Три хвилини ціною в трофей

Шістнадцятий розіграш Суперкубка України, що для його історії досить звичне явище, оспорювали між собою вітчизняні гранди «Динамо» та «Шахтар». Матч вийшов досить динамічним й інтригуючим, хоча в грі обох команд було помітно чимало огріхів, які тренери зазвичай в таких випадках списують на початок сезону та відсутність повноцінної ігрової практики.

У «Шахтарі» цього літа відбулася зміна тренера - замість Паулу Фонсеки «рульовим» донецької команди відтепер є Луїш Каштру. Всю передсезонну підготовку новий коуч «гірників» награвав тактичну схему 4-1-4-1, яка легко трансформувалася в 4-3-3, проте зазначав - мовляв, це зовсім не означає, що його команда відтепер буде грати саме так. У першому ж офіційному матчі за часів Каштру «Шахтар» вийшов аж ніяк не в формації, яка апробувалася на зборах. Розстановка «гірників» вийшла певним гібридом між звичною для команди часів Луческу й Фонсеки 4-2-3-1 та класичною 4-4-2. Принаймні, офіційний сайт «Шахтаря» подає розстановку своєї команди за першим варіантом, а фахівці Wyscout «малюють» другий варіант, при якому в ролі другого форварда у відтяжці діяв Тайсон. Як би там не було, але бразилець реально діяв в центрі, а місце зліва було віддано на відкуп ізраїльтянинові Соломону.

Що стосується «Динамо», то команда Хацкевича не піднесла серйозних тактичних сюрпризів, а тому куди більша увага приділялася тому, як «біло-сині» зможуть зіграти без Віктора Циганкова, місце якого на полі зайняв літній новачок киян Олександр Караваєв. У підсумку екс-футболіст «Зорі» особливо не вразив. У його активі, згідно з підрахунками статистиків, виявилося 48 техніко-тактичних дій за 70 хвилин чистого ігрового часу, з яких успішними були тільки 44%. Караваєв не вразив точністю в грі через пас (62%), успішністю дій в єдиноборствах (27% виграних), а також досить часто помилявся (11 втрат м'яча, з яких 4 - на своїй половині поля).

Однак саме права «бровка» у киян діяла в матчі найнебезпечніше. Звідси прийшла більша частина загроз воротам Андрія Пятова, виражена через модель очікуваних голів (0,4xG). Але варто зазначити, що на допомогу Караваєву та Кендзьорі досить часто зміщувався висунутий вперед Денис Гармаш, а тому втрьох їм було простіше справлятися з Соломоном, який не особливо то й прагнуть допомагати обороні, та Ісмаїлі, що не завжди встигав повертатися.

До слова, роль Гармаша в матчі за Суперкубок зводилася найбільше до того, щоб допомагати команді чіплятися попереду за м'яч, завдяки чому кияни досить успішно встигали переходити від оборони до атаки. Денис опинявся здатний покривати значну частину центральної зони, але через невисоку активність «Динамо» безпосередньо в атакуючих діях був змушений куди частіше вступати в боротьбу, ніж працювати на створення моментів. Всього за відведений йому час Гармаш взяв участь в 21 єдиноборстві, вигравши 57% з них. Це один з кращих показників у київській команді нарівні з Вербичем (26; 46%), Бєсєдіним (22; 55%) та Бурдою (16; 69%).

У «Шахтаря» активніше та гостріше виявився зовсім не лівий фланг, а протилежна «бровка», яку закривали Болбат і Марлос. На адресу першого після матчу вже лунає чимало критики, але куди цікавіше інше - об'єктивно кажучи, від Сергія і не чекали чогось особливого, та й каші він, прямо кажучи, не зіпсував. А ось виступ Ісмаїлі і, особливо, Соломона на лівому фланзі розчарував. Перший, незважаючи на звичну активність, виявився абсолютно неефективним у фінальній третині поля з точки зору виконаних небезпечних передач. Наприклад, всі паси, які Ісмаїлі виконував перебуваючи в межах штрафного майданчика виявилися неточними. Так, бразилець часто бив по воротах (5 спроб, 2 - в створ), але йому все-таки явно не вистачає навичок нападника, через що постріли сумарно принесли вкрай низьку небезпеку (лише 0,25xG).

Соломон же й зовсім зіграв у кращих традиціях Веллінгтона Нема, який цього літа відбув в оренду в рідний «Флуміненсе». Перш за все, ізраїльтянин був малоактивним (тільки 34 ТТД за 69 хвилин при 68% їх успішності), а по-друге, діяв якось вкрай обережно та академічно. У передачах Соломона читалося виразне бажання не допустити помилку. У підсумку в його активі 18 пасів при їх 100% точності, однак переважна частина передач були спрямовані назад або поперек поля, а тому небезпеки воротам «Динамо» представляти не могли апріорі.

