За крок до успіху. Чого не вистачило збірним України з ігрових видів спорту

У минулому році наш спорт пережив безліч різних моментів. Українські вболівальники стали свідками як блискучих перемог, так і прикрих поразок. Але в основних командних видах, які, як правило, мають набагато більшу глядацьку аудиторію, «синьо-жовті» команди, будемо відвертими, подарували низку не найприємніших емоцій. Причому поєднувало їх те, що нашим колективам не вистачало буквально трохи. Адже коли здавалося, що більша частина справи вже зроблена і залишилося лише завершити розпочате, чоловічі збірні України з різних видів спорту оступалися на останніх або взагалі на останньому кроці.

Нижче зібрано антирейтинг подібних виступів. Одразу скажемо, він не несе в собі оцінку для збірної за весь календарний рік, адже невдача в одному змаганні змінювалася успіхом в іншому турнірі, або ж наші суперники були такого високого рівня, що програти їм було зовсім не соромно. Він лише фіксує факт невдачі, коли успіх був таким близьким.

Футбол

У плей-оф Ліги Націй, що відбувся в березні, головній команді країни потрапив найскладніший із усіх можливих суперників – збірна Бельгії. Одразу після жереба пішли розмови, що такий опонент нам не по зубах, а українцям краще починати думати про майбутній відбір на Чемпіонат світу-2026. І заради справедливості, такі думки цілком мали місце бути. В цьому протистоянні ми були очевидними андердогами.

Тому вдвічі приємніше було спостерігати, як у першому матчі, що відбувся 20 березня, підопічні Сергія Реброва обіграли свого суперника. Після не найкращого першого тайму, який завершився голом Ромелу Лукаку, на другий відрізок гри вийшла зовсім інша збірна України. «Синьо-жовті» однозначно провели свій найкращий тайм у 2025 році та забили бельгійцям три м'ячі. Підсумковий рахунок матчу – 3:1 став відверто сенсаційним та дозволив усім нам розраховувати, що наступну Лігу Націй українці проведуть серед найкращих команд континенту.

На жаль, за три дні українських вболівальників чекало гірке розчарування. З перших хвилин поєдинку у відповідь «синьо-жовті» показали, що думатимуть про те, як зберегти зароблену перевагу, а не як розвинути її. А грати на утримання різниці у нас історично виходить так собі. Дві третини матчу ми трималися, але гол у наші ворота назрівав. У результаті з 70-ї по 75-й хвилини бельгійці забили двічі, а під завісу тайму третій гол послав нас у нокаут.

Підсумковий рахунок – 3:4 в боротьбі з фаворитом виглядає цілком непогано. Але той факт, що до виходу в Лігу А ми не дотягли двадцять із хвостиком хвилин, залишає дуже гіркий присмак.

Хокей

Минулого року збірна України вперше із 2017-го зіграла у Дивізіоні ІА. Звичайно, нашим головним завданням було не вилетіти назад до Дивізіону ІВ. Про це говорили всі. Але після поразки лише в серії булітів від фаворитів із Великобританії та подальших перемог над Італією та Румунією всі стали усвідомлювати, що ми можемо більше. А впевнена перемога над Польщею – 4:1 дала зрозуміти, що Україна після майже двадцятирічної перерви може повернутись до еліти світового хокею. У вирішальному поєдинку заключного туру нам протистояла збірна Японії, якій уже не потрібно було нічого. А нам потрібен був лише один заліковий бал, можна було навіть програти в овертаймі чи серії булітів.

Під кінець п'ятої хвилини зустрічі Віктор Захаров відкрив рахунок і здавалося, що підопічні Дмитра Христича незабаром поставлять ефектну крапку в блискучому турнірі. Що було далі, краще не згадувати. Можна скільки завгодно говорити про те, що японці для нас стилістично незручні, але в цьому матчі наші хокеїсти мали зламати всю статистику і зіграти через силу. Не можна сказати, що вони не старалися. Але довгоочікуваного успіху не сталося. Поразка в основний час – 2:3 і ми продовжимо грати в Дивізіоні ІА.

Звісно, ​​для нашої команди такий результат вже є величезним успіхом. Але як же прикро було в той суботній день гри з Японією. А цього року до нас у дивізіон спустилися дуже сильні Франція та Казахстан, тож піднятися в еліту буде ще важче. І від цього прикро вдвічі. Ми втратили справді історичний шанс. В останній грі. З невмотивованим суперником.

Волейбол

У 2025 році Україна вперше у своїй історії зіграла у волейбольній Лізі Націй – найпрестижнішому комерційному турнірі, де зібрані всі топові збірні. Логічно, що головною метою було зберегти в ній прописку. Формат змагання, де з вісімнадцяти збірних вилітала лише одна, підштовхував до думки, що все має бути добре. Пару вікторій ми маємо зачепити. Але було трохи лячно.

