Фаріолі в Аяксі: історичний вибір та нова надія Амстердама

Події, що відбуваються у нідерландській Ередивізі, не так широко висвітлюються на сторінках вітчизняних ЗМІ, проте це зовсім не говорить про те, що цей чемпіонат не заслуговує на більшу увагу. Просто за перипетіями в УПЛ та топ-лігах Європи далеко не у всіх виходить так само уважно відстежувати ще й ліги «другого ешелону» в континентальному футболі. Тому часом буде зовсім не зайвим розширити кругозір, і хоча б точково сфокусувати увагу на певних подіях, які відбуваються за межами України та поза топ-5 чемпіонатів.

23 травня керівництво найтитулованішого клубу Нідерландів, яким є «Аякс», оголосило про призначення на посаду головного тренера першої команди 35-річного Франческо Фаріолі. Новина не викликала фурору на європейському континенті, проте для Ередивізі загалом та «Аякса» зокрема вона по-своєму є історичною.

Судіть самі: Франческо Фаріолі став лише другим італійським фахівцем, який отримав посаду головного тренера команди Ередивізі за всю історію цього турніру. До цього «першопрохідником» з Апеннінського півострова у Нідерландах був Массімо Моралес, котрий у 1999 році протягом двох місяців був коучем «Де Графсхапа», хоча там йшлося, швидше, про тимчасове призначення, адже незабаром італієць поступився своїм місцем англійцю Робу Макдональду, увійшовши до його тренерського штабу та відпрацювавши там цілий сезон-1999/2000.

Другий цікавий момент полягає в тому, що головним тренером «Аякса» став неймовірно молодий фахівець (у квітні Фаріолі відсвяткував свій лишень 35-й день народження), який ніколи не був професійним футболістом, а свій шлях у наставницькому ремеслі починав із обов'язків технічного асистента, а потім – тренера воротарів у відверто маловідомих командах Італії. Через десять років, протягом яких Фаріолі навіть занесло до Катару, перспективного фахівця пригледів Роберто Де Дзербі, котрий запропонував Франческо у 2017 році увійти до його тренерського штабу в «Беневенто». За рік вони разом поїхали вже у «Сассуоло», звідки Фаріолі й пішов на підвищення, отримавши запрошення від турка Чагдаша Атана стати його асистентом в «Аланьяспорі». Далі у кар'єрі Фаріолі вже була робота виключно у статусі головного тренера – «Фатіх Карагюмрюка» і все того ж таки «Аланьяспора». А до моменту призначення в «Аякс» італійський наставник провів сезон на чолі французької «Ніцци», яка на той момент стала вершиною його тренерської кар'єри.

Мабуть, це найцікавіша деталь під час аналізу питання із призначенням нового головного тренера «Аякса». Прихід до Амстердаму Фаріолі означає, що боси «божих синів» розгледіли у фахівці, чи, швидше, у командах, із якими він встиг попрацювати, певну відповідність принципам своєї історичної моделі гри у футбол. Моделі, яка як мінімум з точки зору техніко-тактичної складової ніколи не передбачала відступів убік чи якихось компромісів: «Аякс» завжди має показувати яскравий, вишуканий, обов'язково атакувальний і, наскільки це можливо, красивий та видовищний футбол. Це те, що вже записано у ДНК амстердамців і те, від чого вони не можуть відійти в принципі, оскільки це питання навіть не естетичного вибору, а єдина можливість продовжувати розвивати та являти футбольному світу своїх талановитих гравців – чи то вихованців легендарної академії, чи то тих молодих вундеркіндів, яких «Аякс» встиг завчасно пригледіти й підписати з інших клубів.

Не будучи класичним «грошовим мішком», «Аякс» просто зобов'язаний щороку або хоча б раз на пару років видавати «на гора» чергову партію топових молодих талантів, яких швидко розмітають на трансферному ринку європейські гранди, що звикли агресивно розштовхувати один одного біля прилавку талантів, котрим вже давно став клуб із Амстердаму. Це свого роду стратегія виживання та здатності в якийсь момент знову опинитися якщо вже й не на самісінькій вершині континентального футболу, як було на початку сімдесятих років минулого сторіччя, то хоч б у безпосередній близькості до неї.

