Результат за наказом. Як Верес намагається вичавити максимум із Лавриненка

Влітку цього року у «Вересі» відбулися воістину фундаментальні для цього клубу зміни – клуб розпрощався з «рівненським Алексом Фергюсоном» Юрієм Віртом, а на його місце запросив екс-наставника «Зірки» та «Інгульця» Сергія Лавриненка. При цьому, боси «червоно-чорних» із самого початку дали зрозуміти, що новий головний тренер отримує значний кредит довіри, адже в іншому випадку важко ще якось пояснити трирічний контракт, підписаний із фахівцем (навіть у «Шахтарі» всі коучі після Мірчі Луческу підписували суто дворічні трудові угоди, за винятком нещодавно підписаного Маріно Пушича).

Перед Лавриненком було публічно поставлене цілком конкретне завдання – фінішувати за підсумками сезону не нижче десятої позиції у турнірній таблиці української Прем'єр-ліги. Проте старт чемпіонату показав, що для «червоно-чорних» такі орієнтири можуть виглядати надто оптимістичними – принаймні, після 10 проведених матчів в активі «Вереса» лише 6 набраних очок і одна-єдина перемога (у шостому турі над «Чорноморцем» із рахунком 3:1). Після того рівняни видали 5-матчову безвиграшну серію у чемпіонаті, яка вмістила дві нульові нічиї (проти «Оболоні» та ЛНЗ), а також три поразки.

Безперечно, «Верес» варто відзначати та навіть хвалити за результат проти «Шахтаря» (1:1), здобутий у другому турі поточного чемпіонату. У тому поєдинку підопічні Лавриненка цілком могли навіть замахнутися на перемогу над чемпіоном, що стало б однозначною сенсацією, але аж ніяк не виглядало б несправедливим сценарієм, враховуючи той рівень футболу, який демонстрували «гірники» під керівництвом нещодавно звільненого Патріка ван Леувена.

Однак одне очко проти чемпіона, можливо, навіть зіграло із «Вересом» злий жарт. Набагато важливіше для команди такого рівня та амбіцій – це давати результат у так званих «лобових поєдинках», а такими є якраз ігри проти «Оболоні», ЛНЗ, «Руха» та «Колоса». У чотирьох поєдинках із зазначеними суперниками рівняни спромоглися здобути лишень два пункти, та й те, як вже зазначалося, у тих нічийних матчах так і не змогли вразити ворота суперників.

Недивно, що зараз «Верес» буквально застряг у підвалі турнірної таблиці. Команда з Рівного йде передостанньою, а гірше справи йдуть лише в ще одного «вічного аутсайдера» - «Миная», який вже кілька разів мав залишати УПЛ за спортивним принципом, але щоразу обставини складалися на користь того, аби представники Закарпаття таки залишалися в еліті.

Саме матч із «Минаєм», який у рамках 12-го туру буде для «Вереса» виїзним, схоже, виявиться доленосним як мінімум для когось одного із наставників цих команд. Поразка у цьому поєдинку зробить колектив, який зазнає її гіркоти, абсолютним аутсайдером поточного сезону в УПЛ, і є підозри, що терпіння босів «Миная» чи «Вереса» у такому випадку може луснути.

Подібне припущення, принаймні, виглядає досить доречним саме стосовно ситуації із Лавриненком у «Вересі». Напередодні виїзду до «Минаю» у рівненському клубі відбулося чергове засідання членів наглядової ради, на якому було ухвалено низку вельми важливих рішень.

Насамперед, «Верес» здивував тим, що публічно відрапортував про пропозицію, яка вийшла з боку наглядової ради на адресу тренерського штабу на чолі із Лавриненком, надати більше ігрового часу в першій команді у рамках наступних матчів вихованцям клубу, які виступають за «Верес» U-19. Молодь «червоно-чорних» у відповідній першості справді йде досить непогано, зазнавши тільки 3 поразок у 11 матчах, а роботу старшого тренера «Вереса» U-19 Олега Шандрука хвалять багато шанованих фахівців.

Однак наївно вважати, що такий собі наказ згори (а коли в наших реаліях від керівництва виходить такого роду «пропозиція/рекомендація», то її із 99% ймовірністю варто трактувати саме як вказівку, лише формально пом'якшену формулюваннями) здатний за помахом чарівної палички чудовим чином забезпечити позитивні результати вже для першої команди.

Варто згадати, що коли Лавриненко давав свої перші інтерв'ю у статусі головного тренера «Вереса», то фахівець особливий акцент робив аж ніяк не на фінансових чи інших подробицях свого контракту, а саме на якісному підсиленні команди.

