Олег ФЕДОРЧУК: «Україні катастрофічно не вистачає професійних команд»

Вчора, 9 лютого в Будинку футболу відбулася прес-конференція президента Української асоціації футболу Андрія Шевченка, присвячена підбиттю підсумків дворічної роботи оновленої команди УАФ.

На ній було порушено чимало важливих питань. Про найцікавіші з них сайт Sport.ua ексклюзивно поспілкувався з футбольним експертом, тренером з 35-річним стажем Олегом Федорчуком, який сьогодні святкує 65-й день народження.

– Олеже Вікторовичу, редакція сайту Sport.ua вітає вас з Днем народження і бажає всього найкращого!
– Дуже дякую за привітання (посміхається).

– Тепер хотілося б перейти до нагальних питань. Скажіть, чи став історичним для України момент, що в деяких футбольних країнах, зокрема, Іспанії, Німеччині, Франції та Нідерландах вітчизняні футболісти тепер не будуть вважатися легіонерами?
– Це не переломний момент, оскільки зміщує перспективу розвитку внутрішнього чемпіонату. Це можна порівняти з економікою. Ми читаємо, що нашу сільгосппродукцію пустили на європейські ринки і дана галузь добре розвивається і це, можливо, дає державі найбільший прибуток. Втім, у футболі є кілька нюансів, за якими відразу не вийде отримати плюси від даного рішення. У провідних європейських чемпіонатах середній вік футболістів 25-26 років. І там потрібна якість.

У нас проблема в тому, що значно зменшилася кількість професійних команд, особливо у Другій лізі. Необхідно якимось чином збільшити кількісний склад. В Україні багато футбольних шкіл, які працюють даремно, без кінцевого споживача, дітям після випуску нікуди йти. Простий приклад: на початку 2000-х в Україні у Другій лізі було три групи по 18 колективів, зараз дві групи – по 11. Нам не вистачає близько 10-15 професійних команд. Ось на що потрібно звернути увагу. Знаю, що в Італії, Франції федерація піклується про свої нижчі ліги. Виділяється певна сума для того, щоб команди існували, розвивалися. У нашій Другій лізі середній вік футболістів 22 роки, але якщо ми приберемо дочірні команди, то цифра підніметься до 25-26 років. У нас у багатьох обласних центрах немає професійних клубів. Ось це проблема.

В Україні сильно розвинена скаутська школа. Зараз «Динамо», «Шахтар», ЛНЗ, «Карпати» вибирають всіх талановитих дітей на ранньому етапі. Всі вони на контрактах і мають не низьку ціну, тому їм важко виїхати до Європи.

Якщо футболіст якісний, тоді є шанс бути затребуваним в Європі, а їх мало, оскільки не вистачає клубів, щоб був більший вибір. Якщо гравець до 20 років зробить паузу на рік-два, то про професіоналів можна забути.

Читав одну статтю, що і в Німеччині існує подібна проблема, можливо, більша, ніж в Україні. Там через засилля легіонерів місцевій молоді не завжди знаходить місце в професійному футболі. Ми ось повертаємо змагання у віці U-21, а в Німеччині думають, як посилити свій футбол за рахунок ліги U-23.

– А що ви скажете про зміни для перших тренерів футболістів, які тепер безпосередньо отримуватимуть фінансову компенсацію за виховання талантів?
– У дитячому футболі я пропрацював вісім років і сам потрапляв у подібні ситуації. Окремі клуби мені дякували, а хтось ігнорував. Коли наставник випускає дітей, дуже багато клубів намагаються забрати футболіста безкоштовно. За рахунок тиску на батьків, за рахунок адміністрації дитячих шкіл і так далі. А у молодого тренера є сім'я. У мене троє дітей і був період, що не було чим платити навіть за комунальні послуги.

Це чудова ідея від УАФ. Але потрібно чітко прописати, що навіть якщо тренер перейде в іншу школу, адже бувають різні ситуації, він повинен мати право на винагороду за футболіста, з яким працював. Тоді, впевнений, з дітьми почнуть працювати більш амбітні фахівці. Ефективність від цього рішення обов'язково буде.

Зараз робота скаута набагато престижніша, ніж дитячого тренера. І виходить, що продавець популярніший, ніж виробник. Я вважаю, що це в корені неправильно. Прогрес у бідних країнах може бути тільки за рахунок таланту наставника і його системної роботи. Якщо хтось думає, що, якщо сюди привезти іспанську або нідерландську конструкцію і вона буде працювати, то це не вийде. Футбольна школа залежить від дитячих тренерів, а не від назви.

– Скільки на вашому рахунку таких футболістів?
– Коли я тренував групу з 10-ти до 18 років, то у мене 12 гравців дійшли до Прем'єр-ліги і шестеро людей виступало в Першій лізі. Було вісім збірників і три віце-чемпіона на Євро-2000 (U-18). Це Федір Прохоров, Дмитро Кондратович і Володимир Бондаренко. Тоді «синьо-жовті» під керівництвом Анатолія Крощенка лише у фіналі чемпіонату Європи поступилися французам. За цю збірну на різних етапах також виступали Віталій Руденко, Богдан Шершун, Віталій Лисицький, Руслан Ротань, Олексій Білик.

– Не менш важливе питання було порушено і щодо турніру Ліги дублерів УПЛ? Ці змагання планують відновити в наступному сезоні.
– Це теж величезний плюс. Правда, головному тренеру першої команди через свою завантаженість дуже складно паралельно стежити і за молодіжною першістю. Тому я б ще додав сюди, умовно, змагання на Кубок, де б зустрічалися, наприклад, чотири або вісім команд не в змагальний період перших команд, щоб на цьому була сконцентрована вся увага футбольної громадськості. Влаштовувати, якщо можна так сказати, ярмарок талантів.

Спочатку війни за кордон виїхало близько 500 молодих футболістів у віці від 17-ти до 20 років. Тому зараз необхідна максимальна увага підростаючому поколінню, оскільки через пару-трійку років ми можемо відчути дуже великий кадровий дефіцит перспективних молодих виконавців.