Третє воскресіння Миная? Чи має рацію УАФ, ініціювавши турнір чотирьох

22 липня Українська асоціація футболу (УАФ) нарешті вирішила долю багатостраждального шістнадцятого учасника української Прем'єр-ліги (УПЛ) на сезон-2024/25. Місце, яке виявилося вакантним після зняття «Дніпра-1», розіграють між собою через своєрідний «турнір чотирьох» дві найгірші команди минулого сезону УПЛ та два колективи, які не зуміли пробитися до еліти з Першої ліги через плей-оф – «Минай», «Металіст 1925», «Лівий берег» та «Епіцентр».

Із самого початку все виглядало таким чином, що місце «Дніпра-1» у новому сезоні УПЛ займе «Минай». Саме за такий варіант розвитку подій проголосували більшість (8) клубів вітчизняної Прем'єр-ліги. До когорти «симпатиків» закарпатців належали: «Верес», «Зоря», «Інгулець», «Кривбас», ЛНЗ, «Оболонь», «Полісся» та «Шахтар». П'ять клубів елітарного дивізіону («Динамо», «Олександрія», «Рух», «Чорноморець», «Колос») виступили за варіант із турніром чотирьох, а ще два учасники УПЛ вирішили утриматися («Карпати» та «Ворскла»).

Подібне рішення Загальних зборів УПЛ говорило про те, що цілком може відбутися, якщо висловлюватись вкрай фігурально, «третє воскресіння «Миная» в еліті українського футболу». Не забуватимемо, що закарпатці дебютували у вищому дивізіоні в сезоні-2020/21, і з ходу посіли останнє місце, зумівши набрати лишень 18 очок у 26 турах. Проте сталося диво: у сезоні-2021/22 «Минай» залишився в УПЛ через те, що з турніру вирішив знятися «Олімпік», керівництво якого вступило у гостру фазу конфлікту з тодішніми босами УАФ й вирішило «поховати» свій футбольний проект чи то на знак протесту, чи то просто скориставшись приводом, який дав можливість полегшити навантаження на основний бізнес власника.

Сезон-2021/22, як відомо, в УПЛ дограний не було. Вперше в історії вітчизняний чемпіонат виявився незавершеним, провиною чому стала повномасштабна фаза війни проти незалежної української держави, розв'язана росією. В результаті турнірну таблицю сезону було зафіксовано станом на 24 лютого 2022 року. Це дозволило визначити учасників єврокубків, хоча чемпіонський титул виявився нерозіграним.

«Минай» станом на 24 лютого 2022-го посідав 15-те, передостаннє, місце у турнірній таблиці чемпіонату. У 18 турах в активі закарпатців значилася лише одна перемога – менше, аніж у будь-кого, навіть включаючи головного аутсайдера того сезону «Маріуполь». З цієї причини, керуючись спортивним принципом в умовах форс-мажору (хоча складно сказати, як у такому разі правильніше трактуватиме те горе, яким стала для України та її народу війна), вилітати з УПЛ мали дві найгірші команди на момент призупинення сезону, тобто «Минай» та «Маріуполь».

«Маріуполь» справді був виключений з УПЛ, але через те, що клуб попросив призупинити членство в організації. Так само як і «Десна», рідне місто якої у 2022-му перенесло надскладні випробування навалою російських окупантів у Чернігівську область.

У підсумку «Минай», який висловив готовність продовжувати участь в УПЛ, залишився і на сезон-2022/23, де нарешті перестав пасти задніх й фінішував на поки що найвищому для себе восьмому місці. А далі… Далі був сезон-2023/24 і прямий виліт, хоча наприкінці чемпіонату команда, яку підхопив Желько Любенович, стала ледве не загальним улюбленцем вболівальників – завдяки якості гри, бажанню та прагненню боротися, діючи сміливо, активно та видовищно. Ледь не вперше у своїй історії «Минай» справді виглядав в УПЛ не «випадковим пасажиром», а командою, яка заслуговує перебувати у когорті найкращих футбольних колективів України. Але через погану першу половину сезону «Минай» все ж таки вилетів…
І тут трапилася ця історія з «Дніпром-1»…

Читайте також:

Дніпро-1 вичавили як лимон. Наш футбол не такий гарний, аби терпіти сурогат

Здавалося б, сама доля зробила «Минаю» черговий подарунок. Закарпатці вже передчували ще один шанс спробувати сили в УПЛ, хоча до того вже морально звикали до Першої ліги, але… Тут своє вагоме слово сказала УАФ.

Цікаво, що за рішення провести турнір чотирьох УАФ одразу ж почали активно критикувати, причому як журналісти, так і деякі так звані «люди футболу». Хтось бачив у такому розвитку подій ледь не змову проти «Миная», хтось розмірковував на тему конфлікту інтересів… Останній справді у певній мірі проглядався: до складу Виконкому УАФ входить президент Всеукраїнського об'єднання тренерів з футболу Микола Павлов, а офіційним криптопартнером національної збірної України є компанія, що належить Володимиру Носову – власнику «Металіста 1925».

Однак згодом стало відомо, що Павлов офіційно не голосував, оскільки втратив право на це у зв'язку із досягненням 70-річного вікового рубежу, а компанія, що належить Носову, за роз'ясненнями УАФ, не має прямого відношення до самої організації, оскільки її спонсорська угода поширюється лише на національну збірну.

