Забивав Краковському й Дзоффу: на спомин про Бернара Лякомба

Невесела звістка з Франції, де в 72-річному віці пішов із життя легендарний бомбардир Бернар Лякомб, занурила в спогади про футбольні 1980-ті. Тодішня збірна Франції не являла собою машину на кшталт команди 1998–2000 рр. або 2018 р. Франція 1980-х – це футбольна романтика (перевдягнені бразильці, найромантичніша команда, скільки пам’яттю сягнути!), де панував вигадливий півзахист, за грою якого було спостерігати – саме естетичне задоволення. Бернар Лякомб у тій команді був трохи старшим за Мішеля Платіні, Домініка Рошто чи Жана Тігану й не був у топлисті улюбленців нейтральної іноземної публіки. Чому? Річ у тім, що бомбардирські рекорди Бернар побивав у національному чемпіонаті, який тоді не був аж-аж-аж як розкрученим: назагал історично є другим бомбардиром французького чемпіонату, й першим серед, власне, французів. Більшість європейських уболівальників мала змогу дивитися гру Лякомба в клубах лише під час єврокубків. Мали таку змогу й ми, адже для «Дніпра» принциповим зарубіжним суперником у 1980-ті став «Бордо». Й Лякомб (після доволі успішної кар’єри в «Ліоні» наприкінці 1970-х поповнив ряди бордоського клубу) в чвертьфінальній кубкочемпіонській битві з нашим клубом у Бордо відкрив рахунок у самому дебюті зустріч (прикметно, що на обкладинці програмки того матчу світлина «Дніпра» зроблена на тлі снігу!). Прийнявши м’яч на праву ногу, нападник відірвався від центральних оборонців дніпрян і, попри падіння, переклав м’яч на ліву й поцілив у ворота. Як на мене, цей гол якнайкраще характеризує нападницьку вдачу Лякомба: не випрошувати пенальті після падіння в штрафному майданчику (а, попри наші симпатії до «Дніпра», слід визнати, що форварда оборонці таки зачепили), а йти до кінця в гонитві за своїм шансом. Утім, через 10 хвилин Лякомб продемонстрував, що й пенальті може заробити: Сергій Пучков не втримав грізного нападника й змушений був фолити в штрафному (мав підстави наш оборонець, як з’ясувалося, адже удар із пенальті у виконанні Дитера Мюллера голкіпер «Дніпра» Сергій Краковський відбив).

Той «Бордо» справді був потужною командою, однак на євроарені в тогочасся двічі зупинявся на півфінальніцй стадії єврокубків і не дізнав смаку євроуспіху. Це було компенсоване успіхами на внутрішній арені: два чемпіонства й два національні кубки в половині 1980-х. До речі, в першому півфінальному матчі Кубка чемпіонів у сезоні-1984/85 «Бордо» – «Ювентус» наприкінці зустрічі мав місце показовий епізод, пов’язаний із Лякомбом. На 83-й хвилині, ведучи 2:0, бордосці намагалися забити ще, а не тягнули час. І Лякомб в одному з епізодів перекинувся лайливими словами з «ювентино» Лучано Фаверо, який заважав швидко ввести м’яч у гру. За це обох сперечальників було попереджено. Уявіть: вести перед 2:0 у півфіналі з «Юве» й квапитися забити ще! Щоправда, згодом стало зрозуміло, що «Бордо» назагал і Лякомб зокрема мали рацію, адже в Турині підопічні Джованні Трапаттоні забили три голи без відповіді у ворота французького клубу й вийшли до фіналу.

Кращий матч Лякомба за збірну – товариська гра на виїзді проти збірної США в 1979 р. «Трикольорові» тоді потрощили на друзочки оборону штатників. Нападник тоді оформив хет-трик уже до 37-ї хвилини: спершу невідпорно пробив лівою, використавши помилку цетрдефа, а надалі був вправним на добиванні, двічі спрямовуючи м’яч до сітки правою ногою, опиняючись у потрібному місці в потрібний час. На мундіалі-78 мені запам’ятався гол Лякомба італійцям: на 1-й же хвилині матчу подача Дідьє Сикса з лівого флангу, й потужний удар головою Бернара – без шансів для Діно Дзоффа. Француза, зрештою, було пошановано призом від компанії Seiko – золотим годинником вартістю 2000 доларів США за найшвидший гол: 38-ма секунда!

Може, й парадокс, але, маючи медалі світового (бронзову за 4-те місце в 1982 р.) та європейського (золоту за тріумф на домашньому Euro-84) чемпіонатів, за великим рахунком, Лякомб не може занести ті турніри до свого активу. Не вийшло в нього відзначитися голами на них. На мундіалі-82 на початку 3-ї для себе гри – проти Австрії – Бернар дістав травму, й уже на 15-й хвилині замість нього вийшов Домінік Рошто. Більше на тому турнірі центрфорвард не зіграв.

Так, на Euro-84 Лякомб промовчав як голеадор. Однак звернув увагу на епізод, про який мало хто казав. Багато хто пам’ятає штрафний у виконанні Мішеля Платіні й перший гол французів у тому фіналі через помилку іспанського кіпера Луїса Арконади. Однак чомусь ніхто не зважає на те, що небезпечний штрафний заробив справжній трудівник Лякомб. Захисник іспанців Сальва не зміг без порушення впоратися з докучливим форвардом, і суддя з тодішньої Чехословаччини Войцех Христов призначив штрафний, який, зрештою, багато в чому й зумовив звитягу французів.

Найближчим другом Лякомба з тієї команди був одноклубник із «Бордо» Ален Жиресс. Упродовж 10 років їх селили в одній кімнаті в готелях.

Жиресс, почувши новину про смерть давнього товариша, не приховував розпачу: «Я б сказав, що це більше, ніж смуток, це – частина мене. Бернар – це більше, ніж просто товариш по команді, друг на спортивному та родинному рівні, він був усім, ми завжди підтримували зв'язок. У нас була спорідненість у всьому, про що ми могли думати та що уявляти. Якщо казати про Лякомба-гравця, то в мене з ним були особливі стосунки, спільна прихильність до гри. З таким нападником, як Бернар, усе було просто: він розумів футбол, і ми розмовляли однією мовою. Він був справжнім, пристрасним і завжди ділився своєю пристрастю. Він був нападником, який думав про інших, анітрохи не егоїстичним. Нині ми зрідка таке бачимо. Попри все, він забивав гол за голом. Чудовий, технічний, альтруїстичний і точний гравець. Важко порівнювати його з гравцями сучасності. Бернар був таким нападником, який змушував інших грати. Грати з ним було справжнім задоволенням!».

А Мішель Платіні назвав Лякомба ні багато, ні мало «пам’ятником французькому футболу». Чи можна Лякомба назвати системоутворювальним гравцем команди Мішеля Ідальго в 1980-ті? Відповім так: у тій команді систему творили всі. Британський дослідник футбольних тактик Джонатан Уїлсон вважає, що завдання Мішеля Ідальго полягало в тому, щоб знайти належний баланс між творчістю (а пересічний футбольний фанат цінував, насамперед, її!) і структурою. Й Лякомб був одним із таких гравців, хто допомагав у пошуку такого балансу. Альтруїстичний форвард – що може бути краще для цього завдання! Світла пам’ять, чемпіоне!

Олексій РИЖКОВ