Сенсації і драми. Топ-5 вогняних фіналів чемпіонатів України з хокею

Сьогодні, 26 березня, у Києві стартує перший матч фінальної серії плей-оф до чотирьох перемог у чемпіонаті України з хокею між «Київ Кепіталз» і «Кременчуком». Досвід попередніх років демонструє, що такі протистояння максимально непередбачувані й драматичні, сповнені найкарколомніших сценаріїв. У цьому матеріалі Sport.ua виділяє топ-5 фінальних серій попередніх чемпіонатів України, які закарбувалися в пам’яті найбільше. Нагадаємо також, що більш-менш повноцінні чемпіонати України почали проводитися лише з другого десятиліття 2000-х. Тож починаємо згідно з хронологією.

2011-й. Сокіл (Київ) – Донбас (Донецьк) – 0:2

Напередодні фіналу кияни виглядали беззаперечними фаворитами. Так, «Донбас» виграв регулярний чемпіонат, але за «Сокіл» у ньому не виступали всі головні зірки, які грали у Відкритому чемпіонаті білорусі. Натомість у плей-оф кияни грали в бойовому складі – голкіпери Костянтин Сімчук та Ігор Карпенко, оборонці В’ячеслав Тімченко, Сергій Климентьєв, Андрій Срюбко, Денис Ісаєнко, нападники Віталій Литвиненко, Вадим Шахрайчук, Олександр Матвійчук, Роман Сальников, Дмитро Цируль, Артем Бондарєв. Все це – люди, які багато років виступали з національною збірною в топ-дивізіоні чемпіонату світу.

А з іншого боку – «Донбас» з набагато скромнішим підбором виконавців. Так, з надзвичайно сильним білоруським голкіпером Степаном Горячевських, з оборонцем збірної України Дмитром Толкуновим і нападником Олександром Бобкіним. Але більшість хокеїстів донецького клубу були екс-хокеїстами «Сокола», яких у різний час забракував наставник команди Олександр Сеуканд. Один з таких – на той час 23-річний Сергій Бабинець, якому судилося стати героєм серії до двох перемог.

Перший матч у броварському «Терміналі» «Донбас» виграв 1:0. Єдину шайбу Сімчуку закинув на 49-й хвилині Ігор Шаманський. Горячевських відіграв матч «на нуль» і серія переїхала до Донецька. У тому матчі «Сокіл» зусиллями Романа Малова в другому періоді повів у рахунку, але «Донбас» відігрався якраз завдяки шайбі Бабинця. На самому початку третього періоду Сєрґєй Климович вивів господарів вперед, а остаточно питання про переможця зняла шайба Павла Борисенка в порожні ворота.

«У той час багато хто сприймав наміри «Донбаса» стати чемпіонами скептично, – згадував Сергій Бабинець в інтерв’ю Sport.ua. – Але в ході першого сезону ми підсилилися сильними легіонерами, знаними українськими гравцями калібру Олександра Бобкіна, Євгена Пастуха, Дмитра Толкунова. З Казахстану повернувся Роман Благий. Тренер Олександр Куликов створив сильний, згуртований колектив. Лідером команди був капітан Дмитро Ісаєнко. В нас була справжня банда. Перегравши в фіналі «Сокіл», у мене були двоякі почуття, адже я вихованець киян, проте був задоволений, що зміг доказати Сеуканду, що щось можу. В нас ніхто не вірив, але ми змогли принести «Донбасові» перше в його історії чемпіонство».

