Мондо Дюплантіс: як перемагає найкращий стрибун із жердиною в історії

Примітка: цей матеріал було опубліковано на The Athletic вранці 5 серпня – ще до того, як Дюплантіс виборов золото Олімпіади-2024 у Парижі і встановив новий рекорд світу – 6,25 метра.

Ви не можете самі вибрати своє прізвисько, але можете довести, що вам його дали не дарма.

Арман Дюплантіс отримав прізвисько «Мондо» – «світ» італійською – у юному віці від друга родини. Це було лише дитячим прізвиськом, але у свої 24 роки Дюплантіс уже неодноразово підкорював світ стрибків із жердиною.

У березні він завоював свій четвертий титул чемпіона світу (2022 рік – у приміщенні й на відкритому повітрі; 2023 рік – на відкритому повітрі; 2024 рік – у приміщенні), а в червні – четвертий титул чемпіона Європи (на відкритому повітрі у 2018, 2022 і 2024 роках та у приміщенні у 2021 році).

Дюплантіс – беззаперечний фаворит на золоту медаль у Парижі. Він виграв у Токіо три роки тому. У разі перемоги він стане першою людиною, якій вдасться захистити олімпійський титул у стрибках із жердиною з часів Боба Річардса (США) у 1956 році.

Дюплантіс для стрибків із жердиною – те ж саме, що Усейн Болт для спринтерського бігу, Майкл Фелпс для плавання, Сімона Байлз для гімнастики. Він – символ.

Його перший світовий рекорд склав 6,17 метра в Польщі в лютому 2020 року. Через тиждень він стрибнув на один сантиметр вище в Глазго. Дюплантісу пощастило, що він перебував у Європі, а не вдома в Лафаєті, штат Луїзіана. Там він не зміг би випити шампанського – Дюплантісу виповнився 21 рік тільки в листопаді того року.

За цим послідувало ще шість світових рекордів, щоразу на сантиметр вище. Востаннє Дюплантіс стрибнув на 6,24 м три місяці тому в Китаї, на своїх перших у цьому сезоні змаганнях на відкритому повітрі. В інших видах спорту це викликало б питання про допінг. У стрибках із жердиною такого не відбувається. Це просто те, чим займається Мондо.

Зрештою, на рахунку Дюплантіса 61 зі 189 стрибків на висоту не менше шести метрів. Дев'ять із 10 найкращих стрибків в історії належать йому, і тільки стрибок Рено Лавіллені на 6,16 м у 2014 році вносить різноманітність у цей рейтинг. Дюплантіс продовжує пробивати стелю можливостей, але пишається своєю стабільністю. Від початку 2022 року він програв лише тричі, а з липня 2023 року не програвав узагалі – 17 перемог поспіль. Він подолав шість метрів у 36 із 50 своїх змагань, починаючи з 2022 року, включно з вісьмома з 11 у цьому календарному році.

У квітні 2023 року Дюплантіс виступив у подкасті Tigers Win Університету штату Луїзіана (LSU), випускником якого він є. Його запитали, коли він востаннє зазнав невдачі. Відповідь: 2019 рік, його останній рік навчання в коледжі. Дюплантіс посів друге місце у фіналі NCAA в червні, друге місце у фіналі Діамантової ліги в серпні і друге місце на чемпіонаті світу в жовтні. Програш надав йому сил. Наступного, 2020 року, він поліпшив свій особистий рекорд на 13 сантиметрів (з 6,05 м до 6,18 м).

У 2000 році академік Франсуа Ганьє оновив свою диференційовану модель обдарованості й таланту. Згідно з цією моделлю, людям із природними здібностями необхідне поєднання удачі, особистих якостей і правильного оточення, щоб розвинути і реалізувати свій талант.

Дюплантіс може стати прикладом. Він родом із сім'ї спортсменів: Грег, його батько, був елітним стрибуном у висоту в складі збірної США. Хелена, його шведська мати, була семиборкою і волейболісткою міжнародного рівня. Саме завдяки материнському корінню Дюплантіс представляє Швецію, а не США. Його батьки надалі є його тренерами.

У Мондо є два старші брати, які стрибали з жердиною на гідному рівні. Він виріс, стрибаючи з жердиною на задньому дворі, і досі є володарем усіх світових рекордів у вікових групах від семи до 12 років. Звісно, це спортивна казка, але й надмірне спрощення для пояснення успіху Дюплантіса. Тут відповіді дає біомеханіка.

