Перше золото та професійний прогрес Пушича

У суботу, 11 травня, чемпіонська інтрига в українській Прем'єр-лізі сезону-2023/24 вичерпала себе повністю. Перемога «Шахтаря» над «Динамо» з рахунком 1:0 у Львові призвела до того, що за два тури до фінішу перевага «гірників» над «біло-синіми» у турнірній таблиці виявилася рівною 7 очкам, що відіграти вже просто нереально.

«Гірники» здобули своє п'ятнадцяте чемпіонство в історії, і за цим компонентом відстають від «Динамо» тепер лише на один титул. Втім, для головного тренера «помаранчево-чорних» Маріно Пушича саме це золото є найважливішим. Справа в тому, що воно стало першим у самостійній тренерській кар'єрі для 52-річного боснійського фахівця, якщо вести мову про успіхи на елітарному рівні. У Нідерландах Пушич раніше (якщо точніше, то в сезоні-2018/19) брав перше місце із «Твенте», але це було у другому за силою дивізіоні, тому саме нинішнє «золото» з «Шахтарем» є для Маріно особливим.

Варто згадати, як Пушич взагалі з'явився в Україні. Поточний сезон «Шахтар» розпочинав під керівництвом нідерландця Патріка ван Леувена, котрому довірили тренерський «місток» донецької команди, яка вирішила розпрощатися із Ігорем Йовічевічем. Хорватський коуч у сезоні-2022/23 привів «гірників» до несподіваного для багатьох чемпіонства (тоді «Шахтар» втратив практично усіх своїх топових легіонерів, й був змушений в авральному порядку збирати фактично нову команду та робити ставку на українців та молодь, із керуванням якими Йовічевіч впорався дуже та дуже непогано), проте влітку був відправлений у відставку, що стала не менш сенсаційною.

Якщо Йовічевічу, за чутками, не пробачили провальний виступ у плей-оф Ліги Європи, де «Шахтар» на стадії 1/8 фіналу був буквально принижений «Феєнордом» (1:1, 1:7), в якому «гірники» згодом й пригледіли для себе Пушича, то ван Леувену, котрий прийшов на зміну хорвату, боси донецького клубу вказали на двері прямо по ходу осінньої частини сезону. І це стало, мабуть, головним одкровенням у всій історії взаємин «помаранчево-чорних» зі своїми наставниками за останні кілька десятків років.

Пушич приходив до «Шахтаря», коли команда посідала друге місце у турнірній таблиці УПЛ, а також мала вкрай примарні перспективи при демонстрованому тоді рівні футболу пробитися хоча б у плей-оф Ліги Європи, для чого потрібно було фінішувати третіми у групі Ліги чемпіонів. З останнім завданням Маріно впорався більш ніж гідно, і «Шахтар» навіть до останнього туру претендував на друге місце, але не зміг здолати «Порту». А ось у Лізі Європи «гірники» вилетіли вже у 1/16 фіналу, пропустивши далі по турнірній сітці «Марсель» (2:2, 1:3).

Такий ранній виліт з Ліги Європи став, по суті, ключовим (а то й єдиним) мінусом у прем'єрному сезоні Пушича в «Шахтарі», адже у національному чемпіонаті навесні «гірники» почали демонструвати видатну стабільність у результатах. Безумовно, варто виділяти лютневий резонансний матч проти «Олександрії», який фактично завершився нічиєю, проте через безладність технічного персоналу «жовто-чорних» обернувся для підопічних Ротаня технічною поразкою (0:3).

Та осічка виявилася єдиною, якої припустився «Шахтар» за Пушича у весняному відрізку сезону в рамках УПЛ. Після неї «гірники» до зустрічі із «Динамо» мали в активі 11-матчову переможну серію, продовжити яку вдалося і завдяки тріумфу у вітчизняному «класичному».

