Андрій ВОРОБЕЙ: «Серед бразильців Матузалем на дискотеках був лідером»

Легенда «Шахтаря» Андрій Воробей в ексклюзивному інтерв’ю Sport.ua розповів про виступи українських команд у єврокубках, дав поради клубам УПЛ щодо трансферів, а також розповів цікаві історії про донецьку команду початку 2000-х років.

– Андрію, якщо підсумувати початок цього року для українських команд у єврокубках, що можна сказати?

– Багато хто побоювався, що українським командам буде важко, бо ми до цього у такому форматі не виступали раніше. Але насправді «Динамо» та «Шахтар» у принципі показали гарний футбол у січні та поповнили скарбничку України очками. Старт другої половини сезону розпочався для наших грандів успішно. Ці результати вселяють надію на майбутнє. Так, якщо загалом взяти, то провальний сезон був, але цей січневий відрізок був вдалим. Що стосується результатів «Динамо» та «Шахтаря» в Юнацькій лізі УЄФА, то багато хто розумів, що не ми є фаворитами. У принципі, так і вийшло. «Шахтар» та «Динамо» програли «Хоффенхайму» та «Аталанті». Але ніхто їх не критикуватиме. Добре, що вони взагалі вийшли до цього раунду. Це вже був невеликий успіх.

– Що потрібно покращити у грі та у складах «Шахтаря» та «Динамо», якщо вже брати до уваги наступний єврокубковий сезон? Може, треба якихось легіонерів підкупити?

– Так, ти маєш рацію. Я вважаю, що потрібні сильні легіонери. Потрібні легіонери зразка 2010-х років, які були у «Шахтарі», коли були добрі можливості. І сюди приїжджали добрі легіонери, які реально підсилювали гру команд – не лише «Шахтаря» та «Динамо», а тих же «Металіста», «Дніпра», донецького «Металурга». Підсилювали клуби легіонери! І такі футболісти зараз потрібні. Але за великі гроші зараз не кожна команда може дозволити собі підписати легіонера. Це важке питання! Тому команди посилюються негучними трансферами і намагаються якось в економному режимі пройти цей період. Але ще раз скажу, що потрібні добрі, якісні легіонери. Українських гравців у нас багато усередині чемпіонату. Вони є, але все одно потрібні якісні легіонери. Ми бачимо, як цього не вистачає у єврокубкових матчах тощо. Єврокубкові поєдинки вся Європа дивиться і видно, чого не вистачає у грі «Динамо», «Шахтарю» та іншим командам.

– Чи є вже якісь думки про нових легіонерів «Шахтаря»? Що можна сказати про болівійського захисника Дієго Арройо та бразильського форварда Кауана Еліаса, за якого заплатили 17 млн ​​євро!

– Нічого не можу сказати. Ми всі з нетерпінням чекаємо на якісь офіційні матчі та старт другої половини сезону в УПЛ. І тоді ми побачимо у грі цих футболістів. Зрозуміло, що ми знали, що трансфери Сікана та Келсі це вже був хід конем. Усі чудово знали, що готується якийсь трансфер нападника. І ось нарешті ми побачили, що він є. Подивимося! Виходячи з якихось даних та статистичних показників не хочеться говорити, бо у моїй кар'єрі стільки було таких футболістів, у яких статистика була гарна, а приїжджали зовсім інші люди. Тому хочеться побачити це у справі. Сподіваємося, що вони себе проявлятимуть. Щодо Арройо що додати? Звичайно, ми маємо проблеми в обороні. І тому нам також потрібно вирішувати це питання. Якщо питання півзахисників та флангових футболістів у принципі закрите, то позиції центрального захисника та нападника були насамперед проблемними. Тому «Шахтар» і купив цих виконавців. З нетерпінням чекаємо на старт і подивимося, як вони виявлять себе в матчах. Але «Шахтар» працює у цьому плані і посилюється. У донеччан, мабуть, не все втрачено у чемпіонаті України. Вони спробують надолужити втрачене та потрапити до Ліги чемпіонів.

– А ось що скажете про Зубкова, Сікана та Батагова, які грають за «Трабзонспор», який тренує знаменитий Шенол Гюнеш?

