Дерев'яні діти тата Карло та його болотяна карма

Ще перед початком фінальної частини чемпіонату світу-2026 більшість експертів та аналітиків сходилися на думці, що збірну Бразилії навряд чи варто називати одним із реальних фаворитів на перемогу у турнірі. Непереконливі виступи в південноамериканській зоні кваліфікації (де наразі не поїхати на мундіаль можуть тільки Болівія, Венесуела, та ще кілька невдах, тоді як інші просто вирішують «завдання-мінімум»), відсутність реальних лідерів на полі, здатних повести за собою весь колектив, а також незрозумілий кадровий вибір тренерського штабу на чолі з Карло Анчелотті робили «селесао» просто досить непоганою командою на цьому чемпіонаті світу, але не більше того.

67-річний Карло Анчелотті, який у травні минулого року отримав довгостроковий контракт у збірній Бразилії й розглядався керівництвом тамтешнього футболу як людина, здатна повернути колишню велич «селесао», справді дуже і дуже здивував своїм вибором футболістів на ЧС-2026. Та що там здивував, він буквально шокував усю Бразилію. Насамперед тим, що з якогось дива викликав у національну команду 32-річного лівого фулбека Дугласа Сантоса, котрий до цього не грав за «селесао» протягом дев'яти останніх років – із 2016-го. Крім цього футболіста Анчелотті «добив» фанатів збірної Бразилії ще як мінімум одним кадровим кейсом – з того ж клубу, що стоїть на болотах та де грає Дуглас Сантос, на ЧС-2026 був викликаний 25-річний Луїс Енріке. Це був вибір, після якого навіть у самій Бразилії почали активно говорити, що Анчелотті, схоже, зайнявся лобізмом приватних інтересів, але аж ніяк не діяв на благо збірної Бразилії.

Доповнити непорозуміння із кадрами можна вибором Анчелотті в лінії оборони, де у заявці на ЧС-2026 не знайшлося місця молодим фулбекам із топових європейських ліг, натомість на мундіаль поїхали 34-річний Даніло Луїс із «Фламенго» та його 35-річний одноклубник Алекс Сандро.

Однак Анчелотті все це, напевно, пробачили б, якби «тато Карло», як це часто з ним бувало раніше, знову вгадав. Тоді журналісти вмить забули б про необґрунтовані виклики низки виконавців, а писали б про неймовірну прозорливість італійця. Але щоб це сталося Анчелотті необхідно було «усього-лишень» виграти ЧС-2026. Або, принаймні, дістатися на турнірі якомога більш високої стадії.

Але Бразилія зупинилася вже на 1/8 фіналу. Точніше її зупинила блискуча збірна Норвегії, яка до цього не пустила безпосередньо на мундіаль італійців. На цій світовій першості гості з європейської півночі дуже впевнено виступили у групі, де вирішили питання щодо виходу в плей-оф ще після другого туру, а у фінальному матчі Столе Сольбаккен банально вирішив дати відпочити усім лідерам, що й обернулося фіаско проти Франції (1:4).

У 1/8 фіналу норвежці не без проблем пройшли збірну Кот-д'Івуару (2:1) і на матч проти Бразилії європейську збірну ніхто не називав фаворитом. Навіть попри те, що у «селесао» намітилося вже справжнє «європейське прокляття», оскільки востаннє спадкоємці Пеле обігравали збірну зі Старого континенту вже у далекому 2002-му, коли у фіналі впоралися з німцями. З тих пір щоразу, коли на шляху бразильців у плей-оф чемпіонатів світу виникали європейські збірні, «селесао» вилітали: у 2006-му від Франції (0:1) в чвертьфіналі, у 2010-му від Нідерландів (1:2) в чвертьфіналі, у 2014-му від Німеччини (1:7) у півфіналі, у 2018-му від Бельгії (1:2) в чвертьфіналі, у 2022-му від Хорватії (1:1, 2:4 – по пенальті) в чвертьфіналі.

І загалом стартові хвилини матчу показали, що Бразилія справді може впоратися із цією Норвегією. Вже на 14-й хвилині матчу «селесао» отримали право на пенальті, який був очевидним з точки зору фолу у штрафному майданчику, хоча йому й передувало порушення з боку бразильців у районі центру поля, яке арбітри на VAR чомусь залишили поза увагою. Але Бруно Гімараеш із 11-метрової позначки не зумів переграти Ор'яна Нюланда, котрий у цій грі ще не раз покаже себе із найкращого боку.

