Нюанси ренесансу Ланса

…Здається, це було лише вчора, а спливло вже більш як чверть століття, та й порядковий номер тисячоліття звідтоді змінився: гол Владислава Ващука в лігочемпіонському матчі у ворота «Ланса» на виїзді після ювелірної передачі з правого флангу незабутнього Валентина Белькевича, й нетривіальне святкування динамівської «п’ятірки», лежачи на животі з висунутим язиком і хитанням головою. Хто не пам’ятає той легендарний кадр!

Тодішній злет «Ланса» (чемпіонство й два Кубка: Літній і його наступник – Французької ліги) збігся зі злетом «Динамо» (півфінал Ліги чемпіонів і беззаперечна гегемонія на внутрішній арені). І для команди Валерія Лобановського нічия в київській грі з криваво-золотими (1:1) вважалася неабиякою невдачею. Пригадую, Олександр Шовковський після фінального свистка ще довго не рухався з місця, дивлячись в одну точку й, певно, пригадуючи перипетії баталії, яка щойно фінішувала. Сумний вираз обличчя голкіпера «Динамо» свідчив про розчарування через домашній паритет із чемпіоном Франції. Та кияни сповна реабілітувалися на виїзді. Щоправда, в Києві «Лансу» істотно допоміг тодішній лідер команди Тоні Верель, на рахунку якого – забитий гол. А ось у департаменті Па-Де-Кале господарі змушені були грати без нього, адже він заробив вилучення в попередньому виїзному матчі з лондонським «Арсеналом». І це дещо (а, може, й більш як дещо) спростило завдання динамівцям, адже, приміром, Ващук дістав змогу сміливіше вибігати в контратаки й у результаті забив гол, що став, зрештою, вирішальним.

Що ж, нині в «Ланса» – знову підйом, на відміну від «Динамо», хоча, кажучи об’єктивно, зірок на кшталт Вереля зразка кінця 1990-х у рядах криваво-золотих немає. Самосуперека наявна. Вартість вашого складу – 9–10-та в лізі, а ви ведете вперту боротьбу за чемпіонство зі столичним грандом, чинним переможцем Ліги чемпіонів, який буквально купається у більш як мільярдних розкошах. Чи це не сон-казка? П’єр Саж, який створив під егідою «Ланса» справжню тренерську команду, доводить: це – реальність.

Отже, в чому полягають секрети успішної гри лансуазів? Я б виокремив, насамперед, захист. У переможних матчах календарного 2026-го в чемпіонаті Франції (а такі – майже всі, крім прикрого марсельського винятку) «Ланс» зберігає свої ворота в недоторканності. Тут можна провести й історичну паралель, адже місто Ланс свого часу було засноване як фортеця, що покликана захистити Фландрію від набігів норманів. У позиційній обороні «Ланс» – найкращий у Лізі 1: лише 9 пропущених голів унаслідок атакувальних комбінацій суперників. У всіх інших команд – двозначні показники в цьому компоненті. Підопічні П’єра Сажа є беззаперечними лідерами Ліги 1 за кількістю відборів за гру: пересічно 19,6. Опорник «Ланса» Мамаді Сангаре з результатом 3,4 – безальтернативний №1 за цим показником у найсильнішому французькому дивізіоні, та і його партнер по команді Адрієн Томассон добряче гне хребта на ниві відборів – 4-й гравець Ліги 1 в цьому хіт-параді.