– Я думаю, це добре, коли довіряє тренер. Дякувати Богові, що вони почали грати за цю команду і що є довіра тренера. А вже свої особисті показники, гадаю, згодом вони покажуть. Все одно це інший чемпіонат та інша країна. Потрібен якийсь час на те, щоб пристосуватися до Суперліги Туреччини зсередини. Звичайно, часу на розгойдування у них немає. Але, я думаю, що найближчим часом у них все буде добре.

– До речі, команда, до якої перейшов Степаненко, «Еюпспор», на 4-му місці йде. Тренує цей колектив знаменитий Арда Туран. Досвід Тараса допоможе цьому клубу, який уперше в історії грає у Суперлізі, пробитися до єврокубків?

– Так, буває таке, що команди виходять у вищий дивізіон і вище голови стрибають. Подивимося, на скільки їх вистачить. Говорити про те, що вони можуть у єврокубки потрапити, гадаю, поки що не треба. Там все-таки є іменитіші клуби, які за це борються. Подивимося, на скільки їх вистачить. Але побажаємо Степаненку, щоб він посилив гру «Еюпспора» та допоміг команді пробитися до єврокубків. А там буде видно!

– Раз ми до цього говорили про легіонерів, на вашу думку, хто є найкращими бразильцями в історії «Шахтаря» на даний момент?

– Важко говорити, бо у кожному поколінні були свої зірки, скажімо так. У моє покоління це були Жадсон і той самий Матузалем. Матузалем – це супергравець був. Той же Елано! А, коли Матузалем та Елано пішли, на їхнє місце прийшли вже інші футболісти. Це Вілліан, Коста і так далі. У «Шахтарі» був налагоджений цей процес зміни поколінь. Одних бразильців «Шахтар» виховав та їх продали. Інші на їхнє місце прийшли, одразу ж підсилили команду, зарекомендували себе та їх продали. Це такий потік був, що кожні 2-3 роки «Шахтар» продавав бразильців у дуже хороші команди. Реально через команду «Шахтар» ці футболісти ставали сильними та робили собі кар'єру! І реально багато футболістів заграло! Говорити конкретно, що якийсь один із бразильців був найкращим, я не став би. Але кожні 2-3 роки були свої сильні бразильці. У мій час, коли я був у команді, це, звісно, ​​був Матузалем.

– У тренувальному процесі та в іграх він дуже виділявся?

– Так, звичайно! Матузалем був лідером як в іграх, так і поза полем. Серед бразильців Матузалем і за межами поля на дискотеках був лідером! (сміється). Він був лідером і за столом, і на полі, і у тренувальному процесі. Це був дуже добрий та талановитий футболіст! То був дуже сильний футболіст. Він був одним із найголовніших лідерів у клубі.

– А у «Металісті» які легіонери виділялися найбільше?

– У «Металісті» теж дуже сильні футболісти були. Це і той самий Клейтон Шав'єр, і Тайсон. У харківському клубі були теж дуже добрі легіонери. Я навіть на три місяці застав Жажу Коельйо, який вдруге прийшов у клуб. І я тоді грав за «Металіст». Жажа – це дуже сильний футболіст. А у «Шахтарі» були свої сильні іноземні гравці.

– Зараз «Шахтар» підписав іноземних легіонерів в особі захисника Арройо та форварда Еліаса і вже нікого це не дивує. А ось згадайте, як було, коли 2000 року донецький клуб посилився нігерійцями Айзеком Окоронкво та Джуліусом Агаховою?

– Тоді це були перші легіонери. І Маріан Аліуце тоді теж перейшов до «Шахтаря». Він також був одним із перших легіонерів. Маріан Саву трохи пізніше прийшов. А Окоронкво та Агахова виділялися в тому плані, що для нас це було вперше. Було цікаво те, що до «Шахтаря» перейшли легіонери з африканських країн. Прикольно було! Команда прийняла хлопців. А у Айзека проблем взагалі не було в цьому плані, оскільки він перед «Шахтарем» якийсь час грав у тираспольському «Шеріфі». Мову він більш-менш знав, розумів нас у будь-якому разі. Ми жартували з ними. Айзек та Агахова дуже добре влилися в команду. Вони розуміли наш гумор і з нами жартували. Ми з ними жартували. Особливо Слава Шевчук із ними жартував. Для нас це було новинкою, але, найголовніше, це те, що колектив їх прийняв. І Ассана Н'Діайє трохи пізніше теж у команді прийняли. Вже тоді все було добре.

