Творець Септими й Октави. Якою людиною був Лоренцо Санс

Багаті теж плачуть, і серед жертв коронавірусу зустрічаються справжні знаменитості. Вчорашній день подарував сумну новину: від страшної хвороби помер екс-президент «Реалу». Під керівництвом Лоренцо Санса «Реал» виграв сьомий і восьмий Кубок Чемпіонів, знову ставши великою командою.

У сучасному футболі дедалі поширенішими і поширенішими стають президенти-космополіти, якi керують паризьким клубом – з Близького Сходу, манчестерським – з Америки, а міланським – з Китаю. Клуби майже на публічних виступах іменуються «активами», в разі невдач президент може сам розпрощатися з ним вже через кілька років. Санс на цьому тлі дуже сильно виділяється: навіть у найбільш явних його ворогів ніколи не виникало сумнівів, що Лоренцо – плоть від плоті мадридського «Реала».

Життя нашого героя почалася в 1943-му році в Мадриді в простій іспанській родині. Лоренцо був первістком, а братів і сестер у нього народилося цілих дев'ять – і, звичайно, з такими вихідними даними Сансу довелося дуже рано починати працювати. Вже в сім років маленький Санс торгував біля стадіону водою – і, напевно, тоді й закохався в гру на газоні.

Від більшості сучасних президентів Санса відрізняє ще й справжня футбольна кар'єра. Лоренцо на юнацькому рівні грав воротарем за різні мадридські команди. Ані «Реала», ані «Атлетіко» серед них не було, але іспанець раз і назавжди захворів цією грою. Як він сам зізнавався набагато пізніше про бажання стати професійним футболістом: «Це було б найпрекрасніше, найкраще, що могло статися зі мною в житті, але фінансові потреби моєї сім'ї змусили мене піти».

В іспанську еліту Лоренцо піднявся за допомогою торгівлі, почавши з ґудзиків в юнацькому віці і закінчивши нерухомістю. Втім, з вартістю його квартир вже тоді могли конкурувати деякі його одухотворені активи: істинний іспанець, Санс знайшов себе і в кінному бізнесі. І треба ж такому статися, щоб саме це захоплення дозволило йому повернутися в футбол вже у новій якості!

Відвідування іподромів у VIP-ложах, продаж і купівля коней найбагатшим і найуспішнішим іспанцям дозволили Сансу налагодити з ними зв'язки. Одним з них був Рамон Мендоса Фонтела – власник мадридського іподрому «Ла-Сарсуела» і власних стаєн. Рамон марив владою ще й у футболі, він балотувався на пост президента «Реала» в 1981-му, але зазнав поразки. Санс: «Одного разу Мендоса сказав мені, чи хочу я супроводжувати його в його пригоді…»

У 1985-му році Мендоса переміг на виборах «бланкос», а Санс увійшов до ради мадридського клубу. Протягом десяти років влада на «Бернабеу» була практично незмінною: троє наступних виборів також закінчилися перемогою Мендоси. Цей «Реал» любили і люблять досі: рекордні п'ять перемог в чемпіонаті поспіль, Кубок УЄФА-85/86 і яскрава гра в атаці «п'ятіркою Бутрагеньйо» попереду.

Але ніякі перемоги не врятують від таємниць мадридського двору, і в 1995-му році, через вісім місяців після чергової перемоги на президентських виборах, Мендоса пішов у відставку. Якщо раніше можна було сподіватися на пролиття світла на ту міжусобицю, то тепер вже всі її учасники остаточно забрали секрети в могилу: Рамон покинув наш світ ще в 2001-му.

Санс став президентом без виборів, але перед ним постала практично неможлива ситуація: зберегти почесну посаду до наступних виборів. Над «Бернабеу» вже витала тінь Флорентіно Переса, і більше того – той же Мендоса розглядав його як можливого наступника. Але найближче літо Лоренцо провів так, що міг би замахнутися й на посаду президента Іспанії.

