Суддя наламав дров у Класичному, проте клас Шахтаря зараз явно вищий

Не все так добре, якщо говорити про «Шахтар», і не все так погано, якщо говорити про «Динамо». Це якщо коротко, і в сухому залишку оцінювати Класичне в 1/8 фіналу Кубка України.

Зрозуміло, що підсумковий рахунок 3:0 на користь будь-кого дає не так вже й багато шансів для варіацій та інтерпретацій, але, все ж, у даному контексті, на мій погляд, варіації можливі. Бо якщо розкласти цей поєдинок на моменти, то тоді виявиться, що далеко не все так однозначно, як підсумковий рахунок.

Що я хотів конкретно сказати так закручено викладеною вище пропозицією? Ну, хоча б те, що до вилучення Михавка і після цього гра радикально змінилася. Насамперед вона була іншою у виконанні динамівців. «Біло-синім» не лише вдавалося тримати її темп, а й фактично керувати цією грою. Зрозуміло, переважно у плані стримування опонента, хоча, водночас, і щодо створення небезпеки біля його воріт.

Вилучення Михавка зламало гру «Динамо». І, отже, значно полегшило та спростило гру «Шахтаря». Я ні в якому разі не ставлю під сумнів обґрунтованість вилучення центрбека номінальних гостей: явна відмашка, причому в обличчя. Сама що не є червона картка.

Але, чорт забирай, проблема ж у конкретному епізоді була не тільки в нестриманості Тараса. Наскільки я зрозумів – і з телекартинки, і особливо з дій головного арбітра зустрічі Копієвського, призвідником інциденту виявився саме «гірник» Очеретько. Саме він «терзав» Михавка, причому не по-дитячому терзав, а вже потім динамівський захисник відверто йому врізав.

Так, всі ці мої висновки могли б бути лише моїми висновками, вадами телекартинки або моїми очевидними проблемами із зором, але ніхто інший, як Копієвський, не дасть мені збрехати.

Рефері, окрім червоної картки Михавку, нагородив і Очеретька «гірчичником». Я розцінюю це суддівське рішення як однозначний, як очевидний факт того, що саме півзахисник «гірників» був призвідником бійки. А це означає лише одне: у цьому епізоді потрібно було не лише вилучати гравця «Динамо», а й призначати пенальті у ворота «Шахтаря». Я переконаний у цьому на всі сто, і переконав мене в цьому головний арбітр. І можна лише здогадуватися зараз, як би розвивалися події далі, реалізуй «Динамо» пенальті…

І ще одне зауваження щодо дій Віктора Копієвського. Тепер уже суто суб'єктивна думка.

За хвилину до кінця основного часу поєдинку, коли рахунок уже був розгромний, коли «Динамо» вже фактично розсипалося, головний суддя вилучив динамівця Тіаре за «фол останньої надії». Цікаво, що спочатку рефері відбувся лише жовтою карткою, а потім, після перегляду «телевізора», змінив своє рішення у бік серйознішого покарання.

Я не знаю, де в тому епізоді Копієвський побачив «фол останньої надії». Динамівець не робив «брудного підкату», не грав строго в ноги, він грав у м'яч. Так, він заблокував прохід опонента, і це теж порушення правил, але паралельним курсом бігли ще два динамівці, які гіпотетично могли втрутитися у розвиток подій.

Ні, це не той фол, який позбавляє надії. Я вважаю, що Копієвський у тому епізоді виявився неправим. Які неправі й ті, хто давав йому рекомендації в навушник.

Це рішення судді вже ніяк не могло вплинути на підсумковий рахунок, проте неприємний осад все одно залишився.

А ось рішення Копієвського з вилученням Михавка та жовтою карткою Очеретька виявилося, повторюся ще раз, однозначно половинчастим, бо не закінчилося покаранням призвідника та провокатора, тому це його рішення можна і треба вважати таким, що вплинуло на результат поєдинку.

Тепер коротко про саму гру. Тут буде менше тексту. Тому що «Динамо» виявилося нездатним грати проти суперника у чисельній меншості. До вилучення динамівці непогано справлялися з активністю «гірників», перекривши їм кисень у центрі поля. Такий план здавався досить простим, аж десь примітивним, але він все одно працював.

Спрацював би чи ні, цього ми вже не взнаємо. Адже питання не тільки в помилці Копієвського, а й у тому, наскільки б вистачило нинішнього «Динамо» так грати – у середньому блоці, причому в дуже активному середньому блоці. Просто «Шахтар» зараз чудово готовий функціонально, а про нинішнє «Динамо» я такого сказати, на жаль, не можу.

Ну і так, індивідуальний рівень «Шахтаря» зараз помітно вищий за відповідний показник «Динамо». І з цим не посперечаєшся. І так буде доти, доки власники «Динамо» купуватимуть за мільйони «перспективних гравців» із другого швейцарського дивізіону.

Тепер щодо перспектив нинішнього динамівського керманича. За грою з «Кудрівкою» рішення Кендзьорека судити не беруся, аж надто слабкою була опозиція.

У цій же грі опозиція була дуже показовою, і польський фахівець придумав начебто непоганий план з її нейтралізації, але форс-мажор ці плани зламав, а плану «Б» у Мацея й не виявилося.

Чи зробить він висновки з цієї поразки? Я не певен. Я не впевнений у потенціалі ні нинішнього «Динамо», яке в особі Дубінчака виявилося якщо і не зганьбленим, то, як мінімум, приниженим, ні в потенціалі Кендзьорека, який досі працював головним тренером лише на польській глушині, я теж не впевнений.

Ну, і кілька слів про так звані провокації донецьких бразильців після фінального свистка. Я не вважаю дії Аліссона та компанії провокацією. Я вважаю, що програвати також треба гідно. Програв 0:3 – значить, ти зараз ось такий, непереконливий і непоказний, шукай проблему в собі, а не в тих «танцюристах» із протилежного табору.

Нагадаю у цьому сенсі один епізод за участю Мессі. Ще коли Лео був гравцем «Барселони». У їхньому Класичному він забив крутий м'яч у гостьовому поєдинку, потім зняв свою футболку і показав її з боку спини трибунам із уболівальниками «Мадрида».

Я не пригадую, щоб після того епізоду хтось із «блауграни» вибачався за такий вчинок Лео. У нашому випадку – вибачаються офіційно. Навіщо? Щоб остаточно мокнути носом і вкотре вказати на місце біля?