2012-й. Донбас (Донецьк) – Сокіл (Київ) – 4:2

Чемпіонат України-2011/12 досі згадують як найсильніший за підбором виконавців і найконкурентніший в історії. На той час перемоги «Донбаса» вже не дивували нікого. Власник клубу Колєсніков не шкодував матеріальних ресурсів. І хоч основна команда донеччан тоді грала у російській вищій лізі, той склад, який був представлений в Професійній хокейній лізі вдома, виглядав не просто боєздатним, а зірковим: воротарі Горячевських і Вадим Селіверстов, оборонці Дмитро Толкунов, Володимир Алексюк, Алєксєй Тезіков, Олександр Побєдоносцев, нападники Андрій Міхнов, Олег Шафаренко, Олександр Матерухін, Юрій Кошкаров, Вадим Аверкін, вже згадувані Дмитро Ісаєнко, Бондарєв, Бобкін, Бабинець, сильні російські легіонери.

Правда, склад «Сокола», який тоді очолював Олександр Годинюк, одначе виглядав могутніше. Достатньо сказати, що лідером команди був чемпіон світу-1993, бронзовий призер Олімпіади-2002 кацап Андрєй Ніколішин, який приїхав в Україну після десяти сезонів в НХЛ. Крім того, грав за киян ще один рускій Алєксандр Харитонов, якого на чемпіонаті світу-2006 зламав Олександр Бобкін. В тому сезоні повернувся в «Сокіл» навіть, можливо, найсильніший хокеїст України того часу Костянтин Касянчук. Додайте до них досвідчених Сімчука з Карпенком, Климентьєва, Тімченка, Юрія Лясковського, Матвійчука, Шахрайчука, Валентина Олецького, Олександра Яковенка і зрозумієте, чому шанси «Донбаса» напередодні розцінювалися гірше.

Але «Донбас» виграв обидва виїзних поєдинки в Броварах, які відкривали серію – 4:3 і 4:2. Ті матчі супроводжувалися великою кількістю бійок, були сповнені ненависті і на полі, і на трибунах. На виїзді «Соколу» вдалося скоротити розрив, вигравши третій матч 4:0. Шатаут до активу тоді записав Ігор Карпенко, а перших дві шайби закинули Шахрайчук і Сергій Черненко, котрі сьогодні виведуть як тренер і капітан на матч проти «Кременчука» «Київ Кепіталз».

А в 2012-му найбожевільнішим виявився четвертий матч серії, який «Донбас» виграв 7:5. Російський нападник Кошкаров зробив у ньому хет-трик. Після того «Сокіл» ще раз відігрався в Броварах, але в шостій грі серії на спаленій москалями згодом у ході війни арені «Дружба» в Донецьку «Донбас» вже свого не віддав – 5:0 з дублем того ж Кошкарова.

«Зі спілкування з хлопцями, які тоді виступали за донеччан, знаю, що як для українського хокею, вони отримували шалені гроші, – згадував в інтерв’ю Sport.ua голкіпер киян Костянтин Сімчук. – В інших клубах такого не було ніколи. Одного разу, коли «Донбас» приїхав грати проти «Сокола-2», їм за перемогу пообіцяли 200 тисяч доларів на команду. Думаю, з допомогою матеріальних стимулів і завдяки грамотній підготовці тренер Олександр Куликов тоді зумів налаштувати найліпшим чином найперше молодих хокеїстів. Завдяки сукупності факторів ця компанія тоді спромоглася на диво. Ми програли, хоча за іменами були набагато кращими».

2015-й. Кременчук – АТЕК (Київ) – 1:2

Загалом то була пародія на чемпіонат, який Федерація хокею України на чолі з Анатолієм Брезвіним провела менше, ніж за два місяці, за участю чотирьох команд. Після початку війни на сході України припинили існування найсильніші команди того часу – київські «Сокіл», «Беркут» і «Компаньйон», а також донецький «Донбас». Але бодай якийсь національний чемпіонат проводити треба, щоб збірні були допущені до чемпіонату світу. Тож його й провели.

