Алонсо повинен радіти. 15 думок після матчу Реала та ПСЖ

«Реал» поступився «ПСЖ». І я не те щоб здивований. Після гри команди з «Баварією» називав парижан явними фаворитами та казав, що ті повинні виграти на класі. Чесно зізнаюся: очікував на різницю у 2-3 голи. Вийшло дещо більше, і це ще «ПСЖ» у другому таймі відчутно економив сили. Є стійке відчуття, що матч не вдався, бо одна з команд не запропонувала іншій взагалі нічого. Це підтверджують багато цифр, але я зверну увагу на таку: «Реал» виконав майже удвічі більше кросів на ворота «ПСЖ» (20), аніж його суперник (12). Це свідчило б про активність, якби не перевага французів у володінні – 68% та більш ніж удвічі більше пасів. Може, кроси «Реала» були крутими? Ні, у «ПСЖ» точних майже половина (5 з 12-и), у іспанців – 5%, тобто 1. Команда не збиралася грати у навіси та простріли – але їй довелося, бо інших інструментів для створення моментів вона не мала. І навіть це не допомогло. «Реал» був безпорадним.

Я дещо втомився хвалити «ПСЖ», але що ж поробиш, якщо доводиться? У цьому матеріалі – нові причини любити цю команду. І ще багато-багато про «Реал», адже про парижан ми чимало знали й до цього, а от мадридці приводів їх обговорити накидали саме вчора.

1. Головний мінус відсутності Трента на фланзі оборони – відсутність Вальверде у центрі поля. Карвахаль поки що не готовий грати багато хвилин, тому дірку у захисті був повинен «заткнути» Федеріко. Чи вийшло? Скоріше ні, але це не так важливо, бо «Реал» програв поєдинок не через слабкість правого флангу оборони. Одна з причин – відсутність Вальверде у центрі поля. Його там не вистачало. На рідній позиції Вальверде б допоміг зробити декілька зайвих відборів, розігнав би пару-трійку небезпечних атак, прицільно пробив би здалеку. Чи пройшов би далі «Реал» за умови гри Федеріко у центрі поля? Звісно ж ні. Але поступився б не 0:4 – а 0:3 або 1:4, наприклад. Однак не те щоб Алонсо мав багато варіантів. Трент випав невчасно, і це зробило «Реал» слабшим.

2. Асенсіо треба йти з «Реала». Але в оренду. В окремих матчах я бачив у діях цього футболіста сміливість, спортивну злість, навіть якість. Але так, в інших поєдинках він привозив. Зараз також привіз, причому на рівному місці, тож очевидно: він не повинен грати в основі команди. Але тут яка справа: Асенсіо не навчиться уникати помилок без ігрової практики. От просидить він на лаві запасних півроку, потім вийде у березні на важливий поєдинок ЛЧ – і знову привезе, бо він за багато місяців не мав можливості стати краще, зрости. Тому йому просто нема сенсу сидіти у «Реалі». Я сподіваюся, Алонсо підійде до нього днями та донесе йому цю думку. Такий Асенсіо не потрібен «Реалу», але іншого не буде, якщо він не гратиме.

3. Дембеле показав, чому він виграє ЗМ восени. Чи пощастило футболісту оформити гол+пас у поєдинку? Так, шалений фарт. Але Мбаппе б так ніколи не пощастило, бо він просто не був би у потрібний момент у потрібному місці. Дембеле двічі опинився біля останнього захисника, бо залучений до пресингу. Мбаппе б двічі у таких же ситуаціях біля останнього захисника б не опинився, бо до пресинг-гри команди не залучений. Дембеле створив передумову для того, щоб йому пощастило, своїми діями без м’яча. Усман заслуговує отримати ЗМ не через свої голи, асисти або трофеї – а через те, наскільки він є корисним для найкращої команди світу. З м’ячем у ногах та без нього, у будь-який момент гри.

