Ігор ЦИГАНИК: «Всі клуби дійдуть до закінчення чемпіонату в УПЛ»

У середу, 22 лютого, в гостях у Sport.ua побував ведучий програми «Профутбол» на телеканалі «2+2» Ігор ЦИГАНИК. До Вашої уваги пропонуємо продовження інтерв'ю, першу частину бесіди можна прочитати тут.

- Запитання від читача. На Вашу думку, скільки команд дійдуть до фінішу чемпіонату в Прем'єр-лізі? Які клуби викликають у Вас найбільші побоювання в цьому плані?

- Цього року всі клуби, які стартували, дійдуть до закінчення чемпіонату в Прем'єр-лізі. Це 100%. Навіть «Дніпро», який під питанням, у якого дуже великі борги. Але УЄФА не розриває чемпіонат і дає можливість дограти клубам чемпіонат до кінця. Судячи з усього, у «Дніпра» зараз, наскільки я знаю, боргів немає по тим людям, які зараз там працюють. Є старі борги, які потрібно виплатити, інакше буде покарання. Тобто це команда під дуже серйозною загрозою, але вона все одно дограє чемпіонат. На даному етапі я не думаю, що якась команда зійде по ходу чемпіонату.

- А далі?

- Є один нюанс. Футбольний клуб «Карпати» подав у суд загальної юрисдикції. В принципі Федерація футболу України повинна була б зараз шукати якийсь компроміс, тому що УЄФА і ФІФА дуже жорстко реагують і можуть позбавити професійного статусу. Але, глибоко знаючи цю ситуацію, я на боці «Карпат». Свого часу «Карпати» мали серйозні борги перед футболістами. Майже усім футболістам, які грали безпосередньо у складі, виплатили ці борги. Є питання лише по одному футболісту - Гудимі. Він у 2013 році виграв суд в Палаті з вирішення спорів по максимальній шкалі. Уявіть собі: людина, яка зіграла п'ять матчів за «Карпати» взагалі, отримала від Палати з вирішення спорів у 2013 році за розірвання контракту максимальну компенсацію.

- Ви натякаєте на те, що в Палаті були корумповані люди?

- Я не натякаю, я переконаний в тому. Знаючи людей, які тоді керували Палатою з вирішення спорів, і ту систему, яку ми свого часу розслідували і показували у «Профутболі», коли Палатою з вирішення спорів, Апеляційним комітетом і Комітетом з питань ліцензування керувала одна людина, яка замикала на собі потік грошей. Тобто якщо не виконаєш рішення, не видамо тобі ліцензію. Просто змушували ось таким чином платити максимальні компенсації.

- Я знаю, що і у «Карпат» в ті роки було добре лобі...

- Усім футболістам, з якими домовлялися, гроші віддали. Безперечно, є здоровий глузд, де можна, а де - ні. Якщо «Карпати» не могли знайти правди у футбольних інстанціях, їм нічого не залишалося, як подати в суд загальної юрисдикції. А виходу немає, від безсилля ти просто не розумієш. Гудиму я знаю дуже давно, він програвся повністю і сидів два дні у підвалі. Він зустрічався із дівчинкою, яка сиділа на касі в букмекерській конторі. Вона взяла гроші з букмекерської контори, вони поставили, все програли. Їм потрібно було віддавати, їх не випускали звідти. Генеральний директор приїхав вночі - і викупив їх. Не люблю людей, які не пам'ятають добро.

- Чого варто очікувати далі від цієї ситуації?

- Думаю, все-таки «Карпати» повинні забрати заяву із суду загальної юрисдикції. але тут федерація повинна піти назустріч і шукати якісь компроміси.

- Федерація завжди повинна йти назустріч «Карпатам»... У більшості випадків. Скандалів з «Карпатами» було більше всього...