Безумовно, за бажання можна знайти ще як мінімум кілька нестиковок й звинуватити когось у прагненні щось «продавити» чи пролобіювати, проте... Критика заради критики ніколи не була конструктивною. Знаходити проблеми – це завжди набагато легше, аніж їх вирішувати. А в даній ситуації, не забуватимемо, ми маємо мову із тим, що знову безпосередньо не було прописано у регламенті. Власне, через це й були потрібні усі ці Загальні збори УПЛ та засідання Виконкому УАФ. Було б все прописане у регламенті – не було б проблем.

Так, зараз УАФ спеціально збирається прописати регламентну норму про те, що наступного сезону команди, які посіли в УПЛ останнє та передостаннє місця, не можуть у разі виникнення аналогічної ситуації (мається на увазі зняття клубу, як раніше відбувалося з «Олімпіком» або зараз – з «Дніпром-1») претендувати на збереження прописки в елітарному дивізіоні. Це право надаватиметься клубам Першої ліги, які грали у перехідних матчах.

Але навіть якщо цю норму все ж буде затверджено, де гарантія, що наступного літа у нас не виникне ще однієї форс-мажорної ситуації, яка ніяк не врахована та не прописана у регламенті? Наприклад, знятися вирішить ще якийсь клуб, а колективи Першої ліги, які заслужили право зіграти у перехідних матчах, відмовляться від путівки до УПЛ чи не пройдуть процедури атестації? Тоді знову шукатимемо колізії, нестиковки та конфлікти інтересів, адже доведеться знову скликати Загальні збори УПЛ та Виконком УАФ?

Об'єктивно кажучи, коли мова доходить до необхідності приймати рішення у ситуаціях, правила гри за якими не були передбачені із самого початку, завжди потрібно намагатися надавати максимально рівні шанси усім сторонам процесу, не ставлячи жодну з них у більш виграшне становище. Зараз, коли через Загальні збори УПЛ у краще положення було поставлено «Минай», наступне рішення УАФ справді виглядає як удар по закарпатському клубу. І саме тому процес був некоректним з самого початку.

Турнір чотирьох номінально справді виглядає як та сама горезвісна спроба знайти «Соломонове рішення» – мовляв, нехай усі чотири претенденти, які раптово отримали шанс претендувати на право зіграти в УПЛ-2024/25, між собою у боротьбі на полі й вирішать, кому з них більше поталанить.

За таке рішення УАФ можна критикувати – мовляв, і терміни аж надто зім'яті, і команди до цього ніяк не готувалися, і ще щось можна додумати. Однак важливо не скидати з рахунків ключового винуватця цієї ситуації – «Дніпро-1», керівництво якого затягнуло до останнього, вичікуючи чи то «манни Небесної», чи то (що швидше за все) просто намагаючись із максимальною вигодою реалізувати свої економічні можливості на трансферному ринку. Зрештою, не дарма комерційний директор (все ще чинний чи вже колишній?) «спортклубівців» В'ячеслав Фрідман два тижні тому із певним викликом у своїх висловах казав, що його клуб вирішує свої проблеми й не збирається нікому допомагати.

Ось і впало це «щастя» на голову УПЛ та УАФ. І якщо фінальне слово в цій ситуації було саме за асоціацією, то йому варто скоритися. Ще раз: критикувати можна, але якщо правил гри, насправді, для цього випадку немає, то тут усі спроби шукати якусь логіку, аргументи на користь однієї зі сторін якраз і будуть підіграванням конкретно комусь. Чи то «Минаю», чи то «Металісту 1925», чи то «Лівому берегу», чи то «Епіценту», власники якого також далеко не останні люди в українському бізнесі…

Зрештою, «Минай», який бачився багатьом клубам УПЛ ідеальною заміною «Дніпру-1», також далеко не такий вже «білий та пухнастий». Не забуватимемо про те, що вже кілька років для закарпатців залишається актуальною і нерозв'язною проблема зі штучним освітленням на домашньому стадіоні. Зараз начебто знову заговорили про готовність клубу все виправити у максимально короткі терміни, але скільки подібних обіцянок вже було раніше, і – головне, – який їхній результат?

Тому за спробу не приймати чиюсь конкретну сторону, ініціювавши проведення турніру чотирьох, нинішньому керівництву УАФ, мабуть, можна лише подякувати. Нехай клуби самі виходять на поле (якщо забажають, адже почали пліткувати вже і про можливий зрив деяких матчів міні-турніру) та вигризають право грати в УПЛ замість «Дніпра-1». Саме замість «Дніпра-1», бо власне СВОЄ «місце під сонцем» жодна команда із «прекрасної четвірки» НЕ ЗАСЛУЖИЛА, і це також дуже важливо розуміти й наголошувати на цьому! Нехай хоча б спробою заслужити місце в еліті і стане цей турнір чотирьох. Адже ми завжди так хотіли, аби у нашому футболі було менше «кабінетних» рішень, а більше справедливості й безпосередніх турнірних результатів на футбольному полі…

І якщо вже «третє воскресіння «Миная» справді визначене згори, то йому не зможе перешкодити ніщо, навіть цей міні-турнір. Саме подібні слова, а не щось інше, що вже встигло пролунати, й хотілося б наразі почути від Желько Любеновича, котрий став ледве не «народним героєм» у другій половині УПЛ-2023/24.

Тож ми отримали несподівану інтригу ще до старту сезону в УПЛ. Такого ніколи раніше не було, і краще, аби подібна практика ніколи більше й не повторювалася. А в даній ситуації побажання автора також буде максимально рівновіддаленим й поширюватиметься на усі чотири клуби («Минай», «Металіст 1925», «Лівий берег» та «Епіцентр»): «Успіхів та нехай єдина путівка в еліту дістанеться дійсно найкращому та найсильнішому!»