Що це було, Шахтар?!

Те, що було спочатку очевидно навіть для тих, хто носить рожеві окуляри, що апріорі не могло мироточити, нарешті вибило сльозу іншого штибу. Похапцем поставлений цього літа новим головним тренером «Шахтаря» Патрік ван Леувен так само похапцем відправлений додому.

Зізнаюся чесно: це якраз та ситуація, коли втриматися, щоб не зловтішатися, практично неможливо. Бо одразу все було пошито білими нитками, і навіть сліпий це міг бачити. Але в донецькому клубі дуже захотіли «неймовірно системного та професійного» наставника, і манівцями вициганили для себе колишнього тренера «Зорі».

Що ж, самі напросилися. Зловтішатимуся.

Ситуація пахнула погано, причому погано двічі ще тоді, на початку липня, коли нідерландець офіційно очолив «Шахтар». Одним розчерком пера вдалося зламати хорошу репутацію ван Леувена, збудовану за рік у луганській команді (втім, як і гру луганської команди), і накрити мокрою ковдрою Йовічевіча, який досяг з «помаранчево-чорними» можливого максимуму минулого сезону.

Лише повторю за метром нашого тренерського цеху Йожефом Сабо: «одним рішенням убили дві команди – і «Зорю», і «Шахтар».

Так, саме так зрештою і сталося. Але якщо в ситуації, що склалася, в даному контексті луганський клуб бачиться мимовільною жертвою, таким собі обдуреним баригами простачком на барахолці, що так чи інакше викликає, як мінімум, жаль, то донецький клуб викликає діаметрально протилежні емоції.

Мало того, що особисто мені «Шахтар» зараз не шкода з огляду на ту обставину, як саме карма наздогнала і «36-го» тренера, і його роботодавців. Особисто мені донецький клуб бачиться зараз у ролі відомої вдови, яка відшмагала себе самотужки. Вибачте мені за таку обурливу різкість.

Я знав, більше того, був упевнений, що у «Шахтарі» вміють чекати. Вміють давати шанс. Вміють перетерпіти смутні часи. Якби всього цього не було, то Луческу ніколи не виграв би з командою Кубок УЄФА. Раніше відведеного терміну покинули колектив би і Шустер, і Фонсека, і Каштру. І навіть Прокопенко.

У «Шахтарі» завжди давали зрозуміти, що тренер команди має право на помилку. І цим «Шахтар» імпонував, підкуповував.

Нинішній «Шахтар» підкуповує скоріше плутаниною, безладністю в питанні призначення головного тренера, ніж системністю та виваженістю.

Я не знаю, чому сталася така метаморфоза. Але можу припускати, що у клубі, окрім президента, є ще дві «вежі», які претендують вважатися наріжними – це генеральний директор та спортивний директор. І ось між цими двома директорами є негласне суперництво. І негласне вставлення один одному палиць у колеса.

Ігор Йовічевіч був креатурою Даріо Срни. Подейкують, саме колишній капітан «Шахтаря» переконав Ріната Ахметова, щоб команду очолив колишній тренер «Дніпра-1».

Йовічевіч негарно пішов із Дніпра, але зі своїми турнірними завданнями на новому місці впорався. Проте Сергій Палкін, ще один центр прийняття рішень у клубі, не був у захваті від ідеї запрошення хорватського фахівця. Креатура Сергія Анатолійовича – ван Леувен. І цю креатуру йому вдалося «продавити» на самому верху.

Патріка висмикнули приблизно так само, як і Йовічевіча. Але, на відміну від хорвата, нідерландець пішов, несолоно сьорбавши – на самому початку шляху, провівши на чолі команди лише 12 матчів.

Якби ван Леувена вирішили з якихось причин прибирати з посади, було б хоч трохи логічно, якби його прибрали після першої гучної помилки. Наприклад, після поразки від «Порту». Або після програшу «Ворсклі».

Але Патріка вигнали після того, як його команда створила чудовий камбек у виїзній грі проти «Антверпена». Після того, як у паузу в календарі нідерландець на чолі «Шахтаря» провів контрольний поєдинок проти «Руха» і планував матч чемпіонату проти ЛНЗ.

Ну, чесно, тут хоча б найменша логіка присутня?

***

Очевидно, щось там сталося, цієї перерви, між матчем ЛЧ з «Антверпеном» та грою УПЛ проти ЛНЗ. Можливо, ван Леувену відгукнулася втеча до рашки гравця молодіжної команди Роспутька? Можливо, у Ріната Леонідовича тільки зараз дійшли руки до команди, і він, не побачивши перспектив у нинішнього тренерського штабу, вирішив зіграти на випередження ось таким різким способом?

В принципі, подібних «можливо» я можу придумати віз і ще візочок. І, напевно, у підсумку дійсно знайдеться по-справжньому серйозна причина, яка спонукала ФК «Шахтар» так різко відмовитися від послуг Патріка ван Леувена.

Але, як би там не було, станом на тут і зараз відставка нідерландського тренера виглядає як мінімум дивно. Будь-які залаштункові рішення, недомовки завжди породжують пересуди, двозначності. Наш випадок – не виняток.

На офіційному сайті донецького клубу – лише слова подяки Патріку та його штабу. Не питання, за що. Питання – чому. На це запитання немає відповіді. Якщо, знову ж таки, керуватися простою логікою. І раніше встановленою у клубі високою планкою довіри/терпіння до своїх тренерів.

Тепер ця планка опустилася до рівня плінтусу.

І, повторюся, зараз саме та ситуація, коли «Шахтар» не шкода. Бо самі винні.

Але чомусь мені здається, що на цьому парад нелогічностей у «Шахтарі» не закінчиться. Тимчасовим тренером команди став Срна. А потім постійним, якщо у спортдира щось піде не так, може стати наступна креатура Даріо (зараз просто його черга) – Ігор Тудор.

А це означає, що між двома керівними «вежами» клубу знову буде негласна холодна війна.

А війна ще ніколи не призводила до процвітання.