Владимир СТОГНИЕНКО: «Сборная Украины выступила нормально»

Україна була готова до Євро-2012 трохи краще ніж Польща, проте з транспортним колапсом в містах-господарях Євро зіткнулися не тільки вболівальники. Про свої враження від Євро-2012 в Україні та Польщі в інтерв'ю Gazeta.ua розповів один з найкращих російських коментаторів Володимир Стогніенко.

- Ви підготували серію передач про міста, що прийматимуть Євро в цьому році. Після чемпіонату, як би ви оцінили рівень його проведення?
- Деякі питання до організаторів у Польщі у мене були. Наприклад, чому у Вроцлаві журналістів обшукували так довго і ретельно, наче боялися нальоту терористів, замаскованих під телевізійників? Навіщо було забороняти вхід з парасольками? Що такого страшного в журналісті з парасолькою (в той день, до речі, здійнялася сильна злива)? У Гданську досі триває якесь будівництво навколо стадіону, які треба обходити: від кінцевої точки, куди міг проїхати таксист, до прес-входу шлях у мене особисто зайняв 55 хвилин, а ходжу я дуже швидко.

Були речі, звичайно, і більш серйозні - скажімо, зіткнення уболівальників у Варшаві я не застав. Але очевидно, що якщо влада не може забезпечити безпеку в місті у день матчу, значить - виявилися не готові.

До Україна у мене особисто претензій ніяких немає. Єдина моя проблема трапилася вже на наступний день після фіналу - я не зумів вилетіти з Києва до сім'ї в Софію, бо квитків продали більше, ніж літак вміщав. Довелося затриматися ще на добу.

- Яке з приймаючих міст найкраще впоралося із завданням провести Євро на високому рівні?
- Я буду трохи упереджений, тому що Київ залишається одним з моїх найулюбленіших міст за межами Росії. Якщо навіть чогось в Києві не вистачало, то я цього не помітив.

У Донецьку теж було відмінно. Плюс, звичайно, Донбас-Арена - абсолютно розкішний стадіон.

- Як Ви оцінюєте ситуацію тут: чи можна Україну вважати Європою чи вона завжди буде таким собі осередком різноманітних культур?
- Для мене Україна - країна, яка надзвичайно близька Росії за менталітетом. Я абсолютно не відчуваю тут ніякого закордону. Центр Львова, звичайно, сильно схожий на Краків, але я ось жив на околиці, неподалік від стадіону. Вранці ходив гуляти - відчував себе наче десь недалеко від Москви в 89-му році. І будівлі схожі, і реклами небагато, нечисленні машини акуратно припарковані, клумби з братиками. Чудо.

- Чи не доводилося вам стикатися з якимись проявами міжнаціональної ворожнечі?
- Мені - не доводилося. Допускаю, що агресивного маргінала скрізь можна зустріти, але не довелося. Коли ми знімали фільм у Львові, молоді люди на Проспекті Свободи в центрі міста відзначали якусь дату, пов'язану з дивізією "Галичина". Мені здалося, біля пам'ятника Шевченка постійно хтось мітингує або проводить демонстрації: парою годин раніше ми там бачили кришнаїтів з гармошками.

- Яку країну могли б назвати "своєї" за світоглядом? Чи є місце, в яке Ви обов'язково хотіли б повернутися?
- Моя країна за світоглядом - Росія. Я там народився, і вона мені найбільше підходить. Найближчі до росіян - аргентинці, а серед західних європейців - як не дивно, німці.

Можу точно сказати, куди я повернутися не хочу. ПАР - чудова країна, але Йоганнесбург - малопривабливе місто. Я там прожив 5 тижнів в 2010-му році, коли проходив чемпіонат світу. Більше не хочу.

Абсолютно точно входить до п'ятірки Париж, Будапешт, Буенос-Айрес, Генуя і Київ.

- Як ви оцінюєте гру збірної України? Які команди "вилетіли" з гри несвоєчасно?
- Збірна України виступила нормально. Склад в українців зараз не такий, щоб всерйоз розраховувати на місце, скажімо, у півфіналі. Усе-таки найбільш майстровиті футболісти - Шевченко, Воронін, Тимощук - вже не такі молоді за мірками футболу. Але якщо б трохи більше пощастило, цілком могли з групи вийти. Мені дуже сподобалося, як грав Коноплянка. Футболіст з великим майбутнім, мені здається.

Дуже добре виглядали хорвати і данці - я від них багато чого не чекав, а команди виявилися потужні, граючі.

Про збірну Росії у нас в країні сказано і так багато, не хотілося б повторюватися. Але в цілому і росіяни грали цілком пристойно. Хоча запитань і до фуболістів, і до головного тренера теж не бракує.

Може бути так, що через два роки в Бразилії на чемпіонаті світу збірні Росії та Україні зустрінуться? Я був би не проти.

- Чому Ви готові присвятити себе окрім коментаторської діяльності або після неї?
- У мене є проект, пов'язаний з подорожами ("Планета Футболу"), я ведучий Футболу Росії - програми, що висвітлює події російського чемпіонату, раз на тиждень виходжу в ефір на Радіо Спорт, розмовляю з гостями про спорт. Сильно захоплююся кіно і кулінарією усього світу, але поки не придумав практичного застосування цим своїм хобі.

- Які людські якості вважаєте важливими як у спорті, так і в житті? Що вважаєте неприйнятним?
- Необхідно володіти сильним характером і вміти перемагати себе. Але при цьому завжди залишатися порядною людиною.