Девід Янг, професор фізики в LSU, пояснює, що елітним стрибунам із жердиною необхідні чотири складові: «Швидкість спринтера світового класу, здібність стрибуна в довжину, спритність гімнаста і гнучкість балерини».

Кріс Міллс, старший викладач біомеханіки в Університеті Портсмута, пояснює The Athletic: «Хороший стрибок передбачає майстерність у кожній фазі». У випадку з Дюплантісом, за словами Міллса, «це не просто один елемент, у якому він досяг успіху».

Throwback to the electrifying triumph of Armand Duplantis 🇸🇪 at Tokyo 2020!

Witnessing his golden leap in the men's pole vault was pure magic. Let's relive that exhilarating moment of sheer athleticism and determination. 🥇🏅#Tokyo2020 | #ArmandDuplantis | #GoldMedal |… pic.twitter.com/xXU8tmm9La

— The Olympic Games (@Olympics) March 17, 2024

«Швидкий розбіг – ключовий момент, оскільки в кінцевому підсумку це дасть змогу взяти жердину в руки на більшій висоті. Що вищий хват, то вищий стрибок», – каже Міллс. «У Мондо одна з найвищих швидкостей розбігу, він високо тримає жердину».

Його слова перегукуються з тим, що американський стрибун із жердиною Кей Сі Лайтфут сказав про Дюплантіса цього літа: «Він так швидко біжить на розгоні. Він швидший за всіх нас на порядок. Швидкість дорівнює висоті в стрибках із жердиною».

Дюплантіс (181 см) – маленький за мірками стрибків із жердиною, він більше схожий на Лавіллені (177 см), ніж на американця Кріса Нільсена (196 см). У шкільні роки він пробіг 100 м за 10,57 с (за швидкості вітру 0,1 м/с) і стрибнув у довжину на 7,15 м.

На пресконференції, присвяченій етапу Діамантової ліги в Брюсселі 2022 року, ямайська спринтерка Шеллі-Енн Фрейзер-Прайс (володарка найбільшої кількості титулів у світовому жіночому спринті в історії) запитала, як швидко він може пробігти 100 метрів. Він подивився їй в очі і сказав, що переможе її. Дюплантіс не назвав час.

Міллс каже, що розбіг «зазвичай становить 14-20 кроків». Дюплантіс біжить здалеку. Його розбіг на 20 кроків (стрибуни з жердиною рахують кожен другий крок, тож розбіг становить 10 кроків) розтягнувся на 45 метрів.

Міллс пояснює «фазу постановки жердини в упор», коли Дюплантіс опускає жердину і ставить її в бокс, який «лише 20 сантиметрів у глибину і 60 сантиметрів завширшки». Він ширший спереду і вужчий ззаду, де він нахиляється вниз.

Жердина вдаряється об ударну пластину і ковзає вниз до задньої стінки коробки, де потрапляє в «порожнину». Цей прямокутник у задній частині коробки дає жердині простір для руху і вигину, коли вона вдаряється об задню стінку. Дюплантіс каже, що більша частина його успіху – це реакція на рух жердини.

Стрибунам із жердиною необхідно «забезпечити максимальну висоту під час відштовхування, піднімаючись якомога вище з точної позиції під час відштовхування». Підготовка до відштовхування і позиція мають вирішальне значення для перетворення швидкості розбігу і кінетичної енергії в енергію жердини і збереження її у вигляді енергії деформації», – каже Міллс.

Дюплантіс – правша, тому його рука тримається за верхню частину жердини, долоня звернена до неба. Ліва рука знаходиться далі, долоня звернена до підлоги. Тому він стрибає з лівої ноги (перше зображення в послідовності вище), яка залишається прямою під час стрибка (друге зображення).

Далі багато що відбувається в одну мить. «Після відштовхування стрибун із жердиною впливає руками на жердину, щоб допомогти їй розгинатися вперед до поперечини», – каже Міллс.

«Щойно стрибун із жердиною перестрибнув через шнур жердини – уявну лінію між верхом і низом жердини в момент, коли вона вигнута – завданням стає обертання всього тіла навколо верхньої руки (правої руки для Дюплантіса)», – пояснює Міллс. «Стрибун повинен якомога швидше перевернутися догори ногами (третє зображення), щоб зайняти оптимальне положення в той момент, коли жердина почне відштовхуватися».

