Схилимо голови. Вчився на Кіпрі, підтримував Дніпро, загинув під Авдіївкою

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує фаната «Дніпра» Едуарда Зебіна, який певний час навчався і жив за кордоном, але під час революційних подій 2013-2014 років повернувся в Україну, брав активну участь у боротьбі з режимом Януковича, а потім у лавах «Правого сектору» боровся з ворогом на сході нашої держави. Загинув Едуард дев’ять років тому, 30 листопада 2016 року на Донеччині, назавжди залишившись 40-річним.

Життєвий шлях

Народився Едуард Зебін 26 серпня 1976 року в Дніпрі, до війни мешкав у Полтаві. Вищу освіту Едуард здобув на Кіпрі, а його родина тоді мешкала в столиці Швеції Стокгольмі.

Ходити на матчі «Дніпра» на «Метеорі» Зебін почав у 90-х роках минулого сторіччя. Він підтримував команду на домашніх та виїзних матчах не лише в Україні, а відвідував і закордонні єврокубкові виїзди. При цьому Едуард не входив до якогось окремого фанатського колективу.

В цивільному житті Едуард цікавився точними науками та філософією. За спогадами друзів, він був справжнім естетом думки, а все сказане ним мало глибокий сенс.

Бойовий досвід

Едуард спокійно міг жити не в Україні, але будучи патріотом України, з початком Революції Гідності поринув у події Полтавського Євромайдану, а також протистояння на вулицях столиці. В червні 2015-го Едуард прийшов до 17-ї РС ДУК «Правий Сектор», а згодом став бійцем 1-ї окремої штурмової роти (група легендарного Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла) ДУК ПС. У війську мав позивний Фізик.

Зебін мав великі плани на майбутнє, мріяв зняти кінофільм про козаків, Майдан та війну. Він був вишколеним бійцем, завжди готовим прийти на допомогу. Рішуче налаштований на радикальні зміни революціонер, критикуючи тодішню владу, попри все головним пріоритетом вважав захист Батьківщини. В одному з останніх дописів на своїй сторінці в соцмережах Фізик писав:

«Наша країна хвора. Не може бути здоровою найбагатша ресурсами країна Європи і населена найбіднішим в Європі народом. Наша країна хвора, це медичний факт. Отже, і наше суспільство хворе. Симптоми очевидні. Хтось гине і мерзне на Сході, хтось розважається в ресторанах. Хтось віддає останні 50 гривень волонтерам, а хтось ховає мільйони на городі та під матрацами. Все пронизано хворобою, духовною та фізичною. Якщо людина адаптована до хворого суспільства – вона хвора. Якщо людина в хворому суспільстві є диваком, вигнанцем, маргіналом – можливо, вона якраз здорова.

Хто ми, ті, хто втратили роботу, друзів, житло, дружин? Хто ми, ті, кому «нормальні» крутять пальцем біля скроні із питанням «чому ти не як всі, дім-робота? Навіщо тобі ця війна, вона нікому не потрібна, вас використовують, держава на вас клала, ви нікому не потрібні». Хто ми, хворі маргінали, чи навпаки, ті, на кому можна збудувати нормальну здорову країну?»

Загибель

Едуард Зебін загинув 30 листопада 2016 року після ворожого мінометного обстрілу поблизу Авдіївки на Донеччині. Зазнавши уламкового поранення голови, він прожив ще годину, був доставлений до Авдіївської лікарні, де серце воїна зупинилося. В цей день він планував повернутися до Полтави.

Поховали воїна в селі Новоселівка Самарівського району на Січеславщині, де живуть його батьки. В Полтаві у Едуарда залишилися дружина Віталія, син Віктор і донька Маргарита.

Вшанування

18 серпня 2020 року на будинку по вулиці Соборності, 50 у Полтаві відкрито меморіальну табличку на честь Едуарда Зебіна.

12 березня 2021 року він нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Також посмертно Едуард нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу».

Читайте також:

Схилимо голови. Фанат Дніпра загинув унаслідок обстрілу шахти Бутівка