Віталій КІЛЬЧИЦЬКИЙ: «Прокунін – красава»
Український біатлоніст – про колишнього наставника жіночої збірної України
Колишній біатлоніст збірної України Віталій Кільчицький оцінив роботу відомого тренера Андрія Прокуніна, який нині очолює збірну Південної Кореї.
«Прокунін - красава. Він говорив, що молодих дівчат потрібно було навчити трохи фізичній підготовці. Це означало багато роботи над руками і стрибками. Без цього складно домогтися результату.
Семеренко, наприклад, 20 разів на брусах віджимається. Ось тому їй важко втратити форму, бо фізична витривалість нікуди не дівається», - написав Кільчицький в Facebook.
Нагадаємо, Прокунін в сезоні 2018/19 був старшим тренером жіночої збірної України, яку привів до бронзових нагород чемпіонату світу в естафеті.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
До складу житомирян приєднаються Олексій Гуцуляк, Руслан Бабенко та Данило Бескоровайний
«Реал» зіграв унічию з «Бетісом»
21 квітня, 2017
rechi_i_skazaly_idy_likuysya_258107.html
- Мені сказали, що контракт зі мною не підписують. Чому? Бо я посварився з тренерами. Вони сказали, що я - якийсь неадекватний. І виходить, через ту сварку мене не хочуть брати в команду, хоча ми посварились лише 15 хвилин...
— Після етапу в Рупольдингу сезон для тебе закінчився. Як це сталося?
— В Рупольдингу ми бігли спринт, я зайняв там 47-ме місце, то в персьюті мав би нормальні шанси в залікову зону потрапити, а мені кажуть: «Тренуйся до Антхольцу, персьют не біжиш». Потім ми в Австрії готувались до етапу в Антхольці. Тренери сказали: «Ні, ти там естафету не біжиш, ти біжиш 20-ку (індивідуальну гонку, - прим. Sport.ua) і їдеш на чемпіонат Європи». На чемпіонат світу вже тоді мене не хотіли брати - хотіли Жирного брати. Якби Жирний хоч щось показував, а то він не набрав ні одного очка, а в мене - 39 очок - то є різниця? Я розумію, що Жирний рік-два тому, коли була Бєлова, трішки там бігав - без проблем. Через ту сварку мене і вивезли з змагань...
— Через що посварились?
— Тому що мене не хотіли ставити в Антхольці в естафету, а хотіли ставити Жирного. Тоді я задав питання: «Чому ви замість мене ставите Жирного, який ні одного очка на Кубку світу не набрав?», на що вони мені відповіли: «Ми так вирішили. Ти нормально біг, тепер ми хочемо його випробувати».
Ви розумієте, що ми за кожну естафету десь дві тисячі доларів заробляємо. Ми бігаємо за 10 тисяч гривень, а Жирному платять десь під 35 тисяч гривень - то є різниця? Я бігаю за 10 тисяч, а він за 35 тисяч - Жирний результатів не показує, а я - показую. Я кажу, мовляв, дайте мені заробити хоч на цих естафетах... В такому плані в нас вийшла ця сварка, і після того вони вирішили, що я дуже сильно мудрий, неадекватний, бо я такі питання задаю, а маю сидіти тихо...
Тренеру в збірній дають три тисячі доларів, уявляєте? І він вирішує: чи Кільчицький буде бігати, чи не буде. Він прийшов на рік часу і вирішує, чи бігати мені. Я до нього бігав 15 років, і майже кожного року змінювався тренер, а він мене виганяє...
— Що відбувалось далі?
— Далі мені сказали поїхати в Буковель на два дні - готуватись до чемпіонату Європи. Я подумав, що добре. Якщо хочете, щоб я два дні в Буковелі потренувався, заспокоївся і їхав на першість Європи... Висадили мене десь в Мукачево, викинули з машини всі мої речі, сказали: «Який чемпіонат Європи? За тобою тато приїде, забере тебе. Іди лікуйся в психіатра!». Я пішов, полікувався, походив до психіатра, поговорив з ним. Він мені сказав: «Нічого там немає, в тебе нормальний стан, ти адекватно задав питання і хотів отримати відповідь. Просто тобі її не дали і в тебе вийшов збуджений стан...».
— Назад в команду Вас не хочуть брати вже?
— Не хочуть брати! Я то хочу бігати... Кажуть: «Ми тобі гвинтівку в руки боїмося дати». Хоча я їм не погрожував. Ми посварились 10-15 хвилин, бо я хотів на питання почути відповідь, і на тому все закінчились. А вони кажуть: «Ні-ні, в тебе нервові зриви можуть бути...».
Ви ж зрозумійте, що вони довели мене до того нервового зриву, бо не могли дати відповідь. Я - одинак. В мене ні тренера немає, нікого, щоб за мене хтось постояв - от і все. Довели мене до такого стану, що я навіть говорити з ними адекватно не міг.
— Як я розумію, Вас навіть в команду-«Б» вже брати не хочуть?
— Взагалі нікуди! Кажуть, щоб йшов в лижні гонки. Я і кажу їм: «Може мені ще в шахи піти грати, через те, що ви так захотіли?» Говорив з Бринзаком, то він казав: ти - неадекватний, тобі не можна в руки гвинтівку давати... всі проти тебе!». Питаю: «Хто проти?» - «Тренери». Далі йду до тренерів - вони кажуть, що «всі «за», але то Бринзак все вирішує», підходжу до Бринзака, а він каже, що «то все тренери вирішують», - ось так один на одного все скидають.
Роблять з мене дурня, наче я щось їм винен, щось на них говорю... Я ж порівнюю цю ситуацію: є спортсмен, який біжить, а є спортсмен, який не біжить - як можна ставити того, який взагалі не біжить в естафету на Кубку світу? Місце в естафетній четвірці треба якось заслужити. Я йшов до того, щоб потрапити з Кубку IBU в основну команду, а потім ще в естафету п'ять років - для того, щоб брати участь в естафетах. І вважаю, що нормально виступав на них...
— Так. В тому ж Рупольдінгу Ви провели близкучий етап в естафеті, пройшовши обидва вогневі рубежі «чисто», а стрільбу стоячи відпрацювали за 17 секунд! Можна сказати, що 4-те місце команда здобула завдяки Вам...
— Так, і воно ось так потроху йшло. А взяти, і після Рупольдінгу відправити в психлікарню - чи нормальні це люди?
— Хто ж насправді закрив Вам дорогу в збірну?
— Я зрозумів, що то все Бринзак, бо я був написав, які гонорари тренери отримують, а ми, спортсмени, за 300 баксів бігаємо - то нам треба і «хімії»... в мене була вже на межі розлучення жінка, то казала: «Ти своїми змаганнями доведеш себе, тебе ніколи вдома немає, гроші вкладаєш, вже основна збірна України - ні берега, ні краю не видно...».
А екс-росіянам дають по тисячі баксів, навіть ще... ну, 1500 доларів вони десь мають. То я розумію, що вони себе вільно почувають, бо за них все вирішують: всі білети додому, перельоти. Кожен збір, наприклад, ми літом тренуємося 15 днів, на 5 з яких вони летять в Росію - в 500 доларів їм обходиться дорога - то вони їм всі квитки без проблем оплачують. А мені поїзд Львів-Київ не можуть оплатити 400 гривень. Кажуть: «Ні, ми не маємо грошей...», - це та маячня, яка довела мене до такого нервового зриву.