Дюплантіс, порівняно з іншими стрибунами, займає це перевернуте положення набагато швидше. Це нагадує «гарматне ядро» в басейні. Його ліва нога з прямого положення злітає вгору. Вона слідує за правим коліном (яке було зігнуте під час зльоту) і прямує до грудей.

Міллс каже, що саме «своєчасна робота Дюплантіса з жердиною і його здатність передавати енергію від жердини в себе змушують його підніматися на висоту, якої не досягав жоден інший спортсмен».

Уявіть собі стиснуту пружину. «Енергія деформації жердини вивільняється, і водночас спортсмен тягнеться вздовж лінії дії, щоб максимально збільшити вертикальну швидкість, зберігаючи при цьому достатню горизонтальну швидкість, щоб подолати планку», – каже Міллс.

Ноги вилітають вгору, коли жердина випрямляється. Якщо до цього моменту дії стрибуна були вибуховими і спринтерськими, то тепер Дюплантіс стає наполовину гімнасткою, наполовину балериною. Нільсен одного разу сказав: «Мондо – це ідеальне поєднання сили, витонченості та швидкості».

У фазі розгинання «стрибуни виконують півоберта, а потім позицію «піке» (перевернуте V) над поперечиною», – каже Міллс. Є й деталі. Ліва рука Дюплантіса відривається від жердини, коли його ноги опускаються за планку, потім він відштовхується від жердини правою рукою, якраз перед тим, як ноги опускаються донизу, і за ними йде все інше тіло. Грудна клітка і руки відриваються від поперечини, коли Дюплантіс падає.

У його стрибків ніколи немає нестачі висоти, що свідчить про його швидкість. Коли він зазнає невдачі, це відбувається тому, що його кути трохи зміщені, і він опускається на планку, зачіпаючи її ногами або грудьми (див. його спроби на 6,19 м на Олімпійських іграх у Токіо 2021 року).

Так сталося на чемпіонаті світу в приміщенні в Глазго на початку цього року. Дюплантіс, звісно, переміг, але йому не вдалося взяти жодну висоту з першої спроби: для перемоги йому знадобилося три спроби на 5,85 м, дві на 5,95 м і три на 6,05 м. Він сказав, що це була «найважча перемога в моєму житті». У не найвдаліший, за його мірками, день Дюплантіс все одно взяв золото і зробив три спроби на рекорд світу.

Getty Images/Global Images Ukraine. Арман Дюплантіс

Дюплантіс настільки сильний, що тепер йому доводиться пропускати стартові висоти. Це створює психологічний тест на витривалість. На чемпіонаті Європи (на відкритому повітрі) в червні, який Дюплантіс виграв з рекордом чемпіонату – 6,10 м, він вийшов на старт з висоти 5,65 м і з першого разу подолав кожну висоту до 6,05 м включно – своєї переможної висоти. Між його першим і п'ятим стрибками минуло 2 години і 27 хвилин. У проміжках Дюплантіс лежав на пінному валику.

Усе це означає, що він бере участь у двох змаганнях: спочатку потрібно перемогти всіх інших, а потім націлитися на світовий рекорд. У той час як інші можуть нарощувати висоту з переможної для змагань висоти до світового рекорду, Дюплантіс іде прямо до нього. Це повністю змінює фізичні та психологічні вимоги, адже йому потрібно бути готовим стрибати вище у швидкій послідовності.

Бути найкращим у світі означає, що у вас мало спортсменів, на яких можна орієнтуватися і надихатися. Дюплантіс проводить спринтерські сесії чотири рази на тиждень і стрибає тільки один раз, почасти тому, що його технічна база настільки хороша, а в основному через фізичне навантаження, пов'язане з багаторазовими стрибками на такій висоті. Коли він стрибає, то перебуває на доріжці годинами, навіть якщо саме тренування триває всього 45 хвилин, а розминка і заминка – довгі і складні. Він, як і раніше, не любить піднімати тяжкості.

Дюплантіс має бути більш зарозумілим. Він визнає, а не хвалиться, що виграв усе і побив усі рекорди. Його підтримка товаришів-спортсменів на змаганнях не відповідає його успіху. Дюплантіс перемагає великодушно. У Парижі буде менше передбачуваних змагань, але, як це не парадоксально, менше видовищних.

Мондо знову доведеться блищати на світовій сцені.

Ліам Тарм, The Athletic

Переклад і адаптація – Олег Дідух