При цьому, у низці поєдинків Пушич та його тренерський штаб навесні показали чудове вміння керувати командою у непростих ситуаціях. Скажімо, у перенесеному на весну поєдинку 10-го туру проти «Зорі» донеччани вирвали перемогу із рахунком 3:1 буквально в останні п'ять хвилин і багато в чому завдяки грамотним замінам, які зробив Пушич. Боснієць кинув у бій наприкінці поєдинку Лассіну Траоре з Невертоном, і перший відзначився двома асистами, а другий – встановив фінальний рахунок на табло, остаточно вбивши надії луганчан хоча б на нічию.

Коли через кілька днів у матчі з ЛНЗ (3:0) травму отримав Артем Бондаренко, Пушич у старті на «Чорноморець» випустив зимового новобранця команди Марлона Гомеса, і той ледь не поодинці роздер на шматки оборону «моряків», відзначившись хет-триком та принісши «помаранчево-чорним» більш ніж переконливу перемогу (4:1) у черговому перенесеному на весну поєдинку чемпіонату.

Так, хтось скаже, що із такою лавою запасних, як у Пушича, перемагати, виходило б навіть у тренера-аматора, проте насправді роль боснійського коуча в результатах «Шахтаря» у чемпіонаті навесні справді величезна, а найважливіше, що варто відзначати – це професійний та особистісний прогрес, який продемонстрував Маріно.

Справа в тому, що у сезоні-2018/19, коли Пушич разом з «Твенте» виграв «золото» у другому дивізіоні чемпіонату Нідерландів, боснійцю так і не вдалося стати по-справжньому «своїм» для футболістів команди з Енсхеде. У пресу потрапляла інформація, що ще до грудня Пушич став ледь не токсичною фігурою для «Твенте», де все ж таки вирішили втримати коуча «у сідлі» до кінця чемпіонату, а потім відпустити на всі чотири сторони. Журналісти писали, що Маріно «не витримував тиску та впадав у стрес», а ось офіційні особи висловлювали іншу думку, проте також чітко давали зрозуміти, що співпрацювати з боснійцем й надалі не збираються.

З «Твенте» Пушича було звільнено, незважаючи на впевнене повернення команди в Ередивізі, та контракт, термін дії якого на той момент був розрахований ще на один сезон. Тоді керівництво клубу з Енсхеде дало зрозуміти, що більше не знаходиться на одній хвилі із фахівцем, що й стало приводом для розлучення.

«В минулому сезоні (2018/19 – прим. авт.) ми досягли нашої найважливішої мети – повернення в Ередивізі. Маріно Пушич відіграв у цьому ключову роль. Це було важке завдання у важких обставинах. За це «Твенте» перед ним у величезному боргу. Проте клуб та Маріно розходяться у поглядах на футбольну філософію та її реалізацію в майбутньому. Ось чому зараз наші шляхи розходяться. Очевидно, це було непросте рішення», – охарактеризував ситуацію тодішній технічний директор «Твенте» Тед ван Леувен.

Іншими словами, Пушич просто не зміг чи не захотів шукати компромісних рішень з керівництвом «Твенте» з низки ключових питань, та погодився на достроковий відхід із компенсацією. Це, ймовірно, закрило для Маріно подальшу негайну можливість продовження самостійної кар'єри як головного тренера, адже невдовзі боснієць повернувся до другорядних ролей, ставши асистентом Арне Слота спочатку в АЗ, а потім і у «Феєнорді».

Зараз, отримавши у «Шахтарі» свій другий шанс на самовизначення в якості головного тренера, Пушич продемонстрував, що зробив висновки з того, що трапилося у «Твенте». По-перше, за трохи більше ніж півроку роботи з «гірниками» про Маріно ніхто й ніколи не казав, що боснієць не справляється з тиском та відчуває стрес. І це при тому, що нинішні умови роботи в охопленій війною Україні й близько не стояли із тим, що раніше мав Пушич у «Твенте». По-друге, боснієць показав, що вміє тримати удар. Після прикрого вильоту з Ліги Європи, а також де-факто нічиєї з «Олександрією» 52-річний коуч «гірників» не «поплив», а дуже швидко зумів зібрати команду в єдине ціле та видав неймовірну переможну серію, яка завершилася тріумфом у «класичному» матчі проти «Динамо» та достроковим чемпіонством (про перспективу перемоги в Кубку також забувати не варто, втім, як і забігати вперед – теж).

Нарешті, по-третє, Маріно Пушич, здається, усвідомив ще одну життєву істину, яка стверджує, що від добра добра не шукають. Принаймні, на даний момент відомо, що боснієць відмовився від двох вельми інтригуючих кар'єрних можливостей: не побажав поїхати у «Ліверпуль», де міг би на правах асистента знову об'єднатися із Арне Слотом, а також відмовив у поверненні «Феєнорду», що наразі якраз підшукує заміну для свого нинішнього коуча, котрий незабаром поїде на Туманний Альбіон.

У «Шахтарі» в Пушича справи справді йдуть дуже добре. У 26 матчах, які «гірники» провели під керівництвом боснійця, було здобуто 20 перемог при 2 нічиїх і лише 4 поразках. Різниця м'ячів (58:24) також виглядає вражаюче, так само як і показник середньої кількості очок, здобутих Пушичем із «гірниками» на даний момент – по 2,38 за гру.

Сама команда має серйозні перспективи та потенціал. Глобально Пушичу не потрібно нічого перебудовувати, та й пошук оновленої моделі гри, без Тараса Стапененка, боснієць навесні, здається, вже успішно завершив, через що 34-річний ветеран почав говорити про бажання проводити на полі більше часу, побіжно натякаючи на можливий відхід прийдешнього літа.

Нинішній кістяк «Шахтаря» складають гравці віком від 18 до 24 років, а 28-річний Матвієнко на тлі більшості товаришів по команді виглядає вже свого роду «дідом», хоча він віддав футболу далеко не все, на що здатний, і має потенціал провести на високому рівні ще сезонів п'ять, шість або навіть сім.

Важливо й те, що у самій команді, на відміну від ситуації, що описана вище в аспекті «Твенте», Пушича, вочевидь, цінують і поважають. Це випливає хоча б із нещодавнього інтерв'ю Олександра Зубкова, в якому той пояснив, що змінилося в ігрових концепціях «гірників» після зацикленого на дисципліні Патріка ван Леувена та приходу на тренерський «місток» Пушича.

«Пушич дав нам більше свободи. Змінив структуру гри. Особливо під час переходу з оборони в атаку. Зокрема, наші крайні захисники почали діяти більш вузько. Це дозволяє краще підготуватись до перехідного елементу», – заявив Зубков.

І нехай усі ці метаморфози не дозволили «Шахтарю» з ходу виправдати очікувань власника клубу та видати сенсаційний результат у єврокубках, але й виліт «гірників» від «Марселя» не виявився таким принизливим, як сталося в Йовічевіча у ситуації із «Феєнордом».

Прямо зараз Пушич виглядає як цілком гнучкий з точки зору реалізації тактичних задумів наставник, котрий вміє знаходити спільну мову, як з досвідченими, так і з молодими футболістами, і – що головне – продовжує уособлювати себе з «Шахтарем». Цей фактор дозволяє босам «гірників» планувати найближче майбутнє зі значно більшою впевненістю, аніж у останні пару сезонів, й підшукувати потенційних новачків на трансферному ринку з тим задумом, що їхнім прогресом займеться саме тренерський штаб на чолі із Пушичем.

Безумовно, Пушич поки не виглядає фахівцем, здатним затриматися у «Шахтарі» так само довго, як раніше це вдалося Мірчі Луческу. У певний момент коуч може банально побажати все ж таки перебратися у один з топ-чемпіонатів Європи, якщо отримає звідти вигідне запрошення, або ж результати «гірників» можуть почати стрімко погіршуватися, через що клуб вирішить піти на кардинальні заходи. Але наразі важливіше зосередитися зовсім не на цьому, а саме на факті першого «золота», яке й відкриває як Пушичу, так і його підопічним, практично безмежний простір для подальшого прогресу. А ось чи станеться він (прогрес) і якщо так, то яким виявиться, ми, мабуть, дізнаємося вже не раніше, аніж у наступному сезоні…