Історична дюжина. Незабутні події українського спорту в 2024-му

Попри повномасштабну війну, українці залишаються помітними постатями на світовій спортивній арені. У 2024-му наші атлети здобули чимало яскравих перемог, кожна з яких буде вписана на скрижалі українського спорту. Окремі події й узагалі мають світовий масштаб і згадуватимуться не одне десятиліття. Загалом Sport.ua налічив 12 подій, які в році, що минає, пролунали найгучніше.

Усик двічі переміг Ф’юрі

Просто великий. Слідом за Ентоні Джошуа Олександр Усик цьогоріч двічі переміг ще одного могутнього британця Тайсона Ф’юрі. Разом з першою з тих перемог 18 травня українець відібрав у суперника пояс чемпіона версії WBC і став першим бійцем у новітній історії, якому вдалося стати абсолютним чемпіоном світу в крузервейті і гевівейті. У проміжку між двома боями поясом IBF Олександрові, щоправда, довелося поступитися. Втім, історична мить зафіксована. Як і зафіксований факт двох перемог над Ф’юрі.

Бій-реванш 21 грудня в Ер-Ріяді Усик контролював від початку й до кінця. Склалося враження, що після першого поєдинку українець зламав суперника ментально. Ф’юрі наче й розумів, що треба битися, але розуміння, як можна перемогти Олександра, не мав. Єдине, що залишається Тайсонові за підсумками тих двох боїв – говорити. На його щастя, габарити не дозволили Усику виграти нокаутом, а отже, казок на своє виправдання можна розповідати чимало.

Варто зазначити, що за два поєдинки Усик заробив сумарно 159 мільйонів доларів, Ф’юрі – $181 млн. Олександрові зараз 37 і в боксі він досяг досконалості. Яка ще мотивація може бути? Вдруге перемогти Дюбуа, повернути пояс IBF і стати абсолютним чемпіоном повторно? Можливо.

Світовий рекорд і олімпійське золото Магучіх

Як і у випадку з Усиком, тепер вона може перевершити тільки саму себе. Ярослава Магучіх у свої 23 має в колекції олімпійське золото Парижа-2024, титули чемпіонки світу і Європи, три головних трофеї Діамантової ліги. І головне – статус світової рекордсменки.

Обидва головних досягнення своєї кар’єри Ярослава встановила на «Стад-де-Франс». Щоправда, в різний час. Спершу 7 липня на етапі Діамантової ліги Магучіх, підкоривши висоту 2,10 м, побила 34-річної давнини світовий рекорд болгарки Стефки Костадінової. А менш ніж через місяць на тій же арені українка зі скромнішим результатом 2,00 м виграла олімпійське золото.

З того часу, як француз Рено Лавіллені в лютому 2014-го побив рекорд Сергія Бубки зі стрибків з жердиною, а венесуелка Юлімар Рохас на Олімпіаді в Токіо покращила досягнення Інесси Кравець у потрійному стрибку, українських прізвищ у числі світових рекордсменів з легкої атлетики не було цілих три роки. Й ось тепер маємо рекорд Магучіх. Рекорд, який має шанси протриматися не один рік. Якщо, звісно, його не перевершить сама Ярослава.

Харлан перевершила Клочкову

На Іграх у Парижі фехтувальниця Ольга Харлан здобула свою п’яту і шосту олімпійські медалі – золото в командній і бронзу в особистій першості шаблісток. Так, мрія про індивідуальне чемпіонство так мрією й залишилася, проте навряд чи Ольга з цієї нагоди засмучується. Насправді, перед Олімпіадою сольне золото Харлан виглядало набагато реальнішим, ніж командна звитяга. Проте Аліна Комащук, Олена Кравацька і Юлія Бакастова змогли підтримати порив лідерки і здійнялися на вершину п’єдесталу. Харлан туди повернулася через 16 років. Саме стільки минуло з того часу, як Оля разом із Оленою Хомровою, Галиною Пундик та Ольгою Жовнір у Пекіні-2008 стали чемпіонками вперше.

Крім двох золотих, у кар’єрі Харлан є ще олімпійське срібло і три бронзи. Шість нагород Олімпіад – це український рекорд часів незалежності. Ольга перевершила досягнення плавчині Яни Клочкової, яка в 2000-2004 роках виграла п’ять медалей.

