Усупереч логіці. Хокейна Україна бореться за потрапляння в еліту ЧС

Це видається неймовірним, але збірна України з хокею другий рік поспіль реально претендує на вихід в елітний дивізіон чемпіонату світу. Неймовірним, бо рідна Федерація власною бездіяльністю створила всі передумови, аби цьогоріч наша національна команда максимум боролася за виживання. Проте на ділі на чемпіонаті світу в дивізіоні 1А в польському Сосновці маємо після стартової поразки від господарів маємо дві перемоги над литовцями і французами, шість очок і прохідне поточне друге місце в групі. Яке, звісно, треба відстоювати в двох заключних протистояннях з фаворитами турніру казахстанцями і традиційно незручними для нас японцями. Втім, вже сам факт першої з 2007 року перемоги над Францією і дострокове зняття питання про збереження прописки в другому за силами ешелоні світового хокею говорить сам за себе.

«В ідеалі нам потрібно чотири-п’ять товариських поєдинків, у наші дати, з сильними командами калібру Італії, Австрії чи Франції. Тільки тоді підготовка до чемпіонату світу буде дійсно якісною. Цьогоріч в аспекті спарингів ми роботу знову провалили. Щоб ця історія не повторилася, план підготовки на наступний сезон треба розписувати вже зараз. Так, як це роблять всі наші суперники за дивізіоном 1А. Щоб перемагати тут і виходити в еліту, треба бути професійнішими», – ці слова асистент головного тренера національної команди України Олег Шафаренко сказав в інтерв’ю Sport.ua рівно рік тому, підсумовуючи чемпіонат світу в дивізіоні 1А. В 2025-му українці фінішували третіми і не вийшли в еліту лише дивом.

Тоді тренер жалівся на якість спарингів. У Федерації хокею України висновки зробили специфічні. Цьогоріч перед чемпіонатом світу вже не було ні якості, ні навіть кількості. Єдиний товариський матч у режимі «надзвичайно таємно» наша команда провела проти однієї зі збірних, яка виставила умову – про цю гру не має знати ніхто. Проте спаринг є спаринг і певну інформацію тренерський штаб на його основі отримав. Інша річ, що цієї інформації було обмаль. Тренерам банально не вдалося перевірити хокеїстів в ігрових умовах у різних поєднаннях. Фактично, те, що мали відпрацювати у товариських матчах, наші хокеїсти награвали в стартових поєдинках чемпіонату світу. Тренерський штаб змінював ігрові поєднання по кілька разів за матч. У таких умовах ще дуже добре, що з матчів проти Польщі і Литви нам вдалося вийти з триочковим доробком. Могло бути гірше.

За інформацією Sport.ua, домовлятися про товариські матчі на квітень виконавчий директор ФХУ, за сумісництвом державний тренер Олександр Буткевич почав… цьогоріч у лютому. Більшого непрофесіоналізму годі й уявити. І то ще б нічого, якби колишній футбольний рефері Буткевич був новачком у цій сфері. Буває ж таке, що людині бракує досвіду. Але не в цьому випадку, адже пан Буткевич обіймає високі посади в ФХУ вже при третьому президенті. Трохи ліпшою ситуація зів спарингами була хіба в 2021-2024 роках, коли ФХУ керував Георгій Зубко і організацією спарингів займалося кілька осіб.

Втім, восени 2024-го спрагла до реформ хокейна спільнота України вирішила пана Зубка усунути і обрала новим очільником ФХУ (екс)власника клубу «Кременчук» Сергія Мазура. Той в аспекти життєдіяльності збірної не занурюється, довірившись таким професіоналам як пан Буткевич. Котрий як відомий пристосуванець посаду зберіг і при новій владі. Й продовжує розвивати український хокей з тим же успіхом, що й розвивав досі. Кажуть, що з пропозицією провести кілька товариських поєдинків на рівні національних команд всіх вікових категорій – від дорослої до юнацької – на ФХУ виходив Казахстан. Однак цей варіант відхилив особисто пан Буткевич, мотивуючи рішення зв’язками казахстанського хокею з російським. Дарма, що представники Федерації хокею Казахстану не цураються підтримки України у війні з москалями.