При всій штучності, фінальна серія до двох перемог вийшла достойною і пам’ятною. Її явним фаворитом був ліпше вкомплектований «Кременчук», який власне й переміг у першому матчі в Києві 4:2. На другий поєдинок до Кременчука хокеїсти АТЕКа поїхали в день матчу. Перед тим, як вирушити на ковзанку, вирішили пообідати в ресторані, який знаходився на в’їзді в місто. Але в обслуговуванні гостям відмовили, бо готувалися до вечірнього бенкету, замовленого… на честь чемпіонства місцевої хокейної команди, яку тренував Дмитро Підгурський.

Та того дня святкування довелося відкласти на наступний день після того, як Тарас Бега, Павло Дворецький і Сергій Супрун закинули Едуарду Захарченку, котрий захищає ворота «міщан» і нині, три шайби і АТЕК переміг 3:2. А 4 квітня сталася драма: після голу Олега Благого і дублю Дворецького АТЕК у третьому періоді повів 3:2. На заключних хвилинах Артур Лисак перевів гру в овертайм. А там за дві хвилини до завершення могутнім кидком від синьої лінії забив білоруський оборонець Євген Кривомаз.

«Жека дав від синьої під поперечину, шайба вискочила в поле і «Кременчук» побіг в контратаку. Але ми попрохали перегляд відеоповтору. Який судді дивилися хвилин п’ять, кудись телефонували. Та все ж змушені були зафіксувати взяття воріт. Ця наша перемога продемонструвала, що в спорті нічого неможливого не буває. За те чемпіонство ми не отримали жодних преміальних, але всі, хто цей матч бачив, згадують його понині. Це, мабуть, цінніше за будь-які матеріальні блага», – згадував в інтерв’ю Sport.ua Тарас Бега.

Цікаво, що історія з замовленим наперед рестораном не навчила «Кременчук» нічому. Вже цьогоріч, у ході півфінальної серії з «Соколом», коли «міщани» повели 3:0, ресторан був замовлений на той вечір, коли проводився четвертий поєдинок. Дограти матчу тоді не вдалося через масштабну повітряну тривогу. «Сокіл» вів 1:0, попереду був ще період ігрового часу. Відміняти гулянки ніхто не став. Наступного дня кияни довели гру до перемоги (3:1), виграли в овертаймі п’ятий матч удома і повернули серію в Кременчук удруге. Де в рівній боротьбі все ж поступилися. Втім, камбек був дуже близько.

2020-й. Донбас (Донецьк) – Кременчук – 3:4

Ця серія, яка через ковідні обмеження відбулася аж у жовтні, після тривалої паузи, стала, мабуть, найбожевільнішою в історії. До неї «Кременчук» програвав у п’яти плей-оф поспіль, причому тричі в фіналі – згадуваному вище АТЕКу і двічі «Донбасу». Напередодні цього протистояння фаворитами теж вважалися донеччани. Які утвердилися в цьому статусі, коли здобули дві стартових перемоги в овертаймах на виїзді. Причому в першому матчі «Кременчук» зусиллями Дмітрія Созонова відігрався за шість секунд до завершення основного часу, але пропустив від нинішнього лідера «Сокола» Віктора Захарова вже на третій хвилині овертайму. Той матч завершився 4:5, а наступний – 3:4 і там теж «Кременчук» програв, відігравшись з рахунку 0:2.

У Дружківку «міщани» їхали приреченими, але повернули надію, коли виграли 1:0 завдяки шайбі, яку за дві хвилини до завершення основного часу в меншості провів Всеволод Толстушко. В наступному поєдинку «Кременчук» здобув другу суху перемогу поспіль (цього разу – 3:0), другий шатаут записав до активу російський голкіпер Вячєслав Новіцкій.

Обмін виїзними перемогами продовжився і надалі: спершу «Донбас» завдяки дублю Микити Буценка виграв 3:2 в Кременчуку, а потім «Кременчук» - 2:1 у Дружківці.