Українська команда два з трьох ігрових тижнів виглядала просто чудово. Перемоги над такими грандами як США, Куба, Японія, Болгарія, гідна гра з Бразилією тощо. І ось перед фінальним третім тижнем ми маємо більш ніж реальні шанси на те, щоб у першому ж сезоні в Лізі Націй потрапити до плей-оф.

Але на фініші турніру у нашої збірної закінчився бензин. Натужна перемога над Нідерландами – 3:2, поразка від Італії – 2:3 (багато хто небезпідставно вважає, що в цій грі потрібно було награвати резерв і дати відпочити основі), а далі ключовий матч із Сербією, де перемога на 90% виводила нас до плей-оф. І ми програли його без варіантів – 0:3. Але доля підкинула ще один шанс. В останньому матчі треба було обіграти Канаду і дивитися на результати інших матчів, щоб пройти в постсезон. Але й у ньому ми поступилися – 1:3.

Звісно, ​​такий виступ у дебютній Лізі Націй однозначно можна вважати успішним. Проте апетит приходить під час гри. Розклад, коли ти обігруєш лідерів світового волейболу і зупиняєшся в одній перемозі від результату, на який не чекав практично ніхто у волейбольному світі, залишає відчуття незавершеної важливої ​​справи.

Баскетбол

Відбір на Євробаскет-2025 наш колектив розпочав із показника 04 та мінімальних шансів на подолання кваліфікації. В останнє ігрове вікно у лютому 2025 року українська збірна заходила з Айнарсом Багатскісом біля керма, який повернувся на посаду головного тренера та трьома необхідними складовими для потрапляння на Чемпіонат Європи. Ключ до успіху був наступний: спочатку перемагаємо Словенію, потім чекаємо на перемогу Ізраїлю над Португалією і в останньому турі в лобовому матчі обігруємо португальців з різницею більш ніж у +2.

Словенія приїхала до Риги вже у статусі учасника континентальної першості та в напівекспериментальному складі. Було ясно, що за тріумф у майбутньому матчі вони не вбиватимуться. Вони й не вбивалися, просто зіграли на своєму рівні. А ми провели матч набагато нижче за свій і самі подарували балканцям перемогу – 71:84. Погоня закінчилася, ще не встигнувши початися.

І хоча відбір по суті був програний ще 2024 року, саме у лютому було проведено жирну рису під цією невдачею. Подвійно неприємно, що умови номер два та три були виконані. Ізраїль переміг Португалію, а ми розгромили піренейців у гостях в матчі, що нічого вже не вирішував. Для виходу на Євробаскет-2025 не вистачило вікторії над далеко не основним складом Словенії.

Гандбол

У травні минулого року завершувався відбір на чемпіонат Європи-2026. В ньому збірна України зробила дуже добрий заділ на самому старті, коли в один м'яч програла Нідерландам – 39:40 та обіграла Фарерські острови – 35:32. Далі були два матчі з аутсайдерами з Косово, де команди обмінялися перемогами, але глобально в турнірному плані це слабко вплинуло на становище нашої команди. Основні ігри були попереду.

У травневих поєдинках нас знову чекали в суперниках Нідерланди та Фарерські острови. І нам у цій спарці необхідно було взяти лише єдиний заліковий пункт. Навіть якби ми не посіли одну з двох лідируючих позицій у групі, то в рейтингу третіх місць ми з трьома заліковими балами (два у нас були за перемогу над Фарерами, а матчі з Косово не бралися б до уваги) на 100% займали б одне з прохідних місць. А таким чином на континентальну першість додатково відбиралися ще чотири команди із восьми груп.

Проте наша збірна не змогла поповнити свою скарбничку. І двічі поступилася Нідерландам та Фарерам з однаковим рахунком – 27:35. Ми не змогли оформити вихід на Євро самостійно. Але, на відміну від представлених вище історій, тут таки був позитивний результат. В інших групах наші заочні конкуренти виступили ще гірше, і збірна України пройшла на Чемпіонат Європи, зайнявши останню (четверту) прохідну позицію в рейтингу третіх місць за найкращою різницею м'ячів.

***

Спорт багатогранний. І такі негативні епізоди також є його складовою. Не без цього. До того ж, ці команди подарували й позитивні моменти. Наприклад, футбольна збірна вийшла до плей-оф відбору на Чемпіонат світу-2026, баскетбольний колектив успішно стартував у кваліфікації на світову першість. А в причинах, перерахованих вище невдач, мають розібратися відповідні тренерські штаби. Залишається побажати, щоб 2026 рік не дав приводу для складання такого списку. А в його кінці можна було написати зовсім інший матеріал, який підсумував би успішні виступи всіх наших національних збірних.