Практика показує, що висновків ніхто робити не буде. Ця заіржавіла система функціонує десятиліттями і всі спроби щось змінити завершуються безрезультатно. А отже не варто очікувати на якісь істотні зміни в організації процесу тренерам національних збірних. Ні тим, хто працює зараз, ні їх наступникам.

Після оголошення складу нашої національної команди у вболівальників і навіть фахівців виникло чимало запитань, мовляв, тренерський штаб взяв не всіх найдостойніших, що Олег Шафаренко, який суміщає посаду з роботою в «Соколі», обрав невиправдано багато представників свого клубу (враховуючи номінально третього голкіпера Олега Петрова, одразу п’ятьох). Зрештою, коли торік Віктор Захаров, який грав в одній ланці з іншим представником «Сокола» Денисом Бородаєм, ставав найкращим бомбардиром ЧС, нікого велика кількість гравців з обойми провідної команди національного чемпіонату не турбувала.

Так, судячи з перших трьох матчів, практично всі представники української ліги (таких у заявці семеро) виглядають максимум доповненням до хокеїстів, які представляють іноземні чемпіонати, а згадуваний уже Захаров взагалі є блідою тінню себе торішнього зразка. Дивуватися, мабуть, не варто. Тривале перебування у відверто неконкурентному чемпіонаті України прогресу не сприяє. Однак, як відомо, за результат відповідає тренерський штаб. Якщо наша команда виступить не гірше, ніж торік, коли завершила чемпіонат світу в дивізіоні 1А третьою, закинути щось Дмитрові Христичу і Олегові Шафаренку буде складно.

Поміж інших, найбільш несподіваною для багатьох стала відсутність навіть у розширеній заявці оборонця Пилипа Пангелова-Юлдашева, який попередній сезон провів за команду другого дивізіону чемпіонату Словаччини «Спартак» з Дубніци і виглядав там доволі переконливо – 9 шайб + 30 асистів у 47-ми матчах. Однак, на думку нашого тренерського штабу, Пилип, котрий ще торік вважався одним з лідерів команди, в своїх 32 роки гравець уже доволі віковий. Христич і Шафаренко вирішили робити ставку на молодь. Тому в остаточну заявку команди потрапив не Пангелов-Юлдашев, а 18-річний Микола Косарєв з норвезького «Ставанґера», котрий, подейкують з найближчої осені розпочне заокеанську кар’єру.

З іншого боку, Христич і Шафаренко останньої миті відсіяли іншого надталановитого гравця – 18-річного нападника Іллю Шибінського, який відмінно дебютував у Хокейній лізі Онтаріо за «Ґвелф Сторм» (19 голів + 28 передач у 64 матчах). У цьому випадку навпаки тренери вирішили довірити перевіреним бійцям – Віталієві Ляльці, Феліксу Морозову, а також Артемові Бузовер’ї з клубу Elite Ice Hockey League Великої Британії «Ковентрі Блейз», який дебютував у національній збірній 26-річним.

Те саме стосується й Олексія Євтєхова з команди другої чеської Екстраліги «Динамо Пардубіце В». 20-річнимй центрфорвард, який у попередньому клубному сезоні вже встиг дебютувати за головну команду з Пардубіце в першій Екстралізі, поки вочевидь ще поступається Вікторові Захарову, Євгенові Фадєєву, Станіславу Садовікову та своєму ровеснику і колезі за чемпіонатом Іларіонові Купріянову. Втім, безперечно, час Шибінського, Євтєхова, Кородюка, Панасенка та інших молодих гравців, які реально стукають у двері першої команди, настане вже найближчим часом.

Дискусійною для багатьох причетних до хокею осіб є також відсутність навіть у розширеному списку команди двох лідерів «Кременчука» – голкіпера Едуарда Захарченка і центрфорварда Гліба Кривошапкіна. За нашою інформацією, обидва хокеїсти зіпсували своє сучасне становище у збірній власноруч – неадекватною поведінкою в автобусі під час повернення з матчів Ліги націй у Румунії наприкінці минулого року.

Очевидне одне: цей тренерський штаб, на відміну від деяких відповідальних осіб з ФХУ, свою справу знає добре. Окремі кадрові рішення для загалу можуть виглядати незрозумілими, але наразі їх правильність підкріплювалася результатом. І, здається, підкріплюється й зараз.

Читайте також:

Олег ІСЛАМОВ: «Було важко, аж до того, що доводилося мочитися кров’ю»