Врешті доля титулу вирішувалася в кременчуцькому «Айсберзі». У ньому команди швидко закинули одна одній по дві шайби, а потім понад півматчу грали максимально обережно. Врешті, доля чемпіонства вирішилася в овертаймі, на 77-й його хвилині. Переможний гол організували два москалі: Єґор Сєранов кинув, рускій голкіпер «Донбаса» Ілья Андрюхов шайбу відбив, а ще один кацап Ніколай Кісєльов добив її у сітку – 3:2.

2023-й. Кременчук – Сокіл – 2:3

Це, 14-те в історії чемпіонство «Сокола», безперечно, стало найдраматичнішим і найпам’ятнішим поміж решти. До останнього взагалі не було відомо, чи буде проводитися в умовах повномасштабної війни чемпіонат України взагалі і чи буде в ньому відроджений після шестирічної паузи «Сокіл» зокрема. Та врешті тренери Костянтин Сімчук і Артем Бондарєв останньої миті зібрали в «Соколі» чимало досвідчених хокеїстів, частина з яких відновила кар’єри після тривалих пауз. Мова про оборонця Артема Євсейчика, нападників Валентина Алексюка, Ігоря Слюсаря, Артема Бондарєва, який став граючим тренером у ході сезону, а також про Сергія Бабинця, який не грав цілий рік і ще до початку повномасштабки оголосив про завершення кар’єри в зв’язку з травмою коліна. Крім того, виступав, але мав вільний графік тренувань Роман Благий.

Бабинця тренерський штаб ставив у трійці з капітаном команди, центрфорвардом Вадимом Мазуром і ще одним старим знайомим за «Донбасом» і «Маріуполем» Володимиром Чердаком. І саме це тріо в купі з голкіпером Богданом Дьяченком і вирішило долю чемпіонства.

Цікаво, що в регулярному чемпіонаті «Сокіл» виглядав непереконливо, став лише третім, програвши «Кременчуку» п’ять матчів з шести. Але в плей-оф була інша історія. Фінальна серія до трьох перемог почалася для «Сокола» з виїзної поразки 4:5 в овертаймі. Долю цього матчу вирішив гол Богдана Середницького, нападника, який у жовтні 2020-го закинув першу офіційну шайбу відродженого «Сокола». Втім, наступну зустріч «Сокіл» виграв 1:0 завдяки тому, що блискуче у воротах грав Богдан Дьяченко, а єдину шайбу на початку третього періоду закинув Олексій Янішевський.

У наступних двох матчах у Києві команди обмінялися перемогами 4:2. Причому третій, виграний «Соколом», завершився скандалом. 17-річний вихованець школи «Сокола» Максим Жеребко, який тоді відкрив рахунок, наприкінці матчу став співучасником історії, яку обговорювали ще довго. Оборонець «Кременчука» Філіп Матвієнко перед очима судді Андрія Кічі наступив Жеребку на ногу ковзаном, але взагалі не був покараний. Після того епізод розглядав Апеляційний комітет ФХУ на чолі з Олегом Лусканем. І дискваліфікував… обох хокеїстів. Жеребка, який ризикував отримати серйозну травму – «за провокацію». З того часу Максим має два прізвиська – Жереб і Провокатор. Обидва хокеїсти тоді пропустили вирішальний, п’ятий матч фінальної серії.

Ця божевільна серія не могла завершитися банальною перемогою однієї з команд. Долю вирішального п’ятого матчу вирішила шайба, яку нападник Сергій Бабинець закинув наприкінці другого овертайму. На годиннику було далеко за 22:00 і диктор на арені «Айсберг» саме встиг повідомити, що в разі, якщо другий додатковий період завершиться без голів, через настання комендантської години матч буде дограватися наступного дня. Втім, через якісь миті Володимир Чердак і Бабинець організували чемпіонську комбінацію. Сергій отримав звання MVP плей-оф. А поряд з ним вартувало виділити голкіпера Богдана Дьяченка, який у плей-оф записав до активу три шатаути, зокрема два – у фінальній серії.

Читайте також:

Як все починалося. Сьогодні фанати Динамо і Сокола святкують 45-річчя