Бухов – чемпіон світу з плавання

Донеччанин Владислав Бухов, якому на ту мить було 21, став у лютому в столиці Катару Досі чемпіоном світу з плавання на 50-метрівці кролем. До Владислава золото на першостях планети з цього виду спорту українець здобував ще в далекому 2007-му, коли на дистанції 50 метрів брасом тріумфував Олег Лісогор. Перемогу Бухов підкріпив встановленим у півфіналі національним рекордом: 21,38 секунди – це на 12 сотих краще, ніж попереднє досягнення авторства Андрія Говорова. У фіналі Владислав проплив дистанцію за 21,44 і на одну соту секунди випередив чинного на ту мить чемпіона світу Кемерона Макевоя з Австралії.

Шкода лишень, що на Олімпіаді Владиславу розвинути цей успіх не вдалося. В півфіналі він з часом 21,76 став 11-м і в фінальну вісімку не пробився. Так само, як не зміг поборотися за високі місця 19-річний Олександр Желтяков, котрий у червні став з національним рекордом (1.55,39) чемпіоном Європи з плавання на 200 м на спині, а в Парижі на цій дистанції показав лише 20-й час і не зумів пробитися навіть до півфіналу.

Сатисфакція Хижняка

Його поразка від бразильця Еберта Консейсау в фіналі олімпійського турніру вагової категорії до 75 кг в Токіо стала однією з головних драм в історії українського спорту. Олександр вважався непереможним і, здавалося, здобуде олімпійське золото, граючись. Проте, володіючи величезною перевагою, Хижняк захопився атакою і пропустив удар, після якого опинився на канвасі і піднятися не зміг.

Через три роки потому Олександрові було набагато складніше. І тому, що він піднявся у важчу вагу (до 80 кг), і тому, що через пов’язану зі скандалами в аматорському боксі паузу мав недостатньо змагальної практики. Втім, у Парижі Хижняк показав свій найкращий бокс. То за умови, що жодного прохідного суперника на його шляху не було. Спершу Полтавський танк побив екс-українця з сумнівними поглядами Пилипа Акілова, котрий боксував за Угорщину, потім впевнено розібрався з могутнім бразильцем Вандерлеєм Перейрою. У півфіналі Олександр у важкому бою роздільним рішенням суддів переміг свого, мабуть, головного суперника – дворазового олімпійського чемпіона Арлена Лопеса з Куби. Після нього зустріч з чинним чемпіоном світу Нурбеком Оралбаєм з Казахстану вже не виглядала такою небезпечною. Хижняк переміг і повернув собі звання найкращого в світі. А днями Сашко оголосив, що залишається в олімпійському боксі і готуватиметься до Ігор у Лос-Анджелесі-2028.

Лебедина пісня Беленюка

Борець греко-римського стилю Жан Беленюк здобув нагороду на третій Олімпіаді поспіль. На цей раз бронзу. Після вкраденого суддею з Грузії, який жив у росії, на користь борця з росії золота Ігор-2016 Жан здобув гросмейстерську звитягу на Олімпіаді в Токіо. На цьому тлі в Парижі Беленюк виглядав вже не так переконливо. Багато питань залишила поразка в півфіналі від іранця Алірези Мохмадіпіані. Раніше суперників такого штибу Жан перемагав за рахунок досвіду й тактичної грамотності. Цього ж разу не зміг проявити найкращих рис і програв.

А після виграної сутички за третє місце в поляка Аркадіуша Кулинича Беленюк поклав борцівки на центр килима, чим оголосив про прощання зі спортом. Мабуть, своєчасно, враховуючи, яку форму набрав екс-українець Семен Новіков, котрий здобув у Парижі золото для Болгарії. Зустріч Семена з Жаном була найочікуванішою на олімпійському турнірі. Але їй не судилося відбутися. І, може, на щастя, адже перемогою завершувати кар’єру приємніше.

