Угіс КРАСТІНЬШ: «Конкуренція в чоловічій Суперлізі явно зросла»

Мій дзвінок головному тренеру львівського клубу «Барком-Кажани» Угісу Крастіньшу застав латвійського фахівця у Фінляндії, де він зараз мешкає разом зі своєю родиною. І перед тим як розпочати нашу розмову безпосередньо про волейбол, я запитав Угіса про те, як він проводить карантин, пов'язаний з коронавірусом.

- Ми, як і багато людей в Україні, в ці дні практично весь час перебуваємо вдома. Тут теж введений карантин, але уряд Фінляндії в більшій мірі не зобов'язує, а рекомендує своїм громадянам виконувати ті чи інші дії. А так як місцеві жителі законослухняні, то вони дотримуються цих рекомендацій, намагаються мінімізувати різні контакти і тому на вулиці людей мало. Чекаємо поліпшення стану справ і сподіваємося, що незабаром обмежувальні заходи будуть скасовані.

- Ви застали введення карантину ще в нашій країні, проживаючи у Львові. Як сприйняли цю ситуацію в команді?
- Природньо, що всі поставилися із розумінням. Пригадую, що у п'ятницю і суботу ми зіграли два домашні матчі останнього туру групового етапу з «Новатором» (до речі, вони вже пройшли без глядачів), а у понеділок на тренуванні повідомили хлопцям, що в ситуації, що склалася, не можна ризикувати здоров'ям, щоб вони відправлялися по домівках і, за можливості, підтримували форму, перебуваючи в домашніх умовах. Коли ж стало ясно, що чемпіонат України завершено достроково, то гравці і тренери офіційно пішли у відпустку.

- «Барком-Кажани» став переможцем першого етапу української чоловічої Суперліги. Як Ви вважаєте, чи можна було визначити чемпіона країни за підсумками групового турніру?
- Я вважаю, що ні. Тому виконком Федерації волейболу України прийняв абсолютно вірне рішення. Адже в регламенті чемпіонату сказано, що всі призери визначаються за підсумками матчів плей-оф. А оскільки ці поєдинки не були проведені, то і медалі вручати не варто.

- Угісе, Ви завершили вже четвертий сезон, працюючи в Україні. Які враження у Вас залишилися від нього в цілому і від гри Ваших підопічних зокрема?
- Говорячи про рівень чемпіонату, відразу хочу зазначити, що у порівнянні з двома попередніми роками він помітно вирівнявся. Обидва вінницьких клуби склали нам досить серйозну конкуренцію і, не випадково, що всіх наших чотирьох поразок на груповому етапі ми зазнали саме від них. Сильним і конкурентоспроможним виявився дебютант Суперліги житомирський клуб «Житичі-ЖНАЕУ», який міцно закріпився на четвертому місці. Від матчу до матчу додавала харківська «Юракадемія», яка в деяких іграх чинила серйозний опір лідерам. В окремих поєдинках непогано виглядали чернігівський «Буревісник-ШВСМ» і харківський «Локомотив», укомплектовані, в основному, молодими гравцями. І тільки хмельницький «Новатор» стояв особняком у цьому сезоні, тому що через фінансові проблеми команда не змогла як слід зміцнитися і програла всі матчі.
Щодо нашого клубу, то враження від сезону залишилися хорошими. Незважаючи на те, що у міжсезоння ми втратили центрального блокуючого Юрія Семенюка, який перебрався до Бельгії, нам все ж вдалося стабілізувати гру і, як результат, «Барком-Кажани» зумів посісти перше місце за підсумками групового турніру. Ми втретє в історії (і другий раз поспіль) виграли Суперкубок країни, а в Кубку ЄКВ дійшли до 1/8 фіналу. І тільки в Кубку України нам не вдалося виконати поставлене завдання.

- Які із 28 матчів групового етапу чоловічої Суперліги Ви можете зараз згадати зі знаком «плюс» і які зі знаком «мінус»?
- Ви знаєте, мені складно відповісти на це питання. Справа в тому, що в груповому турнірі не стояло завдання будь-що-будь стати першими. Так, ми прагнули до цього, але в той же час у нас була можливість трохи поекспериментувати зі складом, до того ж ми розглядали деякі матчі ще і як підготовку до плей-оф. Тому нерідко дозволяли собі проводити ротацію, завдяки чому волейболісти отримували ігрову практику. Наприклад, в одному із спарених матчів у нас виступав діагональний Юрій Томін, в іншому на цій позиції діяв Михайло Бібер. Така ж ситуація могла бути зі зв’язуючими, догравальниками, центральними блокуючими. Вдалих ігор, звичайно ж, було більше.

