорошу школу, можна сказати, виживання, тому що там треба постійно підтримувати високий рівень і нижче за нього не опускатися, конкуренція дуже висока. Так що їхня нервова система звикає до різних стресових ситуацій. А ще вони вчаться грати у великих за розміром залах, чого поки в Україні немає. Тому, коли в 1/8 фіналу чемпіонату Європи ми зустрічалися зі збірною Бельгії в Антверпені, де були присутні майже сім тисяч глядачів, хлопці не розгубилися і змогли перемогти господарів майданчика. А якби збірна України ще частіше збиралася, то, впевнений, що гравці ще б краще взаємодіяли один з одним в найвідповідальніші моменти.

Вже те, що ми кілька років поспіль брали участь у Золотій Євролізі дало нам позитивний результат і багато в чому завдяки цьому ми змогли так вдало виступити на Євро-2019. Саме в Євролізі ми змогли перевірити в справі кандидатів до збірної в матчах із сильними суперниками, награти свій основний склад.

Що ж стосується найближчого майбутнього, то було непогано постаратися пробитися в один з найпрестижніших волейбольних турнірів під назвою Ліга Націй, де беруть участь кращі збірні світу. Теоретично зробити це можливо, але дуже складно. Тут вже багато залежатиме і від додаткових фінансових витрат, адже подорожувати по всьому світу недешево.

- Як Вам вдається стежити за гравцями збірної України і бачити, в якій вони перебувають формі?
- В останні роки в цьому питанні проблем немає. Ігри багатьох національних чемпіонатів транслюються як по телебаченню, так і в інтернеті. Плюс до цього можна побачити вичерпну статистику по кожному гравцю - скільки очок набрав, скільки зробив помилок, які дії проводив і так далі. І, звичайно ж, у мене часто відбувається особисте спілкування з хлопцями - після матчів обмінюємося думками і за настроєм гравця можна визначити як він провів ту чи іншу зустріч.

- А Ви вже доглядаєте за молодими українськими волейболістами, які незабаром можуть прийти на зміну нинішньому поколінню збірної?
- Зрозуміло. Кілька гравців є на прикметі, але поки їх імена і прізвища називати не буду. Нехай грають, набираються досвіду і своєю грою доводять, що гідні виступати за збірну країни (посміхається). На жаль, таким, як Олег Плотницький, рідко в молодому віці вдається потрапити в престижну зарубіжну лігу.

- Угісе, давайте ще трохи повернемося до чемпіонату Європи. На цьому турнірі за збірну Фінляндії грав Ваш син Ельвісс Крастіньш. Вдалося подивитися його гру і з'явилося бажання знову попрацювати з ним в клубі?
- При всій завантаженості в збірній України (адже треба було постійно готуватися до матчів з черговим суперником) все ж намагався знаходити час, щоб подивитися матчі з його участю. Звичайно, переживав і, якщо на тренерській лаві я намагаюся стримувати свої емоції, то в цьому випадку більше давав їм вихід. Щодо другої частини запитання, то Ельвісс грав 6 років у клубі, який я тренував у Фінляндії. Як буде далі загадувати не беруся. Але знаєте є такий фразеологізм - ніколи не говори «ніколи». Подивимося.

- Як Ви думаєте, з урахуванням того, що Золоту Євролігу і Лігу Націй вже перенесли, коли зможете знову зібрати збірну України?
- Це на сьогодні найскладніше питання. Було б дуже добре, якщо би ми зібралися влітку, щоб могли тренуватися і грати. Якщо будемо півроку без волейболу - це дуже великий відрізок часу і на користь він не піде жодному професійному волейболісту. Майже всі гравці, з якими я спілкувався, сказали, що було б дуже здорово, якщо би ми зуміли зібратися на тренувальний збір. Тому хотілося б вірити, що вся ця ситуація з коронавірусом найскоріше закінчиться і ми зможемо зайнятися своєю улюбленою роботою.

- І на завершення нашої бесіди, хочу запитати Вас - чого Ви хочете досягти зі збірною України в майбутньому?
- Загадувати я не беруся, але хочу постійно рухатися зі збірною вперед, крок за кроком, від турніру до турніру. І ще хочу добитися того, щоб ми показували видовищний волейбол, який подобається глядачам.

Розмовляв Ігор ЗАРЖИЦЬКИЙ