Одразу після новини про призначення Фаріолі головним тренером, сам наставник та найвище керівництво «Аякса» пояснили мотиви, які посприяли початку цієї співпраці. Італійця назвали прихильником атакувальної моделі гри із використанням схеми 4-3-3 та більшості ключових принципів, що стали відомі завдяки реалізації власних ідей легендарним Йоханом Кройфом. Іншими словами, топ-менеджмент «Аякса» вирішив призначити головним тренером команди того фахівця, котрий, на їхню думку, максимально підходить під ідеї, що роками були уособленням успіхів «божих синів». І це більш ніж логічно.

Сам Фаріолі на камеру заявив, що бажання керівництва «Аякса» та його прагнення очолити цю команду були виявом взаємності, а також наголосив: мовляв, його колективи завжди намагаються демонструвати тактично складний футбол, який приносить естетичне задоволення глядачеві. При цьому Франческо акцентував увагу на тому, що забувати про оборону він не збирається, і це зовсім не дивно, враховуючи результати, які він показав у сезоні-2023/24 у французькій Лізі 1 із «Ніццею», коли «орлята» стали першими в списку команд із найменшою кількістю пропущених м'ячів (29 у 34 поєдинках). А ще за Фаріолі на новий рівень розвитку в стані «орлят» вийшли такі виконавці як Жан-Клер Тодібо, Хефрен Тюрам та Терем Моффі, котрих вже зараз преса активно «продає» у інші клуби та чемпіонати.

Третій цікавий момент, який цілком вписується у концепцію історичного вибору керівництва «Аякса» при призначенні Фаріолі, полягає в тому, що Франческо стане першим іноземним головним тренером «божих синів» за більш ніж чверть сторіччя! Востаннє до цього моменту коуч-легіонер на лавці «Аякса» сидів у 1998 році – тоді це був данець Мортен Ольсен, котрий згодом зробив собі ім'я на чолі збірної Данії, головним тренером якої він пропрацював 16 років й зіграв 180 поєдинків.

І в аспекті останнього цікавим є ще й те, наскільки на європейському континенті загалом, схоже, змінюється ставлення до італійських тренерів. За межами батьківщини їх більше не вважають послідовниками суто оборонної стилістики футболу, навпаки – запрошення Фаріолі у команду, яка здавна сповідує атакувальні принципи ведення гри, говорить про те, що представники тренерського цеху з Апеннін зуміли нарешті перестати бути жертвами тактичних забобонів. Зрештою, Фаріолі тут зовсім не єдиний, хто доводить недоцільність стереотипних підходів: згадайте як відгукуються у Європі про стилістику «Аталанти» Джан П'єро Гасперіні, або що говорили у Англії (особливо в сезоні-2022/23 та першій половині сезону-2023/24) про Роберто Де Дзербі… Та й Енцо Мареска із його «Лестером» в Чемпіоншипі-2023/24 – це ще один доказ того, як атакувальний комбінаційний футбол команди може більш ніж успішно поєднуватися з італійським головним тренером, котрий стоїть біля її «керма».

Насамкінець не можна не згадати, як рік тому Франческо Фаріолі активно сватали на тренерський місток «Шахтаря». Тоді у ЗМІ писали, що італієць є креатурою спортивного директора «гірників» Даріо Срни, тоді як за призначення Патріка ван Леувена активно ратував генеральний директор клубу Сергій Палкін. Хто знає, чим би закінчилася ця історія, якби не острахи родини Фаріолі щодо питання переїзду разом із ним в Україну, через що цей молодий фахівець загалом й відкинув пропозицію «помаранчево-чорних». Якби не війна, все могло б скластися інакше, і сьогодні ми б, можливо, аналізували не призначення Фаріолі в «Аякс», а успішність його роботи у «Шахтарі». Втім, футбольні ДНК цих двох клубів у чомусь дуже й дуже схожі, а тому спостерігати за роботою 35-річного італійця в Амстердамі буде ще цікавіше, адже теоретично, якщо в нього все вдало складеться там, то можна сміливо припускати, що і з «гірниками» Фаріолі точно не провалився б настільки гучно й швидко, як це вийшло у Патріка ван Леувена…