Чемпіонський камбек Норріса та що не так зі штрафами у Формулі-1

Минулого тижня відбулася гонка 20-го етапу Формули-1 сезону 2025 на автодромі імені братів Родрігес у Мексиці. Як зазвичай, не є надто видовищною, але цього разу подарувала фанатам одну із найбільш насичених боротьбою гонок сезону.

Уже на старті у групі лідерів відбулися серйозні перестановки, а ті, хто провалився у кваліфікації, намагалися усіма можливими методами відіграти позиції, через що ризикували отримати штрафи. Але покарані були не всі, і це вплинуло на підсумкові результати. Були і ті, хто скористався їхньою боротьбою та показав сенсаційний результат.

Щоправда, боротьби за перемогу не було: натомість на фініші був найбільший відрив від другого місця. Про те, чи могла бути інтрига за перше місце та як пілоти зуміли скористатися хаосом на трасі – у цьому матеріалі.

Ідеальний виступ Ландо Норріса та мінімізація втрат Піастрі

Британець провів ідеальний вікенд і знову очолив чемпіонат – уперше з квітня. Хоч Норріс і пропустив першу практику, віддавши болід Пато О’Варду, вже з другої сесії він був серед фаворитів. Команда змогла оптимізувати налаштування, додавши стабільності, що дозволило Ландо впевнено підійти до вирішальних етапів вікенду.

У кваліфікації Норріс очікувано здобув 14-й поул у кар’єрі. Проте в Мексиці перша позиція не гарантує спокійного старту через довгу пряму до першого повороту. Цього разу Ландо видав бездоганний початок і, поки суперники позаду розбиралися між собою, вийшов із першого повороту лідером.

Далі боротьби за перемогу фактично не було. Норріс утримував комфортний темп і контролював відрив, не ризикуючи зайвим піт-стопом. Аналіз темпу показує: навіть Леклер у чистому повітрі був на рівні британця лише протягом кількох кіл, а надалі повністю проявилися сильні сторони Макларена – стабільність темпу, контроль температури та зношення гуми. У поєднанні з безпомилковим пілотажем Норріса це не залишило суперникам шансів. Другий відрізок лише підтвердив суттєву перевагу британця.

Для Гранд Слему не вистачило тільки найшвидшого кола, але стратегічне завдання виконано: суперники позаду втратили очки, а Норріс повернувся в лідери чемпіонату перед вирішальними чотирма гонками. Він на підйомі й максимально реалізовував потенціал боліда, тоді як його напарник – ні.

Оскар Піастрі натомість не мав швидкості весь вікенд і кваліфікувався лише сьомим після штрафу Карлоса Сайнса на Вільямсі. У гонці перевага Макларена за темпом знову надавала йому можливість наприкінці відрізків боротись із суперниками і прориватись уперед до 5-го місця. Також допомогли інциденти у групі лідерів після першої хвилі піт-стопів. Це краще ніж стартова позиція, але виявилось замало аби утримати перше місце у заліку.

Проблема австралійця полягала в тому, що якщо його напарнику траса підійшла ідеально, то йому – навпаки. Вона підкреслила всі його слабкі сторони, у яких йому ще слід прогресувати. Як визнав сам пілот, у чомусь це схоже на труднощі у США тижнем раніше: він лише після кваліфікації зрозумів, що треба змінювати підхід і адаптовувати стиль до інших налаштувань, аби бути на рівні з напарником, який останнім часом стабільно попереду.

Є відчуття, що після Гран-прі Нідерландів австралієць надто розслабився, отримавши занадто комфортну перевагу, а після серії невдач і не найкращих виступів поки що не впорався з емоціями. Здавалося, перевага була вже такою, що відіграти її неможливо проти такого Піастрі. Ще після Гран-прі Маямі я зауважив, що Оскар не проводив за своїми ж мірками стабільно сильного сезону. І хоча тоді це могло здатися навіть смішним на тлі його виступів у стилі «метронома», зараз це проявляється повною мірою. Думаю, свою роль відіграла і психологічна складова, і те, як траси у цій частині календаря йому не підходять, і швидкість, яку демонструє напарник.