Довбик – найкращий бомбардир Ла Ліги

Свого часу ми вже мали капоканоньєре Шевченка. Тепер маємо пічічі. У своєму першому сезоні в Ла Лізі Артем Довбик став сенсацією, співмірною з тією, яку створила, вийшовши в першому після повернення в Прімеру сезоні в лігу чемпіонів, команда, яку представляв екс-форвард «СКД-1» і ще один українець Віктор Циганков. 24 голи у 38-ми матчах – звісно, можна говорити, що така результативність зумовлена тим, що добру частину сезону на Довбика грала вся команда. Втім, яка різниця, якщо такі дії ефективні і не заважають здобувати результат?

З осені не губиться Довбик після переходу в «Рому» вже й у Серії А. На рахунку Артема вже дев’ять голів за нову команду в усіх турнірах. Погано лишень те, що так само результативно не вдалося бомбардирові зіграти на Євро в складі збірної України.

Волейболісти виграють Золоту Євролігу

Навесні їм пророкували провал. То після того, як за чоловічу національну команду України з волейболу під керівництвом нового наставника Рауля Лосано відмовилися грати, пославшись на різні причини, дев’ять основних виконавців з команди торішнього зразка – Олег Плотницький, Василь Тупчій, Ілля Ковальов, Дмитро Терьоменко, Віталій Щитков, Юрій Синиця, Горден Брова, Ян Єрещенко, Тимофій Полуян.

Однак Рауль Лосано зміг створити боєздатний колектив з тих гравців, які були під рукою. Більшість із них представляли український чемпіонат. Так, у команди був лідер – Юрій Семенюк. З найліпшого боку проявили себе догравальник Дмитро Янчук, Максим Дрозд, молодий Данило Уривкін, пасуючі Сергій Євстратов і Дмитро Долгополов, діагональний Віктор Шаповал. Лосано провадив принцип широкої ротації і з його допомогою привів команду до першої в історії перемоги в Золотій Євролізі. Найкориснішим гравцем турніру був визнаний український догравальник Євген Кісілюк, а ще одним героєм турніру став 42-річний Микола Рудницький, котрий приєднався до команди останньої миті, погодившись допомогти в скрутний час, поки дехто вдавав, що лікується чи набирається сил для виступів в італійському чемпіонаті.

Вінцем успішного виступу українських волейболістів стало перше в історії потрапляння чоловічої збірної в Лігу націй, найпрестижніший турнір на рівні збірних, у якому наша команда дебютує в 2025-му.

Читайте також:

Найкращий волейболіст України-2024. Підсумки голосування

Світова бронза футзалістів

Національна команда України з футзалу вперше в історії виграла бронзу чемпіонату світу. Коли українці виходили в півфінал попереднього разу, нинішній наставник нашої команди Олександр Косенко ще був гравцем. В Іспанії-1996 наші футзалісти поступилися в матчі за бронзу москалям, а зараз в Узбекистані таки зуміли зробити крок, завдяки якому піднялися на п’єдестал.

При цьому цей чемпіонат Україна розпочала невдало, з поразки 1:7 від аргентинців. Однак наші футзалісти не розсипалися і продемонстрували стійкість. Обігравши в наступних двох матчах 7:2 Анголу і 4:1 Афганістан, підопічні Косенка вийшли в 1/8-му, де перемогли команду Нідерландів. А потім був яскравий чвертьфінальний поєдинок проти Венесуели, феєричні 9:4 з хет-триком Данила Абакшина і голом після сольного проходу голкіпера Олександра Сухова.

Достойно наша команда виглядала й у півфіналі, в зустрічі проти на той час ще п’ятиразових чемпіонів світу бразильців. Після першого тайму українці завдяки голу Ігоря Чернявського навіть вели у рахунку, на старті другої половини пропустили двічі поспіль, проте зуміли відігратися зусиллями Ігоря Корсуна. В підсумку долю цієї зустрічі вирішив дев’ятиметровий пенальті за чотири хвилини до завершення основного часу.

А в матчі за третє місце українці грали за себе і за того хлопця. Капітан команди Петро Шотурма отримав у ході матчу з бразильцями важку травму, після якої не може оговтатися й досі. Медальний матч з французами українці провели бездоганно і виграли 7:1. Знову хет-трик зробив Абакшин, дублем відзначився Євген Жук, по голу до активу записали Чернявський та Михайло Зварич. Безперечно, ця команда протягом мундіалю закохала в себе багатьох людей, які раніше футзалом не цікавилися ніколи.