4. У першому таймі Алонсо відчував себе так само, як Анчелотті. Ти можеш робити будь-що на тренуваннях, готувати шалені розбори гри суперника та ухвалювати вдалі тренерські рішення – але все одно все буде зруйновано травмою перед матчем та двома привозами захисників у перші 9 хвилин. Такий футбол. Але з «Реалом» це стається останнім часом частіше, аніж з іншими топ-клубами. Анчелотті жив у такому дні бабака цілий рік, тепер черга Алонсо. Я не впевнений щодо гри в цілому, але точно можу сказати, що у провальному дебюті Хабі жодним чином не винен. Але з нього все одно спитають. Бо це «Реал».

5. Для «ПСЖ» норм забивати «прості» голи, але ж не аж настільки прості. Перший удар команди – з гострого кута (Хвіча повз ближню), другий – з кута штрафного (Руіс у дальній нижній з сейвом Куртуа). Тобто «ПСЖ», як це часто буває, вийшов спамити ударами. У плей-оф ЛЧ він багато забивав дещо авантюрними спробами, коли можна вийти на кращу позицію – але м’яч вже летить у бік воріт, бо така філософія гри. Тому середня «ціна» удару «ПСЖ» за xG у багатьох поєдинках того турніру була нижчою, аніж у його слабших суперників. Так от, парижани збиралися наспамити собі тут перемогу такими «простими» спробами – але їм не дали. «Реал» дозволяв супернику без зайвих проблем розігрувати м’яч в останній третині так, що той раз за разом виходив на топові ударні позиції – довелося відзначатися з них. От настільки погано грали мадридці.

6. Стиль Дембеле без м’яча та його мова тіла у ці моменти – це красиво та трохи кумедно. Ввімкніть матч аматорської ліги України на якомусь місцевому каналі у YouTube. Якщо пощастить, там ви побачите форварда, який, коли команда втратила м’яч, стоїть у 10-15 метрах за спинами останніх захисників супротивника. Чому? Бо або лінивий, або не готовий фізично багато бігати – тому не повертається. Дивимося матч «ПСЖ» з «Реалом» у півфіналі клубного ЧС – і бачимо, як Дембеле грає так само у моменти, коли м’яч його вже пройшов. Лінивий? Не готовий бігати? Все не те. Він просто має своє особисте завдання на полі у таких епізодах. Опиняється поза зором останніх оборонців, а у потрібний момент повертається на лінію офсайду – і стартує за спини вже легітимно. Таймінг цих «вмикань» та «вимикань» Дембеле – елітний. Коли він «вимкнутий», виглядає як футболіст-аматор, який з байдужістю у кожному русі проводить прощальний матч у кар’єрі перед виходом на пенсію, коли «увімкнутий» – як найкращий у світі за вмінням працювати на лінії офсайду. Ефектно, надзвичайно ефектно.

7. На 36-й хвилині «ПСЖ» втратив м’яч в останній третині та не увімкнувся у контрпресинг, але Хакімі все одно залишився біля кута штрафного майданчику суперника. Ну справді: нащо повертатися? Хто там грає? Якийсь Мбаппе? Тю, та то таке. Шалена впевненість у собі, у партнерах, у команді загалом. Чи це втрата концентрації через перевагу у рахунку? Можливо, частково. Але я не дуже вірю, що Хакімі ще до завершення першого тайму подумки «поховав» «Реал» та забив на вказівки тренера. Ні, просто він відчував, що можна не бігти одразу назад. Що шанс втрати суперником м’яча біля його ж воріт є вищим, аніж шанс проведення цим же суперником результативної атаки через порожній фланг. І він був правим. Я дещо переживав, що «ПСЖ» втратить концентрацію після ранніх 2:0, але ні: команда чудово відчувала гру аж до самого фінального свистка. Цей колектив хоче, щоб ми вважали його ідеальним.