- Ви просто зараз мене спонукаєте говорити про те, що я вболіваю за «Карпати». Але в тій історії... Є юридичний підхід, а є життєвий. Я розумію, що «Карпати» повинні заплатити компенсацію. І зараз в українському футболі склалася така ситуація, що одне одному назустріч повинні йти всі. Не можна шантажувати всіх, зараз це виглядає як шантаж. Перший крок, який повинні зробити «Карпати» - забрати заяву для того, щоб повернутися у футбольне правове поле. Але потрібно зрозуміти причину, чому вони туди пішли, і спробували ліквідувати цю причину.

- Було запитання щодо того, чи повернетеся Ви до коментування?

- Я останній раз коментував, напевно, у 2014 році. У нас зараз з'явилася плеяда молодих коментаторів, я вважаю, дуже хороших, перспективних. Вони почали заповнювати ефір. Я розумію, що для них момент досвіду набагато важливіший. В якийсь момент я вирішив взяти паузу. Але неможливо не коментувати півроку, а потім знову почати коментувати. Це справа форми. Для того, щоб добре коментувати, потрібно певний час готуватися. Я зараз підготуюся - і, думаю, навесні спробую відкоментувати матч. Я розумію, якщо зараз сяду в коментаторську кабіну - це не буде найкращий варіант. Потрібна підготовка - і вже у хорошій формі виходити в ефір.

- Хто призначає коментаторів на матчі?

- У нас є редакторська група. В принципі останнє слово - за мною. Тобто є група коментаторів, є графік роботи, і вони працюють згідно із ним. Колись була ідея зробити універсальну редакцію, щоб у цій редакції працювали люди, які можуть написати текст, увійти в прямий ефір і відкоментувати матчі. В принципі нам це вдалося, тому що наші люди включаються, можуть працювати у студії, якщо треба, можуть написати хороший текст, репортаж і відкоментувати матчі. Цей замкнений простір дозволяє рости редакції.

- Запитання від читача. Як Ви поставилися до ситуації, коли по дзвінку власника телеканалу в перерві був замінений коментатор матчу?

- Коли це було?

- Я так розумію, мова йде про ситуацію із Гливинським. Були чутки, що Коломойський зателефонував Ткаченку, Ткаченко Щербачову - і Гливинського було знято...

- Я не пам'ятаю такого, це не за моєї історії було.

- Запитання від читача. Як вважаєте, є зв'язок між невдачею Коломойського у спробі стати президентом ФФУ в 2015 році і проблемами «Дніпра»? Адже вони загострилися після того, як Ігор Валерійович програв вибори. Або це просто збіг?

- Не знаю. Я сам шукав у собі відповідь на це запитання, аналізував, але не можу дати відповіді. Справа у тому, що вибори були на початку 2015 року, а потім був фінал Ліги Європи, аж у травні. І жодних проблем не було, гроші платили, все було добре. Тож важко сказати. Якби образився - напевно, відразу були б якісь кроки. А так «Дніпро» дійшло до фіналу Ліги Європи у цей рік. Мені важко сказати, я не можу знати, що в голові у Ігоря Валерійовича Коломойського.

- Запитання від читача. Хто прийняв рішення зняти фільм про голову київської федерації футболу? Чи вважаєте Ви це ляпасом вашому колективу з боку керівництва? Чи у цьому фільмі дійсно кульгали факти?

- Була редакційна політика, що ми готуємо серію матеріалів, називалася вона «Гра без правил». Це був проект футбольних розслідувань. Одна з тем була про роботу київської федерації футболу, яка, як на мене, неналежно працювала і продовжує працювати. Ми намагалися це показати людям. До чого тут ляпас, не зовсім розумію.

- Зняли тоді з ефіру, так?

- Так, її зняли з ефіру. Було багато суперечок, але це юридичне рішення. До речі, після цього ми вирішили узгоджувати всі серії з нашими юристами, щоб потім не було таких моментів. Хоча мені дуже шкода. Думаю, що вона ще вийде.

- Якщо я не помиляюся, в YouTube була ця програма?

