Двічі в ту саму воду. Як Аллегрі веде Мілан до скудетто

Нинішній головний тренер «Мілана» Массиміліано Аллегрі – людина не лише прагматична, а й унікальна у своєму роді. Він має незвичайну для футбольної людини властивість двічі входити у води однієї і тієї ж річки. Причому входити безболісно, ​​а подекуди й вдало.

Після того, як у далекому 2014 році Аллегрі був звільнений з «Мілана», він того ж року, не моргнувши й оком, вирушив тренувати найлютішого ворога «росо-нері» – «Ювентус». А коли 2019-го Макса було звільнено і з туринського гранда, через два роки він знову опинився біля керма «Старої сеньйори».

Другий захід у найтитулованіший італійський клуб виявився не таким резонансним – це якщо порівнювати з першим заходом. Але «порожнім» Аллегрі з Турину і вдруге не пішов: на прощання таки зумів грюкнути дверима, видобувши Кубок Італії. Його підопічні у дуже нервовому матчі здолали тоді «Аталанту».

Але сам Аллегрі в тому поєдинку був у рази неврівноваженішим. Тренер раз у раз поривався вибігти на поле – щось довести головному арбітру. А коли не вдалося вирватися, накинувся на резервного рефері. Суддя спробував заспокоїти божевільного Макса, але не тут-то було: алленаторе зірвав піджак разом з краваткою. З себе зірвав. За що був нагороджений червоною карткою й залишив технічну зону.

Здавалося б, можна було й заспокоїтися під час нагородження Кубком, але Аллегрі примудрився посваритися з журналістом, пообіцявши тому набити морду. Загалом, вийшов тоді з себе цілком врівноважений Аллегрі. Вийшов настільки, що, здавалося, не зможе повернутися.

Через два дні після того «бенефісу» Аллеґрі був звільнений із «Юве». За неналежну поведінку. У Макса залишався рік за контрактом із «б'янко-нері».

Однак ще до розриву відносин зі «Старою сеньйорою» в італійській пресі завзято ходили чутки про те, що Аллеґрі та «Ювентус» незадоволені один одним. Надто незадоволені. «Ювентус» незадоволений, що другий прихід Макса в команду виявився безтрофейним, а тренер незадоволений трансферною політикою та новим керівництвом «Юве». І ось щоб не спокушати долю далі, щоб не мучитися ще рік, Аллеґрі начебто б і влаштував те вогняне шоу імені себе любимого в матчі проти бергамасків, знаючи напевно, що керівництво «Ювентуса» не захоче закривати на те шоу очі.

Так чи інакше, «Юве» пішов на поводу у Массиміліано: звільнив психа. З компенсацією за цілий рік, що ще належить за умовами контракту.

Відсидівши від дзвінка до дзвінка цей рік у творчій відпустці, Массиміліано Аллегрі очолив «Мілан». Той самий, з якого його погнали понад десять років тому за незадовільні результати.

Якщо зараз ворушити ту міланську історію Аллегрі, то з висоти прожитих років його звільнення здається поспішним. Як мінімум. Макс у першому ж році роботи з «росо-нері» зумів добути скудетто. Вперше за останні десять років для клубу.

Наступного сезону «Мілан» став віце-чемпіоном, ще за рік – фінішував на третьому місці. А потім, після невдалого старту в новому чемпіонаті, Аллегрі вказали на двері. І ті двері вивели його прямо в «Юве». І ось, більш ніж через десять років, Аллегрі повернувся до «Мілана» – команди, в якій просто перспективний і багатообіцяючий екс-наставник «Кальярі» став досвідченим і високооплачуваним професіоналом.

«Ласкаво просимо додому», – так відрапортували в офіційних соцмережах «Мілану» з приводу повернення Аллегрі. «Забирайся, звідки прийшов», – приблизно так відреагували вболівальники на «Сан-Сіро», коли у дебютному поєдинку нинішнього сезону серії А «Мілан» під керівництвом Массиміліано Аллегрі програв безрідному «Кремонезе».

Але з того пам'ятного серпневого поєдинку минуло багато часу. І та поразка досі залишається єдиною в пасиві нинішньої команди Аллегрі. І Макса вже ніхто нікуди не жене. Він справді повернувся додому, і всіма можливими способами намагається довести, що в ту саму річку можна не тільки увійти, але ще й увійти благополучно.