Можливо, цей пенальті й справді морально підкосив збірну Бразилії, але, швидше за все, зіграв саме кадровий фактор – у складі цієї команди не знайшлося справжнього лідера. Як би не хвалили перед мундіалем Вінісіуса Жуніора та не називали його новою зіркою й ключовою фігурою «селесао», а у матчі проти Норвегії глядачі побачили на полі не ватажка, а когось, хто нагадував роздратованого хлопчика, якому не вдається повести за собою решту. Утім, щось подібне в аспекті персони Вінісіуса Жуніора вже неодноразово було помітним, як у збірній, так і в клубі. Тож тут якраз жодних сюрпризів не було.

Справжнім сюрпризом стало те, що вболівальники побачили у другому таймі. Фактично збірна Бразилії віддала м'яч норвежцям, і чи то усвідомлено, чи то вимушено почала діяти з розрахунком на швидкі контратаки. Володіючи м'ячем 34% ігрового часу «селесао» точно не нагадували потенційного фаворита, якому може скоритися цей чемпіонат світу. А ось Норвегія планомірно розгойдувала оборону суперника, і якоїсь миті та все ж посипалася. У європейців, звичайно ж, зіграла ставка на Ерлінга Холанда. Форвард «Манчестер Сіті», який залишався тривалий час свого роду невидимкою, на 79-й та 90-й хвилинах двічі шокував суперників, поставивши Бразилію у вкрай складне становище.

«Селесао» терміново потрібно було відіграватися, але Анчелотті і тут сам себе переграв. На той момент тренер використав уже всі слоти по замінах і хоч якось вплинути на матч вже не міг. Камера раз у раз вихоплювала італійця, але той навіть не стрибав біля «бровки», нібито відчуваючи усю безвихідь ситуації. Не виправив становище навіть пенальті, який Бразилія заробила в компенсований час і який реалізував Неймар. Перед ударом екс-лідер та зірка «селесао» довго на словах про щось сперечався із Нюландом, а коли все ж таки переграв того, то здалося, що для нього це було набагато важливіше, аніж ймовірний шанс відігратися.

Читайте також:

ФОТО. Неймар наїхав на воротаря Норвегії і посміявся з нього після пенальті

Та й уся збірна Бразилії на цьому чемпіонаті світу виглядала не як команда однодумців, а як колектив, де кожен вирішує свої власні завдання: Анчелотті задумував та робив щось своє, що почалося ще із вибору заявки на турнір, а кожен з гравців намагався, швидше за все, діяти в особистих інтересах, хоча не виключено, що деякі з них вже банально просто не тягнули такий рівень виступів і тут знову питання виключно до тренерського штабу…

Загалом Бразилія завершила, мабуть, саме так, як і мала. Давайте будемо відвертими: навіть вихід до півфіналу для послідовників «пентакампеонів» (якось язик не повертається називати цю команду «пентакампеонами», як їй і належить) став би надзвичайним успіхом. Тому що ані Анчелотті, ані кожен з його підопічних не здивував зовсім нічим. Вся збірна Бразилії на ЧС-2026 виглядала не «чарівниками м'яча», а справжніми «дерев'яними дітьми тата Карло» – того, хто й зібрав усю цю команду за одними йому одному зрозумілими принципами та поняттями.

Чи жалкуватимуть фанати збірної Бразилії щодо чергової втраченої можливості виграти світову першість? Безумовно, адже вже майже чверть століття «селесао» не вдається підняти над головою Кубок світу. Але значно більше уваги вболівальників та журналістів із Бразилії буде сфокусовано на Анчелотті. І вже найближчим часом у провідних авторитетних спортивних виданнях цієї країни почнуть виходити розгромні тексти про цей склад «селесао», і про абсолютний провал «тата Карло» з цією командою. І все це буде по справі, адже Анчелотті звали до збірної Бразилії із величезними надіями, а виявилося, що він нічим не кращий за Дунгу, Луїса Феліпе Сколарі або Тіте, котрі, до того ж, ще й отримували значно менше за титулованого на клубному рівні італійця.

Тепер в Анчелотті точно буде час подумати, чи правильно він обрав заявку на ЧС-2026 і чи потрібно було, наприклад, смикати до збірної когось із далеких боліт, карма за що зрештою й наздогнала італійського наставника вже на стадії 1/8 фіналу. Щоправда, щось змінити «тато Карло» вже все одно в аспекті провалу на ЧС-2026 буде нездатним. Після фіаско від Норвегії послідовникам «пентакампеонів» час додому: на когось із них чекають пляжі, а на когось – черги на заправках. Як то кажуть, кожному – своє…