Перевага в матчі у володінні м'ячем виявилася на боці «Шахтаря» (59% на 41%). «Гірники» звично більше пасували, істотно перевершивши суперника і в показнику «розумних» передач (11 проти 3, з яких точними виявилися 6 і 0 відповідно). Але все це в черговий раз не принесло серйозних плодів чинному чемпіону України у битві в головним конкурентом. Гол, забитий в кінцівці першого тайму, влетів у ворота «Динамо», швидше, всупереч, ніж завдяки. Невдала позиційна гра Кадара, а також «асист» від Бєсєдіна на Алана Патріка привели до плачевних для киян наслідків. Але, повівши в рахунку, «Шахтар», як і при Фонсеці, не став діяти більш раціонально й виважено. Замість того, щоб віддати м'яч «Динамо» і зіграти на контратаках, донеччани у другому таймі продовжили з захватом контролювати м'яч і втішати себе уявним домінуванням на полі. Тиск «гірників» не призводив до помилок з боку суперника (80 на 88 на користь «Динамо» за кількістю втрат м'яча, а також 53,3% проти 42,4% також на користь киян за виграними єдиноборствами), а ось найменша помилка в обороні «Шахтаря» давала відмінний шанс «біло-синім» для організації швидких й небезпечних контрдій.

Власне, розв'язка і настала ближче до кінцівки, коли «Шахтар» в якійсь мірі сам себе заколисав. Найбільше заспокоївся, очевидно, Хочолава, чиї катастрофічні дії протягом трьох хвилин і привели до поразки його команди. Спершу грузинський центрбек на 80-й хвилині зобразив спробу боротьби при подачі «динамівцями» кутового. Хочолава, який на початку епізоду стояв поруч з Мораесом і опікав високого Бурду, через секунду здійснив легкий поштовх суперника вперед, а сам відсторонився від боротьби. У підсумку бразилець з українським паспортом прогнозовано програв «другий поверх» супернику, а той завдав точного удару головою в дальній кут. У зв'язку з цим претензії Кривцова до колеги по центру оборони, що послідували відразу після першого м'яча «Динамо», виглядають цілком логічними та зрозумілими.

Але м'яч Бурди не подіяв на Хочолаву необхідним чином і грузин через три хвилини відверто проспав ще один момент, коли дозволив Гармашу досить спокійно прийняти передачу з лівого флангу, підробити м'яч та пробити в дальній кут. За той час, поки йшов пас, Хочолава міг без особливих проблем організувати більш серйозний пресинг на суперника, створивши тому перешкоди і, можливо, змусивши навіть до втрати м'яча. Але навіть після того, як Денис прийняв передачу, грузинський захисник не викинувся на м'яч, а застиг в якійсь зрозумілій тільки йому самому напівпозиції, впавши на коліна відразу після пропущеного голу.

Цікаво, що якщо звертатися до очікуваних голів, то в гостроті «Шахтар» не перевершив «Динамо» настільки, як після гри говорив наставник «гірників» Луїш Каштру. Статистики з Wyscout рапортують про 0,77xG у «Шахтаря» при 0,74xG в активі «Динамо». При цьому з чотирнадцяти ударів у «гірників» лише три виявилися рівні або перевищили 0,1xG (Марлос на 6-й хвилині - 0,1xG, він же на 70-й - 0,2xG, і Кривцов на 75-й - 0,11xG). У киян також три спроби виявилися рівними або перевищили 0,1xG, але при меншій загальній кількості спроб - десяти.

Поки зміна наставника не допомогла «Шахтарю» знайти ефективну зброю проти гри «Динамо» часів Хацкевича. Київська команда, як і раніше, вміє терпіти та ефективно діяти в потрібний момент проти «гірників», успішно підловлюючи тих на помилках. Втім, говорити про те, що «біло-сині» прекрасно входять в сезон також передчасно й помилково. Після перемоги в Суперкубку Хацкевич багато говорив про терпіння та проявлені морально-вольові якості. Цього виявилося достатньо, щоб виграти у головного конкурента на внутрішній арені в фактично виставковому матчі, проте є стійке переконання, що проти «Брюгге» в третьому раунді кваліфікації Ліги чемпіонів подібного може виявитися замало для позитивного результату. Втім, у «Динамо» ще є трохи більше тижня на усунення недоліків у грі. Це означає, що часу особливо святкувати у «біло-синіх» немає, так само як немає його і в «гірників» для того, щоб сумувати. Новий сезон в Україні відкритий, а попереду - найцікавіше!

Олексій СЛИВЧЕНКО