Проте наразі ваги вирівнялись: за чотири гонки до завершення розрив між пілотами становить лише одне очко. Якщо подивитись на результати минулих сезонів і на траси, що залишились (Бразилія, Лас-Вегас, Катар, Абу-Дабі), то найгірше вже позаду. Якщо на Лас-Вегасі Макларен не надто впевнено виступає, то це не зовсім проблема пілота. Тож прогнозую, що за два тижні австралієць зуміє повернутись у форму бодай частково: це ще не фінал, а лише початок спринту у битві за титул до Абу-Дабі, де кожна помилка потенційно коштуватиме чемпіонства.

Феррарі: як Хемілтона «пограбували»

На старті пілоти Феррарі стали одними з учасників найвидовищнішого та визначального для подальших подій моменту гонки.

Шарль Леклер стартував невдало, чим скористався Льюїс Хемілтон позаду нього та виборов внутрішню траєкторію перед першим поворотом. На апексі він вийшов попереду й мав повне право зайняти цю позицію. У той же час Леклер в першому повороті зрізав траєкторію, хоча підстав для цього не мав.

Суть у тому, що пілот Феррарі не мав надто багато швидкості у віражі, його ніхто не видавлював, адже право обирати траєкторію було саме у Льюїса. Проте Леклер зрізав, виїхавши на «повному газу» першим. Він віддав позицію Норрісу, але лише йому, тоді як Хемілтон, який був попереду у момент дій монегаска, постраждав від цього маневру. Судді з не зрозумілих причин проігнорували інцидент.

Цікаво, що аналітик Формули-1, а також колишній пілот Ф1 і чемпіон Ф2 Джоліан Палмер, який має повний доступ до телеметрії у своєму аналізі гонки жорстко розкритикував суддів.

It's a CRAZY first corner on the first lap in Mexico! 😱

Here's how it unfolded... 👇#F1 #MexicoGP pic.twitter.com/QOJfaKmusg

— Formula 1 (@F1) October 26, 2025

Потім на 6-му колі стався інцидент між Ферстаппеном і Хемілтоном. Нідерландець атакував пілота Феррарі у першому повороті у своїй звичній манері: із мінімальним контактом, але через кілька миттєвостей Льюїс змусив його зрізати траєкторію. Спірний момент.

З однієї сторони, у правилах прописано, що маневр обгону має бути повністю контрольованим пілотом і не допускати контакту. Вочевидь, цього не було у діях Макса. Проте в наступному повороті він уже мав право обирати траєкторію, а Льюїс, зміщався у нього, через що Макс зрізав і не мав обов’язку повертати позицію британцю. Але не забуваймо, що саме все почалося через те, що Ферстаппен агресивно атакував пілота Феррарі, не залишивши простору і не контролюючи маневр на 100%. Судді також не застосували покарання на користь Хемілтона...

Я вважаю, що навіть якщо не давати класичний 10-секундний штраф, бодай 5 секунд за таке повинні були нараховувати. Пілоти мають боротися на трасі та обганяти на межі, але не тоді, коли один змушений уникати контакту, виїжджаючи за межі траси. Це очевидно за межею.

Повертаючись до Феррарі: уже через кілька поворотів Хемілтон сам зрізав трасу. Тут питання до суддів відпадає: він намагався повернути втрачену позицію або підготувати атаку, але помилився. Повернувся попереду, хоча до цього був позаду, а траєкторія була не належною – по траві, хоч для цього є спеціальна доріжка. Цілком заслужено отримав штраф. Якщо б його суперникам не пробачили їхніх дій, питання б не виникло, адже виходить так, що косячать усі, а покарано лише одного.

Lewis 🆚 Max 😮‍💨

There's minor contact between the pair of them at Turn 1! 💥#F1 #MexicoGP pic.twitter.com/FtUjRlj6Fd

— Formula 1 (@F1) October 26, 2025

Lap 6/71

An incredible battle between Lewis Hamilton, Max Verstappen, and Oliver Bearman at the Mexican Grand Prix!#F1 #Formula1 #MexicoGP pic.twitter.com/hg0YPvR23x

— Extreme Cars (@extremecars__) October 26, 2025

На щастя чи, радше, на жаль для перегонів, інциденти пілотів Феррарі на цьому завершилися. Леклер спокійно тримав темп, перебуваючи другим у чистому повітрі, а от для Льюїса шанси на топ-3 були втрачені.