Погодьтеся, це багато чого упрозорює. ПСЖ, «Лілль», «Ліон», «Марсель» подібною чіпкістю не відзначаються та пасуть задніх у таблиці кількості відборів. Водночас, хай як це парадоксально, однак команда, що йде 2-ю в чемпіонаті, має менш як 50%-вий показник за середньоматчевим володінням м’яча. Натомість середньоматчевий показник перехоплень у «Ланса» – двозначний: 11,1. У цьому компоненті найкращий гравець Ліги 1 із великим відривом і з фантастичним показником у 2,5 (до слова, кращим серед усіх гравців, що грають у чемпіонатах великої п’ятірки) – знов представник «Ланса» 27-річний Маманг Сарр. Подібною командною двозначністю в цьому аспекті в Лізі 1 можуть ще похизуватися хіба що «Монако» (11,2) й «Осер» (10,6). Приміром, ПСЖ у цьому хіт-параді перехоплень – останній в Лізі 1 (про те, чи камінь це в город Іллі Забарного, варто поговорити окремо й іншим разом). Й щодо виносів лансуази аж ніяк не пасуть задніх. Статистика від whoscored.com свідчить, що 21-річний 190-сантиметровий австрієць ганського походження уродженець Граца Самсон Байду – 3-й гравець Ліги 1 у цьому аспекті. До речі, цього сезону саме Байду є найкращим гравцем «Ланса» за середньоматчевою оцінкою на думку sofascore.com – 7,27.

Показник xG у «Ланса» – найвищий у Лізі 1: 42,61. Команда з рівнини Артуа – єдина в найсильнішому французькому дивізіоні, в кого він перевищує (і відчутно ж перевищує!) позначку «40». Найближчі переслідувачі в ексджишній таблиці – «Марсель» і ПСЖ – мають xG хіба що 39 із зайвиною. Та водночас голів у лансуазів заледве чи не на десяток менше, ніж має бути згідно з xG. Усе ж таки тут має вияв дешевизна складу криваво-золотих порівняно з іншими пошукачами високих місць у Лізі 1. За кількістю ударів «Ланс» – 4-й, а ось за показником співвідношення xG/удар – 0,15 – веде перед. Себто б’ють криваво-золоті по воротах суперників не за першої-ліпшої нагоди, а так, щоб напевно. Й то, судячи з від’ємного відношення реальної кількості голів до xG, не завше виходить добре. За кількістю голів зі стандартів (тренерська робота П’єра Сажа!) «Ланс» розділяє 1–2-ге місця з ПСЖ: по 9. Власне, й за кількістю голів у контратаках (4) так само розділяє лідерство в Лізі 1 – з «Монако» та «Ніццею».

П’єр Саж не може похизуватися видатною (та бодай якоюсь професійною!) гравецькою кар’єрою. Так, бігав до 26 років за аматорів. Більш-менш серйозно до тренерства прийшов уже в 2-й половині 2010-х. До самостійної же тренерської роботи й узагалі став два з половиною роки тому. Його «Ліон» був цікавою командою, але не більше. Й «Ланс» багато хто у Франції розглядав як крок назад для малодосвідченого тренера. А виходить так, що цей крок став відчутним просуванням до самореалізації. І заходилися писати аналітики, що, мовляв, брак повноцінного гравецького досвіду і є тим ключем, яким можна відкрити двері до тренерської успішності. Узагальнення в цьому контексті, як на мене, хибна річ. Однак таке виснування саме в контексті Сажа принаймні заслуговує на розмисли щодо своєї слушності. Не замилене око у бургундця, чого там! Й це око багато чого бачить. А надалі бачення трансформується в перспективу розвитку. Й маємо модерний «Ланс», що є пошукачем золотих медалей, та й на національний кубок – цього трофея поки що немає в звитяжній колекції лансуазів – цілком може зазіхнути (в усякому разі на стадії 1/8 фіналу «Труа» на виїзді за присутності сили-силенної своїх уболівальників був обіграний упевнено, хоча й із нетиповим для сучасного «Ланса» рахунком 4:2).