– А перші сальто Агахови після святкування голів як у команді сприйняли?

– Наскільки я знаю, тренерський штаб був у захваті від його святкувань. Усі чекали, коли Агахова заб'є гол та зробить сальто! Особливо весь стадіон та трибуни кайфували, якщо Джуліус забивав. Його весь час на тренуваннях просили стрибати, але він не стрибав. Він казав, що стрибатиме лише на грі. Ну, ми казали, що добре, давай на грі.

– Зараз часто кажуть, що «Шахтар» змінюється та будується нова команда. Якщо згадати період, коли до донецької команди приходили Невіо Скала та Бернд Шустер, що вони нового привнесли тоді?

– Якщо говорити про Невіо Скалу, то він дуже багато нового привніс у команду. Це перший тренер-іноземець, який взагалі кардинально все змінив. Він змінив все наше розуміння у футболі, у побуті, у підготовці себе до футболу. Скала прийшов і одразу у «Шахтаря» європейський менталітет з’явився. Це стосується медицини, харчування, дисципліни на полі, тактики. Він все кардинально змінив. Це зробив Невіо Скала. Цього не робив ні Бернд Шустер, ні Луческу. Так, Луческу повністю збудував команду, механізм. Але він усе це робив, коли «Шахтар» уже був перебудований. Луческу нормалізував це все. А весь наш менталітет, наше сприйняття всіх навантажень, матчів, тренувального процесу – це все зробив Невіо Скала. Він усе кардинально змінив. Це тренер, який за той час, який він був у команді, дуже багато для «Шахтаря» зробив. Мені, відверто кажучи, шкода, що на той момент його змінили.

– Ви під його керівництвом взагалі добре грали?

– Чудово! Ми в дуже добрих стосунках були. Він до всіх ставився дуже добре. Скажу так: у нього улюбленців не було. На той момент тих, хто виконував свою роботу якісно та професійно, він завжди ставив до складу. У нас було кілька епізодів таких, коли один із футболістів, скажімо так, трохи зазнався. Так Скала його на місце поставив. А на той момент це був основний, незамінний гравець. Я не називатиму прізвище, але він був основним. І людина все зрозуміла. Через тижнів зо три він усе усвідомив, вибачився і став по-іншому працювати. Незамінних немає. Скала перевиховав його дуже швидко. Усі зрозуміли, що треба працювати. У нього улюбленців не було. За нього грали футболісти, які краще виглядали на той момент.

– Невіо Скала щось на зразок Фабіо Капелло? У нього виходило досягати результату? Він прийшов, і «Шахтар» одразу виграв чемпіонат та Кубок України!

– За Віктора Прокопенка та Валерія Яремченка у нас було друге місце. Ми були дуже близькі до чемпіонства, але не могли перемогти. А Скала прийшов і, скажімо так, переробив команду. Він дав поштовх зростанню «Шахтаря», який багато хто хотів бачити. Усі хотіли бачити не той «Шахтар», який буде весь час позаду київського «Динамо». Усі чекали на «Шахтар» із духом переможця. І ось того року, 2002-го, нам і вдалося виграти золоті медалі!

– А спілкувався Скала з вами італійською?

– Так, ми з ним та його асистентами спілкувалися лише через перекладача. Але, чесно кажучи, проблем не було. Особливо ми все розуміли у тренувальному процесі, у питаннях тактики. Приділялося багато уваги тактичним тренуванням. Ми тоді виросли у цьому плані.

– Що очікуєте від перших матчів «Шахтаря» у другій половині сезону УПЛ? Я маю на увазі поєдинки з «Лівим берегом» та «Олександрією». Побачимо вже в матчах, як підготувалися донеччани?

– Так, це буде видно у іграх. Головне, щоби травмовані футболісти відновилися, і «Шахтар» був у повному складі. Я думаю, що у «Шахтаря» в принципі проблем не має бути.

– У матчі з «Олександрією» теж?

– Хочеться, звісно, ​​щоб «Олександрія» виступала третьою силою в УПЛ. Але, мені здається, що перші поєдинки покажуть, у якій формі знаходяться «Динамо» та «Шахтар». Я думаю, що київська та донецька команда почнуть відриватися від своїх переслідувачів. Думаю, у «Шахтаря» в цьому плані десь є перевага над «Олександрією».