Роберто Карлос. Кларенс Зеєдорф. Давор Шукер. Предраг Міятович. Крістіан Пануччі. Всі ці футболісти посилили «Реал» влітку 1996-го – і з прізвищ, які через роки не викликають трепету, був тільки правий захисник Секретарiо з «Порту». Взимку під'їхав ще й Зе Роберто, з молодіжної команди підтягнули Гуті, а Рауль став гравцем основного складу. Тренувати всіх цих гравців – а також Редондо, Єрро, Віктора Санчеса – приїхав Фабіо Капелло, який в 1996-му році був практично коронований як найкращий тренер світу.

«Реал» з просто дуже сильної команди перетворився на ту саму команду мрії, яку всі ми звикли бачити в останнє десятиліття. За всієї любові до «п'ятірки Бутрагеньйо» мадридський клуб до моменту приходу Санса вiдзначив тридцятиріччя без Кубка Чемпіонів: Капелло, який виграв для «Мілана» п'ятий Кубок Чемпіонів, якраз дозволив «россонері» впритул наблизитися за кількістю «капловухих» до мадридського клубу.

Дон Фабіо виграв для «Реала» чемпіонат, Юпп Хайнкес наступного сезону повернув на «Бернабеу» ЛЧ. Легендарні наставники не затримувалися на «Бернабеу», але один тренер завдяки довірі Санса став легендою прямо на «Бернабеу»: Вісенте дель Боске за три з половиною сезони на «Бернабеу» виграв два чемпіонати і дві Ліги Чемпіонів. За фактом, саме за Санса «Реал» вийшов на той особливий рівень, на якому практично незмінно котирується до сих пір: збирає кращих гравців світу, вимагає перемог неодмінно в комплекті з красивою грою, лідирує за перемогами і доходами.

При цьому Лоренцо покинув клуб вже в 2000-му, після двох виграшів Ліги Чемпіонів. Тут можна було б почати нарікати на підлість, зраду, невдячність, але… Він і сам опинився в президентському кріслі після відставки свого багаторічного сподвижника. Таємниці мадридського двору як вони є: як жоден тренер або гравець на «Бернабеу» ніколи не може бути спокійним за своє місце, так і жоден президент не може бути впевненим в безхмарному майбутньому. Флорентіно Перес обіцяв у разі свого обрання привезти в «Реал» Луїша Фігу, він свою обіцянку виконав – а згодом зробив «бланкос» ще величнішими, давши фанатам на «Бернабеу» побачити неймовірну кількість зірок і трофеїв.

Лоренцо покинув «Реал» в минулому столітті, але прізвище «Санс» ще довгі-довгі роки спливало під час трансляцій чемпіонату Іспанії. Справа в тому, що його син, Фернандо, пройшов академію «бланкос» і став професійним футболістом: в період президентства Санса-старшого злі язики навіть говорили, що в першій команді футболіст числиться по блату. Втім, Санс-молодший ще до закінчення каденції батька перейшов в «Малагу» і встановив рекорд клубу за кількістю матчів у вищій лізі.

З найвідомішим уродженцем Малаги

Санс-старший довго залишався у футбольній владі. У 2005-му році Лоренцо хотів придбати «Парму», яка розгубила всіх зірок на тлі банкрутства Parmalat, але зберегла гучне ім'я. Переговори з італійцями були довгими, болісними і нічим хорошим не увінчалися. Балотувався іспанець і на посаду президента «Реала», але безуспішно. У підсумку в 2006-му році Санс-старший придбав ту саму «Малагу», в якій бутси на цвях якраз повісив його син – і віддав йому посаду президента. Під керівництвом двох Сансів «анчоуси» повернулися в еліту і грали там до придбання шейхом аль-Тані в 2010-му році.

Лоренцо Санс був великою людиною. Він зробив «бланкос» легендарними знову, дуже й дуже багато знайомих, напевне, згадують його теплим словом (наприклад, як екс-гравець «Реала» Мічел Сальгадо, який є зятем Санса — прим. ред.). При цьому, звичайно, смерть цієї людини від коронавірусу – подія не більш трагічна, ніж смерть будь-якої іншої людини від будь-якої іншої хвороби. Перед старістю та хворобами рівні всі.