ДРОЗД – після золота ЧЄ: «Щоб років 5 ніхто не думав, що зможе мене побити»
Ексклюзивне інтерв'ю дворазового чемпіона Європи з кікбоксингу для Sport.ua
Український кікбоксер Олександр Дрозд виборов на чемпіонаті Європи WAKO в місті Скоп'є (Північна Македонія) золоту медаль у фул-контакті у ваговій категорії 63.5 кг.
Для Олександра це вже третя нагорода ЧЄ та друга золота. Повернувся Дрозд із Північної Македонії з ліцензією, яка дозволить йому виступити на Європейських іграх.
Ексклюзивно для Sport.ua Олександр розповів, чому не відбувся його фінальний бій, як вдалося вдруге стати чемпіоном Європи та які має плани на майбутнє.
– Яка це вже золота медаль чемпіонату Європи для вас?
– Для мене це друге золото ЧЄ.
– А були якісь інші медалі на чемпіонатах Європи?
– Я колись був третім у Туреччині у 2022 році, а от у 2024-му став першим у Греції, в Афінах.
– Якщо зараз порівняти всі турніри, у чому головна відмінність, що тепер ви стабільно берете золото?
– Багаж поєдинків, змагань і досвід. Це просто гарна підготовка, тренування та знову-таки досвід. Ці всі компоненти запорука успіху.
– А як ви сказали за підготовку – доводилося чимось жертвувати? Можливо, скидали зайві кілограми чи виснажували тіло тренуваннями?
– Ні, я навіть піднявся у ваговій. В Афінах я боксував у категорії 60 кілограмів, а зараз спеціально піднявся у 63.5, щоб ліцензію взяти. Тому ні, я не ганяю вагу взагалі. Важу 61.5, тож взагалі не ганяю.
– Хотілося тоді уточнити щодо ліцензії: ви все-таки її здобули?
– Так, звісно. Ліцензія – це вісімка. Вісім суперників буде на Євроіграх. Тому взяти її було не дуже важко. Можна було і п'ятим стати, і шостим – і ліцензія була б.
– А як ви будете готуватися до цих Ігор? Вже маєте якийсь план?
– Та все стабільно, як завжди. Прям конкретного плану немає. Просто стабільні тренування: потрібно виконати певну роботу, над якою завжди працювали та покращити фізичні кондиції. Та й усе.
– Ну, просто ви казали, що мрієте туди потрапити, відчути цю атмосферу. Тож цікаво, як усе відбуватиметься...
– Так, я буду більше готуватися, зроблю більший обсяг тренувань, щоб краще підійти до турніру і бути в найкращій своїй фізичній формі. Але досвід уже є. До того часу багато досвіду вже не набудеш, змагань буде не так багато, але якісь бої проведу – це теж досвід. Коли він уже є, то він є. Методика працює, все, просто її треба виконувати.
– А що ви зробили першим після перемоги на ЧЄ? Можливо, батькам подзвонили чи поспілкувалися з кимось?
– Я завжди дзвоню мамі, ділюся з нею. Але в мене не було, до речі, фінального поєдинку. Я провів тільки два бої і виборов золото, тому що у фіналі мав зустрітися з ірландцем, але він знявся. Він підійшов до мене, щось сказав англійською. Я не сильно володію англійською, але зрозумів, що у нього якась мікротравма чи голова боліла. Загалом він знявся. У нього є ліцензія, він теж приїхав по неї. Сказав мені: «Зустрінемось на Європейських іграх». Я відповів: «Звісно». І все. Тому фінального бою не було.
– А не було такого змішаного відчуття? Бо ви морально готувалися до фіналу, а тут усе якось швидко і без бою вийшло?
– Так, було неочікувано. Я взагалі здивувався, але у нього кожен поєдинок був дуже важким. Він багато пропускав ударів, тому, думаю, просто захотів зберегти себе, щоб відновитися і потім готуватися до Європейських ігор.
