Дали надію. Жіноча збірна України має «класний шанс» вийти на Євробаскет
Перші підсумки роботи Інни Кочубей
Жіноча збірна України зіграла три матчі в кваліфікації чемпіонату Європи 2027 року. Водночас ці зустрічі стали дебютними на чолі команди для нової головної тренерки «синьо-жовтих» Інни Кочубей. Тому можна не лише оцінювати подальші перспективи команди у відборі, а й робити перші висновки щодо змін у команді.
Та все ж варто розпочати саме з результатів. Українки під час листопадової міжнародної паузи перемогли на виїзді Люксембург (64:52), а також зазнали гостьової поразки від Великої Британії (83:85) та номінально домашньої – від Франції (60:108). І тут одразу варто зауважити, що рахунок матчу з Францією дещо оманливий, оскільки збірна України на рівних провела першу половину (41:43), але потім розсипалася.
Перше, що варто відзначити за підсумком цих матчів, – зміна атмосфери в команді, яка відчутно покращилася. Команда дійсно виглядає командою – це точно те, що вже вдалося зробити Кочубей, яка неодноразово наголошувала в інтерв'ю, що варто об'єднати гравчинь в одне ціле.
«Інну Кочубей ми знаємо вже дуже давно. Вона знає мене ще з тих часів, коли я була малою і тільки починала грати в баскетбол – вона була моєю тренеркою. Мені дуже подобалося, як вони з Оленою Огородніковою нас тренували. Зараз для мене це наче повернутися в ті часи. Я, звісно, вже доросла, але я розумію, чого вони хочуть, і морально легше впоратися з усім навантаженням. Зараз у команді гарна комунікація і хімія від цього теж набагато краща. Думаю, гра з Великою Британією показала, що ми граємо більше як одне ціле», – сказала після матчу з Великою Британією Міріам Уро-Ніле.
І в цих словах, напевно, головний висновок щодо першого збору національної команди під керівництвом Інни Кочубей. Тому що з ігрової точки зору команді все ж ще варто додавати, а самій тренерці – набиратися досвіду на найвищому рівні.
У цьому контексті найбільш показовий матч із Великою Британією. Українки були якісно підготовлені до зустрічі, добре вивчили суперника, зуміли нав'язати йому свою гру. Все йшло добре, за шість з половиною хвилин до завершення матчу на табло було +15, але далі українській команді просто не вистачило зрілості.
Зріла команда має закривати такі матчі, а не доводити справу до нервової кінцівки. Збірна України цього не зуміла зробити. Великий вплив на негативний результат мали нереалізовані кидки, зокрема й з-під кошика. Але головне навіть не це, а те, що було багато нервозності в діях, багато поспіху та, як наслідок, непотрібних втрат. І це саме те, у чому потрібно надалі додавати українкам, аби вигравати важливі матчі. Прибрати ось цей поспіх, зіграти спокійно, нехай навіть не реалізувати кидки, але не дати суперницям набрати легкі очки.
ФІБА. Інна Кочубей
А щодо тренерської роботи, то варто відзначити зі знаком плюс підготовку до матчів. У всіх трьох матчах команда знала, що робитиме суперник і як цьому протидіяти. Проте вивчити суперника – це, безумовно, дуже важлива річ, але не менш важливим є вплив на гру безпосередньо за ходом матчу. І тут до Інни Кочубей та її тренерського штабу можна ставити питання.
У матчі з Люксембургом суперниці ще в першій половині змінили захист, і нам стало дуже важко набирати очки. Знайти вихід із ситуації до великої перерви не вдавалося й лише в третій чверті стало трішки краще. Та все ж той матч вдалося виграти впевнено, а тому невдала друга чверть на тлі загального результату призабувається.
А гра з Великою Британією, знову ж таки, більш показова. Як було вже сказано, команда в середині четвертої чверті почала нервувати й поспішати, що вилилося у втрату контролю над грою. Водночас суперниці за підтримки трибун понеслися робити камбек. У цій ситуації дуже напрошувався тайм-аут, і не стільки для якихось тактичних коректив, скільки для того, щоб збити темп суперниць і заспокоїти свою команду. Цього не було аж до моменту, коли +15 перетворилися на +3. І тут варто відзначити, що після такого очікуваного тайм-ауту стало краще, збірна України зуміла принаймні вирівняти гру. І ще більш прикро, що цього не було зроблено раніше, тому що в цій рівній грі остання атака була у Великої Британії, і вона зусиллями Вілкінсон її реалізувала.
Такий результат надзвичайно прикрий, але його не варто розцінювати як трагедію. Тому що ось ці -2 можна відіграти в домашньому матчі, а в інших зустрічах здобути бодай стільки ж перемог, як Велика Британія, і путівка на Євробаскет-2027 буде в нас.
Власне, це і є головна ціль – перервати серію з трьох поспіль пропусків чемпіонатів Європи. І перші матчі дали певний оптимізм щодо цього. Збірна України у жодній грі не виглядала приреченою, як це було, наприклад, у матчах із Болгарією в першому раунді. Команда об'єднана спільною метою та розуміє вимоги тренерки, а також має два домашні матчі в лютому. Дуже хотілося б, щоб вони були дійсно домашніми, а не лише номінально...
А як головний висновок за підсумком листопадових матчів хочеться використати дві цитати Інни Кочубей після матчу проти Франції. Перша – про гру:
«Ми отримали класний досвід і розуміння того, чого нам бракує»
А друга – про шанси вийти на чемпіонат Європи:
«Усе в наших руках, абсолютно все в наших руках. Те вікно буде вирішальним, у нас є дуже класний шанс потрапити на Євробаскет».
Насамкінець побажаємо використати паузу між матчами для аналізу й покращення, щоб цей «класний шанс» було реалізовано.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Відомий у минулому футболіст відмовився від іншої посади в «Поліссі»
Український захисник віддав більше асистів, ніж набрав очок
