Христич-Шафаренко можуть піти зі збірної через гроші і клубний патріотизм

Наступного тижня українську хокейну спільноту може розірвати інформаційна бомба. Власне, рве й без того, у зв’язку з мобілізацією до лав ЗСУ епатажного голкіпера «Кременчука» Едуарда Захарченка. Але то – тема окремої розмови. Наразі мова про головну команду країни, яку з великою долею вірогідності покине тренерський дует, котрий вивів команду після 20-річної перерви в топ-дивізіон чемпіонату світу. Номінально головний тренер Дмитро Христич і номінальний асистент, а по факту справді керманич команди Олег Шафаренко не можуть досягти з керівництвом Федерації хокею України консенсусу щодо подальшої співпраці і через те можуть офіційно залишити посади вже найближчим часом.

Треба згадати, що ініціатором приходу цього тренерського штабу був колишній президент ФХУ Георгій Зубко. Георгій Юрійович шляхом гучного скандалу з начебто наявністю російських паспортів у дуету Шахрайчук-Сімчук, які тренували збірну протягом трьох сезонів до того, домігся зміни на тренерському містку, посприявши приходу на посаду якраз Шафаренка як, мабуть, найфаховішого поміж українських хокейних спеціалістів сучасності. Олег Леонідович, який після початку повномасштабної війни виїхав у Німеччину, працював там і виступав на аматорському рівні, повернувся влітку 2023-го в «Сокіл» саме з умовою, що наступним кроком буде призначення в національну команду. Христич в усій цій історії слугував авторитетною ширмою, мовляв, кандидатура Шафаренка, найбільшим здобутком якого як тренера був чемпіонський титул у незавершеному через початок повномасштабної війни сезоні з «Соколом», може не мати достатньої підтримки.

Читайте також:

Олег ШАФАРЕНКО: «Білоруси нас підтримують, але сидять перелякані і мовчать»

Врешті, Шафаренка у форматі асистента Христича Зубко відстояв, але ще до того, як новий тренерський штаб зібрав команду на перший збір, сталися зміни на чолі ФХУ – замість Зубка спрагла до ̶х̶а̶л̶я̶в̶и̶ реформ хокейна спільнота привела на посаду власника клубу «Кременчук» Сергія Мазура.

Зрозуміло, що без результату Шафаренку ніхто б часу на розкачку не давав. Але в тому й річ що результат був. Спершу в лютому 2024-го збірна України вперше за 12 років вийшла до фіналу олімпійської кваліфікації, перегравши на майданчику суперників Польщу. Потім було впевнене перше місце з п’ятьма перемогами в п’яти матчах на чемпіонаті світу в дивізіоні 1В. Мало того, повернувшись в ешелон 1А після восьмирічної перерви, українці не просто не були там хлопчиками для побиття, а лише дивом не відібралися в елітний дивізіон вже в 2025-му. Тоді після трьох перемог у чотирьох матчах в заключному поєдинку нашим землякам було достатньо не програти Японії в основний час. Але останнього кроку, поступившись 2:3, наша команда не зробила.

Перед ЧС-2026 заздрісливий в основній своїй масі український хокейний істеблішмент пророкував національній команді боротьбу за виживання. Мовляв, свій шанс ми втратили рік тому, цьогоріч дивізіон 1А став сильнішим, нас вже ніхто недооцінювати не буде і кожен очковий здобуток буде великим подвигом. Крім того, звитяжні діячі з ФХУ не спромоглися організувати команді на заключному етапі перед чемпіонатом світу жодного спарингу, що безпосередньо відобразилося на діях команди і підсумковому результаті стартового матчі проти поляків (поразка 2:3 в основний час).

Читайте також:

Усупереч логіці. Хокейна Україна бореться за потрапляння в еліту ЧС

Втім, оперативно провівши роботу над помилками, тренерський штаб нашої команди зміг витиснути з команди максимум у решті чотирьох матчах – три перемоги і поразка в буллітній серії від Казахстану. Десяти очок було достатньо, аби посісти друге місце, котре дозволило повернутися в еліту після 20-річної паузи.

Та навіть попри це «аналітичний відділ» деструктивної діяльності не припиняв, наголошуючи на тому, що Шафаренко при формуванні складу керувався клубними симпатіями і незаслужено взяв до кінцевої заявки відразу п’ять гравців «Сокола», котрі цього разу проявили себе не найліпшим чином. Воно, звісно, так, але переможців не судять. Адже не проявили себе повноцінно й двоє інших представників чемпіонату України – Денис Матусевич і Віталій Лялька з «Кременчука».

Врешті, ці закиди були б доречними, якби команда не впоралася з поставленим завданням. Оскільки ж результат, за який відповідає тренерський штаб, був, методи його досягнення повинні цікавити найменше. Але не в нашому випадку.

За інформацією Sport.ua, керівництво ФХУ на чолі з панами Мазуром і Медведєвим запропонувало Шафаренку повноцінний контракт, але висловило вимогу, щоб тренер припинив співпрацю з клубом «Сокіл», котрий цьогоріч втретє під керівництвом Олега Леонідовича став чемпіоном України. При цьому Шафаренко міг сам обирати – ставати повноцінно головним тренером і шукати собі нового асистента чи продовжувати роботу в старому офіційному статусі помічника Христича. Фінансові умови при цьому виглядали цілком прийнятними. За нашою інформацією, ФХУ пропонувало Шафаренку місячний оклад у межах 150-200 тисяч гривень.

Та станом на сьогоднішній день тренер пропозиції не приймає. Він категорично відмовляється залишати «Сокіл», основним інвестором якого є кум Олега Леонідовича В’ячеслав Лецкан. Власне, саме в інтересах національної збірної п. Лецкан піддався на авантюру з участю частини гравців і тренерського штабу «Сокола» в чемпіонаті Польщі під штандартами «Сянока». Втім, враховуючи антиукраїнську істерію в сусідній державі, яка зачепила й хокей, від ідеї В’ячеслав Львович вже начебто відмовився. Відмовився після того, як йому поставили умову, щоб у складі команди грали мінімум десять польських хокеїстів. І не просто грали, а представляли провідні ланки і отримували час при грі в більшості.

Читайте також:

Чемпіон України з хокею перекочовує в Польщу. В якому статусі?

Наразі п. Лецкан ще не втрачає надії, що «Сокіл» заявиться в одному з інших іноземних чемпіонатів і для збірної це був би гарний вихід, адже остання першість світу чітко продемонструвала, що в Україні провідні хокеїсти у своєму розвитку зупинилися. Втім, чи буде в цьому в «Сокола» пряма зацікавленість, враховуючи, що ФХУ може не продовжити співпраці з Шафаренком – велике питання.

Шафаренко вже презентував програму підготовки збірної перед Радою ФХУ. Кажуть, що чимало позицій викликали і фахівців питання і навіть посмішки. Скажімо, на пропозицію окреслити коло бажаних спаринг-партнерів у межах семи-шести команд Олег Леонідович видав перелік від звичного гегемона Канади до дебютанта дивізіону 1А Естонії.

Кажуть, що з кандидатурами нових тренерів у ФХУ вже визначилися. В разі, якщо з Шафаренком домовитися таки не вдасться, національну команду очолить Олександр Бобкін, котрий останніх шість років досяг чималих успіхів на чолі юнацької і молодіжних збірних.

Читайте також:

Олександр БОБКІН: «Збірна для мене була і залишається пріоритетом»