– Ви казали, що щоразу телефонуєте мамі. Якою була її реакція? Вона слідкувала?
– Мама дивиться всі мої бої на платформі YouTube. Вона слідкує за мною в прямому ефірі, тому так, вона як завжди дуже рада. Мама задоволена, що я поїду на Євроігри.
– А не казала, що накриє вдома стіл, привітає якось?
– Ні, цього не говорила. Ми живемо окремо, тому...
– Ну, в гості ж приїдете, там має бути якась традиційна вечеря – курка, пюре. Як без цього?
– Та ні, я приїду, ми десь підемо, відзначимо, посидимо в якомусь закладі. Думаю, вона звикла до того, що я перемагаю в кікбоксингу, що роблю це стабільно. Але хвилюється щоразу. Думає, що мені буде важко, і потім каже, що я втомився і було складно. А я кажу: «Та ні, все нормально».
– А як загалом оціните два свої бої? Було важко чи досвід настільки великий, що все пройшло доволі просто?
– Було доволі просто насправді, якщо не вигадувати. Перший поєдинок був з британцем. Він виграв у македонця – це ж було в Північній Македонії. Я взагалі думав, що македонець виграє, але той під час бою підсковзнувся, травмувався, і переміг британець. Перший бій я провів саме з ним. Він доволі міцний був, але мого досвіду вистачає, щоб впоратися з такими суперниками. А другий поєдинок був з представником Азербайджану. Він виграв у представника Греції. До речі, тут теж я думав, що грек переможе, бо мені сподобалося, як він боксує – технічний і фізично міцний, хороший суперник.
Так от, моя ставка була на грека, але переміг азербайджанець. Після 1/4 фіналу подумав, що буде важко з ним. Азербайджанець дуже високий, чутливий, лівша. Думав, буде складно, але йому 20 років, мені 30, тому він перехвилювався перед боєм. Загалом було неважко з ним. Нічого він не зміг зробити.
– З ваших слів, чесно кажучи, є впевненість, що золото Європейських ігор буде у ваших руках.
– Щоб не забігати наперед – думаю, що так. Але буду ще більше тренуватись, щоб у кращій формі туди приїхати. Щоб взагалі не залишити жодних шансів і не було питань, хто лідер у кікбоксингу. Щоб найближчі років п'ять ніхто навіть не думав, що зможе мене побити.
– І скільки це ще років? П'ять чи, може, хочете встановити віковий рекорд і тримати лідерство довше?
– Скільки дозволятиме здоров'я. Загалом планую в кікбоксингу виступати ще років до 35-36. А в професійному боксі, як я вже казав, хочу ще довше – років десять.
– Як Усик, загалом...
– Так. Коли є багаж і досвід, тебе вже ніхто нічим не здивує. Потрібна лише гарна фізична підготовка і все.
– Який у вас наступний план у кікбоксингу і коли можемо побачити вас на турнірах?
– Це чемпіонат України у квітні. Має бути у квітні, тому, можливо, проведу там один-два бої. Потім буде підготовка до Європейських ігор улітку, тож, скоріше за все, це будуть Європейські ігри. Далі – Кубок світу. А потім – чемпіонат світу в Ташкенті.
– А спаринги з кимось не практикуєте?
– У кікбоксингу такого немає. Я загалом готуюся так: спочатку просто боксую, а ближче до турнірів з кікбоксингу підтягую ноги та роблю відповідні вправи. Удари ногами підключаю десь за місяць до змагань. Коли ж на тренуваннях боксуємо, то в нас є хлопці – чемпіони Європи, чемпіони світу, молоді боксери. Тож ми з ними спарингуємо, вони хороші спаринг-партнери. Ми разом готуємося, допомагаємо один одному.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Еліна поповнила свій бюджет на 6 мільйонів доларів
Футболіст вважає, що сталося це у збірній Україні