8. Енріке брехав у коментарях перед грою. Розповідав про честь грати з «Реалом» – а потім позбавив того м’яча. «ПСЖ» віддав володіння «Арсеналу» у вирішальній грі півфіналу ЛЧ. «ПСЖ» віддав володіння «Астон Віллі» у матчі-відповіді. «ПСЖ» віддав володіння «Баварії» декілька днів тому. Бо вірив, що ті команди небезпечні на просторі. А у «Реал» не повірив. Енріке сидів десь ввечері за добу-дві перед грою та думав, чи достатньо мадридці небезпечні, щоб підлаштуватися під них. І відповів собі подумки, що ні. «Вілла» – так, а от «Реал» – ні. Я не хочу сказати, що команда з Бірмінгема краща, у жодному разі. Це не так. Проте саме вона здатна створити цьому «ПСЖ» більше проблем. Енріке перед грою розповідав про велич «Реалу» – а потім сказав футболістам зіграти проти мадридців як проти маленької команди. Висновок? Більше Енріке не слухаємо. У спілкуванні з пресою він популіст.

9. «Реал» програв перший тайм 0:3 за комфортного для себе сценарію. Усвідомте масштаб катастрофи. Мадридці не мають поставленої гри з м’ячем, тобто сценарій з позиційними атаками для них – менш перспективний. Бо якщо нема стабільно працюючих механізмів, то на просторі нападати простіше. Мбаппе та Вінісіус попереду – це чудово для контратак. «Реал» не мав володіння та контролю над територією, тож міг грати вертикально. Міг, але нічого все одно не вийшло. Комфортний сценарій з грою другим номером приніс команді трохи більше нуля моментів та 3 пропущених голи. Що було б з «Реалом», якби довелося захищатися від контратак? Страшно уявити. Тобто могло бути гірше. Набагато.

10. Другий тайм – формальність. Алонсо не мав інструментів, щоб змінити гру. Навіть години не минуло, як Енріке почав знімати з гри лідерів. Бо розумів: справу зроблено. Коли треба було витягати тузів з рукавів, Хабі усвідомив: він у футболці, рукавів нема. Анчелотті в останній рік не дав команді нових інструментів, а старі перестали працювати. Алонсо нових одразу знайти не зміг. Мабуть, найкраще, що він міг зробити для команди після перерви, це максимізувати кількість дотиків м’яча Мбаппе. Бо колектив точно не може створити собі момент та забити сьогодні, а Кіліан – можливо, так. Чи зробив це Алонсо? Ні. До перерви Мбаппе зробив 15 дотиків, після – 12. Хоча «Реал» мав більше володіння саме у другому таймі. Замале використання француза у фінальні 45 хвилин. Але ось таке моє нарікання – це як критикувати продавця-консультанта магазину у день пограбування за те, що він провів погану консультацію. Ніби можна, але це точно важливо та правильний вибір пріоритетів?

11. Якби футбольні клуби ходили на психотерапію, то психотерапевт «ПСЖ» пишався б ним. Команда дуже «пропрацьована». Французи вийшли на поле пограти з «Реалом» у футбол. Почали. А «Реал» грати не захотів. Реакція «ПСЖ»? Він вирішив, що грати більше не треба. Тому у другому таймі Барколя та Рамуш, мотивовані запасні, завдали 5 ударів на двох, а взагалі вся інша команда – 1. Бо нащо витрачати сили та внутрішній ресурс на того, хто не готовий вкладатися у ваше «спілкування» так само? «ПСЖ» виглядає як продукт роботи найкращого психотерапевта.

12. Це все ще команда Анчелотті. Думаю, Карло сміявся до сліз, коли дивився матч. Цей поєдинок довів, що італієць не винен у проблемах мадридців. Головна причина – склад. Він не поганий, але незбалансований. В атаці люди, які не хочуть пресингувати. У центрі поля замало опцій для ефективної гри без м’яча. В обороні вимушено грає Асенсіо, а у нападі через непотрібність не грає Родріго. Балансу немає, і тренеру надзвичайно важко це виправити своїми рішеннями. Неможливо, як показує практика. Це не видно у матчах з тотальною більшістю суперників, адже загальний клас команди – надзвичайно високий. Але коли справа доходить до елітних опонентів… «Реал» нічого не запропонував «Арсеналу» (1:5 за сумою 2-х матчів) та програв 4 з 4-х поєдинків «Барселоні», половину – розгромно. Матчі з найкращими підсвічують проблему. Мадридці – сильна команда, але у дуелях з найкращими – неконкурентні. Вза-га-лі. Поки що ось так. Алонсо змінити це за місяць не зміг. І не повинен був.