Зізнатися, Максу до певної міри пощастило. Пощастило з тим, що його команді не доводиться розпорошуватися на кілька фронтів, як це роблять головні опоненти «червоно-чорного» Мілана. Минулий сезон «Мілан» під керівництвом Сержіу Консейсау провалив, тому не зміг пробитися навіть до Ліги конференцій.

А вже в ході нинішнього сезону, вже під керівництвом Аллегрі, «Мілан» благополучно позбувся і Кубка Італії, поступившись «Лаціо». Тепер до кінця сезону команда має єдину дорогу, без найменших стежок і поворотів: чемпіонат Італії. І «Мілан» під керівництвом Аллегрі робить все можливе, щоб повернути скудетто.

У принципі, для цього команда має майже все необхідне. Аллеґрі не зрадив собі: він знову «танцює від печі». Тобто ставить команді передусім надійну оборону. У цьому сенсі Макс залишається вірним не лише своїм принципам, а й принципам попередніх великих італійських наставників «Мілана» – Саккі, Капелло, Анчелотті.

Зрозуміло, що нинішній «Мілан» не може йти навіть у найменше порівняння з легендарним «Міланом» минулих часів, коли поряд із чудовим захистом у команді був і зірковий напад. Коли, наприклад, був Барезі у захисті та ван Бастен в атаці, або Мальдіні у захисті, а в атаці Шевченко. З різних причин подібного симбіозу вже немає. І, швидше за все, таке ідеальне поєднання захисту та атаки ми навряд чи побачимо у «Мілані» у найближчі пару-трійку років. Тому що перестав замовляти моду цей клуб, тому що перестала бути найпривабливішим і найбагатшим турніром серія А. По одязі треба ніжки простягати.

Проте кадрову роботу нинішнього «Мілана» можна назвати якщо й не ідеальною, то дуже успішною. Прихід у команду легенди «Мадрида» – Луки Модрича – дав команді не лише медійну просунутість, а й шик у середині поля. Незважаючи на те, що хорватському ветерану вже сорок років (!), він і досі вміє робити різницю. Він досі найкращий у своєму амплуа, чому підтвердження – статус найкращого футболіста серії А за середніми оцінками. Ніхто в чемпіонаті Італії не зробив стільки довгих і просто передач вперед, як Лука Модрич.

Однак не Модричем єдиним. Виявився явно до двору в «Мілані» екс-гравець «Юве» Адріан Рабйо. Зв'язка Модрич – Рабйо – це кровоносна система цього «Мілана».

На їхньому тлі атака команди виглядає не так переконливо, проте Нкунку, за якого минулого літа «Мілан» вивалив цілих 37 мільйонів, вже нарешті акліматизувався. А зимовому новачку Фюлькругу зовсім не знадобилося часу на адаптацію: він почав забивати в режимі з «корабля на бал».

Але головною опорною системою нинішнього «Мілану» таки залишається оборона. На чолі із голкіпером збірної Франції Майком Меньяном. Після 24 турів у пасиві «росо-нері» – лише 18 пропущених м'ячів. Менше лише у «Роми» (14), але в пасиві римлян уже аж вісім поразок.

А у «Мілана» досі лише одна пробоїна. Та, ще стартова від «Кремонезе». З того часу Аллегрі зумів стабілізувати не тільки склад своєї команди, паралельно знайшовши «нового Мальдіні» - 19-річного Бартезагі, успішно «з'єднавши» Леао і Пулішича, які здавалися не з'єднуваними, а й гру він стабілізував.

Нарешті після Піолі в «Мілан» прийшов тренер, який знає і вміє. Так, команда з погляду класу трохи поступається «Інтеру». Та й часто внічию грає – вже вісім таких випадків було.

Однак, на відміну від того ж таки «Інтера», «Мілан» Аллегрі вміє вигравати лобові матчі. «Інтер», «Наполі», «Рому», «Лаціо», «Болонью» та «Комо» підопічні Аллегрі здолали. Їм би навчитися не втрачати «обов'язкові» очки у матчах проти «Кремонезе» та «Парми», і тоді їхні чемпіонські амбіції не викликали б зайвих питань.

Хоча чим Аллегрі не жартує? Можливо, вже цього сезону «Мілан» повернеться на вершину. Адже команда дуже гідна зараз на «Сан-Сіро». Та й її тренер вміє знаходити компроміс не лише зі своїми підопічними, а й навіть із часом.