«У переговорах із «Вересом» особисті умови головним не були. Питання номер один полягало у тому, чи зможе клуб запрошувати гравців рівня турнірних цілей. А це – місце у десятці. Нам, щоб там бути, треба умовно посунути «Чорноморець». А ще не пустити вперед «Полісся», ЛНЗ та «Оболонь», – казав Лавриненко.

І нехай «Чорноморець» рівнянам обіграти вдалося, а от майже з усіма із перерахованих ключових опонентів «Верес» зіграв невдало. Та й, відверто кажучи, кадрове поповнення в літнє трансферне вікно навряд чи можна називати відповідним рівню турнірних цілей. Принаймні, наразі жоден із літніх новобранців «Вереса» не виглядає для цієї команди беззаперечним лідером, та й взагалі лишень трьох новачків (Паста, Марусича та Яго Сікейру) можна називати достатньо корисними фігурами для першої команди.

Недивно, що на цьому тлі у керівництві «Вереса» знову заговорили про доцільність більшої довіри до своїх вихованців. Щось подібне вимагали свого часу ще від Юрія Вірта, але той був настільки жорстко затиснутий необхідністю давати результат тут і зараз, що просто не хотів ризикувати своїм місцем на чолі команди заради потенційної можливості виростити одного чи двох якісних молодих виконавців.

Та й стосовно Сергія Лавриненка подібне «побажання» керівництва «Вереса» виглядає більш ніж дивним. Справа в тому, що цей фахівець ніколи не славився своїми успіхами в аспекті роботи із молоддю. В «Інгульці», де Лавриненко виконав титанічну та структуровану роботу, коуч завжди робив ставку на ветеранів та гравців із досвідом. Таких як Лупашко, Ковальов, Акименко, Шуст, Бартулович. А ось з-поміж молодих талантів, яким би Лавриненко допоміг вийти на якісно новий рівень, з ходу виділити когось не надто й виходить, хіба що Дениса Янакова, і то з певними застереженнями.

Тому зараз, коли наглядова рада «Вереса» ухвалила розглянути «питання нових кадрових рішень щодо головної команди» за підсумком матчу 12-го туру проти «Миная», який відбудеться 29 жовтня, це рішення босів «червоно-чорних» варто розцінювати виключно як свого роду елемент психологічного тиску на Лавриненка – спробу вичавити із наставника максимум.

Інше питання: що з цього вийде з огляду на реальні можливості та таланти Лавриненка? І якщо у «Вересі» так вже неодмінно хочуть розвивати власну молодь, яку вважають гідною та талановитою для рівня нинішньої УПЛ, то чому із самого початку на посаду наставника не покликали фахівця у профайлі якого є відповідний скіл із «прокачування» клубних вихованців?

Останнє виглядає ще більш дивним на тлі того, що у структурі «Вереса», якщо звертати увагу лише на список функціонерів, представлений на офіційному сайті клубу, в президента Івана Надєїна величезна кількість усіляких помічників: чотири віце-президенти, генеральний директор та його заступник, виконавчий директор, два радники президента, директор академії, спортивний директор академії та директор з маркетингу. І що: з усіх цих професіоналів ні в кого не виникло питань при призначенні Лавриненка про здатність цього коуча розвивати та ростити молодь? Ніхто не попросив наставника навести яскраві приклади подібної роботи, якщо вона настільки важлива для клубу на його нинішньому етапі розвитку?

Якщо ні, то нинішні «пропозиції/рекомендації» наглядової ради у бік Лавриненка виглядають, відверто кажучи, як спроба остаточно зіпхнути всю відповідальність за поточні спортивні невдачі виключно на новий тренерський штаб. Свого часу звільнення Вірта не було популярним рішенням серед уболівальників та навіть низки футболістів «Вереса», і Надєїн разом зі своїми помічниками брав удар на себе, призначаючи Лавриненка. Тоді це виглядало сміливим та вольовим рішенням. І дуже не хотілося б, аби зараз питання із потенційним звільненням вже Лавриненка було завуальовано під спроби показати, що тренерський штаб не впорався із завданнями, не зумів розпочати розвивати молодь тощо. Ці люди із самого початку навряд чи могли забезпечити виконання низки умов, що висуваються до них наразі, й зараз, якщо вже настане час прощатися із тренерами, від президента «Вереса» хочеться побачити ще одне сміливе та вольове рішення, але аж ніяк не щось інше.

Результатів за наказом не досягнеш, і три очки у футболі в актив від цього не записуються – це великі істини, які зрозумілі абсолютно усім, так само як і те, що в прагненні розвивати свою молодь потрібно запрошувати фахівця, який раніше був у цьому успішним, а не складав кістяк своїх попередніх команд із ветеранів.