У України нарешті гідна збірна з боксу. Але до кращої їй далеко

Любительський бокс в Україні, здавалося, закінчився разом з переходом Ломаченка і компанії в професіонали. Ніяких особливих успіхів наші хлопці не демонстрували, «Українські отамани» стали загинатися десь через відсутність хоч якогось фінансування, десь через нестачу талантів.

Після Європейських ігор-2019 всі знову закричали, що у нас є круті аматори. Але чи так це? Здається, не зовсім.

Що сталося на Європейських іграх?

Чоловіча збірна України стала першою в загальнокомандному заліку. Наші хлопці привезли додому два золота, одне спірне срібло і бронзу. Результат більш, ніж гідний. З Миколою Буценком судді поступили вкрай дивно. Перевага українця не була беззаперечною, але воно була відчутною в більшості епізодів. Проте, перемога одноголосним рішенням дісталася ірландцеві.

Вихрист і Хижняк, які завоювали золото, порадували. Перший нарешті вибрався на перший план після уходу Усика і компанії, хоча до цього брав участь і в поєдинках «Отаманів», і в інших турнірах. Другий – молодий, наполегливий, але простакуватий. Саша бере фізичною силою, багатоударними комбінаціями і постійною атакою. Поки цього вистачає, але як буде далі, незрозуміло.

З бронзою поїхав Євген Барабанов. Ще в 2012-му він повинен був битися за тих же «Отаманів», але так далі заявки ніде і не з'явився – Митрофанов феєрив, а Женя чекав. Дочекався поки до двох бронзових медалей – чемпіонату світу і Європейських ігор. До речі, з того ж чемпіонату світу, Вихрист і Хижняк приїхали з золотом, а Буценко – з сріблом. Повторення мати навчання.

Чи настільки вони круті, як показують результати?

В любителях, звичайно, так, круті. Тільки ось ви могли помітити, що більшість з переможців давно сиділи за спинами більш талановитих і, можливо, працьовитих співвітчизників. Замість Вихриста феєрив Усик, замість Буценка – Голуб і Митрофанов. Лише після відходу тих в професіонали, з'явилися ці хлопці.

З одного боку, дуже круто, що у нас є стільки сильних боксерів. У половині випадків вони – другі-треті номери збірної 2012-го року і все одно беруть золото. Лише Хижняк наймолодший і перспективний тоді був ще дитиною. Вихристу – 27, Буценку – 28 – це досить пристойний вік для того, щоб намагатися брати золото на Олімпіаді і перебиратися в профі. Хоча, може вони і не збираються?

Судячи з коментарів промоутерів, в боксі без шоломів і з більш жорсткими рукавичками, дуже чекають Хижняка. Всіх інших – на других ролях, як бійців андеркарту. А можливо і зовсім не дуже чекають. Не завжди хороший любитель – це хороший професіонал, про що і говорить зацікавленість промоутерів.

Насправді, Європейські ігри – неповноцінний текст. Це хороший тренувальний турнір перед чемпіонатом світу і, особливо, Олімпіадою, але тут ніхто не викладається на всі сто відсотків. Турнір просто поки не має достатньої ваги – це всього другі змагання в історії. Тому радіти зарано.

У наших хлопців є перспективи на Олімпіаді?

Звичайно, у всіх призерів і не тільки шанси є. Особлива надія на Хижняка і особливі переживання також пов'язані з ним. Олександр розтоптав всіх на Європейських іграх, але це мало що значить. Наприклад, в фіналі він зустрічався з італійцем, якого також бив і на чемпіонаті світу в Харкові.

Справжні проблеми у українця можуть початися в поєдинках з американцями і кубинцями. Наприклад, в складі «Отаманів», Хижняк програвав кілька разів, і кубинець зі своєї стандартно майстерною школою боксу розібрав Саню. Так, було це кілька років тому, Хижняк з того часу набрав форму, як фізичну, так і технічну, але в більшості випадків це все той же дуболом, який бере напором.

Добре фізично готового, але більш технічного суперника може вистачити, щоб залишити Хижняка не при справах на головному турнірі чотирирічки.

Інші хлопці теж можуть розраховувати на медалі, але фанатам не варто розраховувати на стовідсоткове друге коло зірок рівня Гвоздика або Усика в професіоналах (про Ломаченка і зовсім мовчимо). Після крутого періоду може піти більш спокійний, в якому буде парочку непоганих бійців, і не більше.

Олександр Красюк захоплюється Хижняком, обіцяючи нам його круті виступи в професіоналах, але ніхто не може гарантувати, що зі своїм стилем, Саня не перетвориться в Євгена Хитрова – яскравого бійця, який програє більш сильним технічно суперникам. Це ж стосується і інших. Класних бійців серед українських аматорів багато, а ось елітних поки не видно.

Читайте також: Чем занимается самая успешная боксерская сборная Украины шесть лет спустя