Святослав Михайлюк – чемпіон НБА

27-річний черкащанин Святослав Михайлюк став другим в українській історії чемпіоном Національної баскетбольної асоціації. Другим після Станіслава Медведенка, який у першому десятилітті 2000-х здобув дві каблучки разом з «Лос-Анджелес Лейкерс». Роль Михайлюка в загальному успіху «Бостон Селтікс», щоправда, не надто велика: у плей-оф він з’являвся у восьми матчах, у середньому проводив на паркеті по чотири хвилини та набирав по очку. Втім, факт залишається фактом.

Здобувши перший у кар’єрі титул, Святослав влітку змінив команду – перейшов у «Юту». За «Джаз» українець останнім часом грає успішно: скажімо, в матчі проти «Портленда» 27 грудня (122:120) відзначився відразу шістьма дальніми влучаннями, теж 18 очок набрав і в зустрічі проти «Брукліна», який команда виграла 105:94. Сьомий сезон Михайлюка в НБА має шанси стати успішним.

Збірна України з хокею повернулася в дивізіон 1A

Багатостраждальний український хокей у році, що минає, подавав ознаки життя. Спершу в кроці від гучної сенсації була юнацька збірна України (U18), яка вже два роки тримається в дивізіоні 1А чемпіонату світу і навесні мала всі шанси, щоб взагалі піднятися в топ-дивізіон. Керовані Олександром Бобкіним українські хокеїсти виграли чотири матчі і програли лише основному конкурентові німцям. Причому програли в овертаймі.

А згодом підвищилася в класі національна збірна. Тренерський штаб команди на чолі з Дмитром Христичем та Олегом Шафаренком гарно підготував хокеїстів до чемпіонату світу в дивізіоні 1В, який відбувався у Вільнюсі. Українці відіграли на одному диханні всі п’ять матчів, зокрема перемогли в фіналі господарів, команду Литви – 4:1. Тим самим наша команда повернулася в дивізіон 1А (другий за силами в світовому хокеї) вперше за вісім років. Також у 2024-му українці вперше за 12 років грали в фіналі олімпійської кваліфікації, обігравши в передкваліфікаційному турнірі на той час ще представника топ-дивізіону чемпіонату світу збірну Польщі.

Читайте також:

Діти Незалежності. Як українські хокеїсти чемпіонат світу вигравали

Другий «шолом» Людмили Кіченок

32-річна Людмила Кіченок вдруге в кар’єрі перемогла на Grand Slam. Людмила тріумфувала на US Open у парі з латвійкою Альоною Остапенко. У фіналі дівчата перемогли французько-китайський дует Крістіна Младеновіч / Чжан Шуай. Попереднього разу Кіченок перемагала в 2023-му на Wimbledon у парі з хорватом Мате Павичем у міксті. Тим самим Людмила стала найтитулованішою українкою в історії «мейджорів». Крім неї, з наших землячок на Grand Slam перемагали лише сестри Альона і Катерина Бондаренко, які теж у парі перемогли на Australian Open-2008. Людмила Кіченок, до слова, в Мельбурні теж разом із Остапенко були цьогоріч близькими до перемоги. Але поступилися в фіналі Се Шувей з Китайського Тайбею та Елізе Мертенс із Бельгії.

Натомість перемога в одиночному розряді «мейджора» залишається наразі для українців нездійсненною мрією. У 90-ті роки минулого сторіччя близьким до титулу був Андрій Медвєдєв, котрий поступився у 1999-му році в фіналі Roland Garros Андре Агассі, вигравши в американця перші два сети. В новітню пору вже тричі у півфіналах грала Еліна Світоліна, а в 2024-му на цій стадії на Australian Open зупинилася Даяна Ястремська. Розпочавши турнірний шлях з кваліфікації, вона на шляху до півфіналу пройшла чешку Маркету Вондроушову, так звану француженку Варвару Ґрачову, американку Емму Наварро, білоруску Вікторію Азаренку і ще одну представницю Чехії Лінду Носкову. Зупинила Даяну в півфіналі майбутня чемпіонка турніру Чжен Ціньвень з Китаю.

Читайте також:

Допінг, манкурти, туристи. Топ-10 розчарувань українського спорту в 2024-му