13. Хабі отримав багато інформації про команду на турнірі. А хіба це не головне для передсезонної підготовки? Звісно, «Реал» хотів виграти на КЧС, але давайте будемо реалістами: не повинен був. Пріоритет – підійти готовим до старту сезону. Алонсо зробив крок у цьому напрямку. Дав нову роль у розіграші для Гюлера, спробував пограти з трійкою оборонців, інтегрував Арнольда. А головне – побачив «з першого ряду», у чому проблема команди у великих поєдинках. Тепер він знає, з чим треба працювати. Можна просто сісти, разів 5 подивитися матч – та спланувати дії на місяці вперед. КЧС не пройшов для «Реала» дарма, тому поєдинок проти «ПСЖ» – поганий для вершкових, але сам турнір для команди та Хабі – чудовий.

14. Алонсо повинен радіти. «Реал» переживав подібні поразки у попередньому сезоні. Ганебні, але що важливіше – такі, коли команда була безпорадною на полі. Але це було з Анчелотті. Й, очевидно, Карло не зміг допомогти підопічним зробити висновки після невдач. Хабі тільки прийшов, тому його звернення до Мбаппе а-ля «ти у березні робив не те ось тоді та тоді» пройшло б повз вуха. Бо хто згадує березень у липні? А ось перша аналогічна поразка вже з Алонсо. Отже, тренер може зібрати футболістів сьогодні-завтра та обговорити, що пішло не таке. Він може «ткнути» носом Мбаппе у його низьку залученість без м’яча не у березневій грі – а у оцій, свіжій та новій. І тоді Кіліан, може, почує та захоче щось змінити. І Віні. І ще хтось. Можна розібрати гру «по гарячих слідах». Алонсо міг би достукатися до футболістів лише після ось такої нищівної поразки. І вона відбулася не у вирішальній грі ЛЧ чи Ла Ліги – а вже зараз, ще до старту сезону. Якщо і буває вдалий момент, щоб програти 0:4, то це він. Завдяки цій невдачі «Реал» може стати значно сильнішим. Алонсо пощастило, що його команда програла 0:4 саме зараз.

15. Єдиний шанс «Челсі» на перемогу у фіналі – зробити матч бідним на події. Я не впевнений, що це спрацює, бо «ПСЖ» зазвичай виграє поєдинки, у яких ніхто не створює багато шансів, але альтернатив нема. Французи – страшні. Ніхто досі не зрозумів, як проти них грати ефективно. Про перемагати взагалі мова не йде. А вони ще й додають від гри до гри щонайменше у впевненості. Якщо будуть моменти в обидва боки, то «ПСЖ» реалізує більше, бо «Челсі» не має топ-бомбардирів. Будь-який сценарій гри – щонайменше задовільний для Парижу, щонайбільше – комфортний. Центр поля «Реала», доволі зірковий, вчисту програв центру «ПСЖ», тож на головний трикутник «Челсі», найсильніше, що він взагалі має, надій не так вже й багато. «Синім» потрібно диво, якийсь збіг обставин. Бо «ПСЖ» краще грає у футбол.

Мабуть, треба менше грати у футбол. Здається, єдина надія «Челсі» виграти КЧС по футболу – «вбити» футбол. «ПСЖ» змушує. От настільки це сильна команда просто зараз.

Більше текстів автора читайте тут.

Став на перемогу ПСЖ на Клубному чемпіонаті світу з коефіцієнтом 1.31 на Favbet.ua.