- Давайте трохи повернемося до «Фіналу чотирьох» національного Кубка. Коли стало відомо про склад його учасників, переважна більшість фахівців і шанувальників волейболу вже заздалегідь «вручили» львів'янам трофей. Що ж сталося у Житомирі і чому команда не змогла досягти перемоги в турнірі?
- Почну з того, що я сам намагаюся не ділити суперників на сильних або слабких і закликаю гравців не ділити матчі на важливі або не дуже важливі. Все вирішується на майданчику, а не в кулуарах. А те, що люди дають прогнози - це їхнє право, вболівальників і вас, журналістів. Скажу відверто, що ми дуже серйозно готувалися до фінальної частини Кубка і ні про яку недооцінку суперників не йшлося. Але тут з нами стався той самий випадок, про який відомий тренер олімпійських чемпіонів якось сказав, що в спорті логіки немає.
Незважаючи на хорошу і якісну підготовку, у півфіналі з господарями майданчика команда зіграла дуже погано і тактично, і технічно. Повторюся, таке іноді буває у волейболі, плюс фортуна від нас теж відвернулася в той вечір. Як результат, ми програли 0:3 і втратили право зіграти у фіналі. Невеликою втіхою для нас стала перемога в матчі за третє місце, проте основне завдання ми не виконали.

- Керівництво клубу напевно було дуже засмучений?
- Звичайно, і не тільки керівництво, а й наші вболівальники. Всі вони, як і ми, гравці і тренери, були засмучені. Втім, життя триває і одним із головних завдань клубу є не тільки обов'язково щось виграти, але і постійно показувати своє ставлення до справи, прагнути демонструвати хорошу гру. А перемоги в чемпіонатах і на турнірах повинні стати додатковим бонусом в нашій роботі.
                    
- Проте у Вас все вийшло у Салоніках в матчі-відповіді 1/16 фіналу Кубку ЄКВ. Ви таких позитивних емоцій, напевно, давно не відчували?
- Вірно, Ви маєте рацію. Програвши вдома 1:3, ми відповідально готувалися до повторного поєдинку і прибули до Греції за три дні до гри. Нам навіть вдалося сходити на баскетбольний єврокубковий матч місцевої команди, що проходив саме в тому залі, де треба було зіграти і нам. Хлопці поринули в ту атмосферу, яка могла бути і на нашій грі, до того ж нам вдалося самим добре потренуватися на цьому майданчику. Ту гру ми почали дуже впевнено, агресивно, чого суперник явно не очікував. Ось тут нам вдалося показати і хороший волейбол, і досягти позитивного результату. Зрозуміло, що ми розраховували на успіх, але щоб виграти чотири (!) партії поспіль у сильного грецького клубу та ще й його майданчику, це навряд чи хто міг припустити.

- А австрійсько-німецький клуб «Хіпо-Тіроль» в 1/8 фіналу Кубку ЄКВ були шанси пройти чи він був явно сильнішим за нашого чемпіона?
- Я не думаю, що цей клуб був явно сильнішим за нас або за ту ж грецьку команду ПАОК. Мабуть, більш збалансований, так. Але тут ситуація з виїзним матчем вийшла абсолютно протилежною. Ми повинні були вилетіти рано вранці зі Львова до Німеччини, але через нельотну погоду нам довелося провести багато часу в аеропорту. Потім нас пізно ввечері відправили тільки до Відня, а до місця призначення до німецького міста Унтерхахінг ми добиралися автобусом і прибули туди тільки о 5 годині ранку в день гри. Можна тільки уявити який був стан у гравців. Дві партії хлопці ще витримали, а на третю сил не вистачило. І все ж вихід до 1/8 фіналу Кубку ЄКВ ми вважаємо хорошим для себе результатом.

- Хто були лідерами у складі «Баркома-Кажани» по ходу минулого сезону, на кого Ви могли більше розраховувати?
- Сила нашої команди, на мій погляд, була саме в тому, що у нас вийшов злагоджений колектив без явних лідерів. Цю роль міг взяти на себе будь-який наш волейболіст в окремому взятому матчі і стати кращим його гравцем. Тому я вдячний всім хлопцям за те, що вони вносили свій посильний внесок у загальний успіх.

- Ви вже знаєте як буде проходити підготовка до нового сезону і які зміни відбудуться у складі команди?
- Я думаю, що про це говорити ще зарано. Давайте всі разом дочекаємося закінчення карантину і після цього вже будемо вирішувати. Головне, щоб всі були здорові.

- Угісе, дякую за бесіду. Дійсно, всі ми бажаємо, щоб ситуація із коронавірусом вирішилась позитивно якомога швидше і спортсмени знову могли б тренуватися і грати. Якщо Ви не заперечуєте, давайте за кілька днів ми з Вами знову поспілкуємося і поговоримо вже про чоловічу збірну України з волейболу, де Ви також є головним тренером. Тим більше, що наша збірна провела дуже вдалий сезон.
- Згоден. Завжди радий спілкуванню і чекаю дзвінка.

Розмовляв Ігор ЗАРЖИЦЬКИЙ

P.S. Інтерв'ю з Угісом Крастіньшем про підсумки виступу збірної України в минулому сезоні читайте на нашому сайті за кілька днів.