Після піт-стопу Хемілтон опинився далеко позаду, не маючи достатньо швидкості, щоб обганяти Макларен Оскара Піастрі та боліди Мерседес. З великою ймовірністю, якби Леклер не зрізав траєкторію або правильно повернув позицію, британцю наприкінці гонки довелося б боротися з Ферстаппеном. Як би це все пройшло – питання відкрите. Але шанс на перший подіум для Хемілтона був би точно.

Ред Булл

Для Ред Булл вікенд починався оптимістично, якщо дивитися лише на результати практик. Проте реальні підстави для впевненості давала лише кваліфікаційна симуляція, адже на довгій дистанції гонки команда виглядала не надто переконливо. Тож інженери вирішили піти на компроміс у налаштуваннях, змістивши баланс під умови недільної боротьби. І це повною мірою спрацювало.

У кваліфікації п’яте місце, ймовірно, було максимумом, але в гонці, попри спірні, однак результативні дії Ферстаппена на перших колах, стало зрозуміло: можна розраховувати на більше, ніж просте утримання позицій.

Питання викликає лише зрізка Ферстаппена на старті. Пілот Ред Булл опинився на зовнішній траекторії, але коли усі загальмували – він виїхав за межі траси на газон і повернувся попереду більшості суперників без покарання. Його не покарали з тієї причини, що маневр був ненавмисним. Телеметрія показала: пілот гальмував, однак у момент контакту з поребриком був витіснений, тому гальмівний шлях став довшим і інакше на той момент він діяти не міг, хоча виглядало це справді дивно. Після цього гонка продовжилась.

Зіграла і стратегія. Найшвидшим варіантом стала комбінація мідіум– софт, і саме її обрали пілоти Ред Булл на відміну від лідерів. Єдине побоювання стосувалося старту: решта попереду були на м’якшому комплекті. Проте обидва пілоти виграли позиції й опинилися у вигіднішому становищі. Від’їздивши свій відрізок на мідіумі і переживши хаотичний початок гонки, Ферстаппен поїхав по свіжий софт на 38-му колі.

Попереду залишалося багато суперників, але Макс провів по-справжньому вражаючий відрізок: майже 30 кіл із стабільною дельтою пів секунди, і це постійно обганяючи та обороняючись. До моменту виходу в боротьбу з Леклером навіть не було ознак значного зношення шин. Складається враження, що він міг би проїхати ще стільки ж.

Можна впевнено сказати: якби не віртуальна машина безпеки наприкінці, Ферстаппен фінішував би другим. І поступався б лідеру чемпіонату 33 очки замість 36.

Загалом, як і Піастрі, Макс максимізував свій результат. Але зробив це ще впевненіше й наблизився до вершини заліку порівняно зі стартом гонки, хоча лідер і змінився.

Новачок, який скористався шансом

Цього року дебютанти справді привертають увагу. Стабільні виступи Бортолето у очках на Заубері, подіум Хаджара та Антонеллі, а тепер і яскравий виступ Олівера Бермана – усе це доводить, що молоді пілоти набирають обертів.

Швидкість у британця була помітна з самого початку етапу, проте в кваліфікації розкритися не вдалося, тож стартував він дев’ятим. Ідеальний старт, що дозволив піднятися до шостої позиції, дав шанс скористатися проблемами та боротьбою пілотів попереду – які виникли на 6-му колі, коли Ферстаппен та Хемілтон не могли поділити трасу.

Цікаво, що протягом п’яти кіл Берман не відстав настільки, щоб залишитися позаду цієї боротьби – він був одразу за ними. На відео зверху добре видно, як британець проскочив Мерседес і Ред Булл. Думаю, цього моменту суперники точно не очікували.

Найважливіше, що далі Олівер не розгубив позиції, яку здобув на старті. Його швидкість на прямих і темп у поворотах дозволяли залишатися у боротьбі та захищатися від суперників із значно кращою технікою. Запорука успіху британця – те, що він у цей момент їхав у чистому повітрі, підтримуючи свій темп, поки інші боролися між собою. Це дозволило максимізувати результат.

Це в підсумку забезпечило повторення найкращого результату Хаас в історії. У США пілоти команди не змогли проявити себе на повну, але в Мехіко дебютант Берман яскраво виділився. Наступні траси – Інтерлагос у Бразилії та вуличний Лас-Вегас – можуть стати місцем чергових сенсацій для Бермана та його напарника Естебана Окона, який хоч і менш яскраво, але також показав результативний виступ. На цих трасах Хаас почувається впевнено, особливо на американській ділянці календаря.