- Я не можу відповідати за те, що виходило в YouTube, я не бачив.

- Запитання від читача. Чи не вважаєте, що деякі сюжети цієї програми або розслідування надто тенденційні? Приходив на веб-конференцію Sport.ua віце-президент ФФУ Олег Шкреба, який розповідав, що надав вашому журналісту дані про продаж квитків на запитуваний матч збірної України, але журналіст їх не використав...

- У мене одне питання до пана Шкреби. Відкрийте бухгалтерію - і все стане зрозуміло. Навіщо обговорювати, хто правий, а хто ні? На папері все написано. Відкривайте бухгалтерію, подивимося - і тоді будемо вирішувати, хто правий, а хто не правий. А ні - йдіть у суд. Але все одно суд зобов'яже відкрити бухгалтерію.

- Запитання від читача. Не виникало думки дати Лободі більше часу в програмі? Чи має вона взагалі перспективи стати у «Профутболі» повноцінною співведучою?

- Вона повноцінна співведуча.

- Більше часу дати. Її функції обмежені все-таки...

- У будь-якій роботі функції обмежені. У мене так само функції обмежені. Я не можу роботи те, що, наприклад, робить Саша. Вона робить дуже хорошу справу. Вона, по-перше, соціалізує футбол. Останнім часом вона стає добрим персонажем в українському футболі. До неї звертають футболісти, в яких є певні проблеми, вони просять в неї допомоги - і вона обов'язково допомогає. Їздить, зустрічається з людьми, переконує. У неї дуже багато соціальних проектів. Вона це робить, і її глядачі дуже люблять. Сказати, що більше часу або менше... На даному етапі формат такий. Але вона має достатньо часу, і всі проекти, в яких вона бере участь у «Профутболі», вона розвиває, і найголовніше, що мені подобається - доводить їх до кінця.

- Запитання від читача. Як Ви оцінюєте кваліфікацію Андрія Стеценка? Є думка, що з нього не можна особливо вимагати, тому що у Стеценка в «Дніпрі» всі ці 20 років була роль генерального завгоспа, і всі ключові рішення приймалися без нього. Погодитеся з цим?

- Не знаю, як було 20 років у «Дніпрі». Я можу сказати за останні кілька років. У «Дніпрі» специфічна система керування, вона авторитарна. Ніхто не приховував, що рішення приймаються переважно однією людиною. У нас багато таких клубів. Напевно, генеральні директори у таких історіях стають заручниками. Іноді генеральним директорам вдається переконати власників клубу в своїй доцільності та в тому, що вони можуть щось робити. Іноді, зокрема Андрій Вікторович Стеценко вибрав політику безамбіційності і абсолютного солдатського вишкілу. Сказали - зробили. Для чого щось вигадувати, якщо тобі скажуть - і ти зробиш? Я вважаю, що це не зовсім правильно. Все одно потрібно шукати компроміси. У нас власники клубів приділяли своїм футбольним клубам по 15 хвилин на день. Генеральні директори приділяють практично весь час, і вони краще знають ситуацію. Безперечно, потрібно шукати, переконувати. Та ситуація, яка склалась у «Дніпрі», думаю, наслідок не надто сильного менеджменту дніпропетровської команди. Тобто ніхто не хотів втручатись у справи, ніхто не хотів нічого пропонувати.

- Теж запитання на цю тему від читача. У Вас є розуміння того, як «Дніпро» міг так бездарно розбазарити свій головний актив після виходу до фіналу Ліги Європи - гравців, які в більшості своїй пішли з клубу безкоштовно? Хто несе відповідальність за такі очевидні провали?

- Це в продовження теми. А менеджер клубу не міг переконати своє керівництво все це робити? А ніхто не хотів цього робити. Йшло і йшло, день за днем все відбувалося, гроші платили. Безперечно, можна було би вийти з цього із зовсім іншою історією. Багато футболістів пішли безкоштовно. Денисов, якого можна було продати, пішов безкоштовно, Коноплянка. Там є дуже багато проблем. У власника клубу багато роботи, він 15 хвилин на день приділяє клубу. А менеджмент клубу не захотів цього робити, або не зміг, або не знайшов можливості.