Що ж, статистика наче свідчить про ставку П’єра Сажа на оборону. Й, мовляв, не з гаразду він це робить, адже виконавська майстерність креативників його команди дещо залишає бажати. Проте таке виснування, маючи під собою певне підґрунтя, усе ж відгонить тривіальністю. Просто подивіться матчі «Ланса», надто домашні. До слова, місткість стадіону більша, ніж населення міста, й щоразу – аншлаги (не останньою чергою через принципову позицію президента клубу – французького бізнесмена лівансько-вірменського походження Жозефа Угурляна, який, кажучи про ціни на квитки, всякчас підкреслює: «Низькі ціни залишаться низькими»). Й 9 поспіль домашніх звитяг – кращий показник сезону в Лізі 1 – уможливлені зокрема й через уболівальницьку несамовитість! Найбільший xG у Лізі 1 не на порожняві ж виник! А у форвардів Веслі Саїда й Одсонна Едуара кількість забитих голів істотно перевищує xG: 8 за 6,68 й 7 за 4,92 відповідно. Щоправда, тут ідеться винятково про чемпіонат. Саїд у кубковому матчі проти «Труа» в минулий мідвік наприкінці матчу згаяв 2 чудові нагоди після вишуканих передач новачка команди Аллана Сен-Максимена. Гольове число кращого гравця нещодавнього матчу проти «Гавра» за версією практично всіх провідних статистичних порталів Флоріана Тавена (в схемі 3–4–2–1 Едуар, зазвичай, на вістрі, а Саїд і Тавен розташовуються трохи глибше: ліворуч і праворуч відповідно), своєю чергою, навпаки, мало не на 3 одиниці відстає від xG. Тавен до того ж веде перед у команді за середньоматчевою кількістю ударів і за кількістю згаяних великих шансів. Утім, випереджає інших форвардів команди за кількістю створених гольових шансів. Хоча за цим показником абсолютно всі нападники криваво-золотих істотно поступаються оборонцю/півзахиснику (зазвичай, грає на лівому фланзі, але більшою мірою входить до четвірки гравців середини поля, ніж до трійки захисників у тактичній розстановці П’єра Сажа) Маттьє Юдолю – єдиному гравцю команди, який має двозначний показник у цій царині (16).

Певною ілюстрацією стилістики «Ланса» в нападі може послугувати той факт, що підопічні П’єра Сажа впевнено ведуть перед у вищому французькому дивізіоні за кількістю кросів. До речі, саме Юдоль незрідка перетворює їх на реальні гольові нагоди. Так, перші 2 голи лансуазів у кубковому матчі проти «Труа» уможливлені після ювелірних кросів Юдоля. Інша ілюстрація, хоча й дещо своєрідна – епізод із незарахованим голом у нещодавньому матчі проти «Гавра» (гра, до речі, яскраво засвідчила прихильність флангових гравців «Ланса» до кросів, адже ще до того, як минуло пів години гри, «Ланс» передував за кросами 13:2). Тоді два атакувальні гравці криваво-золотих намагалися водночас завдати удар у падінні через себе. В підсумку завадили одне одному, м’яч підхопив їх партнер по команді й спрямував його у ворота. Однак під час невдалої спроби пробити через себе один із тих намагальників – Саїд («Ти як тут опинився? Стріляли». А в нашому контексті, на відміну від радянського фільму, не стріляли, а подавали) – торкнувся м’яча рукою. Як наслідок, гол так і не легітимізували.

Безумовно, фани криваво-золотих (а вони вирізняються тим, що здіймають силу-силенну прапорів не лише в заворотних, а й у центральних секторах, і серед прапорів коли-не-коли трапляються й синьо-жовті – міста Ланс, от лише синя та жовта складові там вертикальні, на відміну від українського знамена) згадують часи Тоні Вереля не без ноток ностальгії. Мало не 30 років тому й чемпіонство для команди, що репрезентує департамент Па-де-Кале (крайня північ Франції) було досяжним, і достойна гра в Лізі чемпіонів – реальністю. Та хто сказав, що ті часи неповторні! Нині «Ланс» входить в епоху ренесансу!

Олексій РИЖКОВ