Костянтин СІМЧУК: «Шкодую, що не поїхав на ЧС-2007»

Знаменитий екс-воротар збірної України з хокею Костянтин Сімчук в інтерв'ю Sport.ua визнав, що відмова від участі в чемпіонаті світу 2007 року була помилкою:

«Почалося все зі збору в броварському «Терміналі». Йому передувала зміна керівництва Федерації хокею України. Олександра Омельченка замінив Анатолій Брезвін. І ми всі чекали змін, оскільки Сан Санич, обіймаючи 10 років посаду президента ФХУ, не побудував жодного льодового майданчика навіть у Києві, де він був мером. У нас були сумніви, що що-небудь зміниться. У нас були питання, що стосувалися окремих позицій, від яких залежало функціонування збірної. Я розумію, зараз це може виглядати неправильно, що гравці лізуть із якимись питаннями до керівництва, гравці мають грати і робити свою справу. Але на той час ми вже були більше, ніж гравці. Ми виступали за кордоном і хотіли, щоб в Україні хокей розвивався щонайменше тими темпами, що і в інших країнах колишнього СРСР. Ми озвучили свої зауваження Василю Фадєєву, менеджеру команди. Приблизно в такій формі: «Ми постійно приїжджаємо, виступаємо на чемпіонатах світу, а нічого не змінюється. Хочемо якоїсь конкретики». Конкретики не було. А якщо ні, то ми втомилися і зіграти не зможемо. «Я вас розумію», – відповів Василь Митрофанович.

Після цього поговорити з нами прийшли генеральний секретар ФХУ Сергій Коваль і Євген Імас. Євген Вікторович - нова людина в хокеї, він прийшов разом із Брезвіним, і тоді ми не знали його взагалі. Імас тоді сказав фразу, яка нас дуже зачепила: «Чому ви не їдете? Може, вам потрібні гроші?» Але ще більше нас вразив сам факт, що на переговори з нами відправили Коваля. Сергій Анатолійович був при керівництві ФХУ постійно. Це була людина, яка не могла знайти спільну мову з хокеїстами. Усе наше покоління відповість вам так само. Мова навіть не в тому, поважали ми Коваля чи ні, але контактувати з ним було важко. Тому нас і зачепило, що зі зміною керівництва ФХУ позиції Сергія Анатолійовича залишилися непорушними. Ми зрозуміли, що до нас ніхто не прислухається від слова «взагалі». Це була остання крапля. Після цього ми твердо вирішили не їхати на чемпіонат світу.

Чи була це помилка? Буду говорити за себе. Не думав, що після стількох років виступів одна відмова матиме такі наслідки. Звичайно, шкодую, що тоді не поїхав. Зізнаюся, тоді заспокоював себе, що моя відсутність не матиме серйозних наслідків. Основним воротарем поїхав Карпенко. Також вважав, що непогану можливість проявити себе отримають молоді воротарі Вадим Селіверстов та Олександр Федоров. Я не відчував, що когось підводжу. Думав, що достатньо одного Карпенка, щоб залишитися в топ-дивізіоні. Але під час першої гри проти фінів Ігор травмувався. Добре пам'ятаю, як після матчу зателефонував Слава Завальнюк зі словами «Костя, давай приїжджай. Усе серйозно». Але я вже не був налаштований на гру. У мене в спеціальному рюкзаку сидів молодший син Гавриїл, якому тоді було півроку, а зі старшим сином, чотирирічним Михайлом, грали в хокей. Я розслабився і не був готовий грати. «Якщо з м'ячика вийшло повітря, він не стрибає». Так можна охарактеризувати мій стан».