- Перемога у Лізі Європи давала путівку до групового етапу Ліги чемпіонів, а це великі надходження від УЄФА. Чи на іншому шляху зараз знаходився би «Дніпро», якби виграв тоді, два роки тому, Лігу Європи?

- Важко сказати. Я цей матч пам'ятаю похвилинно, ми працювали зі студією у Варшаві. Взагалі цей сезон, напевно, найкращий у моїй журналістській біографії. Пам'ятаю, як ми розчарувалися. Гра була хороша, ми вірили у перемогу, і все складалося ніби нормально. «Дніпро» дійсно здорово грав, дуже хороший фінал був. Фергюсон відразу після гри сказав, що такого фіналу Ліги Європи не бачив років двадцять. Підійшов, потиснув руку Маркевичу, обійняв його. Як би могла скластися історія «Дніпра» - не знаю, мені важко сказати. Ми зараз займаємося умовностями.

- Я якось брав у Ігоря Суркіса інтерв'ю, ще тижня не минуло з вашої програми, в якій було спілкування із Коломойським, і він двічі продиктував номер телефону Ігоря Суркіса. Ми потім перейшли до секретаря, і Ігор Михайлович дав мені почитати повідомлення, які приходили після цього йому на телефон, їх була досить велика кількість. Як тоді склалося? Тоді був дзвінок, що власник «Дніпра» хоче поговорити, щось сказати у програмі, можете пригадати?

- Скандал був у матчі «Динамо» - «Дніпро», судив його Абдула. Він поставив штрафний у ворота «Дніпра», якого не було, можете переглянути цей момент. Алієв його забив. Не поставив пенальті на Стриничі, стовідсотковий пенальті, коли Сілва збив. Ми добре знали, що обидва власника клубів дивляться цей матч. До Ігоря Михайловича ми не змогли спочатку додзвонитися. Вже потім ми дізналися, що в нього були сімейні обставини, він не міг відповісти на дзвінок. До Ігоря Валерійовича додзвонилися. Ми хотіли звести двох власників, щоб вони поспілкувалися. Ігор Валерійович, як я розумію, також не зміг додзвонитися до Ігоря Михайловича і вирішив запропонувати кожному глядачу. Для нас це було несподівано, дивно. Я не чекав, що буде озвучено. Ну, озвучили, та й озвучили. Така ось історія. Відразу відповів Ігор Михайлович - він увімкнувся у нашу програму і дав свій коментар щодо цього епізоду. У нас був футбол, де нам, журналістам, було легко працювати. Знаєте, чому? Стосунки з'ясовували нагорі, нам треба було лише бути платформою для того, щоб люди між собою з'ясовували. Це було правильно, тому що вони там розігрували, їм було цікаво, вони заводилися. Це був хороший, великий, якісний футбол. Зараз такої історії немає. Коли ми повернемося до того, що президенти клубів у прямому ефірі будуть з'ясовувати стосунки між собою - ми будемо розуміти, що вийшли на дуже серйозний рівень футболу.

- Команда «фас» до керівництва вашої програми ніколи не поступала?

- Ніколи.

- Це приємно...

- Я просто не можу собі уявити навіть команду «фас», як Ви кажете. Я знайомий особисто практично з усіма президентами клубів. Із власником «Дніпра» я дуже добре знайомий, він міг поговорити про футбол. Так само, як Ігор Михайлович Суркіс, як Петро Петрович Димінський, як Євген Борисович Геллер. Це процес спілкування. Але щоб за якийсь час до програми тобі зателефонували і сказали, як потрібно зробити - такого не було жодного разу.

- Давайте перейдемо до «Шахтаря». Як Вам здається, чи логічне рішення - перенести проведення матчів до Харкова?

- Воно логічне, як на мене, тільки з однієї точки зору: у «Львові» є своя футбольна команда, там футбол є, а у Харкові його немає. Його потрібно там піднімати, це мільйонне місто. Там є люди, які хочуть побачити хороший футбол. Доки там немає «Металіста», а я думаю, що він скоро буде... Не вірю я, що у Харкові не знайдеться жодної амбіційної людини, яка би дозволила, щоб за іншу команду вболівали більше, ніж за «Металіст», це не зовсім правильно. Але на даному етапі «Шахтар», думаю, буде мати серйозну підтримку. І найголовніше - у Харкові потрібен футбол. Там є багато людей, які хочуть прийти на футбол. І взагалі, я вважаю, що «Шахтар» кожен сезон повинен грати у різних містах. Він подарував велике свято Львову: «Реал», ПСЖ - це ж рівень, львів'яни мали можливість побачити ці команди. Зараз таку можливість матиме Харків. Можливо, через рік... Зараз важко сказати, коли буде повернення на «Донбас Арену» і чи буде воно коли-небудь взагалі, але, якщо є можливість, давайте через рік грати в Одесі. Це теж хороша ідея, давайте Одесі подаруємо. Якщо команда демонструватиме рівень, вона матиме змогу по всій Україні рівноправно показувати якісний футбол і популяризувати таким чином футбол в Україні. Так склалися обставини.

- «Шахтар» у цьому сезоні виграє Лігу Європи?

- Ні, не думаю. Є «Манчестер Юнайтед», є «Тоттенгем». Є серйозні команди, з якими важко буде грати. І з «Сельтою» буде дуже важко. Мені «Сельта» дуже сподобалася. Десь не пощастило іспанцям, що вони не забили, на гол вони напрацювали. Я ставив на 1:1, це був би заслужений результат. Зараз матч-відповідь буде дуже складний. Просто вдома... Подивимося, як воно буде. Але непросто «Шахтарю» буде, дуже непросто.

- Не дуже добрі новини надходять з табору «Динамо», проблеми з Приватбанком. Як вам здається, що буде з «Динамо» у цьому сезоні, в наступному?

- «Динамо» завжди буде «Динамо». Це як генетична історія українського футболу. «Динамо» завжди матиме купу вболівальників, серйозну підтримку. Власники, які зараз є, так само вклали душу, досягали серйозних результатів. Думаю, вони знайдуть вихід зі становища. З приводу того, що зараз деукраїнізація, так я за неї давно вже. Нічого страшного, виховаємо. Ось з'явився у нас Циганков, подивіться: і у збірній вже дебютував, і гол «Бешикташу» забив. Бесєдін забиває «Бешикташу», 6:0 обігруємо турків тут? Нічого страшного, все, рухаємося вперед. Нічого екстраординарного не стається. Ви кажете: «Не дуже хороші новини з табору». Я не дуже добре знаю фінансове становище команди, але з огляду на футболістів - нічого, потрібно працювати.

- До речі, «Динамо» в цьому році святкує своє 90-річчя. Sport.ua теж ініціював один проект до цього свята. Ви на першому заході були. Що потрібно змінити в цьому проекті? Ви були ведучим першого заходу...

- Мені дуже сподобалося, така невимушена атмосфера... Було душевно, по-сімейному, дуже добре. Згадували, жартували, сміялися. Ми дивилися в компанії легенд київського «Динамо» Вадима Анатолійовича Євтушенка і Володимира Васильовича Безсонова матч «Динамо-86». Згадали історії, поговорили, пожартували. Валентин Васильович Щербачов був, Олексій Михайлович Семененко. Ті люди, які прийшли, думаю, отримали позитивний заряд енергії, ностальгії. Думаю, що вийшли вони звідти ще більшими вболівальниками «Динамо».

Спілкувався Максим РОЗЕНКО, текстова